Тема 6: Робочі документи аудитора
1. Поняття робочих документів та мета їх складання.
2. Форма та зміст робочих документів
3. Права на робочі документи та порядок їх зберігання
Поняття робочих документів та мета їх складання.
Робочі документи аудитора (робоча документація) являють собою записи, документи, які здійснюються, складаються та збираються аудитором і для аудитора або які одержуються та зберігаються аудитором у зв’язку з проведенням аудиту.
Робочі документи можуть бути поданими в будь-якій формі зберігання інформації.
Мета складання робочих документів полягає в необхідності формування аудиторських доказів для обґрунтування аудиторської думки (висновку), а також для підтвердження фактів здійснення аудиту відповідно до законодавчих та стандартних (нормативних) вимог.
Робочі документи аудитора:
¨ допомагають планувати та організувати аудит;
¨ допомагають проводити аудит, наглядати та контролювати роботу аудиторів;
¨ містять аудиторські докази, які одержуються в процесі аудиту для обґрунтування думки аудитора.
Форма та зміст робочих документів
Робочі документи аудитора необхідно складати в досить повній та докладній формі, необхідній для забезпечення загального розуміння аудиту.
У робочих документах необхідно відобразити таку інформацію:
— про планування аудиту;
— характер, часові межі та обсяги виконаних аудиторських процедур;
— результати виконаних процедур;
— обґрунтування суттєвих питань, з яких аудитору необхідно висловити свою думку та прийти до аудиторського висновку;
— висновки, зроблені на основі одержаних аудитором доказів.
Обсяг і зміст робочих документів значною мірою залежать від професійного досвіду аудитора. У документуванні кожного кроку аудитора немає ні необхідності, ні можливості.
Чинники, які впливають на форму і зміст робочих документів аудитора:
¨ характер аудиторського завдання;
¨ форма аудиторського висновку;
¨ характер і складність бізнесу суб’єкта перевірки;
¨ характер і стан системи обліку і внутрішнього контролю;
¨ необхідність керувати, доглядати та контролювати (перевіряти) роботу аудитора та його асистентів;
¨ конкретні методи та прийоми, які використовує аудитор у процесі перевірки.
До складу робочих документів аудитора можуть бути включені:
· копії та витяги з установчих та внутрішніх документів суб’єкта господарювання, у тому числі документи, що розкривають організаційно-правову форму та організаційну структуру управління;
· копії та витяги з інших юридичних документів (договорів, угод, контрактів, протоколів засідань, зборів тощо);
· інформація про галузь, економічне і правове середовище діяльності суб’єкта господарювання;
· матеріали про планування аудиту (загальний план і програма аудиту);
· інформація про дослідження системи обліку і внутрішнього контролю (описи, схеми, тести);
· документи оцінки аудиторського ризику та його складових;
· аналітичні матеріали господарських операцій і залишків рахунків;
· матеріали аналізу важливих показників і тенденцій еконо-
мічної діяльності;
· записи про характер, дати та обсяги проведених аудитором процедур та їх результати;
· матеріали, які б свідчили про те, що робота, яку виконували асистенти та інші спеціалісти, контролювалась аудиторами;
· записи про виконавців і час проведених процедур;
· інформація про роботу, яка виконувалась іншими аудиторами;
· записи, документи, листування, обговорення з замовником і виконавцями окремих питань;
· копії фінансової та іншої звітності, бухгалтерських документів;
· висновки аудитора за результатами аудиту та рекомендації для клієнта.
Робочі документи можуть бути розподіленими на постійні та поточні.
Права на робочі документи та порядок їх зберігання
Після проведення аудиту оформлені належним чином робочі документи залишаються в аудитора. У зв’язку з необхідністю додержання принципу конфіденційності одержаної в процесі аудиту інформації та інших принципів аудиту аудитор не має права розголошувати зміст робочих документів, використовувати їх в особистих (крім їх прямого призначення) цілях. Разом з тим аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів, які не можуть бути вилученими, крім випадків, передбачених законодавством.
Строк зберігання робочих документів не може бути меншим строку позовної давності і залежить від багатьох чинників (виду документа, прийнятої практики та ін.).