Чому дорівнює чиста продукція клімаксної екосистеми?

Явище радіаційного гормезису полягає в

 

Екосфера це: біосфера в межах сучасного життя

Першим термін «жива система» запропонував Вернадський

Максимальна чиста продукція екосистеми притаманна: вологим тропічним екваторіальним лісам

Гільдії – групи популяцій чи геміпопуляцій, які використовують однакові ресурси подібним чином. Тобто гільдії – це осередки можливої найжорсткішої конкуренції (за умов дефіциту ресурсів). Гільдія сестонофагів-фільтраторів утворюють білий товстолоб, двостулкові молюски, губки, моховатки, коловертки, гіллястовусі ракоподібні, інфузорії тощо.

σ²=m випадковий розподіл

σ²>m плямистий розподіл

σ²<m регулярний розподіл

σ²=1 рівномірний розподіл

Ноосфера –те саме, що біосфера. Прешим запропонував Ле Руа і Шарден

Трофічні піраміди – графічне чи числове зображення співвідношення трофічних рівнів. Розрізняють піраміди чисельності, біомас, продукції та енергії. Найбільш правильну форму мають піраміди енергії та продукції.

Лімітуючий показник шкідливості (ЛПШ) – дає змогу синтезувати інформацію про наявність і шкідливість окремих речовин. ЛПШ = С₁/ГДК₁+С₂/ГДК₂+…С_і/ГДКі≤1; де С_і – концентрація і-го токсиканта; ГДКі – його гранично допустима концентрація.

Тобто сума відношень концентрацій токсикантів, що визначаються у воді даної водойми до їхніх ГДК, повинна бути меншою або не перевищувати одиниці.

Забруднення екосистеми – пряме або непряме внесення в результаті діяльності людини речовин або тепла в повітря, воду або землю, що може бути небезпечним для здоров’я людини або якості водних екосистем чи то для безпосередньо залежних від них наземних екосистем, що в результаті призводить до псування матеріальних цінностей або до погіршення чи ушкодження корисних властивостей довкілля та можливості законного користування довкіллям. Забрудненя – поява чи перевищення значень будь-якого чинника (речовинного, енергетичного, інформаційного), що призводить до зниження функції благополуччя системи. Типи забруднень: механічне, фізичне, хімічне, біологічне та інформаційне забруднення.

Якість середовища – це ступінь його відповідності (адекватності) потребам (особливостям) системи, що розглядається (екосистема, біоценоз, популяція тощо). Кількісно оцінити за допомогою продукційно-енергетичного підходу, для інтегральної енергетичної оцінки стану середовища викор. індекс оптимальності середовища для біопродукційного процесу – ІОС: ІОС=(К_і×g_i)/(К_е×g_e), де g – питома швидкість росту, чи накопичення системою енергії; К – валова ефективність трансформації енергії; і – в і-тому середовищі; е – в еталонному (чи у контролі).

Типи динаміки екосистем: сукцесії, флуктуації, трансформації. Екологічна сукцесія – закономірні зміни екосистеми під впливом, головним чином, внутрішньосистемних процесів у напрямку клімаксного стану. Флуктуації – не спрямовані, по-різному орієнтовані або циклічні різнорічні зміни угрупувань, що закінчуються поверненням до близького до вихідного стану. Трансформація – зміни екосистем під впливом потужного зовнішнього чинника – антропогенного чи природного.

Чому дорівнює продукція популяції, якщо її біомаса за час спостереження не змінилася?

Чому дорівнює чиста продукція біоценозу?

Чому дорівнює чиста продукція клімаксної екосистеми?

ISO (Міжнародна організація стандартів) – займаються розробкою і публікацією міжнародних стандартів, що сприяють поліпшенню міжнародного товарообороту і розширенню співпраці у сфері інтелектуальної, наукової, технічної й економічної діяльності.

Термін «біосфера» першим запропонував Зюсс

Екологічні стандарти –

 

Теорія катастроф – філософсько-математична концепція, що описує закономірності раптового переходу складних систем від одного стійкого стану до іншого. Може бути застосована для аналізу будь-яких експериментальних явищ у живій і неживій природі, техніці, суспільному житті.

В екології вона пояснює такі явища і процеси як: закипання та замерзання рідин, руйнування інженерних споруд під впливом навантаження, деградації екосистем під дією зовнішніх чинників, виникнення й занепаду тоталітарних режимів тощо.

Типи стійкості екосистем – резистентна і пружна. Пружна стійкість притаманна системі, котрі у відповідь на збуджуючий вплив виходять із стану рівноваги, але з припиненням дії цього чинника повертаються до вихідного стану. Характерним прикладом пружної стійкості є пірогенні угруповання. Резистентна стійкість – система зберігає притаманні їй структурно-функціональні особливості до певної межі збурюю чого чинника; але коли його інтенсивність перевищить певну межу – система виходить із стану рівноваги, до якого вона може на повернутися навіть після повного припинення збуджуючого впливу. Наприклад, каліфорнійські секвойні ліси досить стійкі до пожеж, але при згоранні лісу він відновлюється вкрай повільно.

Належність до певного трофічного рівня визначається кількістю етапів трансформації енергії.

Консументи 2-го порядку це хижаки

Трофічна піраміда – піраміда чисел

Правило Ліндемана – це те саме, що правило 10%

Консорція – група видів різноманітної таксономічної належності, які більш-менш тісно пов’язані з певним організмом – ядром консорції. Наприклад, ялина (вид-едифікатор) з усіма організмами, пов’язаними з нею спільністю долі, тобто спільнота, що утворює з ялиною переплітання топічних, речовинно-енергетичних та інформаційних зв’язків.

Біоми -

У чому полягає відмінність і що спільного між життєвими стратегіями Раменського-Грайма та Макартура-Вілсона? В екології найбільш популярним є поділ життєвих стратегій популяцій на r s K-стратеги (за Макартуром-Вілсоном). R-стратегія пов’язана з високим значенням біотичного потенціалу популяції, в той час як К-стратегія спрямована на підвищення конкурентоспроможності і виживання окремих особин. За Раменським-Грамом виділяють 3 життєві стратегії – віоленти, пацієнти і експлеренти. Віоленти – це види, що часто визначають загальний вигляд і характер угруповання, вони здатні пригнічувати конкурентів за рахунок інтенсивного росту і більш повного використання території. Патієнти – це види, здатні виживати в несприятливих умовах, де більшість інших видів існувати просто не здатні. Екстлеренти – це види, що швидко розмножуються і швидко розселяються, з’являються там, де порушені корінні угрупування.