Відшкодування шкоди працівникові

СЕМІНАР З ТРУДОВОГО ПРАВА

(ЦІ ПИТАННЯ + ЛЕКЦІЇ №26, 27 ТА САМОСТІЙНА РОБОТА №15 ПИТАННЯ 1 ТА 3)

Поняття охорони праці та вимоги до охорони праці

В поняття охорони праці входять наступні права: на охорону здоров’я, на медичну допомогу, на медичне страхування, на належні та безпечні умови праці. Значення охорони праці в широкому розумінні – це заходи, передбачені в трудовому праві, спрямовані на охорону права особи на працю. Охорона праці у вузькому розумінні – це охорона працівників на виробництві, створення для них здорових та безпечних умов праці.

Ст. 1 Закону України «Про охорону праці» визначає охорону праці як систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі роботи. Нормативно-правова основа охорони праці:

1. Закон України «Про охорону праці»

2. Кодекс законів про працю (глави 11-13)

3. Підзаконні акти (положення, правила, інструкції)

Загальні вимоги стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників встановлюють вимоги щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці шляхом належного облаштування робочих місць і виробничих, санітарно-побутових та інших приміщень на підприємстві, в установі, організації, безпечного використання працівниками засобів праці, забезпечення навчання працівників і залучення їх до вирішення питань охорони праці, регулювання взаємовідносин з охорони праці між підприємствами у випадку залучення до виконання робіт працівників інших підприємств.

На підприємстві повинні бути створені для кожного працівника здорові і безпечні умови праці.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань

У разі травмування працівників, професійних захворювань або аварій на виробництві власник повинен провести розслідування. За результатами розслідування складається акт за формою Н-1 і беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов’язків, у тому числі у відрядженнях. Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні повідомити терміново безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу і вжити заходів для надання необхідної допомоги. Власник підприємства, одержавши повідомлення про нещасний випадок, організовує його розслідування комісією, до складу якої входять: керівник служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівник структурного підрозділу, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий. Комісія з розслідування повинна протягом 3 діб: обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків та одержати пояснення від потерпілого, установити обставини та причини, розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; скласти акт за формою Н-1 у 5 примірниках і передати його на затвердження власникові. До акту додаються пояснення свідків, потерпілого, медичний висновок щодо діагнозу потерпілого. Власник повинен розглянути і затвердити акти протягом 1 доби після закінчення розслідування.

Відшкодування шкоди працівникові

Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. У повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються. Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю, крім того не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) і середня заробітна плата на весь період відновлення працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалідами. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи, власник зобов'язаний забезпечити відповідно до медичних рекомендацій його перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи. Моральна шкода - це шкода, заподіяна працівникові поведінкою іншої особи або осіб, яке можна характеризувати як неетичну, таке, що суперечить системі поглядів і уявлень, які регулюють поведінку людей у суспільстві.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральні збитки відшкодовуються за заявою потерпілого, яке подається власнику або уповноваженому ним органу в тримісячний строк від дня отримання моральної травми, а в разі нещасного випадку або професійного захворювання, які супроводжувалося моральною шкодою, - у тримісячний термін від дня одужання.

Моральна шкода компенсується шляхом виплати одноразової грошової допомоги або в іншій матеріальній формі. При цьому власник забезпечує професійну реабілітацію потерпілого відповідно висновку ЛКК або МСЕК, якщо внаслідок моральної шкоди він не може виконувати попередню роботу. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати. Сума відшкодування моральної шкоди виплачується в повному розмірі.