Методика Заучування 10 слів, (методика запропонована А. Р. Лурія).

Сходинки – діагностика самооцінки

 

 

Ціль: виявлення системи уявлень дитини про те, як вона оцінює себе сама, як, на її думку, її оцінюють інші люди і як співвідносяться ці уявлення між собою.

 

Матеріали та обладнання: намальовані сходинки, фігурка чоловічка, аркуш паперу, олівець (ручка).

 

Процедура дослідження: Методика проводиться індивідуально. Процедура дослідження – бесіда з дитиною з використанням певної шкали оцінок, на якій вона сам поміщає себе і імовірно визначає те місце, куди її поставлять інші люди.

 

Інструкція: «Якщо всіх дітей розставити на цих сходинках, то на трьох верхніх сходинках опиняться хороші діти: розумні, добрі, сильні, слухняні – чим вище, тим кращі (показати сходинку: «хороші», «дуже хороші», «найкращі»). А на трьох нижніх сходинках опиняться погані діти – чим нижче, тим гірші («погані», «дуже погані», «найгірші»). На середній сходинці діти не погані і не хороші. Покажи, на яку сходинку ти поставиш себе. Поясни чому?»

Після відповіді дитини, її запитують: «Ти такий насправді чи хотів би бути таким? Познач, який ти насправді і яким хотів би бути». «Покажи, на яку сходинку тебе поставила б мама».

Використовується стандартний набір характеристик: «хороший – поганий», «добрий – злий», «розумний – дурний», «сильний – слабкий», «сміливий – боягузливий», «найстаранніший – найнедбаліший». Кількість характеристик можна скоротити. У процесі обстеження необхідно враховувати, як дитина виконує завдання: вагається, роздумує, аргументує свій вибір. Якщо дитина не дає жодних пояснень, їй слід задати уточнюючі запитання: «Чому ти себе сюди поставив? Ти завжди такий?»І т.д.

 

Аналіз результатів

Перш за все, звертають увагу, на яку сходинку дитина сама себе поставила. Вважається нормою, якщо діти дошкільного віку ставлять себе на сходинку «дуже хороші» і навіть «найкращі» діти. У будь-якому випадку це повинні бути верхні сходинки, оскільки положення на будь-якій з нижніх сходинок (а вже тим більше на найнижчій) говорить не про адекватну оцінку, але про негативне ставлення до себе, невпевненість у власних силах. Це дуже серйозне порушення структури особистості, яке може привести до депресій, неврозів у дітей. Як правило, це пов’язано з холодним ставленням до дітей, відкиданням або суворим, авторитарним вихованням, при якому знецінюється сама дитина, яка приходить до висновку, що її люблять тільки тоді, коли вона добре поводиться. А так як діти не можуть бути хорошими постійно і вже тим більше не можуть відповідати всім очікуванням дорослих, виконувати всі їхні вимоги, то, природно, діти в цих умовах починають сумніватися в собі, у своїх силах і в любові до них батьків. Також невпевнені в собі і в батьківській любові діти, якими взагалі не займаються удома.

Саме про ставлення батьків до дитини і їхні очікування говорять відповіді на запитання про те, куди їх поставлять дорослі – тато, мама, вихователька. Для нормального, комфортного самовідчуття, яке пов’язано з появою почуття захищеності, важливо, щоб хтось із дорослих поставив дитину на найвищу сходинку. В ідеалі, сама дитина може поставити себе на другу сходинку зверху, а мама (або хтось інший з рідних) ставить її на найвищу сходинку.

 

Кілька прикладів виконання завдання і тип самооцінки, який вони демонструють:

Не роздумуючи, дитина ставить себе на найвищу сходинку; вважає, що мама оцінює її так само; аргументуючи свій вибір, посилається на думку дорослого: «Я хороший. Хороший і все, це мама так сказала». Неадекватно завищена самооцінка.

Після деяких роздумів та вагань ставить себе на найвищу сходинку, пояснюючи свої дії, називає якісь свої недоліки і промахи, але пояснює їх зовнішніми, незалежними від нього, причинами, вважає, що оцінка дорослих в деяких випадках може бути дещо нижчою її власної: «Я, звичайно, хороший, але іноді лінуюся. Мама каже, що я неакуратний». Завищена самооцінка.

Обміркувавши завдання, ставить себе на 2-у або 3-ю сходинку, пояснює свої дії, посилаючись на реальні ситуації і досягнення, вважає, що оцінка дорослого така ж або трохи нижча. Адекватна самооцінка.

Ставить себе на нижні сходинки, свій вибір не пояснює, а посилається на думку дорослого: «Мама так сказала». Занижена самооцінка.

Якщо дитина ставить себе на середню сходинку, інколи це може говорити про те, що вона або не зрозуміла завдання, або не хоче його виконувати.

Діти з заниженою самооцінкою через високу тривожність і невпевненість в собі часто відмовляються виконувати завдання, на всі запитання відповідають: «Не знаю».

Діти із затримкою розвитку не розуміють і не приймають це завдання, діють навмання.

 

Зверніть увагу!

Неадекватно завищена самооцінка властива дітям молодшого та середнього дошкільного віку: вони не бачать своїх помилок, не можуть правильно оцінити себе, свої вчинки і дії.

Самооцінка дітей 6-7-річного віку стає вже більш реалістичною, у звичних ситуаціях і звичних видах діяльності наближається до адекватної. У незнайомій ситуації і незвичних видах діяльності їх самооцінка завищена.

Занижена самооцінка у дітей дошкільного віку розглядається як відхилення у розвитку особистості.

 

 

Методика "Заучування 10 слів", (методика запропонована А. Р. Лурія).

Мета: Оцінка стану пам'яті, стомлюваності, активності уваги.

 

Матеріал: Протокол з дев'ятьма короткими односкладовими і двоскладовою словами, нс мають між собою ніякого зв'язку (див. Протокол).

 

Інструкція:

 

1) "Зараз я прочитаю кілька слів. Слухайте уважно. Коли я закінчу читати, відразу ж повторіть стільки слів, скільки запам'ятайте. Повторювати слова можна в будь-якому порядку";

 

2) "Зараз я знову прочитаю вам ті ж слова, і ви знову повинні повторити їх, - і ті, які вже назвали, і ті, які в перший раз пропустили. Порядок слів неважливий".

 

Далі досвід триває без інструкцій. Перед наступними трьома - п'ятьма прочитаннями експериментатор просто каже: "Ще раз". Після п'яти-шестиразового повторення слів експериментатор говорить випробуваному: "Через годину ви ці слова назвете мені ще раз".

 

На кожному етапі дослідження заповнюється протокол. Під кожним відтвореним словом в рядку, яка відповідає номеру спроби, ставиться хрестик. Якщо випробуваний називає "зайве" слово, воно фіксується у відповідній графі. Через годину випробуваний на прохання дослідника відтворює без попереднього зачитування запам'яталися слова, які фіксуються в протоколі кружечками.

 

 

Інтерпретація результатів: за отриманим протоколом складається графік, "крива запам'ятовування" (рис. 11). За формою кривої можна зробити висновки щодо особливостей запам'ятовування. Так, у здорових людей з кожним відтворенням кількість правильно названих слів збільшується, у хворих - відтворення падає, відтворюється меншу кількість, відбувається "застрявання" на зайвих словах. Велика кількість "зайвих" слів свідчать про розлади свідомості. При обстеженні дорослих до третього повторення випробовувані з нормальною пам'яттю відтворюють правильно до дев'яти або десяти слів.

 

Крива запам'ятовування може вказувати на ослаблення уваги, на виражену стомлюваність. Підвищена стомлюваність реєструється в тому випадку, якщо випробуваний відразу відтворив вісім-дев'ять слів, але з кожним разом все менше і менше (крива на графіку не зростає, а знижується). Крім того, якщо випробуваний відтворює все менше і менше слів, це може свідчити про забудькуватості і неуважності. Зигзагоподібний характер кривої свідчить про нестійкість уваги. Крива, що має форму плато, свідчить про емоційну млявості. Число слів, утриманих і відтворених через годину, свідчить про довготривалої пам'яті.

 

 

Методика "Виділення суттєвих ознак"

Методика виявляє здатність досліджуваного відокремлювати суттєві знаки предметів чи явищ від несуттєвих, другорядних. Крім того, наявність завдань, однакових за характером виконання, дозволяє робити висновок про послідовність міркувань досліджуваного. Для дослідження користуються або спеціальним бланком, або експериментатор пред'являє досліджуваному завдання. Попередньо дається інструкція.

Інструкція:

В кожному рядку ви знайдете одне слово, яке стоїть перед дужками і далі - п'ять слів в дужках. Всі слова, які знаходяться в дужках, мають якесь відношення до того, що стоїть перед дужками. Виберіть тільки два і підкресліть їх. Слова в завданнях підібрані таким чином, що досліджуваний повинен продемонструвати свою здатність вловити абстрактне значення тих чи інших понять і відмовитись від білій: легкого, але невірного способу вирішення, при якому замість суттєвих виділяють окремі, конкретно-ситуаційні ознаки.

Стимульний матеріал:

1. Сад (рослини, садівник, пес, паркан, земля).

2. Ріка (берег, риба, рибалка, мул, вода).

3. Міста (автомобіль, будівля, натовп, вулиця, велосипед).

4. Хлів (сіновал, кінь, дах, скотина, стіни).

5. Куб (кути, креслення, сторона, камінь, дерево).

6. Ділення (клас, ділене, олівець, дільник, папір).

7. Кольцо (діаметр, алмаз, прохання, округлість, штамп).

8. Читання (очі, книга, картина, друк, слово).

9. Газета (правда, додатки, телеграми, папір, редактор).

10. Гра (карти, гравці, штрафи, покараній:, правила).

11. Війна (аероплан, танк, битва, автомати, солдати).

Ключ

1. Рослини, земля.

2. Берег, вода.

3. Будівля, вулиця.

4. Дах, стіни.

5. Кути, сторона.

6. Ділене, дільник.

7. Діаметр, округлість.

8. Очі, друк.

9. Папір, редактор.

10. Гравці, правила.

11. Битви, солдати.

 

Цей тест, як правило, включають в блок тестів на мислення. Результати варто обговорити з досліджуваним, вияснити, чи наполягає він на своїх невірних відповідях, і чим пояснює свій вибір. В основному, тест використовується для індивідуального дослідження.