Дискреційна політика інформаційної безпеки

Основу дискреційної (виборчої) політики ІБ складає дискреційне управління доступом, яке характеризується такими властивостями:

- усі суб’єкти та об’єкти повинні бути ідентифіковані;

- права доступу суб’єкта до об’єкта системи визначаються на основі деякого зовнішнього щодо ІС правила.

Правила дискреційного управління доступом часто задаються матрицею доступів. У такій матриці рядки відповідають суб’єктам, а стовпці – об’єктам ІС. Елементи матриці описують права доступу для відповідної пари «суб’єкт – об’єкт».

Цей тип управління доступом найчастіше використовується в операційних системах, що пов’язано із відносною простотою реаліції. У цьому випадку, правила управління доступом часто описуються списками управління доступом (англ. «Access Control List», скор. ACL). Список пов’язаний з об’єктом, що захищається і зберігає перелік суб’єктів та їх прав на даний об’єкт. Наприклад, використання ACL для опису прав доступу користувачів до файлу у файловій системі NTFS в операційних системах сімейства Windows.

Нехай – множина об’єктів ІС, над якими можуть здійснюватися різні операції, – множина користувачів (суб’єктів) ІС, які можуть проводити операції над об’єктами, – множина операцій (дій) суб’єктів над об’єктами.

Дискреційна політика безпеки визначає відображення (об’єктів на користувачів-суб’єктів). Згідно з даним відображенням, кожен об’єкт оголошується власністю відповідного користувача , який може виконувати над ними певну сукупність дій , до якої можуть входити кілька елементарних дій (читання, запис, модифікація тощо). Користувач, що є власником об’єкта, іноді має право передавати частину або всі права іншим користувачам (делегування прав).

Зазначені права доступу користувачів-суб’єктів до об’єктів ІС записуються у вигляді матриці доступу. На перетині -го рядка і -ого стовпця даної матриці розташовується елемент – множина дозволених дій -ого суб’єкта над -им об’єктом.