Майстерність усного виступу

Р Е Ч Ь. СТРУКТУРА РЕЧИ

Старое изречение гласит: «Поэтом рождаются, оратором становятся». Уже Квинтилиан (примерно 30-96 г. до н.э.) заметил, что ораторское искусство требует напряженной работы, необыкновенного усердия, разнообразных упражнений, богатого опыта, высокого ума и современного мышления.Марк Фабий Квинтилиан біл самім знаменитім учителем риторики в Риме.

Понятие “риторика” происходит от греческого (риторике техне- ораторское искусство) и охватывает область знаний: теория речи- исскуство речи- ораторское мастерство.В этом значении под риторикой подразумевают- технику речи, проявленную в различных формах говорящим индивидуумом.

Искусство речи является древнейшим из отраслей знаний. В античные времена искусство речи играло видную роль: Демосфен произносил гневные речи против Филиппа Македонского. Когда впоследствии Филипп прочитал эти речи, то под сильным впечатлением воскликнул:”Думаю, что если бы я услышал эту речь вместе со всеми, то голосовал бы против самого себя”.

Мы различаем 10 основных элементов, которые характеризуют хорошую речь: объективность, ясность, образность, целенаправленность, повышение внимания, повторение, неожиданность, смысловая насыщенность, лаконичность(краткость), юмор.

1.Объективность означает прежде всего максимально возможную степень правдивости и непредвзятости.

2.Ясность: оратор должен говорить так, чтобы его не только можно было понять, но и невозможно было не понять.

3.Образность.

“Образное представление- фундамент всех познаний”_ так написано в 9 письме Песталоцци “Как Гертруда учит своих детей”. Это справедливо не только в отношении детей, но и взрослых.Речь, состоящая из сухих слов и бесцветніх віражений скучна и пресна, как несоленій суп.Как правило, речь развивают от наглядного представления(образ, сравнение, рассказ) к понятию. Абстрактные понятия без фундамента образов редко остаются в памяти.

4.Целеустремленность.

Оратор постоянно думает о том, что нужно достичь главного пункта.

Диалог после доклада:

-Как долго говорил оратор?

-Два часа.

-И о чем он говорил?

- Этого он не сказал.

5.Повышение напряжения.

Оратор не просто сообщает факт за фактом, одну фразу сменяет другой, но настраивает речь на повышение напряжения. Лидер французских социалистов Жан Жорес говорил настолько увлекательно, что однажды даже стенографистки забыли записать его речь.

6.Повторение оратором основных мыслей имеет большре значение, т.к. слушатель запоминает содержание речи. Речь должна быть, как алмаз, который рассматривают, медленно переворачивая в руках.

«Искусство речи в том и состоит, чтобы преподнести повтор так, будто он только что родился»(Науман).

7.Неожиданность является фактором, повышающим напряжение.

8.Смысловая насыщенность.

Нельзя сложные понятия давать концентрированно.

9.Лаконизм (краткость речи).

Древние спартанцы были врагами многословия.

Многословие равнозначно скуке. Самая сокрушительная критика речи заключена в предложении:»Доклад начался в васемь, когда в 11 явзглянул на часы, была половина девятого».

И сегодня в некоторых странах практикуются усыпляющие речи. Из Аргентины сообщили(1962), что политик Луис Мигель вызвал одного врача на дуэль за то, что он прописывал своим пациентам его речи в качестве снотворного.

Рекордсменом «долгих речей» в Германии стал депутат Антрику (в1911 г. он говорил в течение 8 часов). Но потом этот рекорд побил его австрийский коллега Лехер, который говорил 14 часов.

10.Юмор.

СТРУКТУРА РЕЧИ

Никто не строит дом без плана. И речь никто не строит без разработки ее структуры: введения- главной части- заключения.

Введение является одновременно настройкой на слушателей. Основной отрезок речи образует главная часть(главная тема, ключевые мысли, объяснение, пример, следствие, доказательство). Заключение содержит обзор, кульминацию, окончание.

Введение и главная часть должны дать ответ на следующие 4 вопроса:

1.Почему я говорю?

2.Каково существующее положение?(Что было, что есть?)

3.Что должно быть вместо этого?

4Как можно изменить существующее положение?

Заключение: содержит побуждение к действию идти путем, о котором узнал оратор, и таким образом изменить существующее положение.

Вступление одновременно является «настройкой на слушателя». Оратор устанавливает контакт и добивается внимания слушателей.

Я хочу рекомендовать 4 способа формирования хорошего и действенного введения: способ подкрепления; способ повода; способ побуждения к размышлению; прямой способ.

1.Способ подкрепления в целом настроен на установление со слушателями личных отношений, благодаря которым возникает теплый контакт. Квинтилиан называл эти усилия- обеспечение благожелательности.

Очень уместно веселое подкрепление. Как выразился Лютер:»Слушателей надо развеселить, чтобы потом они охотно слушали проповедь».

Что порекомендую? Несколько личніх наблюдений- описание маленького происшествия во время поездки налекцию- несколько слов о круге слушателей, месте или ораторе: все єто может растопить лед равнодушия.

Техника импользования повода (небольшое происшествие, лично пережитое событие, сравнение, неожиданный вопрос).

Техника возбужденного размышления. Эта техника, активизирующая мышление, побуждает слушателя к сотрудничеству, к совместному размышлению. Открыто поставленные вопросы или даже представленная точка зрения, которая затем будет опровергнута,- все возбуждает у слушателя напряженную работу мысли.

Прямая техника. Мы сразу же переходим к сути дела, без всяких ухищрений. Мы вкратце говорим о причине нашего выступления, быстро переходим от общего к частному и начинаем с темы. Эта техника рациональна, прямолинейна и свойственна тысячам деловых сообщений.

Заключение.Как и 1000 лет назад, так и сегодня справедливо сказанное Сократом в беседе с Федром.

Федр:»Ты говоришь, что в конце речи нужно в общем виде напомнить слушателям обо всем сказанном?» Сократ: «Да, по-моему, так». Повторение в сокращенном виде важно, но заключение- не только повторение. Скорее в заключении усиливается и сгущается основная мысль речи.

Заключение запоминается слушателю больше всего.

Две ошибки оратора: один раз он неожиданно прекращает речь и уходит чуть ли не без прощания, другой раз прощается на протяжении получаса.

Оратор должен говорить отчетливо и осмысленно. Звучание голоса должно быть хорошим. Силу голоса, ударение, темп, тембр, резонирование настраивают в соответствии с имеющейся ситуацией, но прежде всего добиваются плавности речи(у Бисмарка голос был писклив и полон астматических звуков, но побеждало отчетливое, звучное произношение слов).

При артикуляции основную работу выполняют язык и губы, поэтому движение их мускулов должны быть особенно четкими. Челюсть же постоянно остается по возможности сврбодной, чтобы разгрузить шейные мускулы. Не подражайте жевательным движениям многих «говорящих щелкунчиков», вызывающим спазмы и утомление(помогает гтмнастика языка- произносите звукосочетания «лалелилолу», «татетитоту» и др). Упражняйтесь в произнесении всех речевых звуков от А до Я и контролируйте отчетливое произношение всех звуков.

Гласные образуются при различных округлых положениях губ:

и-е-а-о-у; в такой последовательности возрастает округление губ. При произнесении И и Е часто формируют более плоское и широкое положение губ и затем издают звук вроде плачущего или сдавленного.

СОГЛАСНЫЕ звуки должны быть четко отделены друг от друга.

Следующие упражнения научат произносить согласные:

-шепот необыкновенно увеличивает силу артикуляции(ученики нередко используют его для оказания помощи-подсказывают);

-намеренно быстрая речь повышает беглость произношения при большом числе согласных. Для этой цели подходят скороговорки: «Тот, кто ничего не знает и знает, что он ничего не знает, знает больше, чем тот, кто ничего не знает, и не знает, что он ничего не знает» и др.;

-хорошее упражнение для улучшения резрнирующего звучания- напев вполголоса.

Правильно ставить УДАРЕНИЕ – это правильно говорить. В лотличие от других языков (французского.. польского) в русском языке ударение не фиксировано, т.е не прикреплено к определенной части слова, а может падать на любую часть, на любой слог(доктор, кирпич, забросать, вывернуть).

Предлагаем стихотворение Марины Цветаевой «Мореплаватель». ЕЕ стихи со звуковым многообразием и богатством интонаций подходят для учебных целей.

Закачай меня, звездный челн!

Голова устала от воли!

Слишком долго причалить тщусь,-

Голова устала от чувств:

Гимнов- лавров- героев- гидр,-

Голова устала от игр!

Положите меж трав и хвой,-

Голова устала от войн…

Ударение имеет в речи особое значение: изменени ударного слова изменяет смысл всего предложения. Например, «Я еду сегодня в Киев». Это предложение может получить различное смысловое значение в зависимости от того, какое слово явыделю:

Я еду сегодня в Киев (а не мой сын);

Я еду сегодня в Киев (а не лечу);

Я еду сегодня в Киев (а не завтра);

Я еду сегодня в Киев (а не в Харьков).

Есть три способа обозначить ударение:

1.Повышение тона;2.Усиление звучания голоса; 3.Замедление речи. Как правило эти средства сочетаются: если я говорю громче, то замедляю речь и повышаю звучание голоса.

Оратор обязан владеть ясной, выразительной речью, произносить предложения плавно, в спокойной манере.

ПОРОКИ речи, которые мешают слушателю и вредят оратору:

-слишком высокая тональность речи.Утомление и повреждение голосовых связок не заставляет себя ждать. Мы намеренно говорим более низким тоном, мы бережем наш голос;

-сдавленный голос воспринимается как неестественный из-за поспешного дыхания и сокращения шейных мускулов;

-проглатывание конечных слогов;

-«звуки размышления»: мы могли бы их назвать атавистическими звуками: э-э- и о-о-э и т.д. Причина- у оратора «на языке» нет следующего готового слова, предложения.

-носовое или картавое звучание.

«То, что оскорбляет уши, не может проникнуть в душу человека»,-сказал Квинтилиан.

-для голоса вредны всякие чрезмерные восклицания, хмыканье и кашель;

-для оратора важна плавная речь. Медики квалифицируют в научных трудах заикание как «спазматический невроз выражения». Установлено, что среди заикающихся гораздо больше мужчин, чем женщин.

Наш язык особенно страдает от неумеренного употребления имен существительных и от недостатка глаголов. Сущствительные зачастую способствуют «окостенению», глаголы напротив подвижны и гибки.

Тяжело понимать длинные предложения. Короткие предложения в удобной, четкой формулировке уместны в убеждающих речах:

- Больше простых предложений- меньше придаточных!(Пример:»Этот результат, который в значительной мере согласуется с прежними, нам очень четко показывает…». Лучше:»Этот результат в значительной мере согласуется с прежними. Он нам очень четко показывает..»

- Употребляйте придаточные предложения времени со словом «затем» вместо «потом»(Пример: «После того, как мы два часа дискутировали, мы достигли согласия». Лучше:»Мы дискутировали в течение 2 часов, затем пришли к согласию»).

Большинство названных пороков может быть устранено только в результате терпеливой работы самого чел-ка, логопеда. Если существующий недостаток речи неудается устранить таким способом, то значит он обусловлен органическими причинами, в таком случае целесообразен визит к врачу- специалисту.

Додатковий матеріал до теми «Техніка мови педагога»

Р Е Ч Ь. СТРУКТУРА МОВИ

Ми розрізняємо 10 основних елементів, що характеризують гарну мову: об'єктивність, ясність, образність, цілеспрямованість, підвищення уваги, повторення, несподіванка, значеннєва насиченість, лаконічність(стислість), гумор.

1.Об'єктивність означає насамперед максимально можливий ступінь правдивості і неупередженості.

2.Ясність: оратор повинний говорити так, щоб його не тільки можна було зрозуміти, але і неможливо було не зрозуміти.

3.Образність.

“Образне представлення- фундамент усіх пізнань”_ так написано в 9 листі Песталоцци “Як Гертруда учить своїх дітей”. Це справедливо не тільки у відношенні дітей, але і дорослих.Мова, що складається із сухих слів і бесцветніх віражений нудна і прісна, як несоленій суп.Як правило, мову розвивають від наочного представлення(образ, порівняння, розповідь) до поняття. Абстрактні поняття без фундаменту образів рідко залишаються в пам'яті.

4.Цілеспрямованість.

Оратор постійно думає про те, що потрібно досягти головного пункту.

Діалог після доповіді:

-Як довго говорив оратор?

-Друга година.

-І про що він говорив?

- Цього він не сказав.

5.Підвищення напруги.

Оратор не просто повідомляє факт за фактом, одну фразу переміняє інший, але набудовує мова на підвищення напруги. Лідер французьких соціалістів Жан Жорес говорив настільки захоплююче, що один раз навіть стенографістки забули записати його мову.

6.Повторення оратором основних думок має большре значення, тому що слухач запам'ятовує зміст мови. Мова повинна бути, як алмаз, що розглядають, повільно перевертаючи в руках.

«Мистецтво мови в тім і складається, щоб піднести повтор так, начебто він тільки що народився»(Науман).

7.Несподіванка є чинником, що підвищує напругу.

8.Значеннєва насиченість.

Не можна складні поняття давати концентрированно.

9.Лаконізм (стислість мови).

Древні спартанці були ворогами багатослівності.

Багатослівність рівнозначна нудьзі. Сама нищівна критика мови укладена в пропозиції:»Доповідь почалася у васемь, коли в 11 явзглянул на годинник, була половина дев'ятого».

І сьогодні в деяких країнах практикуються заколисливі мови. З Аргентини повідомили(1962), що політик Луїс Мигель викликав одного лікаря на дуель за те, що він прописував своїм пацієнтам його мови в якості снотворного.

Рекордсменом «довгих мов» у Німеччині став депутат Антрику (у1911 р. він говорив протягом 8 годин). Але потім цей рекорд побив його австрійський колега Лехер, що говорив 14 годин.

10.Гумор.

СТРУКТУРА МОВИ

Ніхто не будує будинок без плану. І мова ніхто не будує без розробки її структури: уведення- головної частини- висновку.

Уведення є одночасно настроюванням на слухачів. Основний відрізок мови утворить головна частина(головна тема, ключові думки, пояснення, приклад, наслідок, доказ). Висновок містить огляд, кульмінацію, закінчення.

Введення і головна частина повинні дати відповідь на наступні 4 питання:

1.Чому я говорю?

2.Яке існуюче положення?(Що було, що є?)

3.Що повиннео бути замість цього?

4Як можна змінити існуюче положення?

Висновок: містить спонукання до дії йти шляхом, про яке довідався оратор, і в такий спосіб змінити існуюче положення.

Вступ одночасний є «настроюванням на слухача». Оратор установлює контакт і домагається уваги слухачів.

Я хочу рекомендувати 4 способи формування гарного і діючого введення: спосіб підкріплення; спосіб приводу; спосіб спонукання до міркування; прямий спосіб.

1.Спосіб підкріплення в цілому набудований на встановлення зі слухачами особистих відносин, завдяки яким виникає теплий контакт. Квинтилиан називав ці зусилля- забезпечення доброзичливості.

Дуже доречно веселе підкріплення. Як виразився Лютер:»Слухачів треба розвеселити, щоб потім вони охоче слухали проповідь».

Що порекомендую? Трохи личніх спостережень- опис маленької події під час поїздки на лекцію - кілька слів про коло слухачів, чи місці ораторі: усі хто може розтопити лід байдужості.

Техніка импользования приводу (невелика подія, особисто пережите подія, порівняння, несподіване питання).

Техніка збудженого міркування. Ця техніка, що активізує мислення, спонукує слухача до співробітництва, до спільного міркування. Відкрито поставлені чи питання навіть представлена точка зору, що потім буде спростована,- усі збуджує в слухача напружену роботу думки.

Пряма техніка. Ми відразу ж переходимо до суті справи, без усяких хитрувань. Ми коротенько говоримо про причину нашого виступу, швидко переходимо від загального до частки і починаємо з теми. Ця техніка раціональна, прямолінійна і властива тисячам ділових повідомлень.

Висновок. Як і 1000 років тому, так і сьогодні справедливо сказане Сократом у бесіді з Федром.

Федр:»Ти говориш, що наприкінці мови потрібно в загальному виді нагадати слухачам про всім сказаному?» Сократ: «Так, по-моєму, так». Повторення в скороченому виді важливо, але висновок - не тільки повторення. Скоріше у висновку підсилюється і згущається основна думка мови.

Висновок запам'ятовується слухачу більше всього.

Дві помилки оратора: один раз він зненацька припиняє мову й іде чи ледве не без прощання, інший раз прощається протягом пів години.

Оратор повинний говорити чітко й осмислено. Звучання голосу повинне бути гарним. Силу голосу, наголос, темп, тембр, резонування набудовують відповідно до наявної ситуації, але насамперед домагаються плавності мови(у Бісмарка голос був пискливий і повний астматичних звуків, але перемагало виразну, звучну вимову слів).

При артикуляції основну роботу виконують мова і губи, тому рух їхніх мускулів повинні бути особливо чіткими. Щелепа ж постійно залишається по можливості свободной, щоб розвантажити шийні мускули. Не наслідуйте жувальних рухів багатьох «лускунчиків, щоговорять,», що викликає спазми і стомлення(допомагає гтмнастика мови - вимовляєте звукосполучення «лалелилолу», «татетитоту» і ін). Вправляйтеся в проголошенні всіх мовних звуків від А до Я и контролюйте виразну вимову всіх звуків.

Голосні утворяться при різних округлих положеннях губ:

и-е-а-о-у; у такій послідовності зростає округлення губ. При проголошенні И и Е часто формують більш плоске і широке положення губ і потім видають звук начебто плачучого чи здавленого.

ЗГОДНІ звуки повинні бути чітко відділений друг від друга.

Наступні вправи навчать вимовляти згодні:

- шепіт незвичайно збільшує силу артикуляції(учні нерідко використовують його для надання допомог-підказують);

- навмисно швидка мова підвищує швидкість вимови при великому числі згодних. Для цієї мети підходять скоромовки: «Той, хто нічого не знає і знає, що він нічого не знає, знає більше, ніж той, хто нічого не знає, і не знає, що він нічого не знає» і ін.;

-гарна вправа для поліпшення резинирующого звучання - наспівавши напівголосно.

Правильно ставити НАГОЛОС – це правильний говорити. На відміну від інших мов (французького.. польського) у російській мові наголос не фіксований, т.е не прикріплене до визначеної частини слова, а може падати на будь-яку частину, на будь-який склад(доктор, цегла, закидати, вивернути).

Пропонуємо вірш Марини Цветаевой «Мореплавець». ЇЇ вірші зі звуковим різноманіттям і багатством інтонацій підходять для навчальних цілей.

Захитай мене, зоряний челн!

Голова утомилася від волі!

Занадто довго причалити тщусь,-

Голова утомилася від почуттів:

Гімнів- лаврів- героїв- гідр,-

Голова утомилася від ігор!

Покладете між трав і хвої,-

Голова утомилася від воєн...

Наголос має в мові особливе значення: изменени ударного слова змінює зміст усієї пропозиції. Наприклад, «Я їду сьогодні в Київ». Ця пропозиція може одержати різне значеннєве значення в залежності від того, яке слово я виділю:

Я їду сьогодні в Київ (а не мій син);

Я їду сьогодні в Київ (а не лечу);

Я їду сьогодні в Київ (а не завтра);

Я їду сьогодні в Київ (а не в Харків).

Є три способи позначити наголос:

1.Підвищення тону;2.Посилення звучання голосу; 3.Уповільнення мови. Як правило ці засоби сполучаються: якщо я говорю голосніше, те сповільнюю мову і підвищую звучання голосу.

Оратор зобов'язаний володіти ясною, виразною мовою, вимовляти пропозиції плавно, у спокійній манері.

ПОРОКИ мови, що заважають слухачу і шкодять оратору:

-занадто висока тональність мови.Стомлення й ушкодження голосових зв'язувань не змушує себе чекати. Ми навмисно говоримо більш низьким тоном, ми бережемо наш голос;

-здавлений голос сприймається як неприродний через поспішний подих і скорочення шийних мускулів;

-проковтування кінцевих складів;

-«звуки міркування»: ми могли б їх назвати атавістичними звуками: э-э- і о-о-э і т.д. Причина- в оратора «мовою» немає наступного готового слова, пропозиції.

-носове чи гаркаве звучання.

«Те, що ображає уші, не може проникнути в душу людини»,-сказав Квинтилиан.

-для голосу шкідливі всякі надмірні вигуки, хмыканье і кашель;

-для оратора важлива плавна мова. Медики кваліфікують у наукових працях заїкуватість як «спазматичний невроз вираження». Установлено, що серед заїкуватих набагато більше чоловіків, чим жінок.

Наша мова особливо страждає від непомірного вживання імен іменників і від недоліку дієслів. Іменники найчастіше сприяють «окостенінню», дієслова навпроти рухливі і гнучкі.

Важко розуміти довгі пропозиції. Короткі пропозиції в зручному, чіткому формулюванні доречні в переконуючих мовах:

- Більше простих пропозицій - менше придаткових!(Приклад:»Цей результат, що значною мірою погодиться з колишніми, нам дуже чітко показує...». Краще:»Цей результат значною мірою погодиться з колишніми. Він нам дуже чітко показує..»

- Уживайте придаткові пропозиції часу зі словом «потім» замість «потім»(Приклад: «Після того, як ми друга година дискутували, ми дійшли згоди». Краще:»Ми дискутували протягом 2 годин, потім прийшли до згоди»).

Більшість названих пороків може бути усунуто тільки в результаті терплячої роботи самого чел-ка, логопеда. Якщо існуючий недолік мови невдається усунути таким способом, то значить він обумовлений органічними причинами, у такому випадку доцільний візит до лікаря- фахівцю.

 

 

УПРАЖНЕНИЕ В РЕЧИ

Как весело из шлюза рта, бывает,

Парусники мыслей выплывают,

При попутном ветре добром

Правят вдаль по гулким волнам

К головам людей, к гаваням ушей

Хотя порою, сидя в ряд, эти люди…крепко спят.

Систематические упражнения по формированию речи должны выполняться достаточно долго(каждую неделю в течение полугода).

Десять основных положений, которые, как показал опыт, приводят к свободному выражению мысли (каждое из этих упр-й нужно выполнять минимум 20-30 раз).

1.ЧТЕНИЕ ТЕКСТА

Громко читайте вслух (например, газетную статью), бросая время от времени взгляды на воображаемых слушателей. Добивайтесь с помощью контакта глаз с воображаемой публикой ощущения свободной речи. При этом вы систематически мгновенно читаете, забегая вперед, небольшие отрывки и сохраняйте их в памяти. Это лучшее упражнение для подготовки речевого мышления, при котором мысли немного опережают слова.

2.ПЕРЕДАЧА СМЫСЛА

Прочтите отрывок, содержащий примерно от 2 до 5 предложений и затем перескажите его:

-по возможности дословно (старайтесь запомнить детали!);

-собственными словами(самостоятельно формируйте речь).

3.РЕЧЕВОЕ МЫШЛЕНИЕ

Термином «речевое мышление» мы обозначаем тесную связь мышления и речи: мышление во время речи и речь во время мышления. Практически это означает, что существенная часть замысла (его мысленная опора) представлена с помощью ключевого слова или ряда ключевых слов.

Ключевое слово дает оратору мыслительный импульс и это побуждает его раскрыть мысль, формируя речь.

4.РАССКАЗ.

Попытайтесь, образно,увлеченно рассказать о всевозможных случаях, анекдоты, короткие истории и.тд.Небольшие воспоминания о пережитом, вставленные в речь анекдоты- все это разнообразит речь.(Например, «Иногда богатые люди получают от высоких доходов мало счастья». Высказывание остается абстрактным, если его не сделать наглядным. «Старый Рокфеллер зарабатывал в неделю более 1 мил. Долларов, но мог потратить на свою еду только 5 дол., потому что был болен и питался кашей и картофельным пюре»).

Хорошее упражнение на концентрацию внимания: сделать обзор дня. Расскажите в течение 5 мин. О наиболее существенных итогах вашего дня. При этом обратите внимание на спокойную, плавную манеру речи.

5.ДЕЛОВОЕ СООБЩЕНИЕ.

Готовим извлечение из газетной статьи в виде ключевых слов и воспроизводим собственными словами с помощью конспекта ключевых слов содержание статьи (перефразирование).

Заключительные упражнения:

-сокращает статью(сжато вплоть до одного предложения);

-расширяем статью, добавляя собственное мнение.

Вновь и вновь упражняйтесь в произнесении речей экспромтом.

Рассмотрите картину, опишите событие, изображенное на ней.

6. РЕЧЬ, ВЫРАЖАЮЩАЯ ТОЧКУ ЗРЕНИЯ.

Сделайте сообщение от 3-5 мин. На строго определенную тему: профессиональная цель, хобби и т.д.; вначале используйте ключевые слова, а заключение сделайте совершенно свободное. Повторите эту миниатюрную речь в различных вариантах: один раз вслух, один раз про себя.

Определите вашу точку зрения на содержание передовой статьи в газете: соответствует ли она истине? Или ві придерживаетесь другого мнения? Мі обращаем внимание на спокойное плавное течение речи. Постоянно расширяйте свой словарній запас. Поєтому собирайте в картотеке, которые услышали или прочли.

Прусский фельдмаршал Шверин (1648-1757) миел обыкновение предлагать своим офицерам следующее упражнение в речи, которому можно последовать и сегодня: каждый записывал тему короткой речи, записку бросали в каску. Через минуту каждый импровизировал на тему, которую вытянул. Шверин говорил, что офицер должен быстро действовать, быстро и точно говорить, объяснять и отдавать приказы. Это упражнение совершенствует живость ума, находчивость, способность к выразительной речи и концентрации внимания.

7.ИЗУЧЕНИЕ РЕЧЕЙ ОРАТОРОВ.

Постоянно изучайте характерные особенности речи ораторов: во время докладов, произнесения проповидей, проведения дискуссий, телепередач…

Каждую речь мы обсуждаем с двух точек зрения(анализ речи):

-что сказано: содержание, план, логика, образность, стиль и т.д.;

-как сказано: главные характеристика речи(сила голоса, высота тембра, ударение, темп, плавность, артикуляция, жестикуляция и т.д.)

8. ДИСКУССИИ.

После некоторой подготовки наступает время речевой практики, прежде всего в кругу друзей и знакомых, а позднее и перед общественностью.

9.РЕЧЬ.

Еще Лютер сказал, что только речь выделяет человека среди других живых существ:»Животные превосходят человека иными способностями, некоторые зрением, некоторые слухом, некоторые обонянием, но ни одно из них не обладает способностью говорить».

 

ТРЕНИРОВКА ПАМЯТИ

«Память- сокровищница красноречия»,-писал Квинтилиан, обобщивший в 12 книгах своего труда «Формирование красноречия» все лучшее, что создано античной риторикой.

Пожтому совет:каждый, желающий стать оратором, должен тренировать свою память. Возьмите за правило ежедневно выполнять определенное задание: заучивать стихотворение или газетную статью и т.д. Цезарь зналь каждого солдата по имени, Фокс-английский государственный секретарь- на память воспроизводил Библию, Уинстон Черчилль подпл в отставку, когда не смог вспомнить повестки дня последнего заседания кабинета министров, он полагал, что правительство Великобритании не может возглавлять человек с нарушенной памятью.

Как же подчинить себе память? Опыт показывает, что укрепление памяти достигается прежде всего комплексным воздействием трех составляющих:-концентрации (повышение способности к восприятию); -создания ассоциаций(мостиков памяти); -повторения.

Степень симпатии к оратору- предмет обоюдного решения. Тот, кто занимается делом с радостью, запоминает легче. Что действительно интересно, легко запоминается. При недостаточном интересе прилагается больше усилий, чтобы сконцентрироваться.

Существуют разные виды памяти. Одни обладают моторной памятью, как, например Наполеон, человек, с наилучшей в свое время памятью на имена,он трижды записывал каждое новое имя, выбрасивыл записку и помнил это имя.

Человеку, настроенному на аккустическую память, рекомендуется заучивать вслух: ему нужно слышать то, что он учит. Опорой памяти для людей, настроенных на визуальное восприятие, служит, например, обдуманное расположение ключевых слов (подчеркивание, раскрашивание, рисунки, схемы.

Барток умер в США. Год смерти композитора (1945) запоминается легче, если заметить, что это год окончания войны.

Повторение необходимо как средство, обеспечивающее запоминание, но оно не должно применяться автоматически.

-Чтение вслух способствует лучшему усвоению материала(т.к. соединяется зрение и слух).

-При повторении делайте перерывы(созидательные перерывы).Намного эффективнее заучивать материал в течение двух дней по часу в день, чем в течение двух часов в один день, потому что во время перерыва между занятиями подсознание продолжает закрепление материала в памяти.Экспериментальная психология показала, что часть заучиваемого материала забывается очень быстро, но затем забывание идет медленнее. Вывод: повторение начинайте раньше.

Многие люди имеют плохую память только от того, что загружают свою память информацией в неподходящее время, когда утомлены.

Додатковий матеріал до теми «Техніка мови педагога»

Р Е Ч Ь. СТРУКТУРА МОВИ

Ми розрізняємо 10 основних елементів, що характеризують гарну мову: об'єктивність, ясність, образність, цілеспрямованість, підвищення уваги, повторення, несподіванка, значеннєва насиченість, лаконічність(стислість), гумор.

1.Об'єктивність означає насамперед максимально можливий ступінь правдивості і неупередженості.

2.Ясність: оратор повинний говорити так, щоб його не тільки можна було зрозуміти, але і неможливо було не зрозуміти.

3.Образність.

“Образне представлення- фундамент усіх пізнань”_ так написано в 9 листі Песталоцци “Як Гертруда учить своїх дітей”. Це справедливо не тільки у відношенні дітей, але і дорослих.Мова, що складається із сухих слів і бесцветніх віражений нудна і прісна, як несоленій суп.Як правило, мову розвивають від наочного представлення(образ, порівняння, розповідь) до поняття. Абстрактні поняття без фундаменту образів рідко залишаються в пам'яті.

4.Цілеспрямованість.

Оратор постійно думає про те, що потрібно досягти головного пункту.

Діалог після доповіді:

-Як довго говорив оратор?

-Друга година.

-І про що він говорив?

- Цього він не сказав.

5.Підвищення напруги.

Оратор не просто повідомляє факт за фактом, одну фразу переміняє інший, але набудовує мова на підвищення напруги. Лідер французьких соціалістів Жан Жорес говорив настільки захоплююче, що один раз навіть стенографістки забули записати його мову.

6.Повторення оратором основних думок має большре значення, тому що слухач запам'ятовує зміст мови. Мова повинна бути, як алмаз, що розглядають, повільно перевертаючи в руках.

«Мистецтво мови в тім і складається, щоб піднести повтор так, начебто він тільки що народився»(Науман).

7.Несподіванка є чинником, що підвищує напругу.

8.Значеннєва насиченість.

Не можна складні поняття давати концентрированно.

9.Лаконізм (стислість мови).

Древні спартанці були ворогами багатослівності.

Багатослівність рівнозначна нудьзі. Сама нищівна критика мови укладена в пропозиції:»Доповідь почалася у васемь, коли в 11 явзглянул на годинник, була половина дев'ятого».

І сьогодні в деяких країнах практикуються заколисливі мови. З Аргентини повідомили(1962), що політик Луїс Мигель викликав одного лікаря на дуель за те, що він прописував своїм пацієнтам його мови в якості снотворного.

Рекордсменом «довгих мов» у Німеччині став депутат Антрику (у1911 р. він говорив протягом 8 годин). Але потім цей рекорд побив його австрійський колега Лехер, що говорив 14 годин.

10.Гумор.

СТРУКТУРА МОВИ

Ніхто не будує будинок без плану. І мова ніхто не будує без розробки її структури: уведення- головної частини- висновку.

Уведення є одночасно настроюванням на слухачів. Основний відрізок мови утворить головна частина(головна тема, ключові думки, пояснення, приклад, наслідок, доказ). Висновок містить огляд, кульмінацію, закінчення.

Введення і головна частина повинні дати відповідь на наступні 4 питання:

1.Чому я говорю?

2.Яке існуюче положення?(Що було, що є?)

3.Що повиннео бути замість цього?

4Як можна змінити існуюче положення?

Висновок: містить спонукання до дії йти шляхом, про яке довідався оратор, і в такий спосіб змінити існуюче положення.

Вступ одночасний є «настроюванням на слухача». Оратор установлює контакт і домагається уваги слухачів.

Я хочу рекомендувати 4 способи формування гарного і діючого введення: спосіб підкріплення; спосіб приводу; спосіб спонукання до міркування; прямий спосіб.

1.Спосіб підкріплення в цілому набудований на встановлення зі слухачами особистих відносин, завдяки яким виникає теплий контакт. Квинтилиан називав ці зусилля- забезпечення доброзичливості.

Дуже доречно веселе підкріплення. Як виразився Лютер:»Слухачів треба розвеселити, щоб потім вони охоче слухали проповідь».

Що порекомендую? Трохи личніх спостережень- опис маленької події під час поїздки на лекцію - кілька слів про коло слухачів, чи місці ораторі: усі хто може розтопити лід байдужості.

Техніка импользования приводу (невелика подія, особисто пережите подія, порівняння, несподіване питання).

Техніка збудженого міркування. Ця техніка, що активізує мислення, спонукує слухача до співробітництва, до спільного міркування. Відкрито поставлені чи питання навіть представлена точка зору, що потім буде спростована,- усі збуджує в слухача напружену роботу думки.

Пряма техніка. Ми відразу ж переходимо до суті справи, без усяких хитрувань. Ми коротенько говоримо про причину нашого виступу, швидко переходимо від загального до частки і починаємо з теми. Ця техніка раціональна, прямолінійна і властива тисячам ділових повідомлень.

Висновок. Як і 1000 років тому, так і сьогодні справедливо сказане Сократом у бесіді з Федром.

Федр:»Ти говориш, що наприкінці мови потрібно в загальному виді нагадати слухачам про всім сказаному?» Сократ: «Так, по-моєму, так». Повторення в скороченому виді важливо, але висновок - не тільки повторення. Скоріше у висновку підсилюється і згущається основна думка мови.

Висновок запам'ятовується слухачу більше всього.

Дві помилки оратора: один раз він зненацька припиняє мову й іде чи ледве не без прощання, інший раз прощається протягом пів години.

Оратор повинний говорити чітко й осмислено. Звучання голосу повинне бути гарним. Силу голосу, наголос, темп, тембр, резонування набудовують відповідно до наявної ситуації, але насамперед домагаються плавності мови(у Бісмарка голос був пискливий і повний астматичних звуків, але перемагало виразну, звучну вимову слів).

При артикуляції основну роботу виконують мова і губи, тому рух їхніх мускулів повинні бути особливо чіткими. Щелепа ж постійно залишається по можливості свободной, щоб розвантажити шийні мускули. Не наслідуйте жувальних рухів багатьох «лускунчиків, щоговорять,», що викликає спазми і стомлення(допомагає гтмнастика мови - вимовляєте звукосполучення «лалелилолу», «татетитоту» і ін). Вправляйтеся в проголошенні всіх мовних звуків від А до Я и контролюйте виразну вимову всіх звуків.

Голосні утворяться при різних округлих положеннях губ:

и-е-а-о-у; у такій послідовності зростає округлення губ. При проголошенні И и Е часто формують більш плоске і широке положення губ і потім видають звук начебто плачучого чи здавленого.

ЗГОДНІ звуки повинні бути чітко відділений друг від друга.

Наступні вправи навчать вимовляти згодні:

- шепіт незвичайно збільшує силу артикуляції(учні нерідко використовують його для надання допомог-підказують);

- навмисно швидка мова підвищує швидкість вимови при великому числі згодних. Для цієї мети підходять скоромовки: «Той, хто нічого не знає і знає, що він нічого не знає, знає більше, ніж той, хто нічого не знає, і не знає, що він нічого не знає» і ін.;

-гарна вправа для поліпшення резинирующого звучання - наспівавши напівголосно.

Правильно ставити НАГОЛОС – це правильний говорити. На відміну від інших мов (французького.. польського) у російській мові наголос не фіксований, т.е не прикріплене до визначеної частини слова, а може падати на будь-яку частину, на будь-який склад(доктор, цегла, закидати, вивернути).

Пропонуємо вірш Марини Цветаевой «Мореплавець». ЇЇ вірші зі звуковим різноманіттям і багатством інтонацій підходять для навчальних цілей.

Захитай мене, зоряний челн!

Голова утомилася від волі!

Занадто довго причалити тщусь,-

Голова утомилася від почуттів:

Гімнів- лаврів- героїв- гідр,-

Голова утомилася від ігор!

Покладете між трав і хвої,-

Голова утомилася від воєн...

Наголос має в мові особливе значення: изменени ударного слова змінює зміст усієї пропозиції. Наприклад, «Я їду сьогодні в Київ». Ця пропозиція може одержати різне значеннєве значення в залежності від того, яке слово я виділю:

Я їду сьогодні в Київ (а не мій син);

Я їду сьогодні в Київ (а не лечу);

Я їду сьогодні в Київ (а не завтра);

Я їду сьогодні в Київ (а не в Харків).

Є три способи позначити наголос:

1.Підвищення тону;2.Посилення звучання голосу; 3.Уповільнення мови. Як правило ці засоби сполучаються: якщо я говорю голосніше, те сповільнюю мову і підвищую звучання голосу.

Оратор зобов'язаний володіти ясною, виразною мовою, вимовляти пропозиції плавно, у спокійній манері.

ПОРОКИ мови, що заважають слухачу і шкодять оратору:

-занадто висока тональність мови.Стомлення й ушкодження голосових зв'язувань не змушує себе чекати. Ми навмисно говоримо більш низьким тоном, ми бережемо наш голос;

-здавлений голос сприймається як неприродний через поспішний подих і скорочення шийних мускулів;

-проковтування кінцевих складів;

-«звуки міркування»: ми могли б їх назвати атавістичними звуками: э-э- і о-о-э і т.д. Причина- в оратора «мовою» немає наступного готового слова, пропозиції.

-носове чи гаркаве звучання.

«Те, що ображає уші, не може проникнути в душу людини»,-сказав Квинтилиан.

-для голосу шкідливі всякі надмірні вигуки, хмыканье і кашель;

-для оратора важлива плавна мова. Медики кваліфікують у наукових працях заїкуватість як «спазматичний невроз вираження». Установлено, що серед заїкуватих набагато більше чоловіків, чим жінок.

Наша мова особливо страждає від непомірного вживання імен іменників і від недоліку дієслів. Іменники найчастіше сприяють «окостенінню», дієслова навпроти рухливі і гнучкі.

Важко розуміти довгі пропозиції. Короткі пропозиції в зручному, чіткому формулюванні доречні в переконуючих мовах:

- Більше простих пропозицій - менше придаткових!(Приклад:»Цей результат, що значною мірою погодиться з колишніми, нам дуже чітко показує...». Краще:»Цей результат значною мірою погодиться з колишніми. Він нам дуже чітко показує..»

- Уживайте придаткові пропозиції часу зі словом «потім» замість «потім»(Приклад: «Після того, як ми друга година дискутували, ми дійшли згоди». Краще:»Ми дискутували протягом 2 годин, потім прийшли до згоди»).

Більшість названих пороків може бути усунуто тільки в результаті терплячої роботи самого чел-ка, логопеда. Якщо існуючий недолік мови невдається усунути таким способом, то значить він обумовлений органічними причинами, у такому випадку доцільний візит до лікаря- фахівцю.

Додаток №1

ВПРАВА В МОВІ

Як весело зі шлюзу рота, буває,

Вітрильники думок випливають,

При побіжному вітрі добром

Правлять удалину по гучних хвилях

До голів людей, до гаваней ушей

Хоча порию, сидячи в ряд, ці люди...міцно сплять.

Систаматичні вправи по формуванні мови повинні виконуватися достатньо тривалий час (кожний тиждень протягом півроку).

Десять основних положень, які як показує досвід, призводять до вільного вираження думки(20-30 разів).

1.Читання тексту.

Голосно читайте вголос (наприклад, газетну статтю), кидаючи час від часу погляди на уявлюваних слухачів. Домагайтеся за допомогою контакту око з уявлюваною публікою відчуття вільної мови. При цьому ви систематично миттєво читаєте, забігаючи вперед, невеликі уривки і зберігайте їх у пам'яті. Це краща вправа для підготовки мовного мислення, при якому думки небагато випереджають слова.

2.ПЕРЕДАЧА ЗМІСТУ

Прочитайте уривок, що містить приблизно від 2 до 5 пропозицій і потім перекажіть його:

-по можливості дослівно (намагайтеся запам'ятати деталі!);

-власними словами(самостійно формуйте мову).

3.МОВНЕ МИСЛЕННЯ

Терміном «мовне мислення» ми позначаємо тісний зв'язок мислення і мови: мислення під час мови і мова під час мислення. Практично це означає, що істотна частина задуму (його уявна опора) представлена за допомогою ключового чи слова ряду ключових слів.

Ключове слово дає оратору розумовий імпульс і це спонукує його розкрити думку, формуючи мову.

4.РОЗПОВІДЬ.

Спробуйте, образно,увлеченно розповісти про усілякі випадки, анекдоти, короткі історії і.т.д. Невеликі спогади про пережитий, вставлені в мову анекдоти- усе це різноманітить мову.(Наприклад, «Іноді багаті люди одержують від високих доходів мало щастя». Висловлення залишається абстрактним, якщо його не унаочнити. «Старий Рокфеллер заробляв у тиждень більш 1 милий. Доларів, але міг витратити на свою їжу тільки 5 діл., тому що був хворий і харчувався кашею і картопляним пюре»).

Гарна вправа на концентрацію уваги: зробити огляд дня. Розповісти протягом 5 хв. Про найбільш істотні підсумки вашого дня. При цьому зверніть увагу на спокійну, плавну манеру мови.

5.ДІЛОВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ.

Готуємо витяг з газетної статті у виді ключових слів і відтворюємо власними словами за допомогою конспекту ключових слів зміст статті (перефразовування).

Заключні вправи:

- скорочує статті(стиснуто аж до однієї пропозиції);

- розширюємо статті, додаючи власну думку.

Знову і знову вправляйтеся в проголошенні мов експромтом.

Розглянете картину, опишіть подію, зображена на ній.

6. МОВУ, ЩО ВИРАЖАЄ ТОЧКУ ЗОРУ.

Зробіть повідомлення від 3-5 хв. На строго визначену тему: професійна мета, хобби і т.д.; спочатку використовуйте ключові слова, а висновок зробіть зовсім вільне. Повторите цю мініатюрну мову в різних варіантах: один раз уголос, один раз про себе.

Визначите вашу точку зору на зміст передової статті в газеті: чи відповідає вона істині? Чи ві дотримуєте іншої думки? Ми звертаємо увагу на спокійний плавний плин мови. Постійно розширюйте свій словарний запас. Поєтому збирайте в картотеці, що почули чи прочитали.

Прусский фельдмаршал Шверин (1648-1757) мав звичай пропонувати своїм офіцерам наступні вправи в мові, якому можна піти і сьогодні: кожний записували тему короткої мови, записку кидали в каску. Через хвилину кожний імпровізував на тему, що витягнув. Шверин говорив, що офіцер повинний швидко діяти, швидко і точно говорити, пояснювати і віддавати накази. Ця вправа удосконалює жвавість розуму, спритність, здатність до виразної мови і концентрації уваги.

7.ВИВЧЕННЯ МОВ ОРАТОРІВ.

Постійно вивчайте характерні риси мови ораторів: під час доповідей, проголошення проповіді, проведення дискусій, телепередач...

Кожну мову ми обговорюємо з двох точок зору(аналіз мови):

- що сказано: зміст, план, логіка, образність, стиль і т.д.;

- як сказано: головні характеристика мови(сила голосу, висота тембру, наголос, темп, плавність, артикуляція, жестикуляція і т.д.)

8. ДИСКУСІЇ.

Після деякої підготовки настає час мовної практики, насамперед у дружньому колі і знайомих, а пізніше і перед громадськістю.

9.МОВА.

Ще Лютер сказав, що тільки мова виділяє людини серед інших живих істот:»Тварини перевершують людину іншими здібностями, деякі зором, деякі слухом, деякі нюхом, але жодне з них не має здатність говорити».

ТРЕНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ

«Пам'ять- скарбниця красномовства»,-писав Квинтилиан, що обоится в 12 книгах своєї праці «Формування красномовства» усе краще, що створено античною риторикою.

Пожтому рада: кожен, бажаючий стати оратором, повинний тренувати свою пам'ять. Візьміть за правило щодня виконувати визначене завдання: заучувати чи вірш газетну статтю і т.д. Цезар знав кожного солдата по імені, Фокс - английский державний секретар - на пам'ять відтворював Біблію, Уинстон Черчілль подав у відставку, коли не зміг згадати порядку денного останнього засідання кабінету міністрів, він думав, що уряд Великобританії не може очолювати людину з порушеною пам'яттю.

Як же підкорити собі пам'ять? Досвід показує, що зміцнення пам'яті досягається насамперед комплексним впливом трьох складових:-концентрації (підвищення здатності до сприйняття); -створення асоціацій(містків пам'яті); -повторення.

Ступінь симпатії до оратора- предмет обопільного рішення. Той, хто займається справою з радістю, запам'ятовує легше. Що дійсно цікаво, легко запам'ятовується. При недостатньому інтересі додається більше зусиль, щоб сконцентруватися.

Існують різні види пам'яті. Одні мають моторну пам'ять, як, наприклад Наполеон, людина, з найкращої у свій час пам'яттю на імена,він тричі записував кожне нове ім'я, викидав записку і пам'ятав це ім'я.

Людині, набудованому на аккустическую пам'ять, рекомендується заучувати вголос: йому потрібно чути те, що він учить. Опорою пам'яті для людей, набудованих на візуальне сприйняття, служить, наприклад, обмірковане розташування ключових слів (підкреслення, розфарбовування, малюнки, схеми.

Барток вмер у США. Рік смерті композитора (1945) запам'ятовується легше, якщо помітити, що це рік закінчення війни.

Повторення необхідне як засіб, що забезпечує запам'ятовування, але воно не повиннео застосовуватися автоматично.

-Читання вголос сприяє кращому засвоєнню матеріалу(тому що з'єднується зір і слух).

-При повторенні робіть перерви(творчі перерви).Набагато ефективніше заучувати матеріал протягом двох днів по годині в день, чим протягом двох годин в один день, тому що під час перерви між заняттями підсвідомість продовжує закріплення матеріалу в пам'яті.Експериментальна психологія показала, що частина матеріалу, що заучується, забувається дуже швидко, але потім забування йде повільніше. Висновок: повторення починайте раніш.

Багато людей мають погану пам'ять тільки від того, що завантажують свою пам'ять інформацією в невідповідний час, коли стомлені.

ДОДАТОК №5

ВПРАВА “П’ЯТАЧОК” (тренування губних м’язів).

Вихідне положення: зуби зімкнуті, губи в звичайному мпокійному стані.

На рахунок “один” губи зібрати в “п’ятачок”, намагаючись на розжимати ‘’п’ятачка”, робити кругові рухи: праворуч, до низу, ліворуч, вгору; повторити це коло 3-4 рази, після чого стільки же разів зробити цю вправу зліва направо.

 

ВПРАВА “ПОЧЕСУВАННЯ”

Нижні зуби торкаються верхньої губи і злегка почесують її, потім той же рух роблять верхні зуби, касаючись нижньої губи. Вправа повторюється 3-4 рази.

ВПРАВА. “ТРЕНУВАННЯ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ”

Необхідною умовою чіткої, хорошей мови є вміння правильно відкривати рота.

Вихідне положення: голова тримається прямо, підборіддя в звичайному зручному положенні, губи зімкнуті. На рахунок “один” щелепа відпускається на ростань двої пальців, язие лежить вільно, кінчик його у нижніх резців; губи зберігають округлу форму, зуби не показуються. При тренуванні треба слудкувати за тим, щоб голова не нахилялася, вся увага плвинна бути сконцентрована на опускання щелепи. На рахунок “два” фіксується відкрите положення рота; на рахунок “три” рот закритий. Вправа повторюється 6 разів.

МАЙСТЕРНІСТЬ УСНОГО ВИСТУПУ

Клаус Хармс був відомим проповідником. На питання- скільки часу йому треба було для підготовки знаменитої проповіді- він відповів: “Рівне сорок років”. Можливо це перебільшення, однак, безсумнівно, що що дуже багато мов і доповіді готуються занадто поспішно.

Правило №1 для підготовки мови: Виділи час.

Хоча в історії і були випадки, коли мови, вимовлені експромтом, були вдалі (усього 2 хв. тривала мова Американського президента Авраама Лінкольна, але американці її пам'ятають дотепер-1863), однак це не загальне правило.

Правило №2:Працюй систематично.

У писах Платона є зацікавлене висловлення: “Лише довго рухаючи перед собою світильник, що висвітлює предмет з різних сторін, можна освітити знання предмета”.

Видатні оратори, як ми знаємо (Черчиль, Рузвельт), інтенсивно працювали над кожною мовою. Рузвельт довго працював над знаменитою мовою про подолання економічної кризи. Остаточний варіант він прочитав маляреві з Білого дому з проханням його перервати, якщо щось буде незрозуміло. Ця людина перервала Рузвельта в 3 місцях. Президент швидко виправив формулювання.

Підготовка мови є творчою роботою, що доставляє і радість, і творчі борошна. Эдисон вважав, що винахід складається з 1% натхнення і 99% поту. Аналогічно обстоїть справа і при підготовки мови.

ОРАТОР І АУДИТОРІЯ.

Якщо можливо, оратор повинний попередньо ознайомитися з приміщенням, у якому хоче виступати з промовою. У кожного приміщення свої особливості й атмосфера, на которіе набудовується доповідач.

Велике число сидячих далеке друг від друга слухачів не дозволяє створити в залі потрібну атмосферу. Краще посадити слухачів щільніше. Створіть ущільнення, дружески запросивши заднескамеечников пересісти вперед (у театрі передні місця найдорожчі). Але якщо і тепер у великому залі зайнята тільки пара рядів, то не виражайте своє розчарування словами про погане відвідування. «Ніколи не карайте присутніх та відсутніх», Навпаки, з невеликим числом слухачів звертайтеся особливо дружелюбно.

Оратор фанатичний шанувальник свіжого повітря. Необхідно подбати, щоб приміщення було гарно провітрене і мало достатнє висвітлення.

Герберт Биеле звернув увагу, що в квадратних приміщеннях оратору найкраще говорити з одного кута, тому що всі слухачі знаходяться усередині звукового конуса.

Звертання - перший крок до зближення оратора зі слухачами(«Дами та добродії»,»Дорогі колеги, друзі» і т.д.)
Звертання повинне бути шанобливим але не раболіпним.

Дуже влучно описує суть мови Фрідріх Науман:»Мова є діалогом, при якому один говорить, а інші, слухаючи, беруть участь у розмові.».

Існують два принципи, що визначають поводження людей у масі:

- Маса легше реагує на емоції;

- В маси ослаблені розумові здібності.

Рекомендації оратору:

- Чим більше кількість слухачів, тим простіше стиль мови;

- Чим більше кількість слухачів, тим наочніше й образніше варто говорити.

У масі кожна окрема людина змінюється- і перед масою найчастіше змінюється оратор. Багато великих ораторів у приватному житті було боязке і соромливі. Черчиль у розмовах один на один небагато шепелявив і дуже часто заїкався, але на ораторській трибуні він був у своєїй тарілці: і шепелявість і заїкуватість як рукою знімало.

«Той, хто рабськи прив'язаний до рукопису, може стати гарним лектором, але ніколи не буде гарним оратором»(Ханц Кюн).

Тому правило говорить: ми говоримо наполовину вільно!

Якщо ви припуститися істотної помилки і глядачі сміються, то кращий рецепт: смійтеся разом з ними.

Раптовий перехід від веселого тону до серйозного є гарним засобом впливу.

ПЕРЕШКОДИ ПРОГОЛОШЕННЯ МОВИ

Перешкоди проголошення мови є дуже «природною справою». Марко твен повідомляє, що під час першого виступу як оратора в нього було почуття, що рот набитий бавовною.

Перший виступ Бебеля в 1864 році було повним провалом. Від сорому йому хотілося провалитися крізь землю.

Причина перешкод (стартової лихоманки) у тім, що людина не упевнена в собі. Наслідком є психічний стрес і нервовий зрив.

Які є засобу проти стартової лихоманки?

- Ми готуємося до мови ґрунтовно:

- Під час спробної мови цілком ставимо себе в ситуацію реального випадку;

- Ми просимо гарних друзів сісти перед у залі(підтримка);

- Перед початком мови знімаємо напругу. Успокаивающе діють 20 глибоких вдихів незадовго перед початком виступу;

- Безпосередньо перед початком мови ми говоримо підкреслено повільно і спокійно.

Багато ораторів особливо початківці, як правило, говорять занадто швидко. Не слід вимовляти