Методика проведення аудиту,аудиторський ризик, помилки і обман в аудиторській практиці

Аудит собівартості

Аудитор вивчає методи обліку затрат на виробництво і калькулювання фактичної собівартості продукції. Залежно від виду продукції, її складності, типу і характеру організації виробництва в промисловості найчастіше виділяють: попереджальний метод — на підприємствах з однорідною за вихідним матеріалом і характером обробки масовою продукцією з неперервним технологічним процесом; позамовний метод— в індивідуальному і дрібносерійному виробництвах, а також при виконанні дослідних, експериментальних, ремонтних та інших робіт. Аудитор оцінює обґрунтованість застосування того чи іншого методу обліку затрат і його вплив на правильність визначення собівартості продукції.

У процесі аудиту собівартості звертають увагу на організацію обліку руху напівфабрикатів (деталей) у виробництві. Порядок організації обліку руху напівфабрикатів залежить від особливостей технологічної організації виробництва, номенклатури напівфабрикатів (деталей), які виготовляються, порядку приймання виконаних робіт, умов зберігання та інших факторів. Вибір варіанта обліку на підприємстві, яке перевіряється, повинен сприяти покращанню оперативно-виробничого планування і бути спрямованим на контроль за рухом напівфабрикатів у виробництві й залишками незавершеного виробництва, попередження можливого приховування браку і виявлення нестач, підвищення відповідальності осіб, які пов'язані з прийманням, видачею і транспортуванням напівфабрикатів. Для повної впевненості в обґрунтованості формування собівартості аудитору необхідно оцінювати організацію зведеного обліку затрат на виробництво.

При аудиті собівартості особливу увагу приділяють вивченню складу затрат за видами калькуляційних статей. Така перевірка затрат розкриває їх цільове призначення і зв'язок із технологічним процесом, дає змогу визначити, як формуються затрати за видами виробленої продукції і місцями їх виникнення (цехи, дільниці, бригади), а також виявити невиробничі втрати і результати внутрішньозаводського госпрозрахунку.

Калькуляційні статті являють собою одноелементні або комплексні витрати. Для перевірки комплексних статей аудитор залучає кошториси і порівнює планові й фактичні затрати, звертаючи особливу увагу на допущені втрати і перевитрати.

Одним із найважливіших напрямів аудиту є вивчення поелементного складу і структури затрат у динаміці за ряд років, що дає змогу аудиторам позначити головні напрями пошуку резервів зниження собівартості продукції. До цих затрат з урахуванням їх економічного змісту належать: матеріальні затрати (за вирахуванням вартості повернених відходів); затрати на оплату праці; відрахування на соціальні потреби; амортизація основних фондів; інші затрати.

 

 

Методика проведення аудиту,аудиторський ризик, помилки і обман в аудиторській практиці

Методика проведення аудиту полягає в наступному:

• збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки достовірності бух­галтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності;

• визначення профілю та обсягу діяльності підприємства за уста­новчими документами, за статутом, характером і змістом його роботи;

• планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки;

• оцінювання внутрішнього аудиторського контролю;

• аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності;

• перевірка аналогічних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал;

• контроль відповідності даних фінансової звітності записам в об­лікових регістрах;

• перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового об­ліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики;

• попередня оцінка повноти і правильності складання балансу та інших форм фінансової звітності.

Кожній аудиторській перевірці за будь-яких умов притаманний аудиторський ризик, який полягає в тому, що аудитор може скласти аудиторський висновок, який не відповідає дійсному фінансовому стану підприємства. Це означає, що суттєві помилки, які містяться у фінансовій бухгалтерській звітності, можуть залишитися не виявленими аудитором, унаслідок чого перекручуються показники бухгалтерської звітності.

Аудиторський ризик визначають за формулою:

АР = РК • РО • РВ,

де РК — ризик внутрішнього контролю;

РО — ризик системи бухгалтерського обліку;

РВ — ризик виявлення, який залежить безпосередньо від самого аудитора.

Допустима величина аудиторського ризику перебуває в межах 1...5% від загального підсумку балансу або фінансового результату за звітний період (на вибір аудитора).

 

 

39 Метою аудиту доходів є встановлення об'єктивної іс­тини щодо достовірності, об'єктивності, правдивості й законності відображення в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності доходів та фінансових результатів і донесення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів інформації.

Планування аудиту, стадії та процедури аудиту

Однією з найважливіших вимог до сучасного аудиту є його обов’язкове планування, яке забезпечує своєчасне і ефективне виконання робіт. Найважливіша складова частина планування аудиту - отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві. У процесі планування створюються два основних документи: загальний план і програма перевірки. План, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту, а програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунки бухгалтерського обліку.

Під час розробки загального плану аудиту аудитор аналізує наступні питання, тобто розуміння аудитором стану справ на підприємстві: головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства; найважливіших характеристик підприємства, процесу діяльності, фінансового стану а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після дати попереднього аудиту;розподілу зобов'язань між керівництвом підприємства.

А також розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контролю:

- методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;

- можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології в аудиті;

- освіченості аудитора в питаннях бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором в тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

Таким чином, планування аудиту фактично розпочинається на етапі вибору замовника чи вирішенні питання щодо продовження співпраці. Його часто ще називають попереднім плануванням.

Стадії аудиту: організаційна, дослідницька, узагальнення та реалізації результатів контролю і заключна. Організаційна стадія включає в себе вибір об’єкта аудиту і організаційно-методичну підготовку. Дослідницька стадія контрольно-аудиторського процесу здійснюється аудиторами безпосередньо на об’єкті аудиту - підприємстві. При цьому забезпечується додержання принципу раптовості аудиту. Складається ця стадія з двох етапів: переддослівного і дослівного. Стадія узагальнення та реалізації результатів контролю включає в себе узагальнення і реалізацію результатів контрольно-аудиторського процесу.Узагальнення результатів контролю – це систематизація недоліків у діяльності підконтрольного підприємства.Реалізація результатів контролю є завершальним етапом у контрольно-аудиторському процесі.

Контрольно-аудиторські процедури за призначенням у застосуванні прийомів контролю можна поділити на організаційні, моделюючі, нормативно-правові, аналітичні, розрахункові, лічильно-обчислювальні, логічні, порівняльно-зіставні та інші.

Аудитор одержує аудиторські свідчення шляхом застосування однієї або кількох із процедур, які він безпосередньо використовує під час аудиту підприємства:

1. Перевірка – складається із вивчення бухгалтерських регістрів; документів, які дають змогу зібрати аудиторські свідчення різного ступеня надійності.

2. Спостереження – аналіз процесу або процедури, що використовується іншими особами.

3. Опитування – зберігання інформації від обізнаних осіб клієнта і поза межами їх. Воно може дати аудитору нову інформацію або підтвердити стару інформацію.

4. Підрахунки – перевірка відповідності сум, які зазначені в регістрах обліку і первинних документах.