Професійні особливості роботи соціолога як користувача комп’ютерних та інформаційних технологій.

Розивляючись вплив використання інформаційних технологій на організм працівникаа, варто виділити три групи трудової діяльності:

група А – діяльність, що характеризується виконанням одноманітних, ритмічних, легких у виконанні операцій, які не вимагають значної розумової напруженості;

група Б – діяльність, пов’язана зі здійсненням повторюваних логічних
операцій; — соціологи

група В – творчі види діяльності, що вимагають прийняття в процесі роботи рішень при відсутності заздалегідь відомого алгоритму.

Робота на ПК — модель розумової праці, що тривалий час виконується в одноманітній позі, в умовах обмеження загальної м’язової активності і за рухливості рук, тривалого високого напруження зорових функцій, нервово-емоційного напруження, в умовах впливу різноманітних фізичних чинників, які по різному впливають на людину.
Шкідливі чинники під час роботи на ПК: погіршенням зору, болями у спині і ділянці шиї, болями у кистевих, ліктевих і плечових суглобах, порушенням сну, хронічним головним болем, нудотою, слабкістю, стресовими станами, захворюваннями шкіри, природженими аномаліями, провокацією епілептичних приступів, інсультами та іншими захворюваннями.».

Праця користувача комп’ютера відбувається за умови надмірного нервово-емоційного й зорового напруження, довготривалих статичних навантажень, обмеженої рухової активності, електростатичних полів, радіочастотного та рентгенівського випромінювання, які призводять до неврозів, відхилень у психіці, погіршення пам’яті) захворювань опорно-рухового апарату, серцево-судинної, імунної та статевої систем, органів зору, шкіри та ін.

Негативні наслідки комп'ютерних технологій виявляються в наступному:

• інтенсифікації темпу роботи та її монотонності;

• ізоляції працівника у виробничому середовищі, обмеженні його контактів з іншими людьми;

• розвитку несприятливих психічних станів;

• великих нервових навантаженнях при незначних фізичних;

• перенапруженні органів зору;

• розладі стану здоров'я, спричиненого дією шкідливих факторів, джерелом яких є ВДТ.

У зв'язку з цим праця професійних користувачів ВДТ має свої особливості. Вони полягають у відмінності розумового і науково-емоційного компонентів праці, ступені включення в діяльність тих чи інших органів і систем. Функціональні розлади діяльності аналізаторів, захворювання опорно-рухового апарату, нервової, серцево-судинної та інших систем організму є виробничо зумовленими.

9. Основні положення Закону України «Про охорону праці»

Основні положення Закону України «Про охорону праці».
У системі законодавчих актів основна роль приділяється Закону «Про охорону праці». Цей закон визначає основні положення з реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя й здоров’я у процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства і працівником з питань безпеки праці, виробничої санітарії, встановлює єдиний порядок організації охорони праці у виробничій сфері в Україні.
Чинність Закону України «Про охорону праці» поширюється на всі підприємства, установи, організації (далі – підприємства) незалежно від форм власності й видів діяльності, що використовують найману працю, і на всіх працюючих.
Закон визначає основні принципи державної політики в області охорони праці, серед яких чільне місце займають:
• пріоритет життя й здоров’я працівників стосовно результатів виробничої діяльності підприємства;
• повна відповідальність власника підприємства за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
• соціальний захист працівників;
• повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли на виробництві від
нещасних випадків або професійних захворювань.
Окремо виділені статті Закону присвячені регулюванню охорони праці жінок, неповнолітніх, інвалідів, видам відповідальності за порушення законодавства і нормативних актів про охорону праці, за створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників профспілок.

Найважливіші надбання закону України „Про охорону праці”

Закріплення за державою функції управління охороною праці. Раніше, уколишньому Радянському Союзі ця функція була покладена на профспілки. Українськадержава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці напідприємствах всіх форм власності.
Встановлення норм прямої дії щодо порядку організації охорони працібезпосередньо на підприємстві, в установі, організації, чітке визначення функцій,обов'язків, прав, відповідальності роботодавця та працівників, визначення закономосновоположних складових частин системи управління охороною праці.
Підтвердження вагомого статусу служб охорони праці щодо прав і повноваженьпрацівників цих служб, їх віднесення до основних виробничо-технічних служб підприємства,підтвердження необхідності створення служб охорони праці в усіх органах державногоуправління, включаючи місцеві державні адміністрації.
Визначення вагомого місця та ролі колективного договору у вирішенні завданьохорони праці, забезпечення прав і соціальних гарантій працівників.
Встановлення порядку створення в Україні нормативної-правової бази з питаньбезпеки, гігієни праці та виробничого середовища з врахуванням ринкових перетворень тазабезпечення єдиних державних нормативів з охорони праці на рівні, не нижчому відміжнародних стандартів.

Визначення курсу на забезпечення якісного навчання працівників та посадових осібз питань охорони праці, впровадження в усіх навчальних закладах системи освіти вивченняоснов охорони праці.
Впровадження дієвої системи громадського контролю за охороною праці,забезпечення активної участі професійних спілок та громадськості у роботі щодопокращення охорони праці.