Діалектика виховного процесу розкривається в його суперечностях. Уже той факт, що в процесі виховання є суперечності, проблема перевиховання дітей, говоре про те, що цей процес не проходить гладко, рівно. Виховання – це розвиток особистості, а розвиток – діалектичний процес, в якому є протиріччя.
У виховному процесі тісно переплетені внутрішні (стосуються особи вихованця) та зовнішні (стосуються виховного середовища) протиріччя.
Внутрішні протиріччя процесу виховання - це джерело розвитку. Вони породжують ту силу, яка і є рушійною силою розвитку самого процесу виховання.
Основним змістом такого типу протиріч є протиріччя між потребами особистості і можливостями їх задовольнити. Така невідповідність спонукає людину діяти, заставляє її рухатись вперед - вона збільшує свої знання і досвід у відповідній галузі, розвиває потреби в одержані нового досвіду, змінює свою поведінку і т.п. А оскільки призначення виховання правильно зорієнтувати особистість в її розвитку, то зрозуміло, що це можливо лише за умови виявлення потреб особистості, її запитів, прагнень, життєвих цілей і особистих планів. Тільки в такому випадку вчитель буде допомагати, а не перешкоджати розвитку особистості учня. Саме внутрішні протиріччя і є основою для управління процесом виховання.
Другим прикладом внутрішнього протиріччя є протиріччя між зростаючими соціально значущими завданнями, які потрібно вирішувати вихованцю, і можливостями, що обмежують його дії, спрямовані на їх вирішення.
Третій тип суперечностей – суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями вихованця ( вимагає такої побудови виховного процесу, щоб зміст і форми його реалізації не викликали спротиву в учня)
Зовнішні суперечності виявляються у невідповідності між:
- виховними впливами школи і сім’ї.
- організованим виховним впливом школи і стихійним впливом на дітей оточення.
- різними вимогами вчителів, які працюють в одному й тому ж класі.
- набутим негативним досвідом поведінки і новими умовами життя та діяльності.
Зовнішні суперечності не є універсальними, обов’язковими для всіх ситуацій, применшувати їх дизиорганізуючий вплив не варто. Тому важливо передбачати їх, вживати запобіжних заходів, а за необхідності протидіяти їм.
Діагностика вихованості
Вихованість – це властивість особистості, яка характеризується сукупністю достатньо сформованих соціально значущих якостей, які в узагальненій формі відбивають ставлення людини до суспільства і оточуючих людей, до праці, до створених людьми матеріальних благ, до самої себе.
Діагностика вихованості учнів необхідна вихователю на різних етапах розвитку вихованця.
Діагностика вихованості – це вивчення ознак вихованості, їх комбінацій з метою визначення шляхів удосконалення виховного процесу в цілому і роботи з конкретним учнем. Доособливостей діагностики вихованості школярів відносять врахування вікових можливостей вихованців, прогностичний характер діагнозу, прагнення до виявлення інтегральних характеристик особистості учня, таких, як суспільна спрямованість, здатність включатися у різні види діяльності, виявити в ній цілеспрямованість, осмисленість, самостійність, творчу активність, відповідальність1.
Наприклад, можна визначити сформованість основних якостей особистості, які відображають ціннісне ставлення школяра:
а) до суспільства:
- національна самосвідомість;
- патріотизм
- суспільна активність;
- почуття обов'язку і відповідальності;
- громадянськість, правосвідомість;
б) до праці:
– працьовитість;
– акуратність;
– наполегливість, цілеспрямованість в дорученій справі;
– відповідальне ставлення до навчання та інших видів діяльності;
– інтерес до певних видів діяльності;
в) до оточуючих людей:
– толерантність, тактовність;
– доброзичливість, чуйність, милосердя, готовність допомогти іншим;
– справедливість, чесність, правдивість;
– вміння працювати з іншими;
– протистояти виявам несправедливості, жорстокості.
г) до себе:
– гідність;
– самоповага;
– вимогливість;
– цілеспрямованість;
– прагнення до самовдосконалення.
До методів діагностики вихованості можна віднести спостереження, компетентну оцінку, самооцінку, складання незалежних характеристик, бесіду, інтерв'ю, творчі роботи, створення виховних ситуацій. Використані у сукупності,вони дадуть можливість вихователеві всебічнопроаналізувати ступінь сформованості всього комплексу якостей особистості, її спрямованість, здатність до зовнішньої регуляції та самовиховання.
Рівень сформованості кожної якості можна визначити орієнтовно так:
І рівень (0) незадовільний –характеризується негативною спрямованістю,якості непроявляються, а навпаки, виявляються протилежні їм;
II рівень (1) низький –характеризується позитивною спрямованістю,якості проявляються 
рідко, самоорганізація і самоконтроль відсутні, поведінка залежить від випадкових обставин; такі учні потребують постійного контролю з боку дорослих і підвищеної педагогічної уваги (як і попередня група), легко можуть піддатися негативним впливам;II рівень (2) середній –характеризується позитивною спрямованістю особистості,якостіпроявляються часто, але переважно при нагадуванні з боку дорослих, поведінка нестабільна, прагнення до самовдосконалення не виражене;
IV рівень (3) достатній – характеризується позитивною спрямованістю,сталоюповедінкою, якості достатньо виражені, нагадування не потребує, прагнення до самовдосконалення виявляє, але рівень активності, ініціативи недостатній;
V рівень (4) високий –характеризується активно-позитивною спрямованістю особистості,розвиненістю вказаних вище якостей, самостійністю і нормативністю поведінки, ініціативністю і творчістю у діяльності, високим рівнем саморегуляції, здатності до самовиховання.
Таким чином, ми бачимо, що виховання тільки тоді дієве, результативне, коли воно стимулює роботу вихованця над собою.
В.О.Сухомлинський стверджував (на основі великого життєвого і педагогічного досвіду), що "... найбільш відчутний результат виховання виражається в тому, що людина стала думати про саму себе. Задумалася над питанням: що в мені хорошого і що поганого? Найвитонченіші методи і прийоми виховання залишаться пустими, якщо вони не приведуть до того, щоб людина подивилась на саму себе, задумалася над власною долею"1.
