Робочий час і час відпочинку

Обов'язковою умовою трудових відносин є тривалість робочого часу, тобто часу, протягом якого працівник відповідно до законодавства, колективного договору, угоди про працю і правил внутрішнього трудового розпорядку повинен перебувати у визначеному йому місці і виконувати роботу, яка йому доручається.

Матеріальна відповідальність — інститут трудового права та один з видів відповідальності за трудовим правом, а також вид юридичної відповідальності сторін трудового договору. Сторона трудового договору зобов’язана відшкодувати заподіяну іншій стороні трудового договору шкоду відповідно до законодавства.

Матеріальна відповідальність — це обов’язок сторони трудового договору відшкодувати іншій стороні заподіяну шкоду в установленому законом порядку та розмірі.

Матеріальна відповідальність має такі ознаки:

• властиві всім видам юридичної відповідальності;

• властиві тільки видам відповідальності, що мають характер відшкодування шкоди;

• властиві тільки виду юридичної відповідальності за трудовим законодавством.

Трудовий рух - це одноразове переміщення робочого органу людини - руки, ноги, корпуса тощо (наприклад, протягнути руку до інструмента, взяти інструмент).

Трудова дія - сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами людини за незмінних предметів і засобів праці (наприклад, взяти деталь).

Трудовий прийом - сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних предметів і засобів праці і становлять технологічно завершену частину операції (наприклад, установка заготовки в пристосування).

Iндивiдуальнi трудовi спори — це протиріччя мiж працiвником i власником (уповноваженим ним органом), що виникли в процесі трудових і пов’язаних з ними правовiдносин.

Трудові спори - це спори, що виникають між суб'єктами трудових відносин.
Розрізняють два види трудових спорів:
* Індивідуальні
* Колективні
Індивідуальні трудові спори можуть бути позовної характеру і непозовного характеру. Індивідуальні трудові спори позовного характеру виникають з питань порушення права. Непозовного характеру трудові суперечки-це спори про встановлення нових або зміну існуючих умов праці.
Трудові спори, що виникають між працівником і адміністрацією підприємства, установи, організації, з питань застосування законодавчих та інших нормативних актів про працю, колективного договору та інших угод про працю, а також умов трудового договору (контракту) розглядаються:
-комісіями по трудових спорах;
-районними (міськими) народними судами.

Колективні трудові спори та порядок їх вирішення

Порядок вирішення колективних трудових спорів

Примирна комісія - це паритетний орган сторін спору. Вона створюється самими сторонами з рівної кількості їхніх представників на рівноправній основі. Вона повинна бути сформована в термін до трьох робочих днів з моменту початку колективного трудового спору і оформлена наказом роботодавця і рішенням представника працівників. Роботодавець не має права ухилятися від її створення і участі в її роботі і зобов'язаний створити необхідні умови для її роботи.
Примирна комісія повинна розглянути спір у строк до п'яти робочих днів з моменту видання наказу про її створення.
Засідання комісії повинні проводитися в повному складі виділених представників. Зі свого складу комісія обирає відкритим голосуванням голови та секретаря, але вони повинні бути від різних сторін. Комісія для вирішення спору може протягом п'яти днів засідати не один раз, оскільки може виникнути необхідність консультуватися з трудовим колективом, адміністрацією, місцевим органом влади, вищестоящими господарськими, профспілковими та іншими зацікавленими органами. Комісія зобов'язана використовувати всі наявні в її розпорядженні можливості для врегулювання виник колективного трудового спору.
Якщо в примирної комісії сторони не дійшли згоди, то вони продовжують примирливі процедури за участю посередника або в трудовому арбітражі, як вони про це домовляться. Якщо з даного питання вони не прийшли до згоди, то повинні приступити до створення трудового арбітражу.

Трудові спори - це спори, що виникають між суб'єктами трудових відносин.
Розрізняють два види трудових спорів:
* Індивідуальні
* Колективні
Індивідуальні трудові спори можуть бути позовної характеру і непозовного характеру. Індивідуальні трудові спори позовного характеру виникають з питань порушення права. Непозовного характеру трудові суперечки-це спори про встановлення нових або зміну існуючих умов праці.
Трудові спори, що виникають між працівником і адміністрацією підприємства, установи, організації, з питань застосування законодавчих та інших нормативних актів про працю, колективного договору та інших угод про працю, а також умов трудового договору (контракту) розглядаються:
-комісіями по трудових спорах;
-районними (міськими) народними судами.
Стаття 201 КЗпП в її новій редакції внесла принципові зміни до складу органів, що розглядають індивідуальні спори.
По-перше, зі складу цих органів були виключені профспілкові комітети підприємств, які представляючи інтереси членів профспілки, які не могли бути в силу цього об'єктивними арбітрами.