ІІ. Історія Донецької області, становлення промисловості.

І.Організаційний момент. Вступне слово вчителя.

Тема першого уроку визначена ювілейною датою нашого рідного краю. Для кожного з нас найважливішим у житті і найдорожчим над усе є Батьківщина. Її часточка – Донбас, її індустріальна перлина, земля людей цілеспрямованих, твердих характером і добрих серцем.

Донеччино моя, твоїх вітрів дихання Немов душею п’ю твого труда весну

Я відчуваю знов, як в ті далекі дні, У радості степів,у гомоні дібров.

Коли квітки в росі солодкого світання І музику гудків твоїх я знову чую,

Над голубим Дінцем всміхалися мені. Донеччино моя, життя мого любов!

Донеччино моя, моя ти Батьківщино,

Тобі любов моя і всі мої чуття!

Я до твоїх грудей приникнув, як дитина,

Щоб знов набратись сил для пісні і життя.

 

Нові гудки пісні заводять, Шумлять сади над берегами

Як і щастя, і надій, В моєї юності краю.

Де за Дінцем встають заводи Де б я не був, а все ж думками

В могутній величі своїй. Лечу в Донеччину свою.

 

ІІ. Історія Донецької області, становлення промисловості.

Славна історія донецької землі – це частина безсмертної історії нашої України, і вісімдесятилітній ювілей – це добрий привід для того, щоб частіше задавати питання: хто ми, звідки, де наші витоки, якими буде наше найближче майбутнє? Ми всі горді з того, що на Донецькій землі, овіяній легендами від скіфських поселень, козацької слави до сучасної вугільно- металургійної бази.

- Батьківщина – святе слово. Для кожної людини Батьківщина починається з тієї сім’ї того будинку, де він народився. Для нас з вами – у Донбасі.

- Там степ безкрайній, і небо високе. Та й як не любити наш могутній край вугілля і металу, край, де кожен метр зміненої землі, кожне каміння, кожен новий будинок, самі надра землі – усе співає славу праці, Людині Праці – творцю і господарю.

Пропоную подивитись на пройдений шлях і ознайомитися з сьогоденням Донецької області, з історією нашого краю.

 

На дошці розташована мапа, герб і прапор Донецької області.

Площа – 26,5тис.кв.км.

Населення – 4622,9тис.осіб

Обласний центр – Донецьк.

 

1-учень. Донецька область утворена 17 липня 1932 року( до 1961 року – Сталінська область). Розташована область на південному сході країни.

Межує на заході з Запорізькою та Дніпропетровською, на північному заході – Харківською, на північному сході та сході – Луганською областями України та південному сході – Ростовською областю Росії; з півдня омивається Азовським морем. Протяжність області з півночі на південь – 240 км, із заходу на схід – 170км.

 

Археологічні дослідження доводять, що Донецька область належить до тих регіонів України, які були заселені з епохи палеоліту. У більш пізніший період тут мешкали здебільшого кочівники: скіфи, сармати, печеніги, половці. Під час пошукової роботи ми дізналися, що події, які відображаються в «Слово о полку Игореве», відбувалися на території нашого краю.

 

У XІ сторіччі в степовій зоні поселяються українці. Однак цей процес виявився короткочасним. Після походів кримського хана Гірея на ці землі, населенню степів довелося відступати в більше захищені місця. Тому за степовою Україною закріпилася назва Дике поле.

 

У XVІ сторіччі на берегах Сіверського Донця поселяються українські козаки, а також селяни-утікачі із правобережжя України та Росії. Одним з перших населеним пунктом вважається Святогірський монастир, письмове згадування про яке відноситься до 1642 року.

 

У XVІІ сторіччі винятково вигідним для нашого краю стає видобутком кам’яної солі. У 1676 році на соляних озерах виникає перше місто Донбасу – Слов’янськ. У 1715 році на базі державних солеварень будуються перші солеварні заводи на Донеччині: Бахмутський і Торський.

 

У 1721 році на Донеччині було знайдене вугілля. У зв’язку з початком його промислового видобутку наприкінці XVІІІ сторіччя починається інтенсивне засвоєння території області. З 1776 року почалася масова роздача земель, у тому числі освоєних запоріжцями, і заснування на них трьох типів поселень: державних, військових і приватновласницьких. У цей час на землях Кальміуської паланки Запорізької Січі виникає місто Маріуполь.

 

У половині XІXсторіччя з’являються перші великі фабрично-заводські підприємства,проводяться геологічні дослідження Донбасу, виникають нові міста, розвивається торгівля. При Святогірському монастирі відкривається госпіталь, створюється курорт на соляних озерах біля Слов’янська.

 

У ІІ половині XІXсторіччя будуються залізниці,відкриваються нові шахти, заводи. Природні багатства регіону, дешева робоча сила, пільгові умови створюють підстави до залучення іноземних інвесторів, особливо англійських.

 

У 1869 році англійський підприємець Джон Юз будує металургійний завод,розширенням якого та відкриттям шахт Новоросійського товариства, виникає селище Юзівка. Воно швидко зростає й перетворюється у великий промисловий центр Півдня Росії. Але перша назва поселення на якому було

засновано наше місто - хутор Овечий, пізніше поселення Юзівка.

 

Через Маріупольский порт донецьке вугілля починає пробиватися на зовнішній ринок.

 

Донецька область – найбільший район вугільної промисловості. Найбільшими вугледобувними підприємства є об’єднання «Донецьквугілля» та «Макіїввугілля», а також шахти ім.Засядька, Красноліманська.

 

Чорна та кольорова металургія традиційні галузі економіки Донецької області – мають могутню виробничу базу. Донецькій регіон забезпечує

країну свинцем, ртуттю, твердими сплавами і прокатом кольорових металів.

 

У 1917 році робоче селище Юзівка одержує статус міста. З 1924-1961 роки наше місто мало назву – Сталіно. Географічна карта нашої області постійно змінювалась і удосконалювалась. У листопаді 1961 року Сталінська область стала Донецькою, а місто Сталіно – Донецьком.

 

На цей час в області нараховується 28 міст обласного підпорядкування: Авдіївка, Артемівськ, Горлівка, Дебальцеве, Дзержинськ,Добропілля, Докучаєвськ, Донецьк, Дружківка, Єнакієве, Жданівка, Кіровське, Костянтинівка, Краматорськ, Красноармійськ, Красний Лиман, Макіївка, Маріуполь, Новогродівка, Селидове, Слов’янськ, Сніжне, Торез, Харцизьк, Шахтарськ, Ясинувата.

 

Кросворд «Донеччина»

- Столиця Донбасу /Донецьк/

- український танок /гопак/

- шахтарська професія в давнину /коногін/

- символ подружнього щастя в Україні /лелека/

- колір шахтарського золота /чорний/

- елемент українського віночка /стрічка/

- «без верби і … нема України» /калини/

- прізвище відомого шахтаря Донбасу /Стаханов/

- назва річки, яка тече територією міста Донецька /Кальміус/

(у виділених клітинах слово Донеччина).

 

Донецька область має свої символи. Центральне місце в гербі Донецької області займає «Пальма Мерцалова». Це унікальний витвір рук коваля Олексія Мерцалова., що викував її в 1896 році спеціально для Всеросійської виставки в Нижньому Новгороді. На цій виставці Пальма була відзначена вищою нагородою.

У 1900 році пальма була виставлена на Всесвітній виставці в Парижі. Виставковий павільйон, до складу якого входила і Пальма Мерцалова, був визнаний гідним вищої нагороди – Гран – прі. Основними кольорами

герба є:

· Золото – символ багатства;

· Чорний(край) – символ багатства надр.

· Блакитний(пальма) – символ краси і величі.

· Зелений – символ надії, радості, достатку.

 

Прапор Донецької області є символом,що відображає історію і традиції області. Верхнє поле блакитного кольору з золотим сонцем, що сходить, символізує схід України. Нижнє поле чорного кольору символізує вугілля, землю, нічне Азовське море з золотими відблисками. Автор прапора є Щербак Ніна Григорівна(жителька Донецька)

 

Донеччино моя, героїв світла мати,

Твоїх заводів дим, як прапор, у очах,

Ти з піснею мене, коли гули гармати,

Послала, щоб тебе прославив я в піснях.

Донеччино моя, моя ти батьківщино,

Тобі любов моя і всі мої чуття!

Я до твоїх грудей приникнув, як дитина,

Щоб знов набратись сил для пісні і життя.

Вчитель. Дякуємо нашим історикам. Перегортаємо сторінку усного журналу. Ми пишаємось розквітом донецького краю, пишаємось досягненнями, але за всіма подіями стоять люди, які робили свій посильний внесок для зростання Донеччини. Передаємо слово біографам нашого класу.