Несчастные случаи, связанные с детским травматизмом

Завідувач кафедри інформатики

доктор технічних наук, професор

Р.Т. Волколупова

“_____” __________2015р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ

лекції № 4 з навчальної дисципліни

“ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ”

ВИРОБНИЧИЙ ТРАВМАТИЗМ ТА ЗАХВОРЮВАНІСТЬ

 

Навчальний потік
Час
Місце

 

Навчальна та виховна мета: знати причини, методи профілактики, порядок розслідування та мета аналізу травматизму.

 

	Назва розділу або теми	Час
І	Вступ. Перевірка наявності особового складу. Доведення теми, мети, навчальних питань заняття.		хви
ІІ	Основна частина.		хвил
	Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання.		хвил.
	Причини виникнення виробничого травматизму та професійних захворювань		хвил.
	Наслідки виробничого травматизму та професійних захворювань		хвил.
	Профілактика виробничого травматизму та професійних захворювань		хвил.
	Шляхи попередження виробничого травматизму та професійних захворювань		хвил.
	Таксономія виробничого травматизму та професійних захворювань		хвил.
	Розслідування та облік нещасних випадків пов’язаних із виробництвом.		хвил.
	Пільги і компенсації за втрату здоров'я		хвил.
	Загальнообов'язкове соціальне страхування		хвил.
ІІІ.	Заключна частина. Контроль засвоєння навчального матеріалу. Постановка завдання на самопідготовку. Підведення підсумку заняття.		хвил

Навчально-методичне забезпечення:

Лектор-2000

Слайди № __________

 

Навчальна література

1. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Л.: Афіша, 2005.

2. Гандзюк М.П. та ін. Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2004.

3. Основи охорони праці: Навчальний посібник /За ред. проф. В.В. Березуцького.- Х.: Факт, 2005. – 480с

4. Про охорону праці. Закон України; Затв. Верховною Радою України 21.11.2002 р. №229-IV

// Безпека праці.-Рівне.-2003.-№1,-С.2-11.

 

Завдання на самопідготовку:

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного страхування громадян від нещасного випадку та професійного захворювання. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001р. № 1094.

 

РОЗРОБИВ: доцент кафедри інформатики

кандидат технічних наук, доцент М.Г. Русанов

ВСТУП

Право на здорові та безпечні умови праці — невід'ємне право кожної людини на будь-якому підприємстві, в організації, установі.

Міжнародна статистика свідчить, що в наш час травматизм може бути прирівняний до епідемії.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), смертність від нещасних випадків займає третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань.

Щороку у світі трапляється близько 270 млн. випадків виробничого травматизму (685 тис. виробничих травм на день) і 160 млн. випадків профзахворювань; 355 тис. працівників гине безпосередньо на виробництві; 2 млн. гине у зв’язку з наслідками виробничої діяльності. У Європі 1 смертельний випадок припадає на 300-700 нещасних випадків, а в Україні – на 20-24 нещасних випадків. Пов'язані з цим витрати еквівалентні 4 % світового валового внутрішнього продукту (ВВП).

У зв'язку з виробничою діяльністю помирає близько 1,1 млн. людей, із них 25% - від впливу шкідливих і небезпечних речовин. Ця цифра перевищує кількість жертв дорожньо-транспортних пригод (999 тис), воєн (502 тис), насильства (563 тис.) і ВІЛ/СНІД (312 тис.).*

Проблема створення безпечних і нешкідливих умов праці існувала й існує в Україні. На сьогодні проблема виробничого травматизму є дуже гострою

В Україні щодня на виробництві травмується в середньому понад 120 і гине 3-4 особи.

Щороку в Україні на виробництві травмується близько 30 тис. чоловік, з них до 1300 - гинуть, понад 6 тис. набувають професійних захворювань, 10 тис. стають інвалідами.

Поза виробництвом гине щороку близько 80 тис чоловік, тобто у 40 разів більше, ніж на виробництві (у Німеччині приблизно 30 тис чоловік).

Ризик стати жертвою нещасного випадку на виробництві або постраждати від профзахворювання в Україні у 5-8 разів вищий, аніж у розвинутих країнах.

Унаслідок цього втрати виробничого потенціалу щороку становлять 100— 120 тис, чоловік, з них 70-80% - у віці 30-35 років.

За станом охорони праці Україна посідає 90-те - 92-ге місце в світі.

Відомо, що в 1996 р. в Україні на заходи щодо охорони праці була витрачено 52 грн. на одного працюючого, в той же час витрати на відшкодування збитків потерпілим на виробництві складали 268,3 млн. грн., тобто 950 грн. з розрахунку на одного потерпілого.

За кордоном підприємці підрахували та пришли до висновку, що економічно більш прибутково укладати кошти в охорону праці, ніж прирікати себе на постійну ліквідацію наслідків нещасних випадків та аварій на виробництві.

 

1. ПОНЯТТЯ ПРО ВИРОБНИЧИЙ ТРАВМАТИЗМ ТА ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

 

 

Рис. 4.1.Взаємозвязок основних термінів в охороні праці

 

Класифікація виробничого травматизму. ДСТМУ 2293 – 00.ССБП дає чітке визначення поняття «виробничий травматизм «і пов'язаних із ним термінів і понять.

Травма -(trauma - пошкодження, поранення) - порушення анатомічної цілісності організму або його функцій внаслідок дії небезпечних виробничих факторів.

Травматизм – слово грецького походження пошкодження, поранення внаслідок непередбаченої дії робітника небезпечного виробничого фактора при виконанні службових обов’язків

Виробнича травма - це раптове механічне (забої, переломи, рани тощо), фізичне (рухомі вузли машин, механізмів, інструмент, оброблюваний матеріал, ненормальні метеорологічні умови, недостатня освітленість робочої зони, шум та вібрація тощо), хімічне (хімічні опіки, загальнотоксичні гострі отруєння тощо), біологічне (мікроорганізми, бактерії, віруси, рослинні та тваринні макроорганізми), психофізіологічне (фізичне та нервове перевантаження організму людини), комбіноване та інше пошкодження людини у виробничих умовах.

За ступенем важкості наслідків нещасні випадки поділяють на:

- легкі (втрата працездатності на 1 день),

- важкі (втрата працездатності більше як на 1 день) і

- смертельні.

Висновок про важкість травм дають лікарі медичних установ згідно з відповідними нормативними документами.

Залежно від кількості потерпілих, нещасні випадки поділяються на поодинокі і групові. До останніх відносяться нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше потерпілими. Незалежно від важкості отриманих травм, такі нещасні випадки кваліфікують як важкі.

Механічні та фізичні фактори переважно викликають травми.

Теплові, хімічні, біологічні та психофізіологічні у більшості випадків зумовлюють захворювання. Одначе, різкої межі за характером дії на організм людини між згаданими факторами немає.

Нещасний випадок – випадок внаслідок непередбачуваного збігу обставин та умов, за яких завдається шкода здоров’ю або настає смерть потерпілого.

Виробничий травматизм – явище, що характеризується сукупністю виробничих травм.

Виробнича травма – травма, отримана працівником на виробництві й викликана недотриманням вимог безпеки праці.

До травматизму на виробництві належать:

- нещасні випадки;

- професійні захворювання;

- професійні отруєння.

Усі нещасні випадки відносяться до таких, що пов'язані з роботою, і до побутових. Віднесення травми до тієї чи іншої категорії являє собою юридичний акт і здійснюється на основі спеціальних правових норм і правил.

Нещасний випадок на виробництві – це обмежений у часі або раптовий вплив на працівника небезпечного фактора виробничого середовища чи середовища помешкання, який відбувся в процесі виконання ним трудових обов’язків чи завдання керівника робіт і внаслідок якого заподіяна шкода йог здоров’ю або настала смерть.

Нещасний випадок на виробництві можна кваліфікувати як раптове пошкодження здоров'я працівника при виконанні трудових обов'язків або при обставинах, спеціально зумовлених законом. При цьому не має значення, чи працює робітник в установі постійно, тимчасово або сезонно, є штатним чи позаштатним, працює на основній роботі чи за сумісництвом, оскільки у перерахованих випадках він вступив у трудові відносини з підприємством.

Визначення причин нещасних випадків на виробництві є складним і відповідальним моментом. Дуже часто в цій справі допускають грубі помилки, що невірно відображає фактичний бік справи і веде до неправильних висновків, спрямовує зусилля у боротьбі з виробничим травматизмом у хибному напрямку.

Статистика нещасних випадків свідчить про те, що, незважаючи на різноманітність засобів безпеки праці під час роботи на машинах (особливо універсальних), виробничий травматизм поки що має місце. Одна з причин цього - мала ефективність цих засобів. У зв'язку з викладеним існує гіпотеза про хвилеподібність уваги працюючих до небезпеки, коли формується деякий середній рівень уваги до небезпеки. Після того, як стався нещасний випадок, рівень уваги до безпеки праці на підприємстві різко зростає, а з часом поступово спадає.

Професійне захворювання - патологічний стан, зумовлений тривалою роботою за шкідливих умов праці і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією виробничих факторів.

Професійні захворювання і отруєння (надалі - профзахворювання) - це захворювання, котрі викликані впливом виробничих факторів і трудового процесу, а також захворювання, щодо яких встановлено причинний зв'язок з впливом певного виробничого фактора чи процесу та непрофесійні фактори, що викликають аналогічні зміни в організмі (бронхіт, алергійні захворювання, катаракта, втрата зору і слуху, силікоз та інші). Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до списку професійних захворювань, затвердженого МОЗ.

Крім професійних, на виробництві виділяють групу, яку називають умовно виробничими захворюваннями. До них відносять хвороби, які не відрізняються від звичайних хвороб. Наприклад, у працівників, котрі виконують фізичну роботу в незадовільних умовах, часто виникають захворювання, такі як радикуліт, варикозне розширення судин, виразка шлунку та інші. Якщо праця вимагає великого нервово-психічного напруження, то частіше виникають різні неврози і хвороби серцево-судинної системи.

 

2. ПРИЧИНИ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ І ПРОФЗАХВОРЮВАНОСТІ

 

Звернемо увагу на Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо запобігання виробничого травматизму та професійним захворюванням» від 13 липня 2001 року №515, де сказана, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на підприємстві, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видив діяльності, запобігання виробничому травматизму та професійним захворюванням є одним із важливих напрямків реалізації соціальної політики держави

Актуальність визначених питань зумовлена, на жаль, наступними невтішними цифрами. Причиною виникнення 2/3 аварій та катастроф є “людський фактор”. З вини працівників відбувається до 70 % усіх травм і майже 80 % смертельних випадків. За статистикою останніх років кількість загиблих на виробництві (із розрахунку на 100 000 працюючих) сягає: Україна – 48,3; Росія – 27,7; ЄС – 8,4. Невтішною виглядає піраміда нещасних випадків (рис. 4.3).

 

Рис. 4.3. Піраміда нещасних випадків (співвідношення смертельних

нещасних випадків з іншими нещасними випадками і подіями)

 

Для обґрунтованої розробки заходів щодо профілактики виробничого травматизму важливим є своєчасне і правильне виявлення його причин. Порядок розслідування й оформлення виробничого травматизму залежить від його класифікації. У кожному випадку діє офіційно затверджене положення

Незадовільна організація праці зумовлює надмірні фізичні і нервові перевантаження, що прискорює стомлюваність робітників. У такому стані знижується чутливість до різних подразників виробничого середовища, притуплюється увага, пильність. Це призводить до того, що ближче до кінця робочої зміни різко підвищується кількість нещасних випадків, причинами яких є помилкові дії потерпілих.

Найбільш частими конкретними причинами виробничого травматизму на виробничих підприємствах є:

■ відсутність інструкцій з охорони праці;

■ робота на несправному обладнанні або на обладнанні без засобів захисту;

Загальноприйнята класифікація причин виробничого травматизму виглядає наступним чином.

 

 

Рис. 4.2. Розподіл причин нещасних випадків

 

Технічні причини котрі можна охарактеризувати як причини, що залежать від рівня організації праці на виробництві, а саме:

■ недосконалість технологічних процесів;

■ несправність виробничого устаткування, механізмів, обладнання, інструментів та пристосувань;

■ конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність охоронних захисних пристроїв (неполадки електричних, механічних, транспортних систем);

■ зношеність устаткування (у деяких галузях досягла 80 %);

■ недосконале огородження, відсутність спеціальних захисних засобів, засобів сигналізації та блокувань;

■ недосконалість або відсутність засобів безпеки (блокування загорож, запобіжних простоїв, сигналізації).

Кожний шостий нещасний випадок зі смертельними наслідками трапляється з технічних причин.

 

Організаційні причини, що повністю залежать від рівня організації праці на виробництві. До них можна віднести::

■ порушення вимог, інструкцій, норм, правил, стандартів;

■ незадовільний стан території, проїздів, проходів;

■ відсутність або неналежне проведення навчань з питань охорони праці;

■ брак належного контролю та нагляду;

■ порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту;

■ незадовільні організація та утримання робочого місця;

■ невиконання заходів щодо охорони праці (застосування невідповідного устаткування;);

■ порушення виробничої дисципліни.

■ неузгодженість у діях працівників;

■ відсутність або незадовільне огородження робочої зони;

■ відсутність або незадовільний стан індивідуальних засобів захисту.

За статистичними даними, рівень смертельного травматизму на приватних підприємствах у 2,5 раза вищий, аніж у державних.

 

Санітарно-гігієнічні причини, до котрих можна віднести::

■ невідповідні мете реологічні умови;

■ нераціональна освітленість робочих місць;

■ забруднення повітря (запиленість, загазованість);

■ високий рівень шуму та вібрацій;

■ наявність шкідливого електромагнітного і радіоактивного випромінювання;

■ порушення правил особистої гігієни і антисанітарний стан виробничих та побутових приміщень.

 

Психофізіологічні причини, до котрих відносяться фізичні, нервово-психічні перевантаження працюючих:

 

Психофізіологічні особливості людини тісно пов’язані з її психічним здоров’ям. Всесвітня організація охорони здоров’я стурбована станом психічного здоров’я населення. Були прийняті Європейська декларація та Європейський план дій з охорони психічного здоров’я, до яких приєдналась і Україна.

 

Психофізіологічні причини - грубі помилки в діях, пов'язані з фізіологічним (втомленість), психічним (підвищена дратливість) або хворобливим станом працівників.

Людина може припускатися помилок у своїх діях внаслідок:

- фізичного, статичного або динамічного перевантаження;

- розумового перенапруження, перенапруження аналізаторів (зорового, слухового, тактильного);

- помилкові дії внаслідок утоми працівника через надмірну тяжкість і напруженість роботи;

- монотонності праці;

- стресових ситуацій;

- хворобливого стану працівника.

- незадовільність анатомо-фізіологічних і психічних особливостей організму людини залежно від характеру виконуваної роботи.

У сучасних складних технічних системах управління, в конструкціях машин, приладів і систем управління ще недостатньо враховуються фізіологічні і антропологічні особливості і можливості людини.

 

Інтегральна характеристика людини утворюється як сплав рис темпераменту і характеру, фізіологічною основою якої є тип нервової діяльності. Дослідження свідчать, що психофізіологічні причини становлять приблизно 10-12 % від усіх причин нещасних випадків.

Характер — сукупність найбільш стійких психічних рис особливості людини, які виявляються в її вчинках і діях. Риси характеру дають змогу деякою мірою передбачити поведінку людини в різних життєвих ситуаціях.

 

Постійний і різнобічний аналіз травматизму і профзахворювань розглядається як одна з головних функцій керування безпекою праці та прийняття основних заходів щодо усунення причин травматизму та захворювань.

Важливе значення серед факторів, які зумовлюють виробничий травматизм, мають попередні нещасні випадки, психофізіологічний стан потерпілих. При цьому несприятливий психофізіологічний стан може бути пов'язаний як з об'єктивними причинами (погана організація праці), так і суб'єктивними, залежними від особливостей особистого стану потерпілих (необережність, поспіх, втома, роздратування, ризик тощо).

Особисті якості працівників (швидкість реакції, активність, відповідальність, дисциплінованість і т. ін.) також впливають на їх схильність до нещасних випадків. Це вказує, що особисті якості потерпілих значно впливають на той факт, що в схожих екстремальних ситуаціях одні стають жертвами нещасних випадків, а другі - ні.

 

3. НАСЛІДКИ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ І ПРОФЗАХВОРЮВАНОСТІ

 

Соціальні:

■ втрата здоров'я, життя людини;

■ зниження темпів розвитку суспільного виробництва та формування суспільного буття.

Економічні:

■ зниження продуктивності праці;

■ матеріальні збитки;

■ витрати, пов'язані з оплатою лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці;

■ штрафні санкції.

Кожен випадок виробничого травматизму в індустріальній державі (наприклад, у Швейцарії) обходиться приблизно в 500—1 000 швейцарських франків на день.

В яку суму точно обходиться нещасний випадок в Україні, поки що невідомо (немає статистичного обліку всіх витрат та методики їх визначення).

У середньому щороку виплати на відшкодування у зв'язку зі заподіяною життю і здоров'ю працюючих шкодою досягають до 400 млн. гривень.

4. ПРОФІЛАКТИКА ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ І ПРОФЗАХВОРЮВАНОСТІ

 

Заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійних захворювань поділяються на:

Технічні:

■ застосування технічних засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

■ створення комфортного мікроклімату;

■ розроблення і впровадження безпечного устаткування;

■ механізація та автоматизація технологічних процесів;

■ модернізація технологічного обладнання.

Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення умов праці на рівні нормативних.

Організаційні:

■ правильна організація роботи, навчання, контроль та нагляд за охороною праці;

■ розроблення перспективних планів зниження травматизму, своєчасного виконання заходів щодо охорони праці;

■ дотримання трудового законодавства, міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

■ упровадження безпечних методів наукової організації праці;

■ проведення оглядів, лекційної та наочної пропаганди з питань охорони праці;

■ моральне і матеріальне заохочення за активну роботу з охорони праці.

Санітарно-гігієнічні:

■ створення нормативного мікроклімату на робочих місцях;

■ забезпечення робочих місць відповідним освітленням, вентиляційними системами, системами опалення, кондиціювання;

■ обладнання місць для короткочасного відпочинку працівників;

■ обладнання санітарно-побутових кімнат;

■ виявлення та усунення джерел виробничого шуму, вібрації, випромінювань.

Правові:

■ виконання законодавчих актів, норм і правил з охорони праці, охорона праці жінок, підлітків, інвалідів;

■ регулювання режиму праці і відпочинку;

■ укладення колективного договору, угоди з охорони праці;

■ своєчасне розроблення інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії;

■ розслідування нещасних випадків на виробництві тощо.

Економічні:

■ цільове використання коштів, виділених на охорону праці;

■ широке залучення коштів із фондів підприємства, позик банків та інше для поліпшення умов праці.

Значне місце в забезпеченні безпечних умов праці належить державній системі управління охороною праці, удосконаленню державного нагляду і громадського контролю за станом безпеки праці на рівні підприємств, галузей, регіонів. Керівництво підприємств та установ повинно відмовитися від принципу "виробництво і безпека окремо" і перейти до принципу "виробництво в умовах безпеки", де безпека стає засобом досягнення ефективності виробництва.

 

Організаційна робота щодо попередження травматизму та професійних захворювань повинна бути скерована на розробку планів заходів з охорони праці. Перед складанням таких заходів доцільно провести прогнозування виробничого травматизму, професійних захворювань та інших показників з охорони праці.

Прогнозування показників з охорони праці може бути пошуковим і нормативним.

Пошукове прогнозування базується на даній ситуації і визначається станом системи в майбутньому.

Нормативне прогнозування ведеться залежно від нормативної оцінки майбутнього стану системи до її дії в даний час.

Планування робіт з охорони праці буває: перспективним (на 3...5 років), річним та оперативним (квартальним, місячним, декадним). Основною формою перспективного планування робіт з охорони праці є річні плани номенклатурних заходів щодо покращення умов та безпеки праці і санітарно-оздоровчих заходів.

Перспективний та річний плани складають з врахуванням результатів аналізу (паспортизації) санітарно-технічного стану умов праці на виробничих дільницях; аналізу причин виробничого травматизму, загальної і професійної захворюваності, за бажанням працюючих, за приписами органів державного нагляду та комітетів профспілок.

При складанні номенклатурних і річних планів щодо покращення умов праці враховуються найбільш актуальні на даний період заходи з охорони праці.

В основу складення планів повинні бути покладені наступні принципи:

- перспективність, що характеризує вибір найбільш важливих завдань з охорони праці;

- комплексність, що забезпечує зв'язок діючих та перспективних планів з охорони праці з іншими планами виробництва (план соціального розвитку колективу, наукова організація праці, виробництва і управління);

- охорона праці жінок та підлітків;

- заходи з культури виробництва тощо;

- системність структури планів, що забезпечує зв'язок з іншими планами.

Для швидкої ліквідації недоліків, які виявлені в процесі державного, відомчого та громадського контролю, розробляються оперативні плани з охорони праці.

5. ШЛЯХИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ І ПРОФЗАХВОРЮВАНОСТІ

 

Розробка заходів щодо попередження нещасних випадків - головна мета всіх теоретичних та практичних робіт в галузі охорони праці.

Для забезпечення безпеки праці застосовуються засоби захисту, котрі поділяються на дві групи: колективного та індивідуального захисту.

Засоби колективного захисту виключають вплив на працюючого небезпечного виробничого фактора, що зумовлений рухом або переміщенням матеріального тіла.

Засоби індивідуального захисту видаються робітникам індивідуально. Вони забезпечують захист органів людини від дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Нижче наводиться характеристика та кваліфікація згаданих засобів захисту.

До засобів колективного захисту відносять огороджувальні пристрої. Огороджувальні засоби поділяють на дві групи: огороджувальні пристрої рухомих частин, але не різальних інструментів і огороджувальні пристрої різальних інструментів.

Пристрої першої групи можуть бути постійними, наглухо закріпленими, знімними, відкидними, висувними, пересувними або з дверцятами. Це залежить від особливостей огороджувального органа (вузла), особливостей його експлуатації, місця у верстаті. Часто використовуються знімні огороджувальні пристрої, котрі постійно закривають пасову, зубчасту, ланцюгову чи іншу передачу. Вони можуть бути у вигляді кожухів, козирків, планок, бар'єрів і екранів. За способом виготовлення вони поділяються на суцільні, несуцільні і комбіновані.

Огороджувальні засоби різальних інструментів можуть огороджувати їх неробочу частину, тільки робочу їх частину або ту і іншу. Здебільшого огородження виконують і інші функції, проте у всіх випадках вони мають виконувати основну функцію - огородження небезпечної для робітників зони.

Огородження можуть наглухо закривати інструмент (неробочу його частину), періодично переміщатися рукою робітника, бути кінематично пов'язаними і автоматичними.

Огородження не повинні бути громіздкими, не створювати незручностей у роботі, не знижувати продуктивності праці та якості обробки, але повинні бути технологічними, міцними і не обмежувати видимості робочої зони, легко зніматися та встановлюватися і входити до комплекту верстата. Огородження блокується з пусковим пристроєм.

Запобіжні засоби призначені для ліквідації небезпечного виробничого фактора у джерелі його утворення.

За характером дії вони поділяються на блокувальні та обмежувальні. Блокувальні пристрої за конструктивним виконанням поділяють на муфти, штифти, клапани, шпонки, мембрани, пружини, сильфони і шайби.

Блокувальні пристрої призначені для вимкнення або запобігання можливості увімкнення джерела небезпеки при знятому (відкритому) огороджувальному пристрої. Найбільш поширені в деревообробці електричні блокування, принцип роботи котрих полягає в автоматичному відключенні електричного живлення або неможливості увімкнення верстата при знятому або відкинутому огородженні.

Електромеханічне блокування застосовується на дверцятах електрошаф, котрі закривають електророзподілювальні пристрої, на дверцятах і люках, що ведуть в небезпечні зони тощо.

Принцип дії фотоелектричного блокування полягає в перетині світлового променя, спрямованого на фотоелемент і зміні величини світлового потоку, що падає на нього, внаслідок чого змінюється сила струму, котрий подається на вимірно-командний пристрій. Подається імпульс на ввімкнення виконавчого механізму захисного пристрою.

Пневматичне та гідравлічне блокування застосовується у пневмо- та гідросистемах і виготовляється у вигляді клапанів та мембран. Запобіжні мембрани призначені для захисту хімічного устаткування від руйнування за умов аварійного зростання тиску. Основним недоліком запобіжних розривних мембран є те, що після їх спрацювання отвір скидання тиску залишається відкритим.

Гальмівні пристрої призначені для сповільнення або зупинки виробничого устаткування під час виникнення небезпечної виробничої ситуації.

За конструктивним виконанням гальмівні пристрої поділяються на колодкові, стрічкові, дискові, за формою - конічні та клинові. За способом спрацювання вони можуть бути ручними, автоматичними і напівавтоматичними. За принципом дії гальмівні пристрої поділяються на механічні, електромагнітні, пневматичні, гідравлічні та комбіновані. Гальмівні пристрої використовуються для швидкої зупинки валів, шпинделів після виключення верстата.

Пристрої автоматичного контролю та сигналізації призначені для контролю передавання та відтворення інформації (кольорової, звукової, світлової тощо) з метою привернення уваги працюючих та прийняття ними рішень за прояву або можливого виникнення небезпечного виробничого фактора. За призначенням ці пристрої поділяються на інформаційні, попереджувальні, аварійні та відповідні. За характером спрацювання сигналу - постійні або пульсуючі. За контрольованим параметром сигналізація може контролювати тиск, температуру, вологість, загазованість, шум, вібрацію, частоту обертання, початок пуску тощо.

Сигналізація застосовується самостійно або разом з огороджувальними, запобіжними, пусковими пристроями, пристроями керування обладнанням. Слід надавати перевагу такій сигналізації, котра сигналізує, попереджує та автоматично усуває небезпеку. Світлова, звукова або світлозвукова сигналізація подається під час групового обслуговування агрегатів, багатоповерхового розташування устаткування, перед пуском для попередження працюючих про необхідність вживання заходів перестороги.

Пристрої дистанційного керування призначені для управління технологічними процесами або виробничим устаткуванням за межами небезпечної зони. Це найефективніші засоби безпеки. Завдяки ним робітники виводяться з зон інтенсивного переміщення предметів праці, шумних та гарячих дільниць і можуть навіть перебувати в іншому приміщенні. Впровадження потокових механізованих та автоматизованих ліній супроводжується застосуванням дистанційного управління та підвищенням безпеки праці.

Засоби індивідуального захисту застосовують в тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту. Вони підлягають оцінці за захисними, фізіологічними та експлуатаційними показниками.

Засоби захисту шкірного покриву (спеціальний одяг) видаються робітникам та інженерно-технічним працівникам для захисту тіла від забруднення, механічних впливів, води, вологи, кислот, лугів, підвищених або понижених температур, радіоактивних речовин, нафти і жирів, для захисту від біологічних факторів.

Залежно від призначення та виду шкідливого фактора, спецодяг виготовляють з гладкофарбованого полосника з просочуванням, лавсанобавовняної тканини, сукняної напіввовняної тканини з поліпропіленом, кислотозахисного сукна, нетканого прошивного нітронового полотна.

Для захисту працюючих від впливу вологи застосовують спецодяг з бавовнянопаперових та льняних тканин з водозахисним просочуванням і гумовим покриттям.

Спецодяг загального призначення, що захищає робітників від виробничого забруднення, механічних пошкоджень і холоду, виготовляється із звичайних бавовняно-паперових тканин.

Засоби захисту органів дихання та слуху забезпечують ефективний захист людини від шкідливого впливу різних забруднень (пилу, газу, пари, аерозолей), які є в повітрі робочої зони та від нестачі кисню.

Слід зауважити, що необхідна безпека повинна забезпечуватись гігієнічним нормуванням з встановленням гранично допустимої концентрації (ГДК) або гранично допустимого рівня (ГДР) шкідливих факторів. Цьому сприяє ефективна загальнообмінна та місцева вентиляція, застосування водяного зрошування запиленого повітряного середовища тощо. Спеціальними захисними засобами є протигази та респіратори. Ці засоби поділяються на фільтруючі та ізолюючі.

Фільтруючі засоби забезпечують захист в умовах обмеженого вмісту шкідливих речовин.

Ізолюючі засоби застосовують під час аварій та великих викидів шкідливих речовин в атмосферу.

Засобами захисту слуху від інтенсивного шуму (якщо його неможливо знизити конструктивними засобами) є навушники та заглушки. Навушники знижують високочастотний шум на 40 дБ, а вушні вкладиші –до 25 дБ.

Засоби захисту голови, обличчя і очей попереджують вплив пилу, стружки та падаючих предметів застосуванням спеціальних окулярів, масок, щитків, капелюхів та касок. Окуляри застосовуються в токарних цехах, під час заточування інструментів тощо. Маски, щитки і капелюхи використовуються в ремонтних цехах, а каски - на завантажувально-розвантажувальних роботах.

Засоби захисту ніг та рук. Для зовнішніх робіт під час холодного та перехідного періоду року використовується валяне взуття, а для робіт з використанням кислот, лугів та клеїв - гумові чоботи. Під час роботи у вогких, холодних умовах одягають утеплені клеєні та гумові чоботи.

Засобом захисту рук від механічних пошкоджень, опіків, холоду є рукавиці і рукавички. Найчастіше використовують бавовняно-паперові рукавиці.

Під час роботи зі слабкими кислотами і лугами для захисту пальців рук використовують гумові напальчники, а для захисту від порізів і забруднень - шкіряні напальчники.

Засоби запобігання ураження електричним струмом. Поряд з колективними засобами захисту слід використовувати індивідуальні засоби. До них відносять діелектричні рукавички, боти, чоботи, калоші, виготовлені зі спеціальної діелектричної гуми. Особливу увагу слід звертати на справність засобів, перед використанням оглядати їх.

Допоміжні захисні засоби призначені для захисту персоналу від падіння з висоти (запобіжні пояси та страхувальні канати), для безпечного підіймання на висоту (драбини, кігті), а також для захисту від світлового, теплового, механічного та хімічного впливів (захисні окуляри, протигази, рукавиці, спецодяг)

За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань охорони праці керівники підприємств, організацій, установ можуть притягатися органами Держгірпромнагляду до сплати штрафу. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати 2% місячного фонду заробітної плати підприємства, організації, установи. Штрафи накладаються керівниками Держгірпромнагляд та місцевих органів.

 

6. ТАКСОНОМІЯ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ І ПРОФЗАХВОРЮВАНОСТІ

 

Згідно з "Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1993р. №623:

За важкістю наслідків нещасні випадки поділяються на такі групи:

- дрібний травматизм (без травми, та втрати працездатності, який становить 70 – 80 % усіх нещасних випадків);

- легкі випадки (втрата працездатності до трьох днів, тобто з тимчасовою втратою працездатності);

- тривалі (втрата працездатності від 4 днів до 4 місяців);

- нещасні випадки з важкими наслідками (повна чи часткова втрата працездатності, тобто повна чи часткова інвалідність). На один нещасний випадок із важким наслідком припадають 17 легких і тривалих нещасних випадків і 120 випадків мікротравм.

- групові (що сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості тілесних ушкоджень);

- смертельні.

Крім того, травми можуть бути груповими (якщо травмується два і більше робітників).

За результатами розслідування на облік беруться нещасні випадки, які сталися:

• під час виконання трудових обов'язків (у тому числі під час відряджень), а також дій в інтересах підприємства без доручення власника;

• на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви;

• протягом часу, необхідного для приведення в порядок знаряддя виробництва, засобів захисту, одягу перед початком або після закінчення роботи, а також для особистої гігієни;

• під час проїзду на роботу або з роботи на транспорті підприємства або сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявкою), а також на власному транспорті, який використовується в інтересах виробництва;

• під час аварій (пожеж тощо), а також під час їх ліквідації на виробничих об'єктах;

• під час надання підприємством шефської допомоги;

• на транспортному засобі, стоянці транспортного засобу, в порту заходу судна, на території вахтового селища з працівниками, які перебували на змінному відпочинку (провідник, працівник рефрижераторної бригади, шофер-змінник, працівник морських і річкових суден, а також ті, що працюють за вахтово-експедиційним методом);

• у робочий час при прямуванні пішки, на громадському, власному транспортному засобі, або який належить підприємству чи сторонній організації, з працівником, робота якого пов'язана з переміщенням між об'єктами обслуговування;

• під час прямування пішки або на транспортному засобі до місця роботи чи назад за разовим завданням власника або уповноваженого ним органу без оформлення посвідчення про відрядження.

Рішення про складання акту за формою Н-І про такий нещасний випадок, взяття його на облік приймається комісією з розслідування, залежно від конкретних обставин і причин.

Якщо в результаті розслідування встановлено факт самогубства, звичайної смерті працівника або одержання травми під час вчинення ним злочину, акт за формою Н-І не складається і нещасний випадок не береться на облік, як виробничий.

За типом відповідальності нещасні випадки бувають такими:

- з вини роботодавця;

- з вини потерпілого;

- з вини іншого підприємства або працівника іншого підприємства;

- з вини сторонньої особи;

- у результаті стихійних лих (страхові, виплата допомоги потерпілому з першого дня непрацездатності);

- змішані

Залежно від типу відповідальності визначається сума виплат.

За місцем і часом подій (за зв’язком із виконанням трудових обов’язків) нещасні випадки можна розділити на дві групи: нещасні випадки невиробничог о і виробничого характеру. Нещасні випадки виробничого характеру за зв’язком із виробничою діяльністю бувають: п ов’язані з виробництвом і непов’язані з виробництвом. Порядок їх розслідування й оформлення, призначення і виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, відшкодування збитків є різними.

Порядок розслідування нещасних випадків невиробничого характеру та їх характеристика наведені у Положенні «Порядок розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру «(Постанова Кабінету Міністрів України № 270 від 22 березня 2001 року).

До нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом (страхових), належать випадки, що сталися з працівниками під час:

- виконання трудових (посадових) обов’язків, у тому числі у відрядженні;

- перебування на робочому місці, на території підприємства чи в іншому місці роботи протягом робочого часу або за дорученням роботодавця в неробочий час під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

- проведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи та після її закінчення і виконання заходів особистої гігієни;

- проїзді на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на транспортному засобі іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявою) за наявністю розпорядження роботодавця;

- використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця;

- провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий працівник, але які не входять до обов’язків цього працівника;

- ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об’єктах;

- надання підприємством шефської допомоги;

- прямування працівника до об’єктів обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь – якого об’єкта за дорученням роботодавця;

- прямування до місці відрядження та у зворотному напрямку відповідно за завданням про відрядження;

- якщо зникнення працівника пов’язане з можливістю нещасного випадку з ним під час виконання трудових (посадових) обов’язків (після оголошення його померлим у судовому порядку);

- заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство під час виконання або у зв’язку з виконання працівником трудових (посадових) обов’язків незалежно від порушення кримінальної справи;

- раптове погіршення стану здоров’я працівника, що сталося в наслідок впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, була протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров’я.

Потерпілий має право на одержання допомоги з тимчасової непрацездатності в розмірі 100% заробітку з першого дня непрацездатності, відшкодування збитку, заподіяному застрахованому ушкодженням його здоров’я; у випадку інвалідності потерпілий має право на компенсацію втраченого заробітку згідно зі статтею 21,28 Закону України «Про обов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві і захворювання, що спричинили втрату працездатності».

Ознаки нещасних випадків, які трапилися на підприємстві, але не пов’язані з виробництвом (не страховані). Не вважаються пов’язаними з виробництвом ті нещасні випадки, що сталися з працівниками: ямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовувався в інтересах цього підприємства;

- за місцем постійного проживання, на території польових і вахтових селищ;

- під час використання працівником в особистих цілях транспортних засобів підприємства баз дозволу роботодавця, а також устаткування, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування;

- внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими речовинами, а також унаслідок їхньої дії за наявністю медичного висновку за умови, що це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах чи порушення вимог безпеки щодо їх зберігання або транспортування, або якщо потерпілий, перебуваючи у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, був відсторонений від роботи;

- під час скоєння ним злочинів або інших порушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;

- у разі природної смерті або самогубства, що підтверджено висновками судово – медичної експертизи та органів прокуратури;

- внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивства працівника під час з’ясування потерпілим особистих стосунків, якщо з приводу цих дій є висновок компетентних органів.

У цьому випадку (коли нещасний випадок є невиробничим) допомога з тим часової непрацездатності та призначення пенсій здійснюється на загальних підставах, з урахуванням стану безперервної праці; відшкодування шкоди потерпілому не проводиться.

 

7. РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВИРОБНИЦТВОМ.

 

Відповідно до статті 22 закону України «Про охорону праці «роботодавець (власник) має організовувати розслідування та провести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Із 1 жовтня 2004 року розслідування здійснюється згідно з НПА 00.0–6.02–04 Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (Постанова Кабінету Міністрів України № 1112 від 25 серпня 2004 року, далі порядок).

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з учнями та студентами навчальних закладів під час навчального – виховного процесу, трудового чи професійного навчання у навчальному закладі, визначається Міністерством освіти та науки України (Постанова № 429 від 30 жовтня 1993 року).

Розслідування нещасних випадків проводиться з метою з’ясування їх обставин, причин, визначення класифікацій нещасних випадків за зв’язком із виробництвом і типом відповідальності. На підставі результатів розслідування розробляються заходи щодо запобігання подібним випадкам, а також із вирішення питань соціального захисту потерпілих.

Розслідування проводиться комісією у різі раптового погіршення стану здоров’я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання й гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою одержання інших ушкоджень внаслідок аварій, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуву, повені, урагани), контакт з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівникам працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві.

До гострих професійних захворювань та отруєнь належать захворіння та отруєння, спричинені впливом небезпечних факторів, шкідливих речовин не більше ніж протягом однієї робочої зміни.

Про кожен нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повідомляють керівника робіт (чи іншу уповноважену особу підприємства) і вживають заходів для надання необхідної допомоги потерпілому.

До складу комісії включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісій), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена най1маними працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого.

До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

За виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії включається також представник установи державної санітарно – епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

На підприємствах, де немає структурних підрозділів, до складу комісії включається представник роботодавця.

На суднах морського, річкового та рибопромислового флоту під час плавання або перебування в іноземних портах комісія утворюється капітаном, про що повідомляється власник судна.

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не включається до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях, висловлювати свої пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що стосуються нещасного випадку, давати відповідні пояснення.

Комісія зобов’язана потягом трьох діб:

- обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

- визначити відповідність умов та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

- з’ясувати обставини і причини нещасного випадку;

- визначити, чи пов'язаний цей випадок з вирибництвом;

- установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

- скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н – 5 згідно з додатком 2 у трьох примірниках (далі акт форми Н – 5), а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н – 1 згідно з додатком 3 у шести примірниках (далі акт форми Н – 1), якщо цей нещасний випадок визначено таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ згідно з додатком 4, якщо цей нещасний випадок визначено таким, що не пов'язаний з виробництвом (далі – акт форми НПВ), і передати їх на затвердження роботодавцю;

- у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов’язаного з виробництвом, крім акта форми Н – 1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П – 5 згідно з додатком 5 (далі картка форми П – 5).

Акти форми Н – 5 і форми Н – 1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами комісії. У разі незгоди зі змістом зазначених актів член комісії письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акту форми Н – 5 і є його невід’ємною частиною, про що робиться запис акті форми Н – 5.

Нещасні випадки, про які складається акт за формою Н -1 або НПВ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціальному журналі.

Роботодавець має негайно вжити заходів щодо усунення (ліквідування) причин нещасного випадку і після закінчення розслідування протягом доби розглянути та затвердити акти за формою Н – 1 або НПВ.

Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:

- потерпілому або довіреній особі разом з актом розслідування нещасного випадку;

- керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібних випадків;

- відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом із копією акта розслідування нещасного випадку;

- відповідному територіальному органу Держгірпромнагляд - державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду;

- профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

- керівникові (спеціалісту), служби охорони праці підприємства або посадовій особі (спеціалісту), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (разом із першим примірником акта розслідування нещасного випадку).

Акти розслідування нещасного випадку, акти за формою Н – 1 або НПВ разом з матеріалами розслідування, а також повідомлення про наслідки нещасного випадку підлягають зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий. У разі ліквідації підприємства вони підлягають передачі правонаступникові, у разі його відсутності або банкрутства – до державного архіву.

Не визначаються пов’язані з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками:

- за місцем постійного проживання на територій польових і вахтових селищ;

- під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, машин, механізмів устаткування, інструментів, що належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності);

- унаслідок отруєнням алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також у наслідок їх дії, за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов’язане із застосуванням таких речовин у виробничих процесах чи порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування;

- під час скоєння ними злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду;

- у розі смерті або самогубства.

Нещасні випадки з учнями і студентами навчальних закладів, що сталися під час проходження ними виробничої практики або виконання робіт на підприємстві під керівництвом його посадових осіб, розслідуються і беруться на облік підприємством. У розслідувані має брати участь представник навчального закладу.

Відповідальність за правильне і своєчасне розслідування та облік нещасних випадків, оформлення актів, виконання заходів, зазначених в актах, несе роботодавець, керівник структурних підрозділів і виробничих ділянок підприємства.

 

8. ПІЛЬГИ ТА КОМПЕНСАЦІЇ ЗА ВТРАТУ ЗДОРОВ'Я

 

Компенсація за роботу в шкідливих умовах для гуманітаріїв ускладнена тим, що в "Переліку робіт з підвищеною небезпекою" [19, с.307] є лише три позиції (41, 52 та 114), які умовно стосуються гуманітарних професій. У "переліку професійних захворювань" [19, с.337] зазначаються і такі, які можна, в принципі, кваліфікувати приналежними до гуманітарних професій. Це дисоціативні моторні розлади, в тому числі писальний спазм та захворювання периферичної нервової системи (моно- і полінейропатії верхніх і нижніх кінцівок, радикулопатії, радикуломієлопатії).

Щоб одержати компенсацію за втрату здоров'я, необхідно, аби було проведено спеціальні розслідування. Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій визначають "Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" [19, с.86] та "Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах" [19, с.202]. До складу комісії з розслідування нещасного випадку, що

 

створюється роботодавцем, включається керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник профспілки, членом якої є потерпілий, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

Визначаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків (п.14 "Порядку...") навіть тоді, коли завдання роботодавця виконувались у неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні (так часто працюють журналісти, соціологи).

 

9. ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

Соціальні послуги та виплати потерпілим здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у відповідності з Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" [19, с.47].

Фонд зобов'язаний (ст.21) своєчасно та в повному обсязі відшкодувати збитки, заподіяні працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.

Фонд також виплачує "грошову суму за моральну шкоду (ст.21, п.1, е) за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому". Компенсація за моральну шкоду виплачується не лише при нещасних випадках (ст.21), але й при ушкодженні здоров'я (ст.28) застрахованого.

Отже, гуманітарії, які найчастіше страждають від моральної, а не від фізичної шкоди, мають шанси одержати компенсацію за умов, коли страхувальник (роботодавець або застрахований) сплачує страхові внески та виконує інші обов'язки (ст.44). Ключові слова "моральна шкода" повинні бути записані у страховому свідоцтві.

Під моральною втратою потерпілого вважається страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

При цьому відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності.

Розмір відшкодування моральної шкоди може досягати 200 мінімальних заробітних плат незалежно від інших виплат.

Існує система пільг і компенсацій, що включає додаткові відпустки, скорочений робочий час і робочі дні, пільгове пенсійне забезпечення, лікувально-профілактичне харчування, певні доплати до заробітної плати, додаткову відпустку (6-36 днів) та ін [27]. Ця система майже не торкається гуманітаріїв, бо їхні професії не входять в "Перелік з підвищеною небезпекою", якщо не враховувати позиції 41, 52 та 114.

ВИСНОВКИ

 

При розгляді даної теми, можна зробити наступні висновки.

На всіх підприємствах, в установах, організаціях повинні створюватись безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів.

Контроль за своєчасність та об’єктивність розслідування нещасних випадків, їхнім документальним оформленням і обліком, виконання заходів щодо усунення причин здійснюють органи Державного управління, органи Державного нагляду за охороною праці, Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідного до їхньої компетенції.

У разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н – 1 про нещасний випадок чи незгоди роботодавця, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, зі змістом акта розслідування нещасного випадку за формою Н – 1 питання вирішується в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.

Роботодавець зобов’язаний у п’ятиденний строк після одержання припису за формою Н – 9 видати наказ про виконання запропонованих у приписі заходів, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці. Про виконання цих заходів роботодавець повідомляє письмово орган Держгірпромнагляд - державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, посадова особа якого видала припис, у встановлений ним строк.

РОЗРОБИВ

доцент кафедри інформатики,кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник

“_____” __________2015р. М.Г. РУСАНОВ

 

 

Методична розробка обговорена та схвалена на

засіданні предметно-методичної комісії “___”_________

 

 

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

/. Назвіть основні принципи травматизму і професійних захворювань на виробництві.

2.Назвіть методи, за якими здійснюється аналіз виробничого травматизму.

3.Які існують заходи щодо попередження причин виробничого травматизму і профзахворювань?

4.Якими є соціально-економічні наслідки травматизму?

5.Який орган визначає ступінь втрати працездатності?

6.Якими документами слід користуватися під час розслідування нещасних випадків?

7.Які нещасні випадки підлягають розслідуванню та обліку на виробництві?

8.Який документ складається комісією із розслідування нещасного випадку, який стався з працівником на виробництві?

9. Який порядок проведення розслідування нещасного випадку, який стався з працівником на виробництві?

10.Які нещасні випадки підлягають спеціальному розслідуванню і хто його здійснює?

11.Розкрийте основні положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

12. Яке відшкодування здійснюється працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я?

Несчастные случаи, связанные с детским травматизмом

В Харьковской области в 2010 году было травмировано 1507 детей, из них: во время учебно-воспитательного процесса – 490; во внеурочное время – 1017.

 

Наибольшие показатели травмирования детей во время учебно-воспитательного процесса в Зачепиловском, Первомайском, Красноград