Скирда М.К.
Вчитель:
Ігнатенко Є.В.
Калаглія – 2013
Зміст
Вступ..............................................................3
Розділ 1. Поняття „глобальні проблеми людства” їх критерії і характеристики..................................................... 4
1.1 Глобальні проблеми та їх суть..................................... 4
Характеристика глобальних проблем.............................. 5
1.3 Класифікація глобальних проблем................................. 6
Розділ 2. Загроза екологічній катастрофі.............................. 10
2.1 Природні ресурси................................................11
2.2 Атмосфера землі і озоновий шар.................................. 11
2.3 Наслідки екологічних проблем....................................12
Висновок.......................................................... 13
Література.........................................................14
Вступ
Нині, межі тисячоліть, людство впритул зіштовхнулося з найгострішими глобальними проблемами, загрозливими самому існуванню цивілізації. Сам термін «глобальний» веде своє походження від латинського слова «глобус», тобто Земля, земну кулю, і з кінця 1960-х років ХХ століття він набув широкого поширення для позначення найважливіших і настійних загальнопланетарних проблем сучасної епохи, які зачіпають у цілому. Це сукупність таких найгостріших життєвих проблем, від вирішення яких залежить подальший соціальний прогрес людства і який самі, своєю чергою, можна розв'язати тільки завдяки цьому прогресу.
Для об'єднання різних підходів до глобальних проблем, для осмислення отриманих результатів, виникла потреба у новій науці. Поступово сформувалася особлива область знання – теорія глобальних проблем, чи глобалістика. Вона покликана виробити практичні рекомендації на вирішення глобальних проблем. Ефективні рекомендації повинні враховувати безліч соціальних, економічних і політичних чинників. Особливого значення для глобалістики мають науки, пов'язані вивчення життя (живих істот), і навіть земної поверхні: комплекс біологічних дисциплін, геологія, геохімія, геофізика, грунтознавство та інших. Невипадково, саме ця науки вперше зауважили багато фактів негативних змін, викликаних діяльністю людини.
Які проблеми є глобальними? У чому причини виникнення глобальних труднощів і способи їх вирішення? Спробуємо вирішити це питання.
Розділ 1. Поняття „глобальні проблеми людства” їх критерії і характеристики
1.1 Глобальні проблеми та їх суть
З 1970-х років ХХ століття склалося досить впливове напрям суспільноъ думки, що можна назвати філософією глобальних проблем. Це філософське напрям, попри гранично широкий розгляд світових проблем, до центру уваги все-таки ставить людину, її нинішнє і майбутнє[4].
Глобальні чи всесвітні (загальнолюдські) проблеми, будучи результатом протиріч у суспільному розвиткові не виникли раптово і не тільки сьогодні. Деякі з них, як, наприклад, проблеми війни і миру, здоров'я, існували і раніше, і є актуальними в усі часи. Інші глобальні проблеми наприклад, екологічні, з'являються згодом через інтенсивний вплив суспільства на довкілля. Спочатку ці проблеми були лише приватними (поодинокими), питаннями для якоїсь окремої країни, народу, („потім вони ставали регіональними і глобальними, тобто, проблемами, що мають життєво важливе значення для людства”) [5].
Глобальні проблеми сучасності – це сукупність соціоприродних проблем, від вирішення яких залежить соціальний прогрес людства і збереження цивілізації. Ці дві проблеми характеризуються динамізмом, виникають, як чинник розвитку нашого суспільства та для свого рішення вимагають об'єднаних зусиль людства. Глобальні проблеми взаємопов'язані, охоплюють всі сторони життя споживачів, безліч стосуються всіх країн світу[10].
Усі існуюче існує у певній кількості і, отже, його, можливо виміряти. Ця обставина передусім необхідна враховувати у виділенні глобальних проблем. Одним з найважливіших критеріїв визначення глобальних проблем є кількісний – геопростровий чинник[9].
Характеристика глобальних проблем
У виявленні із усієї сукупності проблем для сьогоднішнього світу життєво важливих для людства глобальних питань важливе значення набуває якісний критерій. Якісна сторона визначення глобальних проблем виявляється у таких засадничих їх характеристиках:
по-перше, ці проблеми, зачіпають життєві інтереси всього й кожної людини окремо;
по-друге, вони об'єктивним чинником подальшого світового розвитку, існування сучасної цивілізації;
по-третє, на вирішення (подолання) глобальних проблем потрібні зусилля всіх народів або хоча б більшості населення планети;
по-четверте, невирішеність глобальних проблем може призвести у майбутньому до непоправних наслідків життєдіяльності для людства і кожного окремої людини[7].
Отже, якісні і кількісні чинники (критерії) у тому єдності та взаємозв'язку дозволяють виділити ті проблеми у суспільному розвиткові, що є глобальними, чи життєво важливими для людства і кожного окремої людини.
Усім глобальним проблемам у суспільному розвиткові властива мобільність, оскільки одне з них не в статичному стані, кожна з яких постійно змінюється, набуваючи різну інтенсивність, отже й значимість у ту чи іншу історичну епоху. Можливим є розв'язання окремих глобальних проблем, показовий приклад із захворюванням віспою, яка що у минулому справді глобальної проблемою, яка практично зникла сьогодні. Лише протягом останнього часу людство стало свідком, як виснаження озонового шару, парниковий ефект, синдромом набутого иммунодифициту (СНІД), а також інші проблеми, про які майже ніхто не знав, але вони перетворюються на глобальні. Завдання у філософській думці, науки помічати нові глобальні проблеми освіти й виробляти відповідну політику розв'язання, не відстаючи, а випереджаючи тенденції розвитку для сьогоднішнього світу[2].
Серед глобальних проблем, які безпосередньо впливають на долю людства, виділяють продовольчу. Вона визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє і майбутні покоління планети. До певної міри це наслідок призведе до того, що харчування є фізіологічною потребою людини. 
Рис.1. Споживання продовольства в країнах світу[3].
Безпрецедентний характер нинішньої історії у тому, що до сих пір людство було паном на Землі. Людство здавна знало кризи, викликані стихійними силами природи, такі як: землетруси, повені, посухи, епідемії тощо. Кризи, з якими довелося зіткнутися сучасному людству є вже результатом діяльності самої людини[3;4].
1.3 Класифікація глобальних проблем
Розробка класифікації глобальних проблем стала результатом тривалих досліджень, і узагальненням досвіду кількох десятиліть вивчення.
У сучасному наукову літературу робляться спроби комплексного розгляду усього розмаїття глобальних проблем. Оскільки ці проблеми мають соціоприродний характер, оскільки вони відразу фіксують протиріччя між протистоянням між людиною і навколишнім природним середовищем, то зазвичай їх поділяють на три основні групи. Науковцями запропоновано безліч варіантів класифікації. Розглянемо варіант класифікації, розроблений вітчизняними вченими І.Т. Фроловим і В.В. Загладіним. Першу групу становлять проблеми, пов'язані із гармонійними стосунками між основними соціальними спільностями людства, тобто між групами держав, які мають подібні політичні, економічні й інші інтереси: “Схід-Захід”, багаті і бідні країни та ін. Ці дві проблеми слід назвати інтерсоціальними. До них належать проблема запобігання війни, міжнародного тероризму і навіть встановлення справедливого міжнародного економічного порядку[5;6].
Особливості сучасного становища впливають на характер інтерсоціальних проблем.
По-перше, до виникнення Першої світової як слідства зіткнення двох протилежних суспільно-політичних систем пройшло безліч локальних конфліктів. Попри свою локальність, кожен із новачків має власну міру глобальності, оскільки загрожує втягуванням у орбіту конфлікту безлічі сторін, зокрема і причетних для її виникнення. Не можна думати, що загроза загальної військової катастрофи у сучасних умовах виключена повністю.
По-друге, за відсутності протистояння протилежних суспільно-політичних систем ще більш очевидною стала проблема встановлення справедливого економічного порядку. Вона пов'язані з нерівномірністю світового розвитку. На планеті є групи країн, різко різняться за рівнем суспільно-економічного розвитку та відповідно за рівнем добробуту населення. З одного боку, це порівняно невеличка група розвинутих країн, з іншого – велика кількість держав, у яких економічний розвиток характеризується відсталістю, а якість життя є низькою. Економіка відсталих країн полягає в видобутку й експорті сировинних ресурсів. Через це тут особливо гостро стоять екологічні проблеми, як і безліч інших. Відсталі і середньорозвинені країни становлють переважна більшість населення планети – близько шести мільярдів. На жаль, така, різниця між “золотим мільярдом” та іншою частиною людства не скорочується, а зростає[5].
Друга ж група об'єднує ті проблеми, які породжені взаємодією суспільства і природи. Це такі проблеми як забезпеченість енергією, паливом, сировинними ресурсами, прісною водою тощо. До цієї групи відноситься і екологічна проблема, тобто проблема охорони навколишнього середовища від необоротних змін негативного характеру, і навіть завдання розумного освоєння Світового океану та космічного простору[1;8;10].
У цілому нині, друга група глобальних проблем, що є взаємодією суспільства і природи, у своє чергу поділяється ще на кілька підгруп.Це, по-перше, екологічні проблеми; по-друге, проблеми, пов'язані з освоєнням суспільством природи, тобто проблеми сировинних і енергетичних ресурсів; по-третє, проблеми, пов'язані з відносно новими глобальними об'єктами – космічним простором і Світовим океаном.
Під екологічними проблемами (перша підгрупа) тут розуміються заходи проти забруднення довкілля. Вони містять у собі охорону водного і повітряного басейнів, охорону грунтів, збереження рослинного й тваринного світу, збереження генофонду.
Від власне екологічних проблем слід відрізняти проблему ресурсів (сировинних і енергетичних), тобто другу підгрупу. Остання виступає як щодо самостійної, хоч і має тісний зв'язок з екологічними проблемами. У Росії та країнах СНД екологічні проблеми перебувають у деяких випадках виключно гостро. Це пов'язано з багатьма причинами. У тому числі – наслідками ресурсоємної економіки радянських часів, відсутність громадського контролю у проведенні ядерних випробувань, сировинного характеру господарства, існуючого в області видобутку нафти, газу та інших природних ресурсів, технологічне відставання, не що дозволяє застосовувати екологічно чисті технології. Чималу роль відіграє й недостатнє розуміння важливості екології та неувагу до неї[5;7].
Антропогенне забруднення повітря пилом значно поступається природному надходженню пилу в атмосферу і має переважно локальний характер. До того ж, в останні десятиріччя, у зв'язку з розвитком систем газопилоочищення, кількість пилу і аерозолів, що викидаються різними джерелами забруднення, практично не зростає. Тому глобальне похолодання клімату внаслідок зменшення сонячної радіації через велику кількість пилу в атмосфері Землі є малоймовірним. Але на окремих промислових територіях щільність пилу у повітрі настільки значна, що впливає на зміну мікроклімату і, що особливо небезпечно, сприяє формуванню смогів. З пилом в атмосфері розсіюється велика кількість шкідливих важких металів – свинцю, кадмію, миш'яку, цинку та ін. Так, якщо загальна кількість пилу, що потрапляє в атмосферу із штучних джерел у 5разів менша від тої, що утворюється природним шляхом, то важких металів в результаті людської діяльності виділяється у кілька разів більше (табл. 1) [1;5].
Відомі вчені намагаються виділити ці проблеми для сучасного етапу розвитку світу. Так, М. Месарович – видатний діяч Римського клубу – міжнародної громадської організації, що займається аналізом глобальних проблем, – у одному з своїх доповідей (Ганновер, 1989 р.) назвав 5 наступних найвагоміших на вирішення проблем сучасного світу:
Таблиця 1
Викиди деяких металів в атмосферу у 1980-х роках, т в рік[1]
| Метал | Антропогенні джерела | Природні джерела | Співвідношення антропогенних і природних джерел |
| Свинець | 17,5 | ||
| Кадмій | 7,6 | ||
| Цинк | 2,9 | ||
| Миш’як | 2,4 | ||
| Нікель | 2,1 | ||
| Мідь | 1,9 | ||
| Ванадій | 1,3 | ||
| Ртуть | 0,6 | ||
| Селен | 6000-13000 | 0,6 | |
| Марганець | 0,6-0,3 |
– зниження зростання кількості населення світу;
– скорочення використання невідновлюваних ресурсів;
– зменшення рівня забруднення і руйнувань довкілля;
– зменшення соціальної нерівності;
– усунення голоду і бідності[3;8].
Причому у його доповіді зазначено, що важливо непросто констатувати і описувати ці проблеми, а вирішувати як ці проблеми подолати. Проблеми сучасного світу безсумнівно, виступають глобальними, оскільки вони стосуються кожної людини[7;9].
Розділ 2. Загроза екологічній катастрофі
Існують глобальні проблеми, породжені кризовим станом взаємовідносини природи й суспільства в результаті науково-технічного розвитку. У тому числі найвагомішою є екологічна криза, відтворена у повсякденному забрудненні довкілля, разом з прогресуючим виснаженням запасів планети – її земних та головних водних ресурсів. Аби вирішити екологічні проблеми необхідно правильно раціонально й економно використовувати природні ресурси. Одне з раціональних способів організації природокористування – зміна виробничої технології, у яких втілюється безпосередньо матеріальне взаємини людини і природи. Але для його здійснення потрібна і зміна ціннісної орієнтації людини – формування її екологічного мислення, нової екологічної етики[3].
Термін „екологія” запустив у вжиток в XIX ст. професор Єльського університету Е. Геккель. Буквально воно означає „вчення дім, житло”. Геккель припускав, що екологія покликана вивчати взаємодію живого організму з довкіллям. Інакше кажучи, екологія у власному значенні – це галузь про біосферу і комплекс заходів, вкладених у збереження біосфери Землі за умов активно змінюючого впливу людини. Людина сприймається як складова частина біосфери, як один із її головних компонентів. Сьогодні, під екологією розуміють, насамперед, екологію людини. Тому власне екологічних проблем відрізняють проблему ресурсів, що виступає як самостійна.Сутність екологічних негараздів у світі полягає у все більших протиріччях між продуктивною діяльністю людства і стабільністю природного довкілля. Руйнівний вплив на природу надає вся господарську діяльність людини. Коріння цього впливу йдуть у далеке минуле, коли закладалися основи діючої нині індустріальної моделі суспільства. Тоді пануючою була концепція підкорення людиною природи: людина – господар всієї планети. Наприкінці ХІХ століття починається сучасний, найбільш інтенсивний етап впливу людини на природу, одночасно з цим виникає загроза біологічному існуванню самої людини. У кінцевому підсумку, всі інші глобальні проблеми сучасного світу – енергетична, продовольча, демографічна та інші – стають нероздільними від головної проблеми – екологічної[4;10].
Суперечності між суспільством, і природою нині досягли своєї кульмінації. Проте, попри це, триває найжорстокіша експлуатація природи з боку людини, при цьому використовуються новітні досягнення науки й техніки.
Глобалістика звертає увагу на питання граничного навантаження антропогенного характеру, які природа здатна витримати. Екологічна криза проявляється як порушення природної рівноваги внаслідок надмірних навантажень на природні системи. [10].
Випадки загибелі унікальних об'єктів природи, знищення окремих видів фауни і флори стали предметом вивчення біології. Виявилося, такі втрати завдають великої шкоди біосфері, оскільки видова розмаїтість є найважливішою умовою нормального функціонування всіх природних систем. Останні 400 років із Землі зникли 94 видів птахів та 63 видів ссавців[3].
2.1 Природні ресурси
Важливе значення для глобалістики став факт виявлення вичерпності природних ресурсів. З розвитком економічної діяльності дедалі більше природних ресурсів переходить з категорії відновлюваних до категорії невідновлювальних. З'ясувалося, що із запасів окремих елементів, мінералів, гірських порід є своя межа виснаження, коли подальша розробка ставить під загрозу екологічну рівновагу[10].
2.2 Атмосфера землі і озоновий шар
У зв'язку з інтенсивним використанням теплової енергії органічного палива, спалювання виробничих та побутових відходів, руйнацією природних структур намітилася тенденція до їх зниження стійкості біосфери. Виснажений озоновий шар дозволяє ультрафіолетовим променям сонячного світла вільніше досягати Землі, що вже послужило одній з причин зростання ракових захворювань шкіри та придушення імунної системи людини. Перевипромінюванн ультрафіолетом вкрай негативно впливає на врожаї сільськогосподарських культур, на рослинний і тваринний світ. Біологічна організація людини дозволяє пристосуватися до досить широкого кола умов. Проте можливості озонового шару далеко не безмежні. Існують такі значення зовнішніх умов, поза яких біологічна організація не витримує, і людству загрожує загибель. У разі сучасної техногенної цивілізації можливості пристосування організму людини до умов життя у навколишньому середовищі близькі до вичерпання[3;4].
Знищення фауни і флори завдають великої шкоди біосфері, оскільки видова розмаїтість є найважливішою умовою нормального функціонувати всіх природних систем. Негативним впливам схильний і склад атмосфери Землі: спалювання органічного палива, знищення лісів та наступна обробка грунту підвищили в останнє століття зміст вуглекислого газу атмосфері на 15%. У зв'язку з цим відбувається загальне потепління клімату. Тим більше що, збільшення середньої світової температури повітря у земної поверхні на 2-3°С (зараз воно досягло 0,5°С) призведе до таненню льодовиків в Антарктиді і Гренландії. В результаті станеться значне підвищення рівня Світового океану, що загрожує затопленням значних частин суші[5].
2.3 Наслідки екологічних проблем
Загальна деградація довкілля, яка веде до зміни у бік життєдіяльності людини, надає екологічним проблемам загальнолюдський сенс. Міжнародна організація WWF (Світового фонду дикої природи) попереджає про екологічну катастрофу, наслідки якій будуть страшніше, ніж від фінансово-економічного кризи 2008–2009 років. За даними звіту Living Planet (“Жива планета”) міжнародної організації Світовий фонд дикої природи, люди використовують на 30% більше ресурсів, ніж планета може відтворити[4].
Нераціональне використання ресурсів, пише Guardian, веде до зникнення лісів, зневоднення грунту, забруднення води та атмосфери, і навіть різкого спаду чисельності риб. Через війну “екологічний борг” людства перед природою щорічно становить – 4,5 трлн. дол, що вдвічі перевищують дану суму, яку втратять фінансові інститути через фінансові кризи[10].
Висновок
Глобальним загрозам людство має протистояти єдиним фронтом, координуючи свої зусилля. Але але це означає, що зітреться різниця між країнами й народами, між класами і соціальними групами, знівелюються інтереси націй і економік. Сучасний світ немислимий незалежно від інтересів – індивідів, окремих груп, держав тощо. Проте історія розвитку людства переконує у цьому, що прагнення знищити відмінність інтересів наводить лише у тотальної несвободи. Розвиток цивілізації поставив різні частини людства залежними один від одного. Ця залежність є імператив відносин сучасного суспільства – як у міждержавному, межгруповому і межіндивідуальному рівнях. Проте кона окрема держава на повинена навіть у світлі загальної взаємозалежності зрікатися від своїх національних інтересів. Тому пропонується лише навчитися рахуватися з інтересами інших держав.
Глобальна свідомість полягає у свідомісті піклування про свою країну, її добробуті і процвітанні, оскільки взаємозалежність країн, що характерна сучасному світу, може бути витлумачена тому, що світове співтовариство зобов'язане виводити окрему країну з кризи і давати її шлях для процвітання. Відповідальність за планету не може не починатися з відповідальності за свою країну, оскільки криза державності у окремо взятій країні ускладнює світову ситуацію у політичному аспекті; екологічна і ресурсна кризи ставлять під загрозу екологічну рівновагу і ускладнюють проблему ресурсів у світовому масштабі; економічна криза призводить до соціальним наслідків в інших країнах.
У межах глобальної свідомості необхідний перегляд всіх основних видів відносин: відносин людини до природи, відносин між соціальними спільностями (класами, соціальними групами, націями і т.д.), відношенні людини до людини, ставлення до минулого, історії, предкам.
Література
1. Балацький О.Ф. Охорона навколишнього середовища. - К.: Знання,
1997. – 11 с.
2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. –К.: Либідь, 2009. – 146 с.
3. Брайон А.В., Гордецкий А.В., Сытник К.М. Биосфера, экология,
охрана природы. – К.: Лыбидь, 2002. – 523 с.
4. Григорьев А.А. Экологические уроки прошлого и современности. Л.: Наука, 2010. – 47с.
5. Жирицкий А.К., Меркушин В.И. Новиков Р.А. Глобальные экологические проблемы. – М.: Мысль, 1998. – 302 с.
6. Кефлит Г. Тревога в 2000 году: бомба замедленного действия на нашей планете. – М.: Мысль, 1999. – 179 с.
7. Новиков Ю.В. Природа и человек. – М.: Мысль, 2009. – 39 с.
8. Печчеи Аурелио. Людські якості. М.: Мысль, 1980. – 149 с.
9. Сорокін П.О. Моя философия интегрализм. // Социс, 1992, №10.
10. Яковець Ю.В. Глобалізація та взаємодія цивілізацій. – М.: Мысль, 2010. – 249 с.
