Вступ.
Місце соціології зумовлене тим, що вона є наукою про суспільство, його
процеси та явища; охоплюю загальну соціологічну теорію суспільства, яка
виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних і гуманітарних
наук.
Усі науки, які вивчають різноманітні аспекти життєдіяльності суспільства
і людини, завжди передбачають і соціальний аспект, тобто закони та
закономірності, які виявляються в певній сфери суспільного життя,
реалізуються через діяльність людей.
Техніка й методика вивчення людини, спільнот, суспільства,
застосовуванні соціологією, використовуються всіма суспільними та
гуманітарними науками. На перетині соціології з іншими науками склалася
ціла система досліджень: соціальні, соціально-економічні,
соціально-політичні, соціально-демографічні та інші.
Соціологія як система знань не може розвиватися і реалізовувати свої
функції, не взаємодіючи з іншими науками. Те, що соціологія посідає
загальне місце серед суспільних і гуманітарних наук, не означає, що вона
є філософською наукою. Її значення для інших наук полягає в тому, що
вона продуктує науково обґрунтовану теорію про суспільство та його
структури, озброює розумінням законів і закономірностей взаємодії його
різноманітних структур.
Соціологія функціонує у тісній взаємодії з комплексом,
соціально-гуманітарних наук, генеруючи ідеї, теорії про людину, її місце
і роль у системі соціальних зв'язків тощо.
Характерні особливості сучасного суспільства
Для визначення сучасного суспільства американський соціолог Деніел Белл
запровадив термін «постіндустріальне суспільство». Постіндустріальне
суспільство — стадія суспільного розвитку, що приходить на зміну
державно-монополістичному капіталізму, індустріальному суспільству. Таке
суспільство перебуває на стадії тертіальних промислів, у сфері послуг
якого зайнято не менше 50 відсотків працюючого населення. Воно виробляє
як аграрні, так і промислові товари, набагато перевищуючи власні
потреби. Крім надвиробництва, йому властиві ускладнення, соціальних
зв'язків, максимальний розвиток маркетингу, спрямованість у майбутнє,
динамічна міжособистісна комунікація, велика роль наукових досліджень,
освіти, престиж освіченості.
У постіндустріальний період відбуваються зміни в усіх системах та
підсистемах суспільства.
Постіндустріальне суспільство характеризується виникненням нових систем:
телекомунікаційних технологій та освіти.
У зв'язку з тим, що технічною базою сучасного суспільства є інформація,
його ще називають інформаційним суспільством, в якому інтелектуальні
технології, інформація, обробка знань посідають дедалі важливіші місця.
Інформаційне суспільство характеризується передусім розвитком
виробництва інформаційних а не матеріальних цінностей. Рушійною силою
його еволюції є експлуатація обчислювальної техніки. Зростає не лише
економічне знання інформаційного сектору, але й його соціальна та
політична вага. Стратегічними ресурсами і головними чинниками розвитку
цього суспільства є розумовий капітал, концентрація теоретичного знання,
обробка інформації, освіта, кваліфікація і перекваліфікація. Виникає
нова інфраструктура — інформаційні мережі, банки, бази даних, масове
виробництво інформації.
Роль соціологічного знання в розвитку та реформуванні суспільства
Необхідність вивчення соціології визначається перш за все зростанням
ролі і значущості цієї науки в сучасних умовах. Це зумовлено низкою
обставин, найважливіші з яких полягають у тому, що:
По-перше, наша країна переживає період глибокого реформування всіх
сторін життя суспільства. Важливі й швидкі зміни відбуваються нині в
багатьох інших країнах і у світовому масштабі. В цих умовах особливо
актуальним є ретельне вивчення і використання тенденцій і
закономірностей розвитку й функціонування суспільства як цілісного
організму, механізму їх дії та взаємодії, що пов'язано, насамперед, з
соціологією. Сьогодні не підлягає сумніву, що якщо б реформи, які у нас
проводяться, були науково (в тому числі соціологічна) обгрунтовані, а їх
наслідки й хода серйозно сплановані та спрогнозовані, то результати
могли б бути зовсім іншими, менш болючими і більш плідними.
По-друге, сучасний етап розвитку нашого та інших суспільств неспростовно
засвідчує зростання ролі й значення соціальних чинників і соціальної
сфери життя суспільства. Не випадково за останні роки мова так часто
йшла про «сильну соціальну політику», «соціальна орієнтовану економіку»,
«соціальний захист населення», «соціальні наслідки реформ» тощо. Життя
переконливо довело, що ігнорування чи недооцінка ролі і значення
соціальних чинників і соціальних наслідків проведення реформ ставить під
загрозу їх успішне здійснення як у суспільстві в цілому, так в його окремих сферах.
По-третє, одним з головних і складних завдань прогресивного розвитку
нашої і багатьох інших країн на сучасному етапі є формування
громадянського суспільства. Без цього неможливі ані ефективний розвиток
економіки і вихід з глибокої кризи, ані утвердження правової держави.
Все це висуває на перший план дослідження соціального статусу особи і
соціальних груп, проблем співвідношення і взаємодії людини, соціальних
спільнот і суспільства в цілому, що безпосередньо входить до. предмету
соціології. Як вважав французький соціолог Е.Дюркгейм, соціологія була б
не вартою й години праці, якби вона не дозволяла покращити й
удосконалити суспільство.
Характер впливу соціології на суспільне життя зазнає значних змін. Цей
вплив зумовлений, по-перше, тим, що являє собою соціологія, по-друге, за
яких умов вона функціонує. Раніше зверталася увага на особливу роль
соціології за часів? змін, у період рішучих і швидких змін. Саме у такі
періоди, як вважають, найбільш значимою є соціологічна теорія, точніше —
"велика теорія", яка дозволяє осмислити те, що відбувається.
У соціологічній літературі, проте, висловлюється точка зору, згідно з
якою соціологія загалом — дитя доби широких соціальних перетворень, які
характерні для останніх двохсот років. "Розвиток та актуальні проблеми
соціології, — як вважає, наприклад, Ентоні Гідденс, — необхідно
розглядати у контексті тих змін, які сформували й продовжують формувати
сучасний світ. Ми живемо у світі обсягових соціальних перетворень".
Саме ця обставина зумовлює активну роль соціології у; суспільстві, яка
виражається передусім, на думку Е.Гідденса, в тому, що соціологія
пов'язана з соціальною критикою. Проте соціальна критика не є єдиною ба
навіть головною функцією соціології. Соціологія виконує багатоманітні
функції й головною серед них є функція пізнавальна, яку виконує будь-яка
наука.
Соціологія дає знання про світ, в якому ми живемо. При, цьому знання
описове, фактичне має аніяк не менше значення, ніж знання теоретичне,
яке пояснює. Факт, установлений наукою, "бачиться" інакше, ніж той, з
яким маємо справу у повсякденному житті. Хоча це факт нашого життя,
наукове бачення "бачить глибше", поза як фіксує прояв загального,
типового й повторюваного. Наукове розуміння соціального світу, в якому
людина живе, —найважливіша ознака освіченості людини та суспільства.
Пізнавальна функція соціології, отже, нерозривно пов'язана з функцію
освіти, передачі знання, яка досягається у процесі соціологічної
діяльності. Наступною важливою функцією соціології є функція вжиткова,
яка полягає в тому, що соціологія надає конструктивну допомогу в
розв'язанні безпосередньо практичних завдань, які виникають у різних
царинах суспільного життя. Це можуть бути і завдання господарські,
політичні, проблеми, пов'язані з так званою відхиленою поведінкою
(злочинність, наркоманія тощо). Соціологію, яка дає знання для
розв'язання різного роду проблем, шукає науково обґрунтовані засоби для
їх розв'язання, називають "вжитковою", проблемно зорієнтованою. Такого роду соціологія розв'язує також завдання прогностичні, безпосередньо
пов'язані з управлінням. Виконує соціологія й функції критичні, яким
вологи, що належать до так званого "соціально-критичного напрямку",
надають найголовнішого значення. Цю функцію часто-густо розуміють як
бунтарство та підбурювання й протиставляють її вжитковій, конструктивній
ролі соціології. Проте таке уявлення не є правильним. Соціально-критична
функція нерозривно пов'язана, з одного боку, з пізнавальною функцією
соціології, позаяк "критика" фактично означає постановку діагнозу у
хворому соціальному організмі. Виявлення проблем і протиріч, "болячок",
які вимагають лікування, — це й передумова власне лікування, яке
(характеризує практично-вжиткове призначення соціології. Будь-який
відрив однієї функції від іншої, наполягання на особливій ролі однієї
єдиної функції дають викривлене уявлення про вплив соціології на
суспільне життя. Особливо слід зупинитися на характеристиці ідеологічної
функції. Багато хто заперечує правомірність приписування функції
соціології. Можливо, причина категоричного відлучення соціології від
ідеології криється в тому розумінні останньої, яке дістало особливо
широке поширення у країнах, де нещодавно панував марксистський
світогляд. З позицій цього світогляду ідеологія — це неодмінно класова
за змістом, політично зорієнтована система поглядів. Соціологія ж як
наукова система поглядів, яка прагне об'єктивності й неупередженості,
відповідно, не може виконувати зрозумілу таким чином ідеологічну
функцію.
Але ідеологію можна розуміти широко: як сукупність поглядів та уявлень,
які орієнтують людей, мобілізують і згуртовують їх на певні дії.
Фактично вже у соціально-критичній функції полягає орієнтувальний
компонент. Справді, характеризуючи будь-яке явище як ознаку "хвороби" й
звертаючи (вагу суспільства на необхідність подолання цього стану, понад
те, зосереджуючи зусилля на пошуках засобів цього подолання, соціолог,
незалежно від того, чи бажає він цього чи не бажає, виконує ідеологічну,
виховну функцію. При цьому він зовсім не відмовляється від ідеалів
науковості, неупередженості.
Представник соціально-критичного напрямку в соціології Ентоні Гідденс
має рацію стосовно того, що "соціологію можна розглядати як якесь
нейтральне інтелектуальне заняття у відриві від практичних наслідків
соціологічного аналізу для тих, чия поведінка є предметом цього
аналізу". Але це врахування не означає, що соціолога не турбує "чистота"
знання. Навпаки, врахування того, на які соціальні дії результати
соціологічної діяльності орієнтують суспільство, загострює почуття
відповідальності соціолога за ті конструктивні пропозиції, які він
робить.
