Вимоги до розташування метеорологічного майданчика, його призначення та обладнання.
Земельну ділянку для гідрометеорологічної станції зазвичай вибирає представник ГМ. При цьому слід враховувати різні чинники: розмір ділянки, наявність комунікацій, ступінь господарської освоєнності, її перспективи та ін. Розташування метеорологічної площадки має бути типовим для навколишньої місцевості. Це забезпечується її розташуванням на характерних формах рельєфу. Крім того, площадка повинна знаходитись на значній відстані від:
- окремих невисоких будівель і споруд, груп дерев та ін (на відстані не
менш ніж 10 висот перепони);
- значних суцільних перепон, наприклад лісів, міських вулиць (на
відстані не менш ніж 20 середніх висот перепон);
- балок, улоговин тощо (не менш декількох десятків метрів);
- від берегової лінії при максимальному рівні води в річці, озері, морі (не
менше 100 м).
За станцією обов’язково закріплюється земельна ділянка розміром не менше 1 га (зазвичай 100 Ч 100 м), у центрі якої обладнують метеорологічну площадку. Метеорологічна площадка повинна мати форму квадрата розміром 26×26 м, одна із сторін якого орієнтована з півночі на південь. Прилади та устаткування на ній розташовують певним чином. На метеорологічній площадці дозволяється ходити тільки по доріжках для того, щоб не порушувати природного стану поверхні. На тих станціях, де прокладання доріжок може викликати небажаний ефект, можна користуватися стежками. Доріжки повинні бути з утрамбованого ґрунту, щебню, гравію, цегляної крихти тощо. Слід, щоб у поперечному розрізі вони мали випуклу форму. Асфальтувати чи бетонувати доріжки не рекомендується. Метеорологічна площадка має бути огороженою. Висота огорожі – 1,2… 1,5 м. Метеорологічна площадка повинна бути електрифікованою. При будь-якій напрузі струму, що подається на площадку, безпосередньо до приладів подається струм з напругою не більше 36 В. Майже всі пристрої на метеорологічній площадці слід пофарбувати в білий колір. Тільки щогли та огорожа можуть бути пофарбовані в будь-який інший колір. Висота трави на площадці не повинна перевищувати 20 см. Тому її необхідно періодично косити, збирати і просушувати в іншому місці. На території площадки не можна порушувати природний стан снігового покриву (навіть доріжки розчищувати не слід). На станції необхідно систематично контролювати технічний стан діючих метеорологічних приладів і устаткування та правильність їх експлуатації.
Основні задачі ВМО.
Місія ВМО полягає в тому, щоб:
1. Полегшувати всесвітнє співробітництво в створенні мереж станцій, що виробляють метеорологічні спостереження, а також гідрологічні та інші геофізичні спостереження, що відносяться до метеорології, сприяти створенню і підтримці центрів, в обов'язки яких входить забезпечення метеорологічного та інших видів відповідного обслуговування;
2. Сприяти створенню і підтримці систем швидкого обміну метеорологічною та іншою відповідною інформацією;
3. Сприяти стандартизації метеорологічних та інших відповідних спостережень і забезпечувати однакове видання даних спостережень та статистичних даних;
4. Сприяти застосуванню метеорології в авіації, судноплавстві, при вирішенні водних проблем, в сільському господарстві і в інших сферах діяльності людини;
5. Сприяти діяльності в області оперативної гідрології і тісній співпраці між метеорологічними та гідрологічними службами;
6. Заохочувати науково-дослідну діяльність та діяльність з підготовки кадрів в галузі метеорології та, відповідно з необхідністю, в інших суміжних областях, а також сприяти координації міжнародних аспектів такої діяльності з проведення наукових досліджень і підготовки кадрів.
Основні положення Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.
Рамкова конвенція ООН про зміну клімату — РКЗК є стержнем зусиль світової спільноти з відвернення глобального потепління. Конвенція була прийнята в червні 1992 року на Світовому саміті в Ріо-де-Жанейро і введена в дію в березні 1998 року. Головною метою Конвенції є "стабілізація концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, що запобігає небезпечному антропогенному втручанню в кліматичну систему." Конвенція не містить кількісних зобов'язань, тому для їхнього визначення розроблено додатковий документ — Кіотський протокол. В Україні виконання вимог цієї конвенції та впровадження механізмів Кіотського протоколу до неї, у тому числі в частині реалізації проектів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища є метою діяльності Національного агентства екологічних інвестицій України. Спостерігається непослідовна та однобічна імплементація положень та вимог обох документів урядом України
МетаКінцева мета цієї Конвенції і усіх пов'язаних з нею правових
документів, які може прийняти Конференція Сторін, полягає у тому, щоб досягти у виконанні відповідних положень Конвенції стабілізації концентрацій парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему. Такий рівень має бути досягнутий у строки, необхідні для природної адаптації екосистем до зміни клімату, що дасть можливість не ставити під загрозу виробництво продовольства і сприятиме забезпеченню подальшого економічного розвитку на стійкій основі.
Принципи
У своїй діяльності по досягненню мети Конвенції і здійсненню
її положень Сторони керуються, зокрема, слідуючим:
1. Сторонам необхідно захищати кліматичну систему на благо
нинішнього і майбутніх поколінь людства на основі справедливості і
у відповідності з їх спільною, але диференційованою
відповідальністю і можливостями. Відповідно, Сторони, які є
розвинутими країнами, повинні відігравати головну роль у боротьбі
зі зміною клімату та її негативними наслідками.
2. Необхідно повною мірою врахувати конкретні потреби і
особливі обставини Сторін, які є країнами, що розвиваються
особливо тих, що найбільше потерпають від негативних наслідків
змін клімату, а також Сторін, яким у відповідності з цією
Конвенцією доведеться нести надмірний чи непосильний тягар,
зокрема країн, що розвиваються.
3. Сторонам необхідно вживати попереджувальні заходи з метою
прогнозування, запобігання або зведення до мінімуму причин зміни
клімату і пом'якшення його негативних наслідків. Там, де існує
загроза серйозних або необоротних втрат, недостатня наукова
визначеність не повинна бути причиною для віддалення терміну
прийняття таких заходів, враховуючи, що політика і заходи,
спрямовані на боротьбу зі зміною клімату повинні бути економічно
ефективними для забезпечення глобальних благ при найменших
можливих витратах. З цією метою такі політика і заходи повинні
враховувати різні соціально-економічні умови, бути всеосяжними,
охоплювати всі відповідні джерела, поглиначі і нагромаджувачі
парникових газів і заходи по адаптації, а також включати всі
економічні сектори. Зусилля по реагуванню на зміну клімату можуть
докладатися зацікавленими Сторонами на спільній основі.
4. Сторони мають права на стійкий розвиток і повинні йому
сприяти. Політика і заходи в галузі захисту кліматичної системи
від антропогенних змін мають відповідати конкретним умовам кожної
із Сторін і бути інтегрованими з національними програмами
розвитку, оскільки економічний розвиток має важливе значення для
застосування заходів по реагуванню на зміну клімату.
5. Сторони повинні співробітничати з метою встановлення
сприятливої і відкритої міжнародної економічної системи, яка б
вела до стійкого економічного росту і розвитку усіх Сторін,
особливо Сторін, які є країнами, що розвиваються, надаючи їм,
таким чином, можливість краще реагувати на проблеми зміни клімату.
Заходи, вжиті з метою боротьби зі зміною клімату, включаючи
односторонні заходи, не повинні служити засобом безпідставної чи
необгрунтованої дискримінації або прихованого обмеження
міжнародної торгівлі.
