Повідомлення студентів і узагальнення за стратегією «Гронування».

Бесіда за змістом роману

1.Чи є, на ваш погляд, у романі зразкова сім’я?

2.Чиї сімейні стосунки вам найбільше подобаються?

3.Чи вважаєте ви щасливою головну героїню?

4.У чому бачите причину її нещастя?

5.Хто з героїв вам найбільше сподобався? Кому ви співчуваєте?

Викладач: Читаючи Толстого, пам’ятаємо, що він не просто «бытописатель», він – філософ. І як мислитель Толстой мав своє вчення про сім’ю, без знання якого ми не зможемо глибоко зрозуміти роман. Спробуємо розібратися в поглядах Толстого на сім’ю.

6.Що таке сім'я? (сім'я - союз двох людей, скріплений почуттям любові, поваги, взаємною турботою)

7.Згадайте, як починається роман: «Всі щасливі сім'ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму»? Чи згодні ви з таким твердженням?

Отож, давайте ще раз поглянемо на сім’ї, представлені у творі та спробуємо з’ясувати в чому полягає зміст «думки сімейної» Л. Толстого.

Повідомлення студентів і узагальнення за стратегією «Гронування».

Орієнтовний матеріал, який пропонується студентам, як висновки повідомлень.

1.«Все смешалось в доме Облонских».

Уже з самого початку Толстой показує в романі реальне становище дворянських сімей, які руйнуються, або «с годами остаются на старых местах, постылых обоим супругам только потому, что нет ни полного раздора, ни полного согласия».

Студет: Така сім’я Облонських, де немає духовної близькості між чоловіком і жінкою. Степан Аркадійович згоден з тим, що «брак есть отжившее учреждение». Мета освіти на його думку, «изо всего делаать наслаждение». От він і живе, шукаючи насолод, а все інше просто відкидає від себе. Стіва любить дітей, але розпутна поведінка примушує його брехати і прикидатися у розмові з дітьми: «Девочка знала, что между отцом и матерью была ссора, и что мать не могла быть весела, и что отец должен был знать это, и что он притворяется спрашивая об этом так легко. И она покраснела за отца. Он тотчас же понял это и тоже покраснел». Виховання дітей Стіва повністю переклав на плечі Доллі. Будучи глибоко ображена легковажним чоловіком, вона саме в дітях знаходить своє щастя. Толстой змальовує Доллі-матір красивою, бо вона виконує своє призначення жінки. Сім’я не розпадається, бо ніхто не зробить рішучий крок. Для Стіви це непомірні клопоти і втрата матеріального благополуччя, для Доллі – це страх самотності, і Доллі-мати не мислить дітей без батька.

Студет: Сім’я Кареніних до зустрічі Анни з Вронським тільки здавалася благонадійною, але Анна не переймалася таким станом речей, знаходячи втіху у материнській любові до сина. Нерівний шлюб з «людиною у футлярі», у якому було щось фальшиве, тримався тільки про людське око, заради світських пристойностей. Обидва підкорялися розміреному порядку життя, але кожен залишався наодинці зі своїми проблемами. Тому, коли вперше з’явився у житті Анни Вронський, то вона вирішує, що «говорить мужу об этом не надо и нельзя. Говорить – значит придавать важность тому, что значения не имеет». І це тоді, коли душа вже підсвідомо відчуває тривогу. Але вся біда в тому, що душа Анни для Кареніна не існує. Коли Каренін зіткнувся з фактом не із циркуляра, а з життя, він сам вибудував стіну між собою і дружиною, закривши серце і залишивши розум для вирішення проблеми: «Что делалось, и что делается в ее душе, не мое дело, это дело ее совести». «Твои чувства – это дело твоей совести; но я обязан… указать тебе твои обязанности». Вони знову залишаються кожен зі своєю проблемою: Анна - з пристрасним коханням, Каренін – з турботами, як зберегти пристойність, а між ними рветься душа малого Сергійка.

Більшого відчуження між чоловіком і дружиною важко уявити. І через те, що сім’я тримається тільки на зовнішніх пристойностях серед знайомих, впливових людей, страждає дитина. Недарма Толстой порівнює Сергійка з компасом, який вказує тим, хто втратив дорогу в житті, що вони пішли хибним шляхом.

Соромно доньці Облонського за нещирість батька, боляче і важко розбиратися Сергійкові Кареніну у фальшивих стосунках батька і матері, не знає родинного тепла маленька Аня, приречена на сирітство. І це не виняткове явище у тодішньому суспільстві. Моральне становище сімей Толстой показав через сприйняття Вронського. Він не любить і не поважає свою матір, не відчуває потреби у шлюбі, йому байдуже до страждань Кіті, про яку він миттєво забуває, побачивши Анну. Звістка про майбутню дитину викликала «припадок этого странного, находившего на него чувства омерзения к кому-то». А от стати коханцем заміжньої знатної дами – значить викликати захоплення і особливу повагу оточуючих. З’єднавши з Анною свою долю, задовольнивши шалену пристрасть, він так і не зміг зробити її частиною свого життя, повернувшись до звичного кола і полишивши жінку та доньку на самоті. Є багатство, навіть розкіш, але немає сім’ї, дому, згоди, взаємного розуміння і довіри, духовного смислу кохання. Сім’я, створена тільки на фізичній близькості, приречена.

Розлучення, сирітство, крах духовних зв’язків – основна тема «Анны Карениной».

Студет: По-іншому вирішують свої проблеми Левін і Кіті: прагнуть поговорити, розкрити свою душу, зрозуміти іншого і допомогти.

Левін, рано втративши батьків, прагне сімейного щастя, душевного спокою, любові, дітей. Його несміливе сватання примушує Кіті побачити, настільки сильне в ньому моральне почуття, повага до людини, до жінки, бажання разом добиватися добра.

Викладач: Охарактеризуйте Левіна

Студет: У романі співіснують дві рівнозначні сюжетні лінії — Анни та Левіна, які не перетинаються. Однак найбільшу увагу письменник приділяє духовному життю Анни й Левіна. І якщо з Анною пов'язані проблеми, які переважно стосуються так званого «жіночого питання», то Костянтин Левін шукає відповіді на запитання глобальні, філософські: що таке людина? навіщо вона прийшла в цей світ? для чого живе? Сенс людського життя — ось кінцева мета пошуків Левіна!

Однозначно визначити роль образу Левіна в структурі роману складно. Більшість дослідників уважає, що в цьому творі два головних героїв: Анна Кареніна та Костянтин Левін. Та й обсяг тексту, присвячений сюжетним лініям цих персонажів, приблизно однаковий. Як зазначалося, образ Левіна з'явився лише в четвертій редакції роману, проте одразу став його важливою частиною. Анна та Левін зустрічаються лише раз, безпосередньо перед її самогубством. І якщо до зустрічі він її засуджував, уважав її вчинок неприпустимим, то після розмови з нею його ставлення до Анни змінилося ледь не на протилежне.

_ Навіщо Толстой створив образ Левіна?

Студет: Мабуть, відповідь на це запитання потрібно шукати в сюжетній лінії головної героїні роману. Навіть аби доля Анни склалася інакше: світське товариство не відвернулося б від неї, Каренін погодився б па розірвання шлюбу, Сергій залишився б з нею, вона не народила б позашлюбної дитини від Вронського, — то й тоді навряд чи її проблеми були б вирішені, оскільки Толстой зображує конфлікт ие зовнішній, а внутрішній. Анна захотіла абсолютної свободи: бути тільки жінкою і ніким більше — ні матір'ю, ні дружиною (до речі, дружиною Вронського!). Більше того, це питання (саме в такій його постановці) неможливо взагалі вирішити. Жодної щасливої розв'язки тут не існує, і письменник утілив це геніально у своєму творі.

Філософській лінії Анни потрібна була своєрідна «противага» також філософська. Проте з цієї точки зору ніхто з образів твору «урівноважити» її позиції не міг, оскільки внутрішній світ головних героїв, як і внутрішній світ пересічних людей (а їх завжди більшість), не виходить за межі особистих переживань. Ті чи інші філософські проблеми цікавлять їх настільки, наскільки вони впливають на їхнє життя. Вронський, Каренін, Доллі, Кіті зосереджені насамперед на своїх особистих проблемах, викликаних зовнішніми чинниками: закоханість, зрада чоловіка чи дружини, неможливість визнати свою дитину офіційно тощо.

Зовнішнє життя Левіна начебто буденне й майже безконфліктне — (відмову Кіті вийти за нього заміж аж ніяк не можна порівняти зі зрадою Стіви чи Анни). Суспільство вважає його майже невдахою.

Тому він і сприймає небажання Кіті одружитися з ним як закономірний результат своєї «сірості». «З погляду рідних він невигідна, недостойна партія для чарівної Кіті. — А сама Кіті не може кохати його».

Проте за гаданою «безподійністю» зовнішнього життя Левіна прихована напружена внутрішня діяльність, яка викликає в нього навіть думку про самогубство саме тоді, коли, здавалося, доля його влаштувалася якнайкраще: кохана дружина, син, матеріальна забезпеченість: «І, щасливий сім'янин, здорова людина, Левін був кілька разів такий близький до самогубства, що сховав шнурок, щоб не повіситись на ньому, і боявся ходити з рушницею, щоб не застрелитись» (8, IX).

Проте ми не можемо назвати Левіна «alter ego» («другим Я») Анни Кареніної. У них діаметрально протилежні погляди на життя. І насамперед — у ставленні до сім'ї. Для Анни родина — неприйнятний спосіб пов'язати себе з Вронським і засіб обмеження жіночої свободи: «Якби я могла бути чим-небудь, крій коханки, яка палко любить тільки його пестощі; але я не можу й не хочу бути нічим іншим»(7, XXX).

Однак Левін має протилежну точку зору: «Кохання до жінки він не тільки не міг собі уявити без шлюбу, але він спершу уявляв собі родину, а потім уже ту жінку, яка дасть йому родину. Для Левіна одруження було головною справою життя, від якої залежало все його щастя» (1, XXVII).

Проте Левін водночас і не антагоніст Анни. Так, подібним є їхнє ставлення до церкви. Вони втратили віру в того Бога, якого проповідувала офіційна релігія. Однак атеїстами їх назвати не можна, бо в найдраматичніші хвилини свого життя вони подумки зверталися до Бога. Останні слова Анни: «Господи, прости мені усе!» Перед тим як кинутися під поїзд, вона перехрестилася! Повертається до Бога й Левін. Однак це для нього не Бог церкви, православ'я чи магометанства, а Бог мужика Фоканича, що «для душі живе. Бога пам'ятає». Жити треба для того, щоб укласти в життя, у кожну його хвилину «сенс добра» — ось кінцева мета напружених духовних пошуків Левіна. Цього не було в житті Анни, вона відчувала тільки «зло й безглуздя життя»...

Письменник все ж таки настійливо проводить думку: родова честь, традиція, доброго імені, патріархальний сімейний устрій, де чоловік – розумний господар, друг, батько, а жінка – мати, де все спаяно атмосферою взаєморозуміння, прощення, терпіння, де чоловік і жінка разом у горі і в радості – це те, чого позбавлені Вронський, Облонський і що таке дороге Левіну. Невипадково Левін мислить так: спочатку шлюб, а потім жінка, єдина на все життя.

Студет: Щербацькі – велика дружна, хоча і трішки безалаберна московська сім’я. Тут панує добра, душевна атмосфера, тому так любить відвідувати їх Левін. Навіть Вронський, якому у сім’ї вбачалося щось чуже і вороже, думає: «Вот именно за то я люблю Щербацких, что сам лучше делаюсь».

Між сестрами - любов і довіра. Батько найбільше піклується про честь і чистоту своїх доньок. Мати вважає своїм обов’язком влаштувати їхнє щасливе заміжжя і з тривогою спостерігає, як у суспільстві поширюються явища емансипації: утворюються якісь жіночі товариства, курси, дівчата вільно поводяться з чоловіками і впевнені в тому, що вибирати собі чоловіка – це їхня особиста справа, а не батьків. Але кожен член цієї родини дослухається до думки інших, готовий вибачитися і піти на поступки. Головне – тут усі піклуються один про одного. У Щербацьких немає місця фальші, будь-яка неправда просто виштовхується зі здорового організму цієї сім’ї, як щось стороннє. Кіті і Доллі, зображені Толстим як прекрасні матері і вірні, терплячі дружини, виросли саме в цій родині.

Викладач: Отож прослухавши повідомлення студентів, давайте з вами відтворимо

- Роман носить назву «Анна Кареніна». Це традиційно для літератури ХІХ століття – називати твір ім’ям героя (А.Доде «Кола Бруньйон», Флобер «Мадам Боварі», Бальзак «Гобсек» і т.д.)

І в той час назва допомагає відразу виявити головну героїню і основну сюжетну лінію.

Сьогоднішню розмову про головну героїню твору можна було б почати традиційно, з’ясовуючи ваше ставлення до Анни Кареніної, що спонукало б вас дати оцінку їй. Але, краще складемо «асоціативний кущ» образу Анни.

(Анна Красива, (не)щаслива, (Не)любить, втрачає, гине, Кидає виклик лицемірному світові.)

- Як бачимо, важко однозначно схарактеризувати душевний стан, почуття героїні. Яка ж вона, жінка, що викликала стільки суперечок?

Студент: Найперше, що впадає в око при зустрічі з Анною, - це краса, і не тільки зовнішня, а й ще якась особлива, внутрішня, що поєднувала у собі силу, ніжність, жіночність і притягувала до себе оточуючих. Давайте подивимось на Кареніну очима інших персонажів, користуючись цитатами.

-Якою Анна постає перед нами вперше? (перегляд уривку фільму)

-Як до Анни ставляться діти Доллі? Чому вони так тягнуться до неї?

Які зміни в Анні помітила на балу Кіті Щербацька? (перегляд уривку фільму)

Що, на думку Кіті, означав той «тремтливий, спалахуючий блиск в очах...»? («Вона не сходилася з Анною від самого приїзду і тут раптом побачила її знову зовсім новою і несподіваною. Вона побачила в ній таку знайому їй саму рису збудження від успіху. Вона бачила, що Анна п’яна від вина збуджуваного нею захоплення. Вона знала це почуття й знала його ознаки і бачила їх на Анні - бачила тремтливий, спалахуючий блиск в очах і усмішку щастя і збудження, що мимоволі вигинає губи, і виразну грацію, певність і легкість рухів.»)

До якого висновку дійшла Кіті, спостерігаючи за розмовою Вронського і Анни? («Кіті здавалося, що всяке сказане ним слово вирішувало їхню долю і її долю...»)

Чому Анна вийшла заміж за Кареніна? Чи кохав він Анну?(перегляд уривку фільму)

Студент: Образ Анни Кареніної надзвичайно глибокий. У ньому відображені страждання порядної, чесної людини, що посміла порушити правила «світського етикету». Обдарована, жива, вразлива, горда, Анна не вміє обманювати і не хоче лицемірити. Вона не хоче більше фальші і прагне справжнього життя. Анна стала дружиною людини, котра мала справу лише «з відображенням життя» (цей шлюб був влаштований її тіткою), але, зустрівши Вронського, вона хоче кохати відкрито, щиро, вірно. Проте у романі ми бачимо й іншу Анну, в почуттях якої «було щось жорстоке, чуже, бісівське». Толстой, як реаліст і тонкий психолог, пояснює трагічну приреченість кохання Анни і Вронського не лише зовнішніми причинами – згубним впливом суспільства, а й суто внутрішніми, що приховані в душах героїв.

-Чим було наповнене життя Анни до зустрічі з Вронським?

-Чим відрізнялася вона від світського середовища? Якою є душа героїні?

- Коли Анна повертаючись в Петербург, на одній зі станцій побачила Вронського, що вона сказала йому і чи те саме можна було прочитати на її обличчі?

Студент: («Я не знала, що ви їдете. Чого ви їдете? - сказала вона, опустивши руку, якою взялася була за стовпчик. І нестримна радість і пожвавлення сяяли в неї на обличчі.»)

-Як відповідь Вронського вплинула на Анну? Що побачив він на її обличчі? Студент: («Весь жах заметілі здався їй ще прекраснішим тепер. Він сказав те саме, чого бажала її душа, але чого вона боялась розумом. Вона нічого не відповіла, і на обличчі в неї він бачив боротьбу.»)

Чи щиро Анна покохала Олексія Вронського?

Коли і яким чином почуття Анни до Вронського стали зрозумілі всім?

Коли Вронський застав Анну одну, на терасі, про що думала жінка?

Студент: («Вона казала правду. Хоч би коли, хоч би в яку хвилину спитали її, про що вона думала, вона без помилки могла відповісти: про одне, про своє щастя і про своє нещастя. Вона думала саме тепер, коли він застав її, ось про що: вона думала, чому для інших, для Бетсі, наприклад (вона знала її прихований від світу зв’язок з Тушкевичем), все це було легко, а для неї так тяжко? Сьогодні ця думка, з деяких міркувань, особливо мучила її...»)

-Вронський, дізнавшись про вагітність Анни, пропонує їй залишити чоловіка, обміркувати своє становище і прийняти рішення. Як поводиться Анна? Що у її поведінці дивує Вронського? Що було причиною такої поведінки героїні? (перегляд фільму)

Студент: («Вронський...щоразу натрапляв на ту поверховість і легкість міркувань...справжня Анна, ховалася кудись у себе і виступала інша... Вронський не міг зрозуміти, як вона, зі своєю сильною, чесною натурою, могла зносити це становище обману й не бажати вийти з нього, але він здогадувався, що головною причиною цього було те слово син, якого вона не могла вимовити.»)

-Чому дім Кареніних став без Анни пусткою?

Студент: («Олексій Олександрович...через надмірну запопадливість не надбав собі друзів ні в гімназії, ні в університеті, ні на службі...»)

-Однією з надзвичайно сильних сцен роману є зустріч Анни з сином. Яке враження справляє вона на вас? Якою перед вами постає Анна? (перегляд фільму)

Студент: («Під час розлуки з ним і при тому припливі любові, який вона почувала весь цей останній час, вона уявляла його чотирилітнім хлопчиком, яким вона найбільше любила його. Тепер він був навіть не таким, яким вона залишила його; він ще далі став від чотирилітнього, він виріс і схуд. Що це! Яке худе в нього обличчя, яке коротке в нього волосся! Які довгі руки! Як змінився він з того часу, коли вона залишила його! Але це був він, з його формою голови, його губами, його м’якою шийкою і широкими плічками.»)

-Як ставилася Анна до сина, доньки? Чому?

-Як би ви схарактеризували ставлення героїні до Кареніна? Чи змінювалося воно протягом роману?

-Чому Кіті називає сімю Анни і Вронського «неправильною»? Як сприймає їх світ?

-Чи була героїня щаслива з Вронським? Чому?

-У чому головна причина її страждань?

-Як вищий світ оцінив спільне життя Анни і Вронського? Чому? За що покарав вищий світ Анну? За порушення подружньої вірності, традицій, за кохання?

-Як думаєте, чим більше покарана Анна: великосвітським суспільством чи коханням?

Студент: (Суспільство не пробачило Анні, що в боротьбі між почуттям і обов’язком перемогло кохання до Вронського.)

-Чому Анна вирішила покінчити життя самогубством? (перегляд фільму)

Студент: («І смерть, як єдиний спосіб відновити в його серці любов до неї, покарати його й одержати перемогу в тій боротьбі, яку злий дух, що оселився в її серці, провадив з ним, ясно й виразно уявилася їй...»)

-Хто винен у її смерті? Якби Анна не кинулася під поїзд, чи розлюбив би її Вронський?

-Чи можна вважати образ Анни Кареніної суперечливим? Чому?

-Хто міг врятувати Анну від самогубства?

 

Слово викладача: Складність і суперечливість натури головної героїні Толстой передає самою манерою зображення зовнішності Анни. Портрет створюється на протязі семи частин роману, при чому кожен герой бачить її по-своєму:

Вронського вражає сила життя, енергія, повнота почуттів, що переповнюють Анну і вихлюпуються через очі, посмішку, внутрішнє світло.

Кіті захоплюється простотою і природністю Анни, прямотою її натури, несхожістю на інших і перша відчула у ній зародження нового, «бісівського».

Доллі бачить те, чого так не вистачає їй самій: красу закоханої жінки, яку люблять.

Левін відкриває в Анні те, на що інші уваги не звертали: розум і правдивість.

Кареніна лякає обличя Анни, яка вийшла за межі його розуміння.

І найбільш вражаючим відкриттям Толстого у зображенні портрета є погляд героїні на себе з боку, коли вона в темряві бачить, як сяють її очі, чи не впізнає себе в дзеркалі. Якими ж повинні бути внутрішні суперечності, щоб дійти до стану майже фізичної роздвоєності!(перегляд фільму)

Прослідкуйте за деталями портрета, як борються в Анні тілесне і духовне, світле і темне (робота з таблицею).

 

Духовне	Тілесне
В выражении ее миловидного лица,... былочто-то особенно ласковое и нежное. Он…был поражен новою, духовною красотой ее лица. Анна была совершенно проста и ничего не скрывала …избыток чего-то переполнял ее существо, что мимо ее воли выражалось то в блеске взгляда, то в улыбке.. …сдержанную оживленность, которая играла в ее лице…	…было что-то ужасное и жестокое в ее прелести. …что-то чуждое, бесовское и прелестное есть в ней. …ее смеющиеся, страшные теперь для него своею непроницаемостью глаза… … лицо ее блестело ярким блеском; но блеск этот был не веселый – он напоминал страшный блескпожара среди темной ночи …лицо ее, вдруг приняв строгое выражение, как быокаменело.

Однозначно те, що Анна красива. А вона щаслива чи нещаслива? Щоб відповісти на це запитання, треба визначитися, що взагалі потрібно людині для щастя і згадати історію її життя.

Бесіда з попутним складанням плану характеристики образу

-Чи щаслива була з чоловіком? Як сприймала своє сімейне життя?(погляд фільму)

Студент: Сумей Алексей Александрович отвлечься от собственных несчастий, почувствовать страдания жены, войти в ужас ее положения, и, отбросив злорадство, пожалеть ее и простить – какое сразу б наступило облегчение. В коварном сговоре с Толстым судьба сыграла злую шутку: однажды, находясь у постели умирающей Анны, Каренин было смог найти в себе целительные силы сочувствия и любви – сухому, не особенно великодушному и чересчур рассудочному человеку очень помогло тогда ответное раскаяние супруги. Но примириться с возвращением Анны к полноценной и независимой жизни, а тем более простить предательницу, полную сил и вновь ненавидящую мужа – оказалось выше его сил. Евангельские заповеди трудны для исполнения, но их несоблюдение опаснее стократ.

Так и запомнился Каренин – мстительностью, непримиримостью и злобой. Несправедливо, упрощенно и, если уж на то пошло, немилосердно. Одна из причин, кстати, все та же – опасный дефицит эмпатии. Из-за него всем приговорам мы предпочитаем обвинительные, а из ответов на любые жалобы универсальнейшее: «Сами виноваты». Суждение это часто справедливо, а уж как удобно! Снимает ответственность, экономит на сочувствии, помогает не вникать в иной раз трудные и долгие материи. Э, нет – жестокость мира, торжество неправды, непреодолимый рок, вероломство близких, подлость партнеров – все эти объяснения бережем мы для самих себя.

-Як сталося, що вона відразу покохала Вронського? Опишіть Вронського

Студент: Образ Вронського Олексій Вронський — один з головних персонажів роману О. М. Толстого «Анна Кареніна», граф, флігель-ад’ютант, представник «золотої молоді» Петербурга і завидний наречений. Вронський багатий, красивий і освічений. Він походить з шляхетної родини і має великі зв’язки у світі. Незважаючи на видиме шанобливе ставлення до матері, теплих почуттів до неї не відчуває. Він людина не сімейна і схильний до легких любовних зв’язків. Його життя кардинально змінюється після зустрічі з Анною Кареніною, дружиною високопоставленого петербурзького чиновника. Любов до неї повністю захоплює його, і він слідує за нею по п’ятах в пошуках взаємності. При цьому він забуває про іншу дівчину, з якою легковажно фліртував, про Кіті Щербацьку. Серце дівчини було розбите, коли вона зрозуміла, що Вронського цікавить тільки Анна. Від розпачу Кіті навіть злягла, а потім якийсь час лікувалася за кордоном. Поява Анни в житті Вронського носить неминучий фатальний характер. Їхня перша зустріч була ознаменована станційної трагедією: під потяг потрапив місцевий сторож. Анна відразу помітила в цьому поганий знак. Однак Вронський, засліплений її красою і витонченістю, нічого не помічав. За словами автора в образі Вронського і його несподіваній появі є щось страшне і насторожуюче. За характером він був досить поверховою і неглибокою людиною. При всій своїй любові до Анни, він вважав за краще не змінювати свого способу життя. Також, зустрічався і випивав з друзями, любив азартні ігри, відрізнявся жагою до перемоги. Наприклад, під час одних скачок в гонитві за перемогою так загнав свого коня Фру-Фру, що той не витримав і впав. Були у Вронського і позитивні риси. На тлі безпечності і несерйозності, йому були також притаманні доброта, мужність і твердість характеру. Заради любові до Анни, він знехтував кар’єрою, друзями, звичними справами і всім, що так його займало до зустрічі з нею. Він розумів, що накликав на неї багато бід і почувався винним. До кінця він залишався чесним з нею і шанобливим. І навіть, коли Кареніна влаштовувала скандали і істерики, він все переносив гідно і намагався з усіх сил втішати і підтримувати її. Сама Анна так і не змогла перенести людських пересуд і світського засудження свого вчинку. Наприкінці роману вона кинулася під поїзд. Це остаточно зламало і морально знищило Олексія Вронського. Він не зміг більше залишатися в Петербурзі і вирішив добровольцем поїхати на війну до Сербії, щоб знайти там свою загибель. Їх з Ганною спільну дочку він залишив на виховання Олексію Кареніну.

 

-Доведіть, що Анна не здатна брехати. Чи правильно зробила, сказавши чоловікові про свою зраду?Чому не відразу пішла від чоловіка? (перегляд фільму)

-Доведіть, що Анна - сильна жінка. Сцена в театрі перегляд фільму)

-Який епізод життя Анни вразив вас найбільше? Чому?

- Знаючи історію життя цієї неординарної жінки, подивіться на нашу Квітку щастя і скажіть, чого їй не вистачало для щастя до зустрічі з Вронським? Звичайно, любові, та чи зробила вона її щасливою? Робота з опорною схемою «Кохання Анни»

Зображеня схеми на дошці

Кохання Анни

ЗДОБУТКИ

ВТРАТИ

Викладач: Анна зізнається Доллі: «…я люблю, кажется, равно, но обоих больше чем себя, два существа – Сережу и Алексея… Только эти два существа я люблю, и одно исключает другое. Я не могу их соединить, а это мне одно нужно… Если кто несчастен, так это я». Її почуття, її трагедія настільки сильні, що Толстой, поборник материнства, сім’ї, не наважується на відкрите засудження Анни. Перед її стражданням він мовчить. Воістину, «Мне отмщение, и Аз воздам».

Звичайно, не можна не бачити, що розпад сім’ї, позашлюбні зв’язки, руйнують душу людини. Прекрасна Анна у своєму бунті проти лицемірства, облуди, сірості життя. Як жінка, вона знаходить своє покликання у коханні. Але ж у гріховному коханні вона втрачає щось хороше, якусь кращу часточку своєї душі. Може, тому Бог відбирає у неї почуття щастя від материнства?

-Чи був у Анни інший вибір?

Студент:Звичайно, можна було б залишитися з нелюбом і терпіти, оберігаючи священний трикутник «чоловік – дружина – син». Але трагедія Анни не тільки у зовнішньому конфлікті з суспільством, а ще й у внутрішньому - значно глибшому і складнішому. Вона захотіла бути тільки жінкою, а не дружиною, не матір’ю, а значить порушила природній стан речей. «Господи, прости мне все!» - це останні слова Анни, які свідчать про прагнення повернутися до Бога.

Шлях терпіння обрала Доллі, хоча щасливою жінкою її не назвеш. Зате їй ніколи не буде соромно перед власними дітьми, і вона не завдасть їм страждань.

Бесіда.

Що значить слово «діалектика»? (У філософії - вчення про найзагальніші закони розвитку і руху, джерело яких вбачається в єдності і боротьбі суперечностей)

-Що таке «діалектика душі»?

(Студенти дають своє тлумачення. Викладач коригує: складний і суперечливий розвиток внутрішнього світу людини, який і намагається зобразити письменник у своїх творах).

Складання таблиці «Риси образу А. Кареніної»

Привабливі	Викликають осуд
o зовнішня краса o чарівність o душевна глибина o доброта o почуття власної гідності o вміння любити o незалежність o душевна делікатність o здатність до співпереживання	· надлюдська привабливість · бісівський і чаруючий початок в Анні · здатність знехтувати почуттям обов'язку перед сім'єю заради любовної пристрасті · надає перевагу любові до чоловіка перед любов'ю до дітей · відхід з життя всупереч християнським законам

Чи однакові герої на початку і вкінці роману?

 

Студент: Анна

Початок Кінець

Гарна, впевнена в собі дружи- Втратила внутрішню гармонію,

на петербурзького чиновника; привітна зі сторонніми, не-

лагідна, дружелюбна. Живе у стримана, іноді жорстока з Врон-

злагоді зі світом і сама з собою. сяким і сама з собою.

Спокійна, виважена, розсудлива Істерична, вживає заспокійливе

Любляча матір Не любить доньку

- Чим викликані ці зміни?

Студент: Так, зміни в характерах героїв закономірні і вмотивовані: оточення, обставини життя, робота розуму і душі залишають свій відбиток на людині. Толстой передає найменші порухи думок, почуттів, душевного стану героїв.

-Для зображення «діалектики душі» письменник використовує новаторський прийом «потоку свідомості» героїв, який знайде свій розвиток уже модерністській літературі ХХ століття.

Подивіться стан Анни, яка іде на вокзал, щоб покінчити життя самогубством. (перегляд фільму).

 

Підсумок заняття.

Як ви розумієте епіграф заняття?

Яку роль, на ваш погляд, відіграє образ Анни Кареніної у світовій літературі? У чому його символіка?

Які моральні уроки Толстого?

Студент:(Нельзя жить одной только любовью и для любви. Любви требуется простор, нужна полнокровная жизнь с деятельностью и общением. Иначе жизнерадостный, сердечный, добрый и общительный человек, полно и самозабвенно отдавшийся большому чувству, превратится (как это случилось с Анной) в раздраженное, глубоко несчастное существо, рядом с которым даже дышать будет трудно. Это главный закон любви, и нарушение его чревато последствиями: приходит усталость, раздражение, может быть, ненависть – словом разрушение личности).

Всі герої шукають своє щастя, проте справжній істинний шлях вказує фінал. В кінці роману Толстой дає один-єдиний рецепт, який допоможе людям стати щасливими. Людина щаслива, коли «вся моя жизнь имеет несомненный смысл добра, который я властен вложить в нее».

Домашнє завдання

Повторити матеріал. Підготуватися до написання контрольного твору:

Дві жінки (Стендаля «Червоне і чорне», (пані де Реналь) і Л.Толстого «Анна Кареніна»).

Мій улюблений герой роману Л.М. Толстого «Анна Кареніна».

Що значить бути щасливим? (за романом Л.Толстого «Анна Кареніна).