Опис алгоритму рішення задачі

 

3.1 Опис стандартних функцій та процедур

Після запуску програми відкривається головна форма, що містить інформацію про курсовий проект та 1 кнопку та меню яке має 4 пунктів: «Далі», «Довідка», «Вихід», «Автор»..

Форма «Стартова сторінка»

private void button3_Click - кнопка для початку тестування“ початку тестування ”;

private void ДовідкаToolStripMenuItem_Click Click - кнопка переходу на “Довідка”;

private void вихід ToolStripMenuItem_Click - кнопка для виходу з програми;

Форма «Налаштувань» містить 6 кнопок:

button33_Click - кнопка для встановлення часу (5хв.);

button34_Click - кнопка для встановлення часу (10хв.);

button35_Click - кнопка для встановлення часу (20хв.);

button1_Click - кнопка для зупинення часу(елемента таймер);

button2_Click - кнопка для повернення на головну форму;

Форма «Довідка» містить 1 кнопки:

button66_Click - кнопка для переходу до “Головної форми”

.Самі тести виконані на кнопках які записують у змінну дані про

про правильну відповідь всі вони аналогічні, кожна кнопка після її натискання переносить користувача на нову вкладку (TabPage).

 

Пример кода перехода на новую вкладку.

 

private void справкаToolStripMenuItem_Click(object sender, EventArgs e)

{

tabControl1.SelectedTab = tabPage22;

}

 

 

ОПИС ПРОГРАМИ

 

4.1 Вибір програмного засобу

У зв'язку з тим, що сьогодні рівень складності програмного забезпечення дуже високий, розробка додатків Windows з використанням тільки якоїсь мови програмування значно ускладняється. Програміст повинен затратити масу часу на вирішення стандартних для створення багато віконного інтерфейсу. Щоб полегшити роботу програміста практично всі сучасні компілятори з мови C++ містять спеціальні бібліотеки класів. Такі бібліотеки включають в себе практично весь програмний інтерфейс Windows і дозволяють користуватися при програмуванні засобами більш високого рівня, ніж звичайні виклики функцій. За рахунок цього значно спрощується розробка додатків, що мають складний інтерфейс користувача, полегшується підтримка технології OLE та взаємодія з базами даних.

Сучасні інтегровані засоби розробки додатків, інтегровані в Domino Designer, є надійним, інтуїтивно зрозумілим середовищем, що забезпечує можливості використання стандартних засобів і мов розробки web-додатків та доступ до інших корпоративних систем.

Подібні засоби автоматизованого створення додатків включені компілятор Microsoft Visual C++ і називаються MFC AppWizard. Заповнивши кілька діалогових панелей, можна вказати характеристики програми і отримати його тексти, забезпечені великими коментарями. MFC AppWizard дозволяє створювати одноколонне і многоколонні програми, а також програми, що не мають головного вікна, замість нього використовується діалогова панель. Можна також включити підтримку технології OLE, баз даних, довідкової системи.

Потрібно відзначити, що MFC AppWizard створює тексти додатків тільки з використанням бібліотеки класів MFC (Microsoft Foundation Class library). Тому тільки вивчивши мову C++ і бібліотеку MFC, можна користуватися засобами автоматизованої розробки і створювати свої додатки в найкоротші терміни.

Структура Windows програм відрізняється від структури програм інших типів. Це викликано двома обставинами: перша обставина, спосіб взаємодії між програмою і Windows, описаним вище; друга обставина, правилами, яким слід підкорятися для створення стандартного інтерфейсу Windows. Мета Windows дати людині, яка хоча б трохи знайомий з системою, можливість сісти за комп'ютер і запустити будь який додаток, без попередньої підготовки. Для цього Windows надає дружній інтерфейс користувача. Теоретично, якщо користувач зумів запустити один додаток, то він зуміє запустити і будь який інший. На практиці доведеться трохи потренуватися, щоб навчитися використовувати більшість програм з максимальною ефективністю. Однак це пов'язано виключно з тим, що програма робить, а не з тим, як нею користуватися. Адже, фактично, значна частина коду Windows додатка призначена саме для організації інтерфейсу з користувачем. Хоча створення зручного інтерфейсу під Windows є основним завданням при написанні Windows програми, такий інтерфейс не створюється автоматично. Тобто цілком можна написати програму, в якій елементи інтерфейсу використовуються неефективно. Тільки програми, написані таким способом, будуть виглядати і працювати так, як належить Windows програмами.

У студії розробника можна будувати звичайні програми на C і C++, створювати статичні і динамічні бібліотеки, але основним режимом роботи є створення Windows додатків за допомогою інструменту MFC AppWizard і бібліотеки базових класів MFC (Microsoft Foundation Class Library). Такі програми називаються MFC додатками. Головна особливість цих Windows додатків полягає в тому, що вони працюють як сукупність взаємодіючих об'єктів, класи яких визначені бібліотекою MFC.

 

4.2 Визначення вимог до технічних засобів

Курсовий проект розроблявся на версії програми Microsoft Visual Studio 2010 на мові Visual C++ 10.0. Для того щоб запустити курсову програму, система не буде потребувати встановленого Visual Studio, а лише стандартні бібліотеки.

Характеристики ПЕОМ, на якому розроблявся курсовий проект.

– процесор AMD E-300 CPU @ 1.30GHz;

– оперативна пам’ять 2,00 ГБ;

– об’єм жорсткого диска 320Gb;

– графічна карта Radeon HD 6310M 1Gb;

– OC Windows 7,32–x розрядна.

Мінімальні системні вимоги для роботи з програмою:

– Процесор с тактовою частотою 1 ГГц з набором інструкцій SSE2;

– OC Windows XP (x84 або x64) з пакетом оновлення 1 (SP1);

– 1 ГБ оперативної пам’яті;

– Роздільна здатність екрану 1280х1024

– 1 МБ вільного місця на жорсткому диску.

 

4.3 Програмування та налагодження програми

На початку розробки програми потрібно було представити розташування елементів на формах та вирішити способи реалізації завдань.

Знання, що були отримані при вивчені дисципліни не було достатньо для реалізації всієї програми, тому потрібно було використовувати додаткову літературу та приклади програмного коду.

Налагодження - це процес, який починається з моменту встановлення існування помилки і закінчується локалізацією цієї помилки в програмі, тобто визначенням її характеру та місцезнаходження. Таким чином, налагодження програми передбачає обов’язкову наявність помилки.

Були здобуті знання по роботі з TabControl, та переходи між вкладками. tabControl1–>SelectedTab = tabPage2/ Розібрався як робити підрахування балів label87.Text = Convert.ToString(a+b+c+d+t+f+g+h+i+j+k+l+n+m+o+p+q+r+s+v);. Отримав навички по роботі з textbox, для того щоб робити аутентифікацію label11–>Text=textBox2–>Text;

Програма, вільна від помилок - це абстрактне теоретичне поняття. Мало в якому виді діяльності існує стільки можливостей для помилок, як у програмуванні. Одним з критеріїв професійної майстерності програмістів є їх спроможність виявляти та виправляти власні помилки.

Програмування - процес проектування, написання, тестування, зневадження і підтримки комп'ютерних програм. Програмування поєднує в собі елементи інженерії (існує навіть відповідна спеціальна галузь інженерії — програмна інженерія (англ. software engineering), фундаментальних наук (перш за все математики) і мистецтва.

Налагодження програм досить складний процес. Для виправлення помилки необхідно повністю виявити її причини, які часто далеко неочевидні. Налагодження - це процес, який призупиняється лише тимчасово, поки тестування не виявить наявність чергової помилки. Зі стратегічної точки зору треба мати на увазі, що існують три основні методи налагодження програми, кожен з яких має свої особливості. Використати при створенні програми всі методи, які дозволили б зменшити кількість помилок в програмі, а у випадку їх виявлення використовувати переважно налагодження вручну, тобто перегляд тексту програми та ретельний його аналіз. Переважне використання програмних засобів комп’ютера - так званих налагоджувачів для пошуку помилок. Як варіант цього метода можна розглядати трасування, або можливість покрокового виконання програми і слідкування за значеннями змінних в процесі виконання програми, яке є доступним у деяких програмних середовищах.

Підхід до відшукання помилок повинен бути систематичним. Не обмежуйтесь випадковим зондуванням своєї програми - це може тільки зробити ситуацію ще більш незрозумілою. Головне, щоб кожний наступний тест, спрямований на локалізацію помилки, давав би чергову інформацію про неї. Він базується на тому, що при кожному черговому тесті з програми виключається та половина програмного коду, де помилка напевне не проявляється.

Проаналізувавши результати тестового прогону, знову виключається частина програми, і так до тих пір, поки помилка не буде повністю локалізована.