ХІД РОБОТИ
1. Пронумерувати дві пробірки і внести в них по 2мл розчину крохмалю.
2. У першу пробірку додати 1-2 краплини розчину люголя, перемішати скляною паличкою і простежити за появою синьо-фіолетового забарвлення, яке зникає під час нагрівання, але знову з’являється під час охолодження.
3. У другу пробірку додати 2-3 краплини концентрованої хлоридної кислоти, прокип’ятити її вміст на водяній бані протягом 15 хв., додати 2мл розчину гідроксиду калію, 5 краплин розчину сульфату купруму і нагріти суміш до кипіння.
4. Простежити за утворенням гідроксиду купруму жовтого кольору або гемоксиду купруму червоного кольору під час взаємодії глюкози, яка утворилася при розщепленні крохмалю із сульфатом купруму.
Завдання 2
Вивчити розчинність жирів у різних розчинах.
ХІД РОБОТИ
1. Пронумерувати чотири пробірки і додати в них по 0,2мл соняшникової олії.
2. У пробірку №1 додати 5мл дистильованої води, в пробірку №2,3,4 відповідно по 5мл етилового спирту, бензолу і хлороформу.
3. Вміст усіх пробірок енергійно перемішати. В пробірці №1 спостерігається утворення нестійкої емульсії, швидкий розподіл суміші на два шари; у пробірці №2 - утворена каламутного розчину, внаслідок нестійкого розчинення олії, розчини у пробірках №3 і №4 майже прозорі.
4. У пробірці №1 додати ще 5мл розчину соди й інтенсивно перемішати; спостерігається утворення стійкої емульсії.
| № пробірки | Класи органічних речовин | Зміни, які відбуваються | Пояснення змін | Функції |
| ВУГЛЕВОДИ | ||||
| 1. Глюкоза 2. Цукор 3. Крохмаль 4. Вата 5. Розчин крохмалю | Моносахарид або простий цукор. Дисахарид. Полісахарид. Полісахарид, целюлоза. Полісахарид. | |||
| ЛІПІДИ. ЖИРИ | ||||
| 1. Олія 2. Олія | Ліпіди, жири. Ліпіди, жири. | В воді. В спирті. | ||
| В пробірці №1 утворилося... |
Загальний висновок.
ІНСТРУКЦІЯ
до практичної роботи №1
Тема: «Розв’язування елементарних вправ з молекулярної біології»
Мета: Вміти моделювати процес кодування спадкової інформації.
Обладнання: таблиці з генетичним кодом, методичні вказівки, картки з завданнями
План заняття:
1. Повторення теоретичного матеріалу з молекулярної біології.
2. Розв’язання задач.
3. Робота з індивідуальними завданнями.
Теоретичне обґрунтування
У живій природі в процесі еволюції виробився код, який називається кодом. В молекулах ДНК записана і зберігається інформація про первинну структуру всіх білків даної клітини. Частину молекули ДНК у якій міститься інформація про первинну структуру одного певного білка, називається геном. Кожна амінокислота білка кодується сполученням трьох послідовно розміщених у ланцюзі ДНК нуплеотидів - триплетів. Виходячи з принципу комплементарності, нуклеотиду ДНК з азотистою основою Тимін (Т), Гуанінуї (Г), Цитозин (Ц), Аденін (А). Інформація, яка міститься в гені, ніби переписується на іРНК. Цей процес, називається Генетичний код однозначнйй, тобто триплет кодує лише одну певну амінокислоту та універсальний, єдиний для всіх організмів, які існують на Землі.
ХІД РОБОТИ
Задача 1
На фрагменті ДНК, що має склад Ц-А-Т-Г-Г-Ц-Т-А-Т.Cинтезовано фрогменне і-РНК,який його склад?
Задача 2
Ділянка ДНК має послідовно розміщені нуклеотиди: А — А — Г — Т — Г — Т — Г -А — Ц — Т—Т — А. Який амінокислотний склад білкового ланцюга відповідає цій ділянці ДНК?
Задача З
До складу білка входить 400 амінокислот. Визначте яку довжину має ген, який його кодує.
Задача 4
На одному з ланцюгів ДНК синтезована іРНК, в якій А - 14%, Г - 20%, У - 40%, Ц — 26%. Визначте процентний вміст нуклеотидів у молекулі ДІЖ.
Питання до самоперевірки
1. Що таке спадковість?
2.Охарактеризуйте первинну структуру білка.
3. Що являє собою код ДНК?
4.Як відбувається транскрипція?
5. Що таке генетичний код і які його властивості?
Висновок
Інструкція
до проведення лабораторного заняття №3
Тема: Будова клітин прокаріот і еукаріот. Морфологія рослинних
клітин. Рух цитоплазми.
Мета: Отримати уявлення про клітину, як одиницю життя всього
живого; з'ясувати типи клітинної організації; уміти знаходити та визначати на мікропрепаратах основні компоненти клітини: розібрати способи находження речовину клітину.
Конкретні цілі:
Знати: - визначення клітини і основні положення клітинної теорії;
-особливості будови прокаріотичної та еукаріотичної клітин;
-основні компоненти рослинної клітини;
-властивості плазматичної мембрани та цитоплазми.
Вміти: - диференціювати структурні компоненти рослинних клітин;
-розрізняти прокаріотичні клітини від еукаріотичних;
-досліджувати явище плазмолізу та деплазмолізу в клітинах рослин.
Зміст роботи.
Вивчити будову клітин: рослин, бактеріальних клітин.
2. Спостерігати плазмоліз і деплазмоліз у клітинах епідерми цибулі.
Це потрібно знати Клітина елементарна жива система, структурно - функціональна одиниця будови і розвитку усіх (крім вірусів) живих організмів. За наявністю в клітині оформленого ядра організми розподіляються:
а) на ядерні, або еукаріотичні (рослини, тварини, гриби), клітини яких мають мембранні органели, одне чи кілька ядер. Де яки клітини еукаріотичних організмів у процесі розвитку втрачають ядро, наприклад еритроцити людини;
б) без ядерні або прокаріотичні (бактерії і ціанобактерії), у яких немає мембранних органел; спадкова інформація зберігається у нуклеоїді з кільцевою молекулою ДНК.
Вода - головний компонент клітини. Вона надходить до клітини та входить із неї через плазмалему завдяки осмосу. Вона дифундує з ділянки високої концетрації туди, де її міститься менше. Якщо концентрація солей зовнішнього середовища вища, ніж у клітині, то вода виходитиме з клітини в навколишнє гіпертонічне середовище. Об’єм цитоплазми при цьому зменшується і вона починає відставати від клітинних стінок. Поступово цитоплазма повністю відійде від стінок клітини й набере форму кулі. Це явище називається плазмолізом.
Якщо концентрація солей вища в цитоплазмі клітини, ніж у зовнішньому середовище, вода із навколишнього гіпотонічного середовища дифундуватиме в клітину, що спричинить відновлення попереднього об’єму. Це явище називасться деплазмолізом.
| Схема будови рослинної клітини; 1 — оболонка; 2 — пори; 3 — плазмодесми; 4 — ендоплазматична сітка; 5 — апарат Гольджі; 6 — ядро з ядерцем; 7 — міто- хондрії; 8 — краплі жиру; 9 - крохмальні зерна; 10 — хлоропласти; 11 — вакуоля, |
Мембрана має вибіркову проникність, що перешкоджає хаотичному транспорту речовин у клітину та з неї.
| Шаровидноі форми (коки): А — Staphylococeus aureus; Б — Diplococeus pneumonsae; В — Streptococeus pyogenes. |
| Спіральні форми: Ж — Vibrio comma; 3 — Spirillim volutans; И — Treponema pallidum. |
| Паличкоподібні форми (бацили): Г — Bacillus subtilis; Д — Corynebacterium diphteriae; E — Ebertbella typhi. |
Плазмоліз в епідермальній клітині листка
А Б В
|
А — в нормальних умовах протоплазма заповнює простір, обмежений клітинною оболонкою;
Б — якщо клітину помістити до концентрованого розчину сахарози, вода починає виходити з клітини в гіпертонічне середовище, а плазматична мембрана — скорочуватись; В — перенесена в більш концентрований розчин сахарози клітина втрачає більше води, і її протопласт стискається сильніше.
Обладнання мазок зафарбованих бактерій; предметні та накривні стекла, та матеріали: піпетки, скляні палички, стакани з водою, фільтрувальний
папір, препарувальні голки, пінцети, мікроскоп, 8%-ний розчин хлориду натрію розчин Люголю, цибуля, картопля; таблиці з будовою рослинних клітин.
3. Хід роботи:
1. Ознайомитесь з будовою різних видів клітин, користуючись таблицями. Замалювати схему будови рослинної клітини, позначити її структурні компоненти.
| Будова рослинної клітини |
2. Роздивитися мазок зафарбованих бактерій, як приклад прокаріотичних клітин. Звернути увагу на морфологічні особливості будови прокаріот відсутність ядра.
| Мазок бактерій |
| Клітини бульби картоплі |
3. Приготувати тимчасовий мікропрепарат з картоплі. На чисте предметне скло нанести краплю розчину Люголя. Зробити тонкий зріз з картоплі та примістити його на предметне скло у краплю. Обережно накрити покривним скельцем. Розглянути мікропрепарат при великому збільшені; відмітити присутність зернят крохмалю, які пофарбувалися у фіолетовий колір. Замалювати декілька клітин, позначити оболонку клітини, цитоплазму, зернятка крохмалю.
4. Вивчити явище плазмолізу та деплазмолізу в клітинах цибулі. Для цього приготувати тимчасовий мікропрепарат з плівки цибулі. На чисте предметне скло нанести краплю 0,9% розчину NаСІ. За допомогою препарувальної голки та пінцету зняти з внутрішнього боку луски цибулі тонку плівку та поірузити її у краплю. Препарувальною голкою розправити краї плівки. Накрити препарат покривним скельцем та розглянути під великим збільшенням. Замалювати клітини цибулі у стані повного тургору. Позначити цитоплазму, ядро та оболонку клітини.
| Клітини плівки цибулі |
Плазмоліз: За допомогою фільтрувального паперу відібрати з одного боку покривного скельця надлишок 0,9% розчину NСl, одночасно з другого боку увести 15% розчин NaCl. Спостерігати за змінами у клітині. Замалювати у ЗОШИТ.
Деплазмоліз: За допомогою фільтрувального паперу відібрати надлишок 15% розчину NaСl з одного боку покривного скельця, одночасно з другого боку увести дистильовану воду. Спостерігати за змінами, яки відбулися в клітині. Замалювати.
| Плазмоліз | Деплазмоліз |
| Висновки |
ІНСТРУКЦІЯ
до лабораторної роботи №4
ТЕМА: «Спостереження явища плазмолізу й деплазмолізу в клітинах рослин»
Мета: пересвідчитися у вибірковій проникності мембран клітин, спостерігати явища плазмолізу й деплазмолізу.
Обладнання: мікроскоп, предметні й накривні скельця, пінцети, склянка з водою, склянка з 10% - им розчином натрій хлориду, піпетка, фільтрувальний папір, молоді листки елодеї або лусочки цибулі, дистильована вода.
СТИСЛІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Цитоплазма - це внутрішній вміст клітини за винятком ядра. Вона складається з гіалоплазми, органоїдів та включень та постійно рухається. Цитоплазма - це напіврідке середовище клітини - колоїд.
Деплазмоліз - зворотний процес, пов'язаний із надходженням води у клітину. Відбувається за рахунок явища осмосу рослин.
|
Гіалоплазма - прозорий розчин органічних і неорганічних сполук у воді. Хімічний склад цитоплазми: структурні білки, білки ферменти, РНК, вуглеводи, жири, вода та неорганічні речовини. Агрегатний стан цитоплазми може бути різним: рідким — золь, в’язким - гель. Плазмоліз — відокремлення пристінкового шару цитоплазми від щільної оболонки за рахунок виходу води назовні.
ХІД РОБОТИ
1. Приготуйте тимчасовий препарат листка елодеї або лусочки цибулі та розгляньте його з малого збільшення мікроскопа.
2. Розгляньте препарат за великого збільшення мікроскопа й замалюйте вигляд клітин, які ви спостерігаєте.
3. Замінить воду в пробірці на 10% - й розчин натрій хлорид. Для цього піпеткою з одного боку накрити скельця налити розчин натрій хлориду, а з другої - прикласти фільтрувальний папір.
4. Замалювати вигляд клітин, які ви спостерігаєте.
5. Замінити розчин натрій хлориду в препарат на воду, виконуючи ті самі операції.
6. Замалювати вигляд клітин, які ви спостерігаєте.
7. Зробити висновки й запишіть їх у зошит.
ІНСТРУКЦІЯ
до проведення лабораторного заняття №5
Тема: Мітотичний поділ клітин. Будова хромосом.
Мета: Навчитись розрізняти структурні компоненти хромосом,
аутосоми та статеві хромосоми;навчитися розрізняти фази мітозу в рослинних і тваринних клітинах.
1. Конкретні цілі:
Знати: - види рбзмноження клітин;
- поняття життєвого циклу клітин, його періоди;
- фази мітозу та біологічне значення мітозу;
- будови та типи хромосом.
Вміти: - складати схему життєвого циклу клітин;
- на настійних мікропрепаратах корінця цибулі визначити фази
мітозу;
- класифікувати хромосоми за формою.
2. Зміст роботи:
1. Вивчити нормальний каріотип людини й каріотип хворої людини.
2. На постійному мікронрепараті коріння цибулі потрібно знайти клітини на стадії інтерфази, профази, метафази, анафази, телофази.
Це потрібно знати:
Для вивчення каріотипу людини звичайно використовують клітини кісткового мозку або лейкоцити периферійної крові, оскільки ці клітини найлегше одержати для аналізу. Клітини культивують у поживному середовище, в яке додають колхіцин — препарат, що зупиняє поділ клітин на стадії метафази.
Потім клітини обробляють гіпотонічним розчином, у якому вони набрякають, і хромосоми віддаляються одна від одної. Препарат забарвлюю ть і фотографують. У зв’язку з тим, що в метафазі хромосоми складаються з двох хроматид, кінці яких відходять один від одного, вони мають Х-подібну форму. З отриманої фото кар і о грами вирізають хромосоми й розміщують їх попарно в порядку зменшення розмірів. Виняток роблять для статевих хромосом, які розтошовують останніми. Ідентифікувати хромосоми тільки за розмірами і формою досить важко, тому ви можете користуватися зображенням нормального каріотипу. У медичної практиці для точного визначення місця хромосом використовують додаткові методи, в тому числі автоматичні. Метод каріотипування широко застосовують у медичної практиці для визначення змін у структурі хромосом або їхньої кількості, з якими пов’язано багато спадкових захворювань. Такий аналіз хромосом можна провести у клітини ембріона на ранніх стадіях вагітності та передбачити можливі спадкові захворювання. Оскільки здійснити каріотипування без спеціальних умов неможливо, вам пропонуються готові фотокаріограми.
Схема мітозу в клітині гіпотетичної тварини з диплоїд ним числом хромосом, що дорівнює 6 (гаплоїдне число дорівнює 3).
А — стадія спокою.
Б — рання профаза.
В — більш пізня профаза. Г — метафаза.
Д — анафаза. Е — те- лофаза. Ж — дочірні клітини.
1 — центріоля; 2 — ядерце; 3 — хроматин.
Обладнання: фотокаріограми. здорових і хворих людей;мікропрепарат
та матеріали: корінця цибулі, мікроскоп.
Хід Роботи
1. Ознайомитись з будовою та типами хромосом користуючись підручником і таблицями. Замалюйте схему типів і будови хромосом.
|
2. При великому збільшенні мікроскопа знайдіть у другій зоні корінця цибулі клітини, які не діляться і перебувають на стадії інтерфази. В інтерфазі клітини прямокутної форми, оточені добре помітною оболонкою. Ядра клітин округлі, у них видно одне-два ядерця та дрібні грудки хроматину. Замалюйте одну клітину, позначте цитоплазму, ядро, ядерце.
| Інтерфаза |
3. При великому збільшенні мікроскопа знайдіть у зоні поділу коріня цибулі клітини, що перебувають на стадії профази. У цей час у ядрі видно спочатку топкі, а в пізнішій профазі товсті й короткі нитки — хромосоми. У ранній профазі добре помітні ядерце та ядерна оболонка. До кінця профази вони зникають. Хромосоми, що нагадують короткі нитки, розташовані в центральній частині цитоплазми. Замалюйте клітину й позначте хромосоми.
| Профаза |
4. При великому збільшенні мікроскопа знайдіть клітини на стадії метафази для цієї стадії характерні два процеси: 1) завершення утворення веретена поділу, що почалося ще наприкінці профази. Воно складається з мікротрубочок (у світловому мікроскопі їх видно як тонкі нитки), які тягнуться від одного полюса клітини до другого. Слід звернути увагу на те, що в клітинах вищих рослин веретено поділу формується без участі клітинного центру; 2) переміщення хромосом до центру клітини та розміщення іх у площині її екватора. У метафазі кожна хромосома складається з двох хроматид (сестринських хромосом). Умовно кінцем метафази можна вважати той момент, коли хроматиди починають відходити одна від одно і з’єднані лише в ділянці центромер. Замалюйте клітину, позначте хромосоми та веретено поділу.
| Метафаза |
6. При великому збільшенні мікроскопа знайдіть клітину на стадії анафази. У ранній анафазі хромосоми повернуті центромерами до полюсів клітин, а їхні кінці спрямовані до її центру. У пізній анафазі хромосоми вже збираються на полюсах клітини. Можна знайти проміжний етап, оскільки в анафазі хромосоми розходяться до полюсів клітини за допомогою мікротрубочок веретена поділу. Замалюйте клітину та позначте хромосоми, веретено поділу.
| Анафаза |
7. При великому збільшенні микроскопа знайдіть клітину на стадій телофази. У тслофазі хромосоми починають деконденсуватись, з’являється ядерна оболонка. Водночас відбувається «розбір» мікротрубочок веретена поділу, починаючи з полюсів клітини. Мікротрубочки найдовше зберігаються у центрі клітини, де й починає утворюватись перетинка, котра росте від центру клітини до периферії та ділить її на дві дочірні. Замалюйте клітину в стадії телофази й позначте хромосоми на її полюсах або ядро, що формується, місце утворення перетинки.
| Телофаза |
8. Перелічіть відмінності в мітотичному поділі рослинної і тваринної клітини. Висновки
ІНСТРУКЦІЯ
до проведення практичного заняття №2
Тема: Розв’язування вправ і задач з молекулярної біології.
Мета: Навчитися застосовувати теоретичні знання для
розв'язування задач з молекулярної біології, моделювати процес кодування спадкової інформації.
| 1. Конкретні цілі |
Знати: - будову молекул ДНК та РНК;
- генетичний код, його властивості;
- особливості процесу редуплікації ДНК за принципом компліментарності;
- етапи біосинтезу білка.
Вміти: - моделювати етапи процесу біосинтезу білка;
- розв’язувати задачі з метою моделювання принципів кодування спадкової інформації.
Це потрібно знати:
Правило Е. Чаргаффа. Число пуринових основ у ДНК завжди дорівнює числу піримідинових, кількість аденіну дорівнює кількості тиміну (£А=
£Т), а гуаніну - кількості цитозину (£Г= £Ц).
Принцип компліментарності. Аденін утворює пару лише з тиміном, а гуанін
—з цитозином. При цьому між аденіном і тиміном утворюється два водневі зв’язки, а між гуаніном і цитозином — три.
Розв’язуючи задачі, користуйтесь таблицею генетичного коду. У таблиці зазначено кодони іРНК, оскільки в синтезі білка беруть участь безпосередньо молекули іРНК, а не ДНК. Перший нуклеотид у триплеті береться з лівого вертикального ряду, другий — з верхнього горизонтального і третій з правого вертикального. Там, де перетнуться лінії, що йдуть від усіх трьох нуклеотидів, і міститься шукана амінокислота. Наприклад, необхідно визначити, про яку амінокислоту несе інформацію триплет АУТ у іРНК. Зліва по вертикалі знаходимо А, зверху У і справа по вертикалі —Г. Лінії перетинаються на Мет. Отже, шукана амінокислота - метіонін. Використовуючи принцип комплсментарності, визначимо, що в ДНК ця амінокислота кодується триплетом ТАЦ. Зверніть увагу на те, що більшість амінокислот кодується більш як одним триплетом.
Генетичний код
| Перший | Другий нуклеотид | Третій нуклеотид | |||
| иукдеотид | У | Ц | А | Г | |
| Фен | Сер | Тир | Цис | У | |
| У | Фен | Сер | Тир | Цис | Ц |
| Лей | Сер | Стоп | Стоп | А | |
| Лей | Сер | Стоп | Трип | Г | |
| Лей | Про | По | Арг | У | |
| Ц | Лей | Про | Гіс | Арг | Ц |
| Ц | Лей | Про | Глн | Арг | А |
| Лей | Про | Пін | Арг | Г | |
| і Лей | Тре | Асн | Сер | У | |
| А | і Лей | Тре | Асн | Сер | Ц |
| і Лей | Тре | Ліз | Арг | А | |
| Мет | Тре | Ліз | Арг | Г | |
| Вал | Ала | Асп | Глі | У | |
| Г | Вал | Ала | Асп | Глі | Ц |
| Г | Вал | Ала | Глу | Глі | А |
| Вал | Ала | Глу | Глі | Г |
Завдання 1. Визначити будову ДНК за будовою молекули білка.
Задача 1. Фрагмент молекули білка міоглобіну містять амінокислоти, розташовані в такому порядку: валін —аланін — глутамінова кислота — тирозин — серин — глутамін. Користуючись таблицею генетичного коду, напишіть структуру ділянки молекули ДНК, яка кодує цю послідовність амінокислот.
Задача 2. Ланцюг амінокислот білка рибонуклеази починається так: метіонін — лізин — глутамін — треонін — аланін — аланін -— аланін — лізин. З якої послідовності нуклеотидів починається ген, який відповідає цьому білку?
Задача 3. Білок складається з 600 залишків амінокислот. Скільки нуклеотидів
МІСТИТЬ ВІДПОВІДНИЙ ген?
Завдання 2. Визначити будову молекули білка за будовою молекули ДНК.
Задача 1. Ділянка гена, що кодує один із поліпептидних ланцюгів гемоглобіну, складається з таких нуклеотидів: АЦЦААТТГАЦЦАТГА. Визначте послідовність амінокислот у поліпептидному ланцюзі.
Задача 2. З якої послідовності амінокислот починається білок, якщо він закодований такою послідовністю нуклеотидів: ТАЦЦГЦЦЦАТГГЦЦГГТ? А яким стане цей фрагмент білка, якщо при ультрафіолетовому опромінюванні буде втрачений четвертий нуклеотид молекули ДНК?
Задача 3. Яка послідовність амінокислот кодуэться такою послідовністю нуклеотидів ДНК: ЦЦТГТГТГАЦЦАТ? Як зміниться будова білка, якщо втрачено другий триплет нуклеотидів?
Завдання 3. Визначити будову іРНК за будовою ДНК.
Задача 1. Фрагмент одного з ланцюгів ДНК маэ таку послідовність нуклеотидів ТАЦАТГГТТЦГЦАТЦ. Напишіть будову молекули іРНК, що утворюється в процесі транскрипції на цій ділянці молекули ДНК.
Завдання 4. Визначити будову молекули білка за будовою молекули іРНК.
Задача 1. Напишіть первинну структуру молекули білка, котрий транслюється з молекули іРНК, яка має такий склад нуклеотидів:
АУГГУУЦГЦГАА.
Задача 2. Як зміниться будова молекули білка, якщо у фрагменті молекули іРНК, який складається з нуклеотидів і ГЦАГЦАУАЦУГУУУЦУГ, нуклеотид у другому положенні заміниться на гуанін, а в положенні 5 - на аденін?
Задача 3. Фрагмент ланцюга іРНК складається з послідовно розташованих кодонів: АУГ - УУГ — УУЦ - УГГ - АУЦ — УАА. Які антикодони повинні мати тРНК із якими амінокислотами вони зв’язані?
Висновок.
ІНСТРУКЦІЯ
до проведення лабораторного заняття.№6
Тема: Будова тканин рослинного і тваринного організмів».
Мета: Поглибити та узагальнити знання про будову, функції тканин
багатоклітинних організмів па прикладі вивчення рослинних і тваринних тканин; навчитися диференціювати тканини різних походжень.
1. Конкретні цілі:
Знати: - визначення тканин;
- морфологію та властивості тканин рослинного організму;
- морфологію та властивості тканин тваринного організму.
Вміти: - на постійних мікропрспаратах визначити види тканин
тваринного організму,
- особливості їх будови, виявляти ОСНОВНІ відмінності в будові тканин тваринного організму;
- виявляти особливості будови тканин рослинного організму у зв'язку з функціями, які вони виконують.
2. Зміст роботи:
1. Розглянути під мікроскопом різні тини тканин, дайте їм порівняльну характеристику.
2. Зробіть висновки.
Це потрібно знати
Багатоклітинні тваринні організми відрізняються від колоніальних тим, що їхні клітини диференційовані і, разом з міжклітинною речовиною, формують тканини. Розрізняють чотири основні тини тканин тваринного организму; епітеліальну, сполучну, м 'язову, нервову.
Тканина формується із клітин певних форм і розмірів, що безпосередньо пов’язано Із виконуваними функціями. Наприклад, витягнуті, веретеноподібні клітини непосмутованої мускулатури здатні до скорочення, а відростки нервових клітин забезпечують прийом і передачу нервового імпульсу.
Кожен тип тканини включає кілька видів. Так, епітеліальна тканина включає залозистий епітелій, плоский, кубічний, циліндричний, багатошаровий, баюторядний тощо. Добре розвинені тканини у вищих рослин, у багатоклітинних водоростей вони відсутні. Тканини рослинного організму відрізняються незначною кількістю міжклітинної речовини і тим, що до їхнього складу часто входять омертвілі клітини.
Особливістю росликпих тканин є те, що практично всі їхні клітини (крім клітин твірної тканини) не здатні до поділу.
У процесі індивідуального розвитку рослинного організму його тканини формуються з меристеми — твірної тканина.. Клітини меристеми ростуть і набувають форми і розмірів, характерних для тієї чи іншої тканини. У рослин є верхівкова і бічна меристеми. Перша знаходиться на верхівках пагонів і коренів» і зумовлює їх ріст у довжину. Бічна меристсма забезпечує ріст у товщину. Розрізняють також уставну меристему, що розташована в меживузлях деяких рослин (рис, бамбук, осока).
|
Види епітеліальної тканини:
А - плоский епітелій: Б - кубічний епітелій: В - стовпчастий; Г -
війчастий (миготливий) епітелій; Д - сенсорний епітелій (клітини з вистілки носової порожнини); Е - залозистий епітелій: показані дві одноклітинні залози (бокалоподібні клітини) в епітелії кишечника,
І війки; 2 чуттсві волоски; З — бокалоподібні клітини.
|
Види сполучної тканини:
А — волокниста сполучна тканина; Б — хрящ; В — мікроскопічна структура кістки.
1 — хрящові клітини; 2 — основна речовина; 3 — волокна; 4 —
сполучнотканинні клітини; 5 — гаверсів канал:,6 — кісткові клітини; 7 — концентричні пластинки.
|
А Б В
Види м’язової тканини:
А — поему гована тканина; Б —волокна серцевого м'яза,В - гладенькі
(неиоемугавані) м'язові волокна.
|
Схема окремого нейрона та його частин:
1 - тіло клітини; 2 — клітинне ядро;
З — дендрити; 4 — гола ділянка аксона;
5 — мієлінова оболонка; 6 — частину аксона вирізано; 7 —перетяжка Ранв'є,
8 — аксон; 9 — кінцеві розгалуження.
|
Схематичне зображення мікроскопічної будови листка (праворуч видно частину невеликої жилки):
1 — верхній шар снідерміса; 2 — кутикула; 3 — палісадна паренхіма;
4 — губчаста паренхіма; 5 — нижній шар снідерміса; 6 — продих;
7 — хлоропласт; 8 — кеилема; 9 — флоема.
Обладнання мікроскоп, предметні та накривні стекла, скальпель, та матеріаліи листок елодеї; набір мікропрепаратів
Хід роботи:
1. Приготувати тимчасовий мікропрепарат з листка елодеї. За допомогою скальпеля і пінцета відірвати невеликий шматочок епідерми, перенести його па предметне скло і накрити накривним склом. При малому збільшені відшукати шар прозорих клітин. При великому збільшені розглянути будову цих клітин, відшукати продихи. Замалювати декілька клітин епідерми і позначити їхні складові.
| Епідерма листка елодеї |
| Сполучна тканина |
2.Постійний мікронренарат сполучної тканини (хрящової, кісткової) розглянути спочатку при малому збільшені, а потім при великому збільшені мікроскопа. Замалювати побачене і позначити клітини сполучної тканини, міжклітинну речовину, волокна в міжклітинної речовині.
3.Розглянути при малому збільшені постійний мікронренарат епітеліальної тканини (перехідний, війчастий). Замалювати І позначити епітеліальні тканини, їх ядра.
| Епітеліальна тканина |
4. Розглянути при малому збільшені мікроскопа постійний мікронренарат нервової тканини (нерви та нервові волокна). Замалювати і позначити складові нервової клітини: тіло, ядро, відростки.
| Нервова тканина | |
| Поперечносмугаста м ’язова тканина |
5. Розглянути при малому збільшені, а потім і при великому збільшені мікроскопа мікропрепарат поперечно смугастої м'язової тканини. Замалювати і позначити ядро.
| Висновки |
ІНСТРУКЦІЯ
Інструкція до практичної роботи №3
Тема: Порівняння міозу й мейозу
Мета: Розглянути процеси, які відбуваються в клітині під час мітозу й мейозу та порівняти їх між собою.
Обладнання й матеріли: таблиці або слайди, мітоз, мейоз, фотографії клітин на різних стадіях мітозу й мейозу.
Хід роботи:
1. Розгляньте фото клітин на стадії профази мітозу, та профази 1,2 мейозу. Зверніть увагу на спільні та відмінні риси цієї фази. Замалюйте побачене.
2. Розгляньте фотографії на стадії метафази мітозу й метафази 1 і 2 мейозу. Зверніть увагу на спільні та відмінні риси цієї фази. Замалюйте побачене.
3. Розгляньте фото клітин на стадії анафази мітозу й анафази 1 і 2 мейозу. Зверніть увагу на спільні та відмінні риси цієї фази. Замалюйте побачене.
4. Розгляньте фото клітин на стадії телофази мейозу й телофази. Зверніть увагу на спільні та відмінні риси цієї фази. Замалюйте побачене.
5. Зробіть висновок у якому укажіть спільні та відмінні риси мітозу й мейозу.
| Порівняння | Мітоз | Мейоз |
| Відмінності | ||
| Спільні риси |
| Характеристика інтсрфази І фаз поділу | Мітоз. | Мейоз | |
| перший поділ | Другий поділ | ||
| Інтерфаза: синтез ДНК, РНК, білків, подвоєння хромосом, у складі кожної з них з'являються дві хроматиди | Необхідна перед кожним мітозом | Відбувається тільки Перед першим поділом | Відсутня |
| Профаза: спіралізація хромосом | Нетривала. В клітині диплоїдний і набір хромосом, які складаються з двох хроматид | Дуже тривала. Кон’югація хроматид гомологічних хромосом | Коротка. В кожній Клітині Гаплоїдний набір хромосом, які складаються з двох хроматид |
| Метафаза: хромосоми вишиковуються в- площині екватора | Хромосоми в диплоїдному | Диплоїдний набір хромосом | Хромосоми (кожна з двох хроматид) у галоїдному наборі |
| Нитки веретена прикліплюються | До єдиної центромери | До центромер здвоєних хромосом | До дентромери хромосоми |
| Анафаза: розходження до протилежних полюсів | Днплоїдних наборів хроматид (нових хромосом) | Гаплоїдних наборів гомологічних хромосом,кожна з яких складається з двох хроматид | Гаплоїдних наборів хроматид (нових хромосом) |
| Телофаза: формування клітин у кількості | |||
| 3 набором хромосом | 2n | n | n |
Мітоз і мейоз
ІНСТРУКЦІЯ
до проведення лабораторного заняття №7
Тема: Форми розмноження організмів та їх цитологічні основи.
Мета: Навчитись виявляти особливості безстатевого та
статевого розмноження, їх біологічну суть. Засівати особливості будови та розвитку чоловічих та жіночих статевих клітин.
Конкретні цілі:
Знати: - форми безстатевого розмноження, їх особливості і значення;
-форми статевого розмноження, їх особливості і значення;
-особливості будови жіночих статевих клітин та їх утворення;
-особливості будови жіночих статевих клітин та їх утворення.
Вміти: - охарактеризувати періоди гаметогенезу, відмінності між овоґенезом та сперматогенезом;
-характеризувати фази мейозу, з’ясувати його біологічне значення та відмінності від мітозу.
Зміст роботи:
1. Вивчити форми розмноження організмів; гаметогенез.
2. Вивчити брунькування у дріжджових клітин;будову статевих клітин самця і самки ссавців.
3. Зробити висновки.
Це потрібтто знати
Розрізняють два основих типи розмноження: нестатеве й статеве. Формами нестатевого розмноження є поділ клітини, спороутворення та ін. У статевому розмноженні беруть участь спеціальні статеві клітини — гамети (n). Чоловічі гамети, чи сперматозоїди,— продукт діяльності сім’яників, які також виробляють чоловічі статеві гормони. Сперматозоїди мають розміри близько 70 мкм і складаються з голівки, шийки й хвостика. Утворення сперматозоїдів в організмі людини відбувається з періоду статевого дозрівання до глкбокої старості.
Жіночі гамети, чи яйцеклітини, утворюються в особливих пухирцях яєчників - фолікулах. У міру дозрівання яйцеклітини стінка фолікула наближається до стінки яєчиика, потім розривається, і яйцеклітина понадає спочатку в яйцепровід, потім - у матку. Яйцеклітина має округлу форму, великий об’єм цитоплазму, що мистить запас живильник речовин, її розміри близько 0.1 мм.
| Брунькування Покарських дріжджів: 1 — бруньки; 2 — особина |
Нестатеве розмноження гриба;
А — дозрілий спорангій;
Б — розкритий спорангй.
1 — кристали оксалату кальцію на стінці спорангію; 2 — спорангій з багатоядерними сноразаи; 3—колонка; 4— спорангієносець;
5 — гіфи; 6 — зруйнована колонка.
|
Будова сперматозоїда людини:
1 — голінка; 2 — шийка; 3 — хвіст.
|
| Будова зрілої яйцеклітини ссавця: 1 — ядро; 2 — цитоплазма; 3 — кортикальний шар; 4 — цитоплазматична мембрана; 5 —- блискуча зона; 6 — фолікулярні клітини. |
Обладнання розчин дріжджів, вода, піпетка, предметні та накривні
та матеріали: стекла, мікропрепарати сперматозоїдів морської свинки
або щура, яєчника кішки, мікроскоп.
Хід роботи:
1. На предметне скло піпеткою нанесіть краплю розведених у воді дріжджів. Накрийте накривни скельцем і розгляньте препарат при малому збільшенні мікроскопа. Знайдіть ділянку, в якій клітини розмішуються розсипчастіше, і переведіть мікроскоп на велике збільшення. Серед овально витягнутих дріжджових клітин знайдіть ті, що брунькуються.
Вони мають на одному з полюсів невеликий горбик-бруньку, що містить ядро. Якщо ядра не "видно, опустіть конденсор мікроскопа так, щоб зображення стало контрастнішим- Замалюйте кілька клітин, які брунькуються і не брунькуються. На малюнку позначте відповідними цифрами: клітину, шо брунькується (1); клітину, що не брунькується (2); бруньку (3).
| Дріжджові клітини |
| Сперматозоїди морської свинки |
Розгляньте мікропрепарат сперматозоїдів морської свинки при малому - збільшенні мікроскопа. Знайдіть дрібні ниткоподібні клітини й переведіть мікроскоп на сильніше збільшення. Замалюйте один сперматозоїд і позначте на малюнку відповідними цифрами: голівку (1); шийку (2); хвостик (3).
2. Розгляньте мікропренарат яєчника кішки при малому збільшенні мікроскопа. Знайдіть на ньому великі круглі клітини, оточені оболонкою з дрібніших клітин. Замалюйте дозріваючу яйцеклітину й відповідно позначте ядро (1); цитоплазму (2); оболонки (3).
| Яєчник кішки |
| Висновки. |
ІНСТРУКЦІЯ
до проведення лабораторного заняття.№8
Тема: Спостереження нормальних і мутантних форм дрозофіл,
їхнє порівняня.
Мета: Ознайомитися із нормальними та мутантними формами
дрозофіл. Сформувати поняття мінливості організмів. Навчитися виявляти ознаки мінливості.
1. Конкретна мета:
Знати: - поняття про мінливість організмів;
-види спадкової мінливість;
- типи мутації, їхні причини.
Вміти: - виявляти ознаки мінливості;
- відрізняти нормальну та мутаційну форми мінливості.
2. Зміст роботи:
1. На постійних препаратах «Дрозофіла норма», «Дрозофіла - мутація» при малому збільшенні мікроскопа розглянути дику і мутантну форми дрозофіли. Звернути увагу на таки ознаки: забарвлення, розмір крила.
2. Порівняти дику й мутантну форми дрозофіл.
Це потрібно знати.
Мутації — це рідкісні, стійкі зміни генотипу, що виникають випадково і пов’язані зі змінами в усьому геноми, цілих хромосомах, їхніх частинах або окремих генах. Вони можуть бути корисними, шкідливими або нейтральними для організмів.
Найбільш зручним об’єктом для вивчення мутацій є муха дрозофіла, тому що життєвий цикл її від яйца до дорослої особини при температурі повітря + 25 °С продовжується усього лише 10 діб, а при + 15 °С — 18 діб. Дрозофіла дуже невибаглива, має багато рас, а клітини її тіла мають усього лише чотири пари хромосом.
Мал. 1 Мал. 2 Мал. З
Дрозофіла — чорне тіло Дрозофіла — норма Дрозофіла безкрила форма
|
Нормальна дика раса мухи має такі ознаки: сіре тіло, нормальні крила і червоні очі. Така муха значно поширена в природі, живиться соком фруктових дерев. Мутантні форми дрозофіли в природі не зустрічаються, їх розводять у лабораторіях. Вони можуть мати темне, чорне, жовте тіло; зачаткові, загнуті, оленерогі, плоскоподібні крила; зустрічаються безкрилі форми; очі ріаного кольору від бордо до білого.
Обладнання мікропрепарати: «Дрозофіла-норма», «Дрозофіла-
та матеріали; мутація, чорне тіло», «Дрозофіла—мутація, безкрила
форма», мікроскоп.
Хід роботи:
1. При малому збільшенні мікроскопа розгляньте мікропрепарат «Дрозофіла - норма», зверніть увагу на такі фенотипні ознаки: забарвлення, розміри крил. Порівняйте препарат з мал. 1
2. При малому збільшенні мікроскопа розгляньте мікропрепарат «Дрозофіла - мутація, чорне тіло», зверніть увагу на такі ознаки: забарвлення, розміри крил. Порівняйте препарат з мал. 2
3. При малому збільшенні мікроскопа розгляньте мікропрепарат «Дрозофіла - мутація, безкрила форма», зверніть увагу на такі ознаки: забарвлення, розміри крил. Порівняйте препарат з мал.3
4. Порівняйте фенотипні ознаки нормально форми дрозофіл із ознаками мутаційних форм.
Висновки.
ІНСТРУКЦІЯ
до проведення лабораторного заняття. №9
Тема: Вивчення мінливості у рослин. Побудова варіаційного ряду
і варіаційної кривої.
Мета: Сформувати знання про модифікаційну мінливість. Навчитись
оцінювати ступінь і характер мінливості ознайомитись із статистичними закономірностями модифікаційної мінливості,
навчитися будувати варіаційний ряд і графік мінливості дослідоісувано'і ознаки.
1. Конкретна мета
Знати: - поняття про не спадкову мінливість;
-властивості модифікаційної мінливості;
- статистичні закономірності модифікаційної мінливості.
Вміти: - будувати варіаційний ряд і графік мінливості досліджу вальної
ознаки;
-сформувати еволюційні погляди на природу.
2. Зміст роботи
1. Розгляньте кілька екземплярів рослин пшениці (жита, ячменю або ін.).
Опишіть фенотип кожноі рослини (особливості будови кореневої системи, листків, квіток або колосків). Виявіть ознаки, що виникли внаслідок модифікаційної мінливості й зумовлені генотипом. Розкрийте можливі причини модифікаційної мінливості.
2. Розгляньте кілька рослин одного виду або їхніх насінин, бульб, листків. Порівняйте їхні розміри або інші ознаки. Одержані дані занесіть до таблиці: по горизонталі спочатку розташуйте ряд чисел, які відображають послідовну зміну ознаки (наприклад, розміри насінин, кількість листкових пластинок у листків та ін.), нижче - частоту зустрічальності кожноі ознаки. Визначте, які ознаки трапляються частіше, які рідше. Побудуйте графік залежності між зміною ознаки й частотою зустрічальності.
Це потрібно знати
Мінливість - властивість живих організмів існувати в різних формах (варіантах). Розрізняють спадкову й неспадкову (модифікаційну) мінливість.
Під останньою розуміють здатність організмів змінювати фенотипні ознаки під впливом умов довкілля. Модифікації не пов’язані зі зміною генотипу і не успадковуються. Спектр модифікаційної мінливості визначається нормою реакції, тобто межами, у яких можлива зміна ознак при даному генотипі. Зміну ознаки у групи організмів можна описати за допомогою варіаційного ряду й варіаційної кривої. Варіаційний ряд — сукупність величин, що характеризують інтенсивність прояву ознаки, розташованих у порядку зростання.
Варіаційна крива — це графічне зображення варіаційного ряду.
Обладнання гербарні зразки різних видів рослин (пшениця, ячмінь або та матеріали будь-які інші); комплект листків (клена, дуба, акації), лінійка.
Хід роботи:
1. Порівняйте дві-три рослини одного виду, знайдіть ознаки схожості в їхній будові. Поясніть причини схожості особин одного виду.
2. Знайдіть ознаки відмінності у досліджуваних рослин, назвіть їх. Які причини могли викликати ці зміни?
3. Виміряйте довжину листкової пластинки в запропонованому наборі або в додатку до лабораторної роботи, дані округліть і запишіть. 4. Складіть і запишіть варіаційний ряд
| 5. Визначте кількість кожної варіанти. Одержані дані занесіть до таблиці. 2. |
| Довжина листка (V) | |
| Кількість листків (Р) |
.
6. Обчисліть середнє значення довжини листка М за формулою: де £ - знак суми; 
V - довжина листка даної варіанти;
Р - кількість листків даної варіанти; n — загальне число варіантів.
Додаток до лабораторної роботи № 15
|
7. За данними таблиці побудуйте варіаційну криву, позначте на ній отримане значення М.
Висновок
|
Інструкція
До проведення практичного занятя №4
Тема: Основні закономірності успадкування ознак при моногібридному схрещуванні.
Мета: Навчитися застосовувати теоретичні знання про перший та другий закони Г.Менделя, з'ясувати менделюючі ознаки у людини; уміти записувати генетичні задачі та розв’язувати їх.
2. Конкретні цілі:
Знати: - основні поняття генетики;
- перший та другий закони Менделя;
- принцип аналізую чого схрещування.
Вміти: - запису ваги генетичні знаки, умови задач, генетичні схеми;
- визначити типи гамет із заданих генотипів;
- розв’язувати задачі;
- моделювати аналізуючи схрещування і визначити генотип батьків за фенотипами дітей.
3. Зміст роботи:
1. Розв’язання задач, в яких потрібно визначити тини гамет.
2. Розв’язання задач, в яких потрібно визначити генотип і фенотип нащадків за генотипом батьків.
3. Розв’язання задач, із умов яких відомо фенотип нащадків, а необхідно визначити генотипи батьків.
| P | батьки | А | домінантний ген | |
| F | перше покоління | а | рецесивний ген | |
| F1 | друге покоління | АА | гомозигота за домінантною ознакою | |
| G | гамети | аа | гомозигота за рецесивною ознакою | |
| материнський організм | Aa | гетерозигота | ||
| батьківський організм | XX | генотип гомогаметної статі | ||
| X | схрещування | XY | генотип гетерогамстиої статі |
Генетична символіка
Це потрібно знати
Алгоритм розв’язання задач із генетики (визначення генотипів і фенотииів нотомства)
1. Визначте домінантну й рецесивну ознаки за умовою задачі або малюнком (якщо він додається).
2. Позначте буквами латинського алфавіту домінантні й рецесивні ознаки.
1. Запишіть генотип батьківської особини з рецесивною ознакою особини або з відомим за умовою задачі генотипом, визначте й запишіть її гамети.
2. Запишіть передбачувані генотипи для особин, у яких вони невідомі, враховуючи при цьому таке:
а) один із генів успадковується від материнської особини, а інший — від батьківської;
б) рецесивна ознака проявляється у фенотипі лише у гомозиготної особини;
в) третя фенотипна група в поколінні проявляється при неповному домінуванні ознаки.
3. Зробіть схему схрещування. Запишіть гамети батьківських особин у решітку (гратку) Пеннета (по горизонталі — однієї особини і по вертикалі — іншої).
4. Запишіть кожний вид генотипу потомства в клітинках перетину батьківських гамет.
5. Визначте фенотини і їхнє співвідношення в поколіннях.
Правила, що полегшують розв’язання генетичних задач
Правило перше. Якщо при схрещуванні двох фенотипно одноманитних особин у їхньому потомстві спостерігається розщеплення ознаки, то ці особи є гетерозиготними.
Правило друге. Якщо в результаті схрещування особин, що відрізняються фенотипно за однією парою ознак, виходи ть нотомство, у якого спостерігається розщеплення за цією ж парою ознак, то одна з батьківських особин була гетерозиготною, а інша — гомозиготною за рецесивною ознакою.
Правило трете.
Якщо при схрещуванні фенотипно одноманітних (за однією парою ознак) особин у першому поколінні гібридів відбувається розщеплення ознак па три фенотипі групи у співвідношений 1: 2: 1, то це свідчить про неповне домінування ознаки і про те, що батьківські особини є
гетерозиготними.
Правило четверте. Якщо при схрещуванні двох фенотипно одноманітних особин у потомстві відбувається розщеплення ознак у співвідношенні 9:3:3:1, то вихідні особини були дигетерозиготиі.
Правило п'яте. Якщо при схрещуванні двох фенотипно одноманітних особин у потомстві відбувається розщеплення ознак у співвідношеннях 9:3:4;
9: 6; 1; 9: 7; 12:3: 1; 13: 3; 15: 1, то це свідчить про взаємодію генів, причому розщеплення у співвідношеннях 9: 3: 4; 9: 6: 1; 9: 7 є ознакою комплементарної взаємодії генів, а розщеплення у співвідношеннях 12:3:1; 13: 3; 15: 1 —снтістатичноі.
3. Хід роботи:
Задача №1.Які тини гамет утворюють рослини, що мають генотипи:
а).......... АА..............? б) Аа.........? в) аа?
Розв’язання
Задача № 2. Захворювання цистінурія (порушення обміну чотирьох амінокислот) успадковуються, як рецесивна ознака. Але у гетерозигот спостерігається лише підвищений рівень цистіна у сечі, у гомозигот - утворення цистінового каміння у нирках.
1) Визначте можливі форми прояви цистіноурії у дітей у родині, де мати страждає цим захворюванням, а батько мав лише підвищений рівень цистіна у сечі.
2) Визначте можливі форми прояви цистіноурії у дітей у родині, де мати страждає камінням у нирках, а батько був здоров.
Розв’язання
1)_______________________
2)
Задача № 4. Батьки мають II та III групи крові. Які групи крові можливо очікувати у їх дітей.
Розв’язання
1)_______________________
Задача № 5. У пологовому будинку переплутали двох хлопчиків. Батьки одного з них мають І і II групи крові, батьки іншого - II і IV. Досліди показали, що діти мають І і IV групи крові. Визначте хто чий син.
Розв’язання
Генотипи при різни групах крові.
|
Висновок.
Інструкція
До проведення практичного занятя №5
Тема: Основні закономірності успадкування ознак при дигібридному схрещуванні.
Мета: Навчитися застосовувати теоретичні знання про третій закон Г.Менделя, з’ясувати менделюючі ознаки у людини; уміти записувати генетичні задачі та розв’язувати їх.
1. Конкретні цілі:
Знати: - основні поняття генетики;
- дигібридне схрещування: третій закон Менделя.
Вміти: - записувати генетичні знаки, умови задач, генетичні схеми;
- визначити типи гамет із заданих генотипів;
- розв’язувати задачі;
- застосовувати аналізуючи схрещування для встановлення генотипу організму.
2. Зміст роботи;
1. Розв’язання задач, в яких потрібно визначити типи гамет.
2. Розв’язання задач, в яких потрібно визначити генотип і фенотип нащадків за генотипом батьків.
3. Розв’язання задач, із умов яких відомо фенотип нащадків, а необхідно визначити генотипи батьків.
3. Хід роботи
Задача №1.Які типи гамет утворюють рослини, що мають генотипи:
а) AABb..? б) Ааbb..........? в) ааВВ........? г) АаВb..
Розв'язання
Задача №2. У малини червоний колір плодів і колюче стебло домінують над жовтим кольором плодів і гладеньким стеблом. Яке потомство буде отримане при схрещуванні гетерозиготної рослини з рослиною, що має жовті плоди і гладеньке стебло?
Розв’язання
Задача №3. У людини ген карих очей домінує над блакитними очима, а вміння володіти переважно правою рукою - над лівою. Обидві пари генів розташовані у різних хромосомах.
1) Якими можуть бути діти, якщо батьки їх гетерозиготні?
2) Якими можуть бути діти, якщо батько лівша, але гетерозиготен за кольором очей, а мати з блакитними очима, але гетерозиготна у відношенні вміння володіти руками?
Розв’язання
1)______________________________________________
2)_________________________________________________________
Задача №4. Схрещувалися дві породи тутового шовкопряда, які відрізняються наступними двома ознаками: одна з них дає однокольорових гусениць, які плетуть жовті кокони, а друга— смугастих гусениць, які плетуть білі кокони. У першому поколінні усі гусениці були смугасті і плели жовті кокони. У другому поколінні отримали наступне розщеплення: 6385 смугастих гусениць, які плетуть жовті кокони, 2147 — смугасті з білими коконами, 2099 — однокольорові з жовтими коконами і 691 - однокольорові з білими коконами. Визначте генотипи початкових форм і нащадків першого та другого покоління.
Розв’язання
Висновок.
Інструкція
до проведення практичного заняття №6
| Тема: |
| Мета: |
Уміти розв'язувати задачі по різних типах успадкування ознак, зчеплених зі статтю.
1. Конкретна мета:
| Знати: |
- явище зчепленого успадкування;
- генетичне визначення статі;
-
| Вміти: |
- записувати коротко умови генетичних задач;
- розв’язувати задачі по різних типах успадкування ознак, зчеплених зі статтю.
2. Зміст роботи:
1. Розв’язання задач, в яких потрібно визначити типи гамет.
2. Розв’язання задач, в яких потрібно визначити генотип і фенотип нащадків за генотипом батьків.
3. Розв’язання задач, із умов яких відомо фенотип нащадків, а необхідно визначити генотипи батьків.
3. Хід роботи:
Задача № 1. У людини рецесивний ген дальтонізму локалізован в X - хромосомі. Які типи гамет може утворити чоловік, батько якого був дальтоніком, а мати здорова за цією ознакою?
Розв’язання
Задача № 2. У людини рецесивний ген дальтонізму локалізован у X - хромосомі. Які типи гамет утворить жінка, батько якої був здоров, а мати була носієм цього гену?
Розв’язання
Задача № 3. У людини ознака гемофілії рецесивне і локалізован у X - хромосомі. Дівчина, батько якої страждав гемофілією, одружується зі здоровим за цією ознакою чоловіком. Яких дітей можливо очікувати від цього шлюбу?
Розв’язання
Задача № 4. Гіпертріхоз (ріст волосся на краю ушної раковини) успадковується як ознака, зчеплена з У - хромосомою. Яка імовірність народження дітей з цією аномалією у родині, де батько володіє гіпертріхозом?
Розв'язання
Задача № 5. У людини рецесивний геп дальтонізму локалізован у X - хромосомі. Дівчин, яка має нормальний зір, батько якої володів дальтонізмом, вийшла заміж за нормального чоловіка, батько якого також страждав дальтонізмом.
Який зір можливо очікувати у дітей від цього шлюбу?
Розв'язання
Задача № 6. Відомо, що трьохкольорові кішки - завжди самки. Це зумовлено тим, що гени чорного і рижого кольору шерсті находяться у X — хромосомі, але ні один з них не домінує, а при сполученні рижого і чорного формуються трьохкольорові особини. Яка імовірність отримання у потомстві трьохкольорових кошенят від схрещування трьохкольорової кішки з чорним котом?
Розв’язання
Задача № 7. Кароока жінка, яка має нормальний зір, одружилась з блакитнооким чоловіком, який страждав дальтонізмом. Яких нащадків можливо очікувати від цієї нари, якщо відомо, що ген карих очей успадковується як аутосомна домінантна ознака, а геп дальтонізму рецесивний й зчеплен з X — хромосомою?
Розв’язання
Висновок.
Інструкція
До проведення практичного занятя №7
Тема: Генеалогічний метод вивчення генетики людини.
| Мета: Знати: Вміти: |
Ознайомитися з основними прийомами складання родословних; навчитись визначати тип успадкування ознак і генотипи
