Аналіз і порівняння шкіл ПУР

Огляд теорій та моделей прийняття рішень в організації

 

 

Студентки 4 курсу

спеціальності «Менеджмент організації»

Довгей Надії

Викладач

Балан Валерій Григорович

 

 

Київ – 2012

Школи ПУР

Американська школа ПУР- у процесі раціонального вирішення проблеми ОПР переймається не стільки самим рішенням, скільки всім, що пов’язано з ним і виходить з нього. При цьому кількість етапів у процесі прийняття рішення визначається самою проблемою.

 

Японська школа ПУР- особливістю є те, що управлінське рішення приймають шляхом досягнення консенсусу.

Етапи процесу ПУР: внесення пропозиції, розробка пропозиції, розвиток (використовується тактика «немаваші») і схвалення пропозиції (пропозиція проходить процес «рінгісє»). Сам процес йде знизу вгору.

Вітчизняна школа ПУР. Процес прийняття рішення має вигляд прямоточного руху від одного етапу до іншого.

 

 

Німецька школа ПУР. Процес прийняття рішення розглядається як складова частина процесів планування та контролю (контролінгу).

 

Аналіз і порівняння шкіл ПУР

Критерії порівняння:

1. Сутність:

Американська: у процесі раціонального вирішення проблеми ОПР переймається не стільки самим рішенням, скільки всім, що пов’язано з ним і виходить з нього.

Японська: управлінське рішення приймають шляхом досягнення консенсусу.

Вітчизняна: процес прийняття рішення має вигляд прямоточного руху від одного етапу до іншого.

Німецька: процес прийняття рішення розглядається як складова частина процесів планування та контролю (контролінгу).

2. Кількість етапів ПУР:

Американська: п'ять (деталізовані).

Японська: три (обширні).

Вітчизняна: чотири

Німецька: чотири

3. Стиль ПУР:

Американська: «урівноважений тип» ПУР (сформована ідея виникла в результаті попереднього аналізу умов і вимог завдання).

Японська: груповий стиль ПУР (значною мірою дозволяє знизи­ти степінь ризику, проте потребує більш складної процедури).

Вітчизняна: комбінація групового і «авторитетного» стилю ПУР (таке рішення може призвести до ефективних наслідків, коли ав­торитет зумів до прийняття рішення уважно вислухати точки зору членів групи й використав таким чином їхню думку; проте необхідно відмітити, що члени групи в такому разі не сприймають прийняте рішення як власне).

Німецька: майже повторює стиль у вітчизняній школі ПУР, але доповнюється контролем за виконанням УР виконавцями, що робить його більш жорстким.

4. Участь керівника та підлеглих:

Американська: переважно рішення приймається керівником на основі зібраної ним та підлеглими інформації.

Японська: групове, засноване на принципі «немаваші».

Вітчизняна: можливе як одноосібне, так і групове прийняття рішення в результаті спільного обговорення можливих альтернатив.

Німецька: переважно одноосібне рішення, прийняте на основі обґрунтування можливих варіантів рішення, запропонованих підлеглими.

 

Висновок:

Всі вище перелічені школи ПУР подібні за своєю суттю між собою, однак їх відрізняють певні особливості. Американська школа виділяє більше стадій ПУР, які деталізують процес ПУР, а Німецька і Вітчизняна школи більш узагальнено компонує в 3 основні ті самі стадії процесу ПУР. Суть їх залишається одною. Найбільш влучною і достатньо точною, на мою думку, є характеристика стадій ПУР Вітчизняної школи.

Особливістю Японської школи є те, що рішення приймається на основі консенсусу і воно належить групі, тобто досить високий ступінь об'єктивності прийнятого рішення. До того ж, це рішення вивчають і затверджують експерти, що ще більше підвищує об'єктивність даного рішення. Німецька школа зосередила свою увагу на контролі і плануванні. У Вітчизняній і Американській школах приймається задовільне рішення, а в Німецькій школі шукають кращу альтернативу.