1. Найбільш авторитетними представниками середньовічної теологічної філософії були Августин Блаженний і Фома Аквінський.Аврелій Августин (Блаженний) (354 - 430) - християнський теолог, єпископ р. Гиппона (Північна Африка, Римська імперія), заклав основи католицизму як головного в той час напрямки християнства. Був одним із засновників ранньої схоластики. Головне твір Августина Блаженного - "Про град Божий" - на протязі століть стало поширеним релігійно-філософським трактатом, на який спиралися середньовічні теологи при вивченні та викладанні схоластики.Іншими відомими творами Августина є: "Про прекрасному і придатному", "Проти академіків", "Про порядок".Можна виділити наступні основні положення філософії Августина Блаженного:* хід історії, життя суспільства - це боротьба двох протилежних царств - Земної (грішного) та Божественного;» Земне царство втілюється в державних установах, влади, армії, бюрократії, законах, імператорі;» Божественне царство представлене священнослужителями - особливими людьми, наділеними благодаттю і близькими до Бога, які об'єднані в християнську Церкву;» Земне царство загрузло в гріхах і язичництві і буде рано чи пізно переможене Божественним царством;» у зв'язку з тим, шо більшість людей грішні і далекі від Бога, світська (державна) влада необхідна і буде існувати далі, але буде підпорядкована духовної влади;» королі та імператори повинні виражати волю християнської Церкви і підкорятися їй, а також безпосередньо Папі Римському;» Церква - єдина сила, здатна об'єднати світ;» бідність, залежність від інших (лихварів, землевласників і т. д.), підпорядкування не бажані Богові, але, поки ці явища існують, з ними треба змиритися і терпіти, сподіватися на краще;» вище блаженство - щастя людини, яке розумілося як поглиблення в себе, вченість, розуміння істини;» після смерті праведники в нагороду від Бога отримують загробне житгя.552. Особливе місце у філософії Августина Блаженного займають роздуми про Бога:» Бог існує;» головними доказами існування Бога є його присутність у всьому, всемогутність і досконалість;» всі - матерія, душа, простір і час - є творіннями Бога;» Бог не тільки створив світ, але і продовжує творити в даний час, буде творити в майбутньому;» знання (почуття, думки, відчуття, досвід) реальні і самодостатні (самодостоверності), однак вища, істинне, незаперечне знання досягається тільки при пізнанні Бога.3. Значення філософії Августина Блаженного в тому, що їм:» приділено велику увагу проблемі історії (рідкість для того часу);» Церква (часто підвладна державі і переслідувана в Римській імперії) оголошена теж владою поряд з державною (а не елементом держави);» обгрунтована ідея панування Церкви над державою, а Римського Папи - над монархами - головна ідея, за висунення якої та її подальше втілення в реальності католицька Церква шанувала і обожнювала Августина Блаженного, особливо в середні віки;» висунута ідея соціального конформізму (смиренність з бідністю і чужою владою), що також було вкрай вигідно як Церкви, так і державі;» оспівувався людина, її краса, сила, досконалість, богоподібним (що також було рідкістю для того часу і влаштовувало всіх);» одночасно людині рекомендувалося умертвляти плоть, розвивати і піднімати дух, пізнавати Бога і повністю підкорятися Богові.
Філософія Платона
Платон (грец. ПХатшу; 427 до н. е. — 347 або 348 до н. е.) — давньогрецький мислитель, поряд з Піфагором, Парменідом і Сократом основоположник європейської філософії; глава філософської школи, відомої як Академія Платона.Зміст [сховати] Ранні роки
Платон походив з аристократичної сім'ї, шо брала активну участь у політичному житті Афін (рід його батька Аристона походив від міфічного царя Кодра[2]; серед пращурів матері, Периктіони, законодавець Солон, один з «семи мудреців»)[3]; після перемоги спартанців у Пелопонеській війні дядько Платона, Хармід, став одиним із десятьох ставлеників Лісандра в Піреї у 404—403 роках[4], Критій — один із «тридцятьох» тиранів у Афінах) в розпал Пелопоннеської війни, коли Стародавні Афіни вели суперництво з аристократами Спарти за гегемонію над еллінськими державами. При народженні названий Аристоклом на честь діда. Своє прізвисько отримав вже у зрілому віці, що перекладається з давньогрецької мови як «широкий». За однією з версій, Платону дали таке ім'я як синонім широких поглядів на світ, що вирізняли великого афінянина[5].
ХлопчикЬм Платон навчався у найкращих афінських вчителів: риторику він осягав з Дюнісієм, музику — з Драконтом, гімнастикою займався з Аристоклом із Аргоса[6]. Деякий час слухав софіста гераклітівської орієнтації Кратила. Крім того навчався у живописців і трагіків, оскільки останні вважались наставниками всієї Еллади. В юні роки і сам Платон складав дифірамби богові Діонісу, захоплювався комедіями Аристофана і Софрона, навіть складав на них епіграми. В 408 до н. е. 20-річний Платон в Афінах, де збирався брати участь у змаганнях авторів трагедій, випадково перед театром Діоніса на схилі Акрополя почув Сократа, який вів бесіду з афінянами. Ця зустріч перевернула його світогляд: витончені мистецтва відійшли на другий план, поступившись місцем філософії (він навіть спалив усі свої ранні поетичні твори), відмовився від політичної кар'єри. Платон став одним з найвідданіших учнів Сократа і до самої його страти залишався в числі постійних співбесідників. Хоча сучасники відзначають, що Платон усе життя відрізнявся крайньою сором'язливістю і замкнутістю.
Платон является крупнейшим древнегреческим философом. Его учителем был сам Сократ. Платон - основатель Академии - собственной школы философии. Также отметим, что именно он является основоположником идеалистического направления философии.
