Результати господарської діяльності залежать не тільки від рівня організації основних виробничих процесів. При постійному вдосконаленні технічної бази виробництва все більшого значення набуває раціональна організація допоміжних та обслуговуючих процесів, тобто розвиток інфраструктури підприємства. При цьому необхідно розрізняти поняття інфраструктури підприємства (в цілому) та виробничої й соціальної інфраструктури (зокрема) як складових елементів цілого (рис. 1.1.).
 |
Рис. 1.1. Елементи інфраструктури підприємства.
1. Інфраструктура підприємства – це комплекс цехів, господарств, дільниць, майстерень і служб, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому. Інфраструктура формується сукупністю складових частин (елементів), які мають підпорядкований (допоміжно-обслуговуючий) характер та забезпечують умови для нормальної роботи основного виробництва й підприємства в цілому.
2. Виробнича інфраструктура підприємства – це комплекс обслуговуючих і допоміжних виробництв та господарств (цехи, відділи, дільниці чи майстер ні), які не беруть безпосередньої участі у виготовленні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови для роботи основних виробничих цехів:
· забезпечують основний виробничий процес сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментом, оснащенням, транспортом, засобами зберігання, розвантаження і завантаження, обладнанням інформаційних систем;
· підтримують технологічне й енергетичне устаткування і мережі у належному стані, а також беруть участь у модернізації та оновленні.
3. Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства.
Основною функцією виробничої інфраструктури є комплексне технічне забезпечення всього виробництва, включаючи постачання, збут, зберігання, облік, сервіс не обслуговування та ін.
За сучасних умов господарювання у сфері технічного обслуговування підприємства працює 45 – 50% загальної кількості персоналу. Це зумовлено як великими обсягами робіт, які вони виконують, так і складністю їх механізації й автоматизації.
Зростання ролі та значення виробничої інфраструктури пояснюється тим, що
· підвищення рівня автоматизації і механізації виробничих процесів збільшує обсяги та складність робіт по ремонту й налагодженню устаткування, потребує розширення номенклатури інструменту, оснащення і пристосувань;
· перехід до нових технологій та інтенсифікація технологічних режимів роботи устаткування підвищують вимоги до якості та збільшують потребу в різних видах енергії;
· збільшуються обсяги робіт по транспортуванню;
· навантаження на комунікаційні мережі й природоохоронні споруди постійно зростають.
Тому кожне підприємство повинно мати постійно діючу, високоефективну систему технічного обслуговування виробництва. В межах цієї системи виконуються наступні основні функції:
· обслуговування і ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого устаткування;
· забезпечення робочих місць інструментом та пристосуваннями як власного виробництва, так і придбаними у сторонніх організацій;
· переміщення вантажів, виконання вантажно-розвантажувальних робіт;
· забезпечення основних виробничих підрозділів підприємства електроенергією, тепловою енергією, паром, газом, стислим повітрям тощо;
· вчасне забезпечення виробництва сировиною, основними і допоміжними матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими вузлами, паливом;
· складування й зберігання матеріальних ресурсів, а також напівфабрикатів, окремих складальних одиниць та готової продукції;
· безпосередня участь у плануванні, розробленні й утіленні всіх заходів, спрямованих на ефективне використання матеріальних запасів, оснащення та інструменту, в удосконаленні інформаційних систем і мереж управління обслуговуванням виробництва й усієї господарської діяльності підприємства.
Загальна схема забезпечуючих і обслуговуючих підрозділів підприємства, що утворюють його систему технічного обслуговування, зображена на рис. 1.2.
Рис. 1.2. Структурні елементи системи технічного обслуговування підприємства
