Версальський договір з Німеччиною. Створення Ліги Націй

Сен-Жерменський мирний договір з Австрією

За умовами Сен-Жерменського договору з Австрією, підписаного в передмісті Парижа 10 вересня 1919 р., колишня Австро-Угорська імперія припиняла своє існування. Південний Тіроль переходив до Італії, території Чехія та Моравія стали областями нової держави - Чехословаччини, українська Буковина передавалась під контроль Румунії

Австрія могла мати не більше 30-тисячну армію, її флот повністю переходив до союзників.

Заборонялось коли не будь об'єднуватися Австрії та Німеччині.

«Особливою декларацією» заборонялись політичні та економічнізв'язки Австрії з Угорщиною.

Документи, матеріали:

Сен-Жерменський мирний договір. 10 вересня 1919 р.

(Витяг)

...Стаття 59. Австрія відмовляється... на користь Румунії від усіх прав на частину колишнього герцогства Буковинського...

Стаття 88. Незалежність Австрії не може бути скасована без згоди Ради Ліги Націй. Внаслідок цього Австрія зобов’язується утримуватися... від будь-якого акту, здатного прямо чи опосередковано порушити її незалежність у будь-який спосіб...

Стаття 120. Загальна кількість вояків в австрійській армії не повинна перевищувати 30 000, у тому числі офіцерів та нестройові частини... Австрійська армія має бути призначена винятково для підтримання ладу на території Австрії та її прикордонної поліції.

Версальський договір з Німеччиною. Створення Ліги Націй

(28 червня 1919 року).

Після запальних дискусій 28 червня 1919 р. політики виїхали до розташованого за 16-18 км. від Парижа Версалю, де й підписали договір, що увійшов в історію як Версальський. Цим документом, обсягом 200 сторінок, вирішувалася доля не лише Німеччини, а й майбутнє світу.

Договір набув чинності 10 січня 1920 р. після ратифікації його Німеччиною й чотирма союзними державами – Великою Британією, Францією, Італією, Японією.

Складався з 440 статей і одного протоколу.

В договорі узгоджувалися такі питання.

 

Територіальні обмеження Німеччини.

- Німеччина поступалася територіями на користь п’яти сусідніх країн, до того ж її було розчленовано на дві частини. Три міста з територією навколо них (Данциг, Саар, Мемель) підлягали управлінню Ліги Націй, у майбутньому населення цих регіонів мало право висловити шляхом плебісциту своє бажання щодо приєднання до Німеччини або навпаки. Вугільні шахти Саару передавалися Франції на 15 років. Східна Пруссія відокремлювалася від Німеччини «польським коридором».

- Усі заморські німецькі колонії відходили під мандат Ліги Націй (в основному цим мандатом скористалася Велика Британія)

- Німеччина втратила всі землі, захоплені на Сході внаслідок поразки Росії. Деякі з них (Україна, Білорусія) Росія повернула собі, а інші постали як незалежні держави – Польща, Естонія, Латвія, Литва.

 

Військові та політичні обмеження.

- Версальський договір забороняв загальну військову повинність у Німеччині, не дозволяв їй тримати підводний флот, військову та морську авіацію, танки. Чисельність армії, що скликалася на добровільних засадах, не повинна була перевищувати 100 тис. вояків.

- Німецькі землі на Лівому березі Рейну і смуга завширшки 50 км. на правому березі увійшли в Рейнську демілітаризовану зону (вільну від зброї).

- Заборонялося об’єднання Німеччини з Австрією.

 

Фінансово-економічні обмеження.

- Німеччина повинна була передати союзникам золото і коштовності, які вона отримала в ході війни від інших держав (у тому числі від Росії).

- Державам-переможцям Німеччина повинна була виплачувати значну суму репарацій. Не вдалося встановити суму репарацій. Лише у 1921 р. на Лондонській конференції була встановлена сума репарацій у 132 млрд золотих марок. Франція мала отримати 52%, Велика Британія – 22%, Італія 10% загальної суми.

Репарації – вид матеріальної відповідальності держави-агресора, що полягав у відшкодуванні за мирним договором збитків, завданих державам, що зазнали нападу.

 

Було вирішено створити Лігу Націй і Міжнародне бюро праці.

Підсумки:

- Версальський договір не ратифікував сенат США, щоб не зв’язувати себе участю в Лізі Націй;

- У серпні 1921 р. США уклали з Німеччиною особливий договір, без статей про Лігу Націй;

- Китай не підписав Версальський договір, бо він передбачав передання Японії провінції Шаньдун.

Висновки:

1. Версальський мир юридично закріпив закінчення Першої світової війни.

2. Створені Паризькою конференцією положення стали основою Версальської системи післявоєнних міжнародних відносин.

3. Договір зафіксував зміну кордонів Німеччини з Францією, Бельгією, Люксембургом, Швейцарією, Австрією, Чехо-Словаччиною за рахунок німецьких земель.

4. Договір закріпив післявоєнний порядок сил у світі, став головним документом післявоєнного мирного врегулювання проблем Західної Європи, а також інтересів провідних держав в Африці й на Близькому Сході.

5. Версальський мир не зміг запобігти новим конфліктам на міжнародній арені.

6. Умови Версальського договору принижували національну гідність німців.

7. Німеччина була поставлена у складне становище, а тому Версальський договір не міг стати основою міцного і тривалого миру.

Версальський мирний договір містив в собі статті про Лігу Націй – міжнародну, міжурядову організацію, створення якої В.Вільсон вважав ключовою проблемою конференції.

10 січня 1920 р. вважається днем створення Ліги Націй, коли набрав чинності Версальський договір.

Мета Ліги Націй – розвиток співробітництва між народами і гарантування миру і безпеки.

Статут Ліги Націй – передбачав колективні заходи – санкції – за порушення миру і безпеки.

Ліга, штаб-квартира якої розташовувалась у Женеві (Швейцарія), формально проіснувала до квітня 1946 р, хоча фактично припинила діяльність 1939 р. напередодні Другої світової війни.

Конгрес США, де перебували республіканці (прихильники ізоляціонізму) відмовився ратифікувати Версальський договір і країна не стала членом Ліги Націй. Лідерство в Лізі Націй потрапило до рук Великої Британії та Франції.

Лігу Націй було використано для розподілу німецьких колоній та володінь Туреччини, які передавалися під опіку «передовим націям».

Мандати отримали:

Велика Британія – на Ірак, Палестину, Німецьку Східну Африку, частину Того і Камеруну;

Франція – на Сирію, Ліван, частину Того і Камеруну;

Японія – на Каролінські, Марсіанські, Маршаллові острови в Тихому океані та

права на Шаньдун в Китаї.

Висновки:

1. Ліга Націй була першою міжнародною організацією, яка вела боротьбу за збереження миру.

2. Вона намагалася налагодити міжнародне співробітництво:

- в галузі охорони здоров’я;

- в організації боротьби проти наркоманії;

- у вирішенні проблем біженців;

- в розробці міжнародного робітничого законодавства.

3. Мандатна система несла в собі нові суперечності з народами колоніальних і залежних країн.

4. Проте Ліга Націй не спромоглася стати гарантом миру у світі, зупинити агресію окремих держав у 30-х рр. і захоплення ними низки держав:

- Японією Маньчжурії в 1931 р.;

- Італією Ефіопії в 1935-1936 рр.;

- Німеччино Австрії в 1938 р.;

- Німеччиною Чехо-Словаччини в 1938-1939 рр.

5. Ліга Націй не змогла перешкодити підготовці і розв’язанню Другої світової війни.

 

Нейїський мирний договір — один з міжнародних договорів, що склалиВерсальсько-Вашингтонську систему. Підписаний 27 листопада 1919 р. уНейї-сюр-Сен (фр. Neuilly-sur-Seine, поблизу Парижа) між Болгарським царством, учасницею блоку Центральних держав, і державами-союзницями Антанти (США, Велика Британія, Французька республіка,Королівство Італія, Японська імперія, Королівство Греція та ін.). Набрав чинності 9 серпня 1920 р.