Урок № 19. 6 клас 05.11.2014.
Тема: Леся Українка. «Мрії», «Як дитиною, бувало…»
Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю видатної письменниці, допомогти їм усвідомити ідейно-художній зміст і значення поезії Лесі Українки; розвивати навички виразного читання, коментування ліричних творів, визначення ролі художніх засобів у них
Тип уроку: вивчення нового навчального матеріал
Хід уроку
I. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення
Теми й мети уроку
Вступне слово вчителя.
Учені стверджують, що характер людини формується в ранньо-
му дитинстві. Видатна українська письменниця Леся Українка
ще в ранні роки виробила в собі незламну силу духу, мужність,
наполегливість, працьовитість, і це допомагало їй долати страш-
ну недугу, відчувати себе повноцінним членом суспільства, ще
й прислужитися йому, створивши мистецькі шедеври світового
значення. Це й буде предметом розмови на нашому уроці.
Найбільше багатство людини — міцність духу(Гете)
1.Мужній той, хто зумів в нещасті добрим бути. (Марціал)
2. Кожен коваль своєї долі (Аппій)
3. Тільки герой знаходить мужність додержуватися своєї долі. (Гессе Герман)
4.Найбільше багатство людини — така міцність духу, при якій не бажаєш жодних багатств. (Гете)
- Про яку рису характеру йде мова в поданих прислів"ях?
- Чи знаєте ви людей, які характеризуються великою мужністю?
Саме таким характером і володіла видатна українська поетеса Леся Українка. справжнє її прізвище — Лариса Петрівна Косач.
Леся Українка народилася на чарівній Волині у дворянській сім"ї — Олени та Петра Косачів. Родина Косачів була незвичайною, адже дала світові кількох письменників. Мати — письменниця Олена Пчілка (оповідання "Сосонка"). Літераторами, громадськими діячами, науковцями були дядько (брат матері — Михайло Драгоманов), його дружина. Але найзнаменитішою стала, звичайно, Леся Українка.
Зі спогадів рідних Лесі Українки:
Після вечері сім’я збиралася в батьківському кабінеті. Це була невелика, зі смаком опоряджена кімната – улюблене місце дітей і дорослих. На стіні, у вишитих Ольгою Петрівною рушниках, висів портрет Шевченка з пишними козацькими вусами, в пальті і чорній смушевій шапці, а далі – фото господарів, рідних і знайомих та самої Ольги Петрівни – в довгому білому платті, з трояндою на грудях.
Згадує Мати Лесі — Олена Пчілка
Мати: Моя донька, Лесенька, з дитинства була хворобливою дитиною.
Коли їй було 6 років, ми пішли до річки святити воду. Це було саме на Водохреща. Трапилося нещастя: Леся провалилася, промочила ніжки, потім застуда. Ми з чоловіком навіть не здогадувалися, що в майбутньому це буде хвороба на все життя. Леся страждала від страшних болів, мовчки переносила операції. До школи, звісно, ходити не могла. Тому навчалася вдома з нашою допомогою.
Родина була великою. ось так згадує Лесю її сестра - Ольга
Сестра Ольга: Леся була молодшою від мене, але з дитинства була бойовим
дівчиськом, верховодила навіть у хлоп’ячому гурті. Вона мала чудові
здібності, оволоділа 10 мовами, історією, літературою.
Пам’ятаю, як ми з батьком збиралися у великій кімнаті, Леся грала на фортепіано, сама навіть писала музику.
А коли заарештували нашу тітку Єлю, Леся написала свій перший вірш "Надія". А мама запропонували їй обрати псевдонім — Леся Українка. Майбутній поетесі було лише 9 років.
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
З-поміж усіх рідних найбільш дружньою була Леся зі своїм братом Михайлом
Брат Михайло: Все своє дитинство ми провели разом. Разом гралися, разом вчилися, працювали. Наші батьки так пишалися, коли побачили підручник стародавнього світу, який написала Леся для нашої молодшої сестрички.
Я пам’ятаю дитинство, коли ми, незважаючи на наше дворянське походження, любили проводити вільний час разом із селянськими дітьми, коли перебували у своєму сільському маєтку в селі Колодяжне.
Дуже цікаво розповідав тоді дядько Лев про русалок, мавок, лісовиків. Що Леся аж побігла уночі до лісового озера, щоб їх побачити.
Пізніше Леся про напише у драмі "Лісова пісня". А поки вона багато читає, подорожує.
Леся Українка: Моя мати постійно супроводжувала мене різними мальовничими місцями України. Я зустрічалася з відомими людьми — цікавими. Через важку хворобу мені довелося побувати на лікуванні в Єгипті, Криму, Грузії. Я бачила чудові місця, насолоджувалася теплим сонечком, писала свої твори про українців, про відомих героїв інших країн. Мені здавалося, що все це — моя душа, моє життя. Мені не було боляче, наснагу і підтримку я відчувала завжди.
Ні! Я жива!
Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає!
Леся Українка померла в Грузії в містечку Сурамі. Ми сьогодні захоплюємося цією талановитою жінкою, яка все життя долала свій фізичний біль.
Найкраще поетеса розкриє свій внутрішній світ у своїх творах.
- Яка ж вона - Леся Українка?
„ .II. Актуалізація опорних знань учнів
III. Опрацювання нового матеріалу
Художній аналіз поезій
