Юридична деонтологія як навчальна дисципліна

Від юридичної деонтології як системи наукових знань слід відрізняти однойменну навчальну дисципліну, що виконує дещо інші функції та вирішує спеціальні завдання.

Якщо у сфері деонтологічного наукового дослідження виробляються нові знання, то у сфері навчання, а конкретно — у системі юридичної освіти, відбуваються поширення наукових досягнень та опанування знаннями з метою по дальшого використання на практиці.

Виходячи зі специфіки завдань, вирішуваних юридичною деонтологією як навчальною дисципліною, в окремих навчальних закладах викладають курс що має назву “Вступ у юридичну спеціальність”. По суті, ця назва чітко відбиває основні функції та призначення цієї дисципліни. Початкуючих студентів-юристів вводять у коло завдань, що визначатимуть умови та порядок їхньої життєдіяльності на найближчі 4—5 років та на майбутню перспективу, колі вони вже отримають диплом фахівця і стануть до самостійної роботи.

Слід зазначити, що здійснення такого виду інтелектуальної діяльності, як навчання, має найбільшу ефективність, якщо суб’єкти цього процесу однаково добре підготовлені до цієї роботи. Система вищої освіти передбачає особливо ретельну підготовку до процесу засвоєння знань, починаючи від ознайомлення з правилами внутрішнього розпорядку, режимом, формами роботи й закінчуючи професійною орієнтацією студентів на далеку перспективу, формуванням загалі, мого уявлення про можливу сферу їх професійної діяльності.

Зі вступом до навчального закладу практичними стають питання — що і як треба вчити, де отримувати навчальну інформацію, як її обробляти, як якості виховувати в собі відповідно до майбутньої професії, в яких сферах можна використовувати набуті знання, які перспективи просування їм службі або зміні свого соціального статусу тощо.

Відповіді на ці питання має давати вступна навчальна дисципліна, які базується на дослідженнях науки юридична деонтологія. Таке співвідношення науки і освіти є необхідним і обов’язковим у підготовці майбутніх фахівців.

Предмет та структура курсу “Юридична деонтологія”

Характеризуючи предмет навчальної дисципліни, слід звернутися до ви­значення науки юридична деонтологія, в якому йдеться, що це система за­гальних наукових знань про юридичну науку та юридичну практику, про вимоги до працівників юридичної сфери та систему формування професій­них і особистих якостей працівників. Перелічені вище компоненти і є основ­ними складовими предмета навчальної дисципліни. У визначенні структури предмета є певна логіка, яка передбачає таке:

· Вступ до курсу характеризує навчальну дисципліну в цілому в спів­відношенні до відповідної юридичної науки, визначаються обсяги необхід­них знань, їх практична значущість.

· У наступному розділі ознайомлюють з юридичною діяльністю та її ос­новними формами прояву.

· Окремим блоком розглядається особа юриста, його особисті якості крізь призму певних напрямів професійної діяльності та особливостей юридичної професії взагалі.

· До структури курсу входять питання змісту та об’єктів впливу юри­дичної діяльності, що також характеризує її в різних аспектах.

· Необхідним моментом є також висвітлення нормативної основи здійснення професійної діяльності юристів, що в правовому аспекті має особ­ливе значення.

· На завершальному етапі вивчення курсу ознайомлюють із особливо­стями роботи за окремими спеціальностями в межах юридичної професії.

Завдання, що вирішуються навчальною дисципліною

Поряд з іншими навчальними дисциплінами в єдиній системі підготовки фахівців юридична деонтологія виконує як загальні освітянські завдання, так і специфічні, зумовлені особливостями структури та змісту навчального предмета. Серед них слід назвати такі:

· Організаційно підготувати студентів до участі в навчальному процесі, поставити основні навчальні завдання, цілі та засоби їх досягнення.

· Ознайомити з особливостями сфери здійснення юридичної діяльності як одного з видів соціальної діяльності, що здійснюється у сфері права.

· Висвітлити характерні риси практичної діяльності юристів за окремі ми напрямами спеціалізації юридичної роботи.

· Розкрити роль юридичної науки у здійсненні практичної діяльності охарактеризувати систему наукових юридичних знань, їх сучасний стан, перспективи розвитку, а також систему наукових юридичних установ.

· Ознайомити студентів з організацією та функціонуванням системи юридичної освіти в Україні, особливостями процесу навчання та правового виховання.

· Всебічно охарактеризувати особу юриста як теоретичну модель професіонала шляхом визначення системи професійних та особистих якостей, сформульованих у приписах нормативно-правового та морального походження

· Зміцнити світоглядну та громадянську позицію майбутніх правозахисників, підготувати їх психологічно до самостійної напруженої та відповідальної роботи на користь суспільства та держави.

Сучасні підходи до викладання курсу

Особливості методології викладання курсу юридичної деонтології багато в чому залежать від низки факторів, серед яких такі: кількість годин, виділених на вивчення дисципліни, особливості авторського бачення окремих проблем деонтологічного походження, співвідношення кількості лекційних та семінарських занять, а головне — визначення меж та структури предмета курсу, логіка подання матеріалу, використання певних аспектів висвітлення проблеми.

Один із найбільш поширених підходів до бачення методики викладам і курсу — це висвітлення питань моралі, моральної культури юристів співвідношенні до інших можливих компонентів загальної культури, а також характеристика окремих видів юридичних спеціальностей. Такий підхід вважається відносно спрощеним, оскільки на досить загальному рівні дає студентам можливість ознайомитися з колом питань щодо майбутньої професії та навчальної діяльності.

Більш ґрунтовним підходом до формування навчального курсу слід назвати підхід, в якому професія юриста розглядається крізь призму її ролі соціального призначення на сучасному етапі, юридичні спеціальності висвітлюються не тільки в аспекті основних завдань та функцій, а з урахуванні якостей особистого та професійного порядку. Цей підхід також передбачає введення студентської аудиторії не тільки в майбутню професійну, а й у навчальну діяльність, що має для них першорядне значення на початковому етапі опанування правом.

Автори пропонованого посібника взяли за основу широкий підхід у викла­денні предмета навчальної дисципліни, що набуло відображення у структурі курсу. Методика викладення матеріалу ґрунтується на діяльному підході до розуміння основних складових предмета. Головним вважається практична націленість матеріалу в тому розумінні, що основою всіх теоретичних мірку­вань залишається практична юридична діяльність юристів-професіоналів.

Однак її висвітлення було б неповним, якщо не вдатися до осмислення інших сфер юридичної діяльності — наукового дослідження та юридичної освіти.

Висновок. Таким чином, складаються три основні сфери здійснення юридичної діяль­ності — наука, освіта, практика, що і було взято за основу у формуванні про­грами курсу.

Діяльний підхід дає змогу розкрити звичні для нас явища не тільки в ста­тиці, а й у динаміці, що передбачає вивчення особливостей юридичної про­цедури, поетапності процесу, визначення гарантій, принципів, зовнішніх та внутрішніх факторів впливу тощо. Цей підхід дає можливість побачити юри­ста, юридичну установу в дії, уявити себе як учасника тих чи інших відносин з приводу здійснення права.

Методологічно виправданим є звернення до практичного досвіду юристів зарубіжних країн, що також було використано в цьому посібнику. Шляхом порівняльного аналізу можна оцінити якість правової роботи в нашій країні та за її межами, побачити наявні недоліки, можливості вдосконалення, при­стосування до умов життя в Україні та націлити себе на відповідну роботу.

ВИСНОВОК

Отже, в правовій літературі, так само як і в медичній, немає єдності у визначенні поняття юридичної деонтології, за винятком розгляду її як пропедевтичної, вступної юридичної дисципліни, тобто введення в юриспруденцію. Різноманітність підходів до розуміння науки та навчальної дисципліни, що розвивається, є позитивним явищем, оскільки це збагачує її зміст і згодом дозволить удосконалити дефініцію.

Синтезуючи визначення поняття «юридична деонтологія», можна стверджувати, що предметом юридичної деонтології є юридична теорія і практика та система моральних вимог, що складають етикет професійної діяльності юристів. Юридична деонтологія є узагальненням деонтологічних стандартів поведінки й основних принципів професійної діяльності юристів, що грутнуються на Конституції, діючому законодавстві України, конкретизуються кодексами етики, правилами поведінки і дисциплінарних статутів, іншими службовими документами окремих професійних груп юристів і морально зобов’язують дотримуватись викладених у них норм при здійсненні професійної діяльності.

Щодо розвитку юридичної деонтології, є підстави стверджувати, що в Україні існували дві деонтологічні школи: харківсько-київська (професор В. Горшеньов), представники якої надавали перевагу дослідженням зовнішніх процесів, що відбуваються при виконанні юристом службового обов’язку, і львівська (професор В. Сокуренко), фахівці якої приділяли основну увагу внутрішнім процесам. Хоча, з інтенсивним розвиток юридичної деонтології в нашій країні, про що свідчить велика кількість праць, котрі з’являються останнім часом,спостерігається інтеграція, що, безумовно, збагачує правничу науку, робить її змістовнішою та піде на користь як науці, так і представникам юридичної професії.

Слід також зазначити, що в науці в Україні склалися всі підстави для виникнення та розвитку інших видів професійної деонтології.