План
1. Поняття трудового права України;
2. Поняття трудового договору, його сторони і зміст. Колективний договір;
3. Порядок прийняття на роботу;
4. Підстави припинення трудового договору;
5. Робочий час та час відпочинку;
6. Особливості праці неповнолітніх.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
ЛЕКЦІЯ
1. Поняття трудового права України.
Право на працю — одне із невід'ємних прав громадян незалежної демократичної держави, що означає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Праця — це необхідна умова життя людини і суспільства. Саме праці люди зобов'язані своїми великими відкриттями і науково-технічними досягненнями. Практично все, чим ми користуємося у повсякденному житті, є також результатом трудової діяльності людей, продуктом їх цілеспрямованої праці. Потреби людини і суспільства в цілому різноманітні, їх задоволення пов'язано з виробництвом не тільки матеріальних благ, але й зі створенням духовних благ, наданням різного роду послуг.
Таким чином, праця є свідомою вольовою діяльністю людей, спрямованою на створення матеріальних і духовних благ, надання послуг, діяльність, яка характеризує певні споживчі цінності. Але люди не можуть створювати споживчі цінності, не об'єднуючись певним чином для спільної діяльності. Тому процес праці майже завжди має колективний характер й значною мірою опосередковується через трудові відносини.
Трудові правовідносини — це відносини між працівником та власником підприємства, установи, організації, за якими працівник зобов'язується виконувати певну роботу з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник, або уповноважена ним особа, зобов'язується оплачувати його працю, забезпечувати належні, необхідні і безпечні умови для праці.
Трудове право України — система встановлених або санкціонованих державою правових норм, які регулюють індивідуальні і колективні трудові відносини у суспільній організації праці.
Предмет трудового права складають суспільно-трудові відносини, що регулюються нормами трудового права, а саме:
• суспільні відносини, які виникають у зв'язку з працевлаштуванням;
• правовідносини з професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів безпосередньо на
виробництві;
• трудові правовідносини;
• правовідносини профспілкових і інших уповноважених трудовим колективом органів з приводу
організації праці;
• правовідносини щодо участі в управлінні виробництвом трудових колективів І окремих
працівників;
• правовідносини з нагляду І контролю за охороною праці і дотриманням трудового
законодавства;
• процесуально-трудові відносини.
За напрямами правового впливу вирізняють наступні функції трудового права:
• економічну;
• соціальну;
• ідеологічну (виховну).
Трудові та інші суспільні відносини, пов'язані з ними, регулюються Конституцією України та більш як 250 нормативно-правовими актами. Основним джерелом трудового права є Кодекс законів про працю. Він містить преамбулу, 18 глав, 265 статей.
Джерела Тр. пр.
2. Поняття трудового договору, його сторони і зміст. Колективний договір;
Колективний договір — це угода, яка укладається між власником підприємства, установи чи організації або уповноваженим ним органом (особою) і трудовим колективом на основі чинного законодавства з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів.
Порядок укладання колективного договору, його зміст, контроль за виконанням регулюється Законом України ''Про колективні договори і угоди", іншими нормативними актами. Колективний договір укладається на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю.
Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:
• зміни в організації виробництва і праці;
• забезпечення продуктивної зайнятості;
• нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших
видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);
• встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
• участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства,
установи, організації (якщо це передбачено статутом);
• режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
• умов і охорони праці;
• забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації
оздоровлення і відпочинку працівників;
• гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;
• умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових)
співвідношень в оплаті праці…
Порядок прийняття на роботу.
Згідно ст. 32.КЗпП / Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці/
Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі-організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та, розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших- працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то тр.договір припиняється за пунктом 6 ст.36 КЗпП.
4. Підстави припинення трудового договору.
5. Робочий час та час відпочинку.
І. Робочий час — це час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові обов'язки.
Згідно чинного законодавства можна виділити такі види робочого часу:
ІІ. Час відпочинку — це час, коли працівник вільний від виконання своїх службових обов'язків і може використовувати його на свій розсуд.
6. Особливості праці неповнолітніх.
Заключний етап:
ІV. Підведення підсумків. Висновки.
V. Домашнє завдання:
- Опрацювати конспект;
- § /розділ/ 11, стор.260-278 (по підручнику Шпиталенка).
