Тема: Визначення потреби в оборотних коштах та розрахунок показників ефективності використання оборотних коштів.

ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Погоджено Затверджую

Методист коледжу Заступник директора з НР

_________________ ____________О.В. Волинець

«___»________2014р. «___»____________2014р.

 

 

Практична робота №3

з дисципліни «Фінанси підприємств»

на тему: «Визначення потреби в оборотних коштах та розрахунок показників ефективності використання оборотних коштів»

Укладач-викладач:

Гогуля Ж.В., Попова З.А.

Розглянуто і схвалено на засіданні

предметної комісії

фінансово - економічних дисциплін

 

Протокол №___

від «___»______________2014р.

Голова предметної комісії

_________________З.А. Попова

 

 

КИЇВ-2014

Практична робота №3

Тема: Визначення потреби в оборотних коштах та розрахунок показників ефективності використання оборотних коштів.

Мета: закріплення теоретичних знань та набуття практичних навичок з питань визначення потреби в оборотних коштах та розрахунку показників ефективності використання оборотних коштів. Відпрацювати вміння проводити розрахунки. Прищепити осмислене ставлення до виконуваної роботи.

Вид заняття: практична робота.

Методи проведення заняття: пояснення, бесіда, самостійна робота студента.

Матеріально - технічне, інформаційне та дидактичне забезпечення: калькулятори, робочий зошит студента, завдання практичної роботи Рекомендована література:

1. Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та інші; Кер. кол. авт. і наук. ред.. проф. А. М. Поддєрьогін. – 7-те видання, перероб та допов. – К.: КНЕУ, 2008. – с. 204-214, с.215-272

2. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / В.З.Потій; Г.П.Куліш; С.В.Онищенко та інші; керів.кол.авт.і науковий редактор проф.. В.З.Потій / - К.;КНЕУ, 2005.- с. 187-188, с.191-194.

Хід практичної роботи:

1. Визначення потреби в оборотних коштах.

2. Розрахунок показників ефективності використання оборотних коштів.

Основні теоретично-розрахункові положення теми.

Оборотні кошти як натурально-речовинна категорія — це сукупність матеріально-речових цінностей та грошових активів, які беруть участь у створенні продукту, цілком споживаються у виробничому процесі і цілком переносять свою вартість на продукт, що виробляється, впродовж операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу.

Оборотні кошти як вартісна категорія – це кошти, які інвестує підприємство в свої поточні операції протягом кожного операційного циклу.

Операційний цикл — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення виробничо-господарської діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції (товарів, послуг).

Оборотні кошти виконують дві найважливіші функції:

1) виробничу, тобто грошове забезпечення безперервності процесу виробництва;

2) платіжно-розрахункову.

 

До основних принципів організації оборотних коштів належать:

- нормування;

- використання їх суворо за цільовим призначенням;

- забезпечення збереження, раціонального використання та прискорення оборотності.

Для нормального забезпечення господарської діяльності оборотними коштами величина їх повинна становити близько 1/3 величини власного капіталу.

Визначення достатньої потреби в оборотних коштах досягається через їх нормування.

Нормування - це процес обчислення тієї частини оборотних коштів (запасів та витрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та здійснення розрахунків.

Основним завданням нормування є розробка на кожному підприємстві економічно обґрунтованих норм та нормативів власних оборотних активів, що забезпечують прискорення обігу та найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів.

Нормування передбачає визначення норм і нормативу.

Норма — це обчислювальна за встановленим порядком за кожним видом оборотних активів відносна або мінімальна їх величина, що необхідна для розрахунку нормативу.

За окремими видами оборотних активів вона розраховується в абсолютних величинах (гривнях, копійках), за іншими – у відносних величинах (днях, відсотках).

Розроблені норми діють упродовж декількох років, їх переглядають при зміні технології виробництва, номенклатури продукції, яку випускають, умов матеріально-технічного постачання та ін.

Норматив - це мінімальний розмір власних оборотних коштів у грошовому виразі, необхідний підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Нормативи визначають за кожним видом оборотних коштів, які нормують, і розраховують на кінець планового року за окремими видами оборотних коштів.

Нормування оборотних коштів може здійснюватись двома методами:

1) методом прямого розрахунку;

2) аналітичним методом.

Метод прямого розрахунку дозволяє найбільш точно визначити потребу в оборотних коштах, оскільки враховує всі організаційно-технологічні, технічні, транспортні та інші характерні особливості, досвід і стан розрахунків.

Аналітичний метод визначення потреби в оборотних коштах базується на здійсненні розрахунків з урахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва. При цьому здійснюють коригування з урахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які, можливо, мали місце в попередньому періоді

Основним методом нормування оборотних засобів є метод прямого розрахунку, тобто розрахунок запасів за кожним елементом оборотних коштів.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначають за формулою:

Нвир.зап. = Д ∙ Здн,

де Нвир.зап. - норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів, купованої тари, грн.;

Д - одноденні витрати сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів і тари, грн;

Здн - норма оборотних коштів, днів.

 

Одноденні витрати визначають шляхом ділення річної або квартальної суми відповідної статті затрат на виробництво на 360 або 90.

 

Норма оборотних коштів стосовно сировини, матеріалів і купованих напівфабрикатів (Здн) у днях включає такі елементи:

Здн = Зтр + Зпідг + Зтех + Зпот + Зстр,

де Зтр - транспортний запас, днів;

Зпідг - підготовчий запас, днів;

Зтех - технологічний запас, днів;

Зпот - поточний (складський) запас, днів;

Зстр - страховий (гарантійний) запас, днів.

 

Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки банками за місцем знаходження постачальника і споживача.Якщо сировина і матеріали надходять до споживача раніше за прибуття розрахункових документів (або ці процеси збігаються в часі), транспортний запас не утворюється.

Підготовчий запас – це час, необхідний для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів, проведення аналізу.

Технологічний запас беруть до уваги лише стосовно тих матеріалів, які не можуть відразу бути використані у виробництві, а потребують попередньої підготовки.

Поточний (складський) запас – основний вид запасу сировини, матеріалів та напівфабрикатів, що залежить від частоти та ритмічності поставок матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві. Що частіше вони надходять на адресу споживача, то меншим буде поточний запас. Поточний запас приймається у розмірі 50% середнього інтервалу між поставками.

Інтервал між поставками з кожного виду сировини й матеріалу визначають за формулою:

Ін = 360/ п

де п - кількість поставок упродовж року.

Страховий (гарантійний) запас створюється з метою запобігання наслідкам можливих перебоїв у постачанні: з причин, які важко передбачити заздалегідь. Розмір страхового (гарантійного) запасу рекомендують встановлювати у межах 50% поточного запасу.

 

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначають за формулою:

 

Норматив (грн)

=

Одноденний випуск товарної продукції за собівартістю

×

Тривалість виробничого циклу

×

Коефіцієнт зростання витрат

 

 

Одноденний випуск товарної продукції за собівартістю визначається діленням витрат на випуск продукції в оцінці за виробничою собівартістю IV кварталу запланованого року на 90.

Тривалість виробничого циклу визначається на основі даних технологічних карт та інших планових нормативів виробництва. Вона складається із часу, витраченого на обробку деталей (технологічний запас), транспортування деталей від одного робочого місця до іншого і передачі готової продукції на склад (транспортний запас), перебування виробів між окремими операціями (оборотний запас), а також зі страхового запасу оброблених деталей. Якщо кількість виробів у незавершеному виробництві велика, а тривалість виробничого циклу в днях для різних виробів суттєво різниться, слід об'єднати продукцію в групи, а потім на цій підставі визначити середньозважений показник.

Коефіцієнт зростання витрат характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві. Обчислення коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу.

За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат визначається за формулою:

К = , де

К – коефіцієнт зростання витрат;

Со – витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу;

Св – наступні витрати, які включаються в собівартість продукції..

 

До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, які надходять до виробництва із самого початку виробничого циклу.

До наступних витрат відносять усі інші витрати - заробітну плату, амортизаційні відрахування, електроенергію тощо.

Якщо витрати на виготовлення одиниці продукції за днями виробничого циклу розподіляються нерівномірно, коефіцієнт зростання витрат визначається як середньозважений показник.

 

 

Малоцінними та швидкозношуваними предметами (МШП) вважаються предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Норматив оборотних коштів для малоцінних і швидкозношуваних предметів розраховується за формулою:

Н мшп = N мшп * Ч,

Nмшп = (В зв – Знос) / Ч,

де N мшп – норма запасу МШП у гривнях на 1 робітника;

Ч – середньооблікова чисельність робітників;

В зв – фактична вартість МШП у звітному періоді;

Знос – знос МШП.

При визначенні нормативу для МШП в експлуатації (малоцінний та швидкозношуваний господарський інвентар, спеціальний одяг і спеціальне взуття, спеціальний інструмент і спеціальні пристосування) беруть у рахунок 50% їхньої повної вартості. При визначенні нормативу для МШП на складі беруть у рахунок повну вартість.

 

Готова продукція — промислова продукція, яка закінчена виробництвом, укомплектована, відповідає вимогам стандартів і технічних умов, має документ, що засвідчує її якість, та призначена для збуту за межі підприємства.

Норматив оборотних коштів на залишки готової продукції визначається як добу­ток норми оборотних активів у днях на вартість однодобового випуску товарної продукції у наступному році за виробничою собівартістю. У вигляді формули це можна подати таким чином:

, де

 

Нгп - норматив оборотних коштів на готову продукцію, грн;

В – випуск товарної продукції у IV кварталі наступного року (при рівномірно зростаючому характері виробництва) за виробничою собівартістю, грн.;

Д - кількість днів у періоді (90);

Т - норма оборотних коштів на готову продукцію, днів.

Норма оборотних коштів на запаси готової продукції (у днях) складається з таких елементів: часу, необхідного для комплектування виробів для постачання; часу на упакування продукції; часу на оформ­лення та здачі банку платіжних документів. Визначення часу на вказані види операцій здійснюється розрахунковим методом (хронометра­жем).

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів (Н_майб._пер) розраховується, виходячи із залишків коштів на початок періоду (В_поч) і суми витрат, які слід буде зробити у плановому році (В_пл), за мінусом суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції (В_{погаш.пл.}):

Н_{майбпер}⁼ В_поч + В_пл — В_{погяш.пл}

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства (Н_сукупн) обчислюється:

Н_сукупн ⁼ Н_{вир.зап} + Н_нзв+Н_гп + Нмайб.пер., де

Нзв -норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва

 

2. Особливість обчислення нормативу аналітичним методом полягає в тому, що при ньому відразу визначається сукупний норматив на кінець запланованого року. При обчисленні сукупного нормативу на запланований рік аналітичним методом використовуваний сукупний норматив поточного року поділяється на дві частини: 1) виробничий норматив за статтями оборотних активів, розмір яких прямо залежить від зміни обсягів витрат на вироб­ництво (сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція; 2) невиробничий норматив за статтями оборотних активів, розміри яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво (запасні ча­стини для ремонтів обладнання, витрати майбутніх періодів, малоцінні та швидкозношувані предмети та ін.).

Норматив виробн. на план.пер. (грн) =Норматив виробн. звітного періоду (грн) × Темп зростання обсягів виробництва, %

Норматив невиробн. на план. пер. (грн) =Норматив невиробн. звітного періоду (грн) × 0,5 темпу зростання обсягів виробництва, %

Обчислена сума сукупного нормативу на запланований рік з ураху­ванням зміни обсягів виробництва коригується на встановлений розмір прискорення обігу оборотних активів у запланованому році.