виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:

перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;

Друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;

підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ;

Підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;

підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів;

Підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Власні надходження бюджетних установ використовуються на:

покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи);

виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Формування доходів спеціального фонду має здійснюватися за рахунок конкретно визначених законодавством джерел. До складу доходів цього фонду залучаються гранти або дарунки, які можуть отримувати розпорядники бюджетних коштів на конкретну потребу.

Спеціальний фонд передбачає предметно-цільове використання бюджетних коштів за бюджетним призначенням (ст. 2 Бюджетного кодексу), яке виступає як повноваження, надане головному розпорядникові бюджетних коштів Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні й часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування. Останні ще більше коригують мету використання коштів, оскільки означають повноваження, надане розпорядникові бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. До спеціального фонду належать бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти або дарунки (у вартісному виразі), одержані розпорядниками бюджетних коштів з конкретною метою; різниця між доходами й видатками спеціального фонду бюджету.

Отже, при плануванні та використанні коштів спеціального фонду необхідно додержуватися встановлених законодавством регламентів, у тому числі щодо напрямів використання власних надходжень бюджетних установ відповідно до закону про державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.

 

 

РОЗДІЛ II. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ФОНДУ У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ

2.1. Формування спеціального фонду у військовій частині

Важливою складовою фінансових ресурсів держави є оборонні витрати. Оборонні витрати - це грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання збройних сил, розвиток оборонної промисло­вості, воєнні дослідження, а також видатки на ліквідацію їх наслідків. Розподіляються вони на три групи: прямі, побічні та приховані.

Прямі оборонні витрати охоплюють виграти силових міністерств та відомств і складають основну частку оборонних витрат. До них належать:

Виграти на утримання та навчання особового складу збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, воєнної техніки та майна, воєнні НД і ДКР, витрати на цивільну оборону, воєнну допомогу іноземним державам та деякі ін. Прямі оборонні витрати розподіляються на:

поточні,

капітальні.

До першої групи входять витрати, пов'язані в основному з підтримкою бойової могутності збройних сил на досягнутому рівні (грошове утриман­ня військовослужбовців та заробітна плата цивільного вільнонайманого персоналу, витрати на медичне обслуговування, транспортування та інші види забезпечення діяльності особового складу, витрати, пов'язані з експлуатацією та ремонтом воєнної техніки).

До другої групи належать капітальні витрати, які відображають процес матеріально-технічного переоснащення збройних сил та розвиток обо­ронної інфраструктури (витрати на воєнні НД і ДКР, купівля озброєння та воєнної техніки, військове будівництво).

Побічні оборонні витрати - це витрати, пов'язані з утриманням Збройних Сил, гонкою озброєнь, ліквідацією наслідків війн (відсотки та пога­шення державного боргу, пенсії та допомога ветеранам війни, інвалідам, сім'ям загиблих, витрати щодо відбудови руйнувань, спричинених війною, виплата репарацій).

Приховані оборонні витрати за своїм характером та значимістю опосередковано можуть враховуватись як оборонні витрати, але проходять по кошторисах цивільних міністерств і відомств: міністерства фінансів, торгового флоту, освіти, охорони здоров'я та ін.

Існують два підходи до визначення величини військових витрат. Один з них складається в оцінці того обсягу засобів, що необхідний для рішення всіх оборонних задач, і витребуванні його в держави, іншої — у встановленні верхньої межі асигнувань на військові потреби і відмовленні від витрат, що перевищують цю межу.

На практиці використовується проміжний варіант, що враховує психологію представників галузей влади, що затверджують державний бюджет. Вони не особливо поглиблюються в аналіз видаткових статей, знаючи, що список бажаних заходів, що підсилюють обороноздатність, можна продовжувати до нескінченності, і твердо вірячи, що не існує військових програм, реалізація яких абсолютно необхідна. Часто спостерігається ще одна особливість психологічного характеру — сліпе копіювання бюджету попереднього року.

Оборонний бюджет представляється у виді конкретного плану фінансування.

Становлення спеціального фонду військової частини, що утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснюється за рахунок власних надходжень та інших надходжень спеціального фонду.

Кошти спеціального фонду, які надходять від забезпечувального фінансового органу, спрямовуються виключно на цільові видатки, визначені забезпечувальним фінансовим органом, у межах бюджетних асигнувань за спеціальним фондом. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання за спеціальним фондом бюджету в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду (з дотриманням вимог частини другої статті 57 Бюджетного кодексу України).

У 2014 р. в нас в Україні склалася досить не проста ситуація ми знаходимося на межі війни з Росією. Але в такий складний для країни час це не завадило МОУ поліпшити фінансування за такими напрямами:

• грошове забезпечення військовослужбовців та заробітна плата працівників;

• закупівля, модернізація, відновлення боєздатності озброєння та військової техніки (збільшено більш як у 2 рази);

• підготовка Збройних Сил.

Департамент фінансів Міністерства оборони України щорічно до 10 січня, виходячи з розпису доходів та видатків спеціального фонду Міністерства оборони України на рік, готує та доводить до бюджетних установ розпорядження щодо централізованого перерахування власних надходжень на спеціальні реєстраційні рахунки головного розпорядника за відповідними бюджетними програмами з урахуванням нормативів, визначених Порядком обліку та використання коштів спеціального фонду бюджетними установами Міністерства оборони України. Бюджетні установи здійснюють перерахування отриманих власних надходжень (за виключенням сум сплачених податків та спрямованих на відшкодування понесених витрат) з урахуванням нормативів, визначених Порядком обліку та використання коштів спеціального фонду бюджетними установами Міністерства оборони України, за умови забезпечення ресурсами заходів з виконання основних функцій бюджетних установ. Перерахування таких коштів здійснюється на підставі платіжних доручень бюджетних установ лише в межах однієї бюджетної програми та однієї групи власних надходжень.

Формування спеціального фонду військової частини, що утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснюється за рахунок власних надходжень та інших надходжень спеціального фонду.

Діяльність військових частин, пов’язана з отриманням надходжень спеціального фонду, передбачає спрямування цих коштів на здійснення видатків, визначених у кошторисі за спеціальним фондом, і не має на меті отримання прибутку.

 

2.2. Використання коштів спеціального фонду

Попередньо було згадано: кошти спеціального фонду спрямовуються виключно на цільові видатки, визначені забезпечувальним фінансовим органом, у межах бюджетних асигнувань за спеціальним фондом.

Військові частини вправі самі заробляти кошти до власного спеціального фонду, маючи при цьому відповідно ліцензію на здійснення господарської діяльності.

Кошти можуть спрямовуватись на:

Заохочення за зразкову службу

Премії на святкові дні.

Придбання інвентарю, побутового обладнання і т.д.

Оплату відряджень військовослужбовців

Спеціальний фонд у військовій частині є негативним явищем. Прикладом цього може слугувати проблема нестачі коштів для фінансування ЗСУ після анексії Криму.

РОЗДІЛ III. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ РОЗВЯЗАННЯ ФОРМУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ФОНДУ

Досліджуючи дану тему я зрозумів,що для забезпечення прозорості функціонування бюджету та можливості реальної оцінки джерел формування надходжень, за рахунок яких утримуються бюджетні установи й організації України, постало питання про включення їхніх позабюджетних коштів до складу бюджетів різних рівнів. Таким чином було створено спеціальний фонд Державного бюджету, який почав діяти з 2000 року. Проте, формальне визначення спеціального фонду та його структури в бюджетному законодавстві відсутнє. У Бюджетному кодексі України зазначено, що спеціальний фонд Держбюджету має формуватися з конкретних джерел надходжень та використовуватися на фінансування конкретних цілей, а також, що проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний період має містити пропозиції Кабінету Міністрів України щодо обґрунтування необхідності поділу бюджету на загальний і спеціальний фонди.

Таким чином, за час дії спеціальних фондів так і не вирішено питання їх ролі та структуризації в бюджетній політиці. Тому насамперед потрібно визначити структуру дохідної бази спеціального фонду Державного бюджету України та напрями її вдосконалення. Актуальною проблемою є розмежування доходів державного і спеціального фондів Державного бюджету та визначення критеріїв такого розмежування.

Питання функціонування спеціального фонду Державного бюджету України досліджували В.Серск, В. Глухова, В. Гноєвий, В. Чепенко, Ц.Г. Огонь, проте комплексна оцінка дохідної бази спеціального фонду Державного бюджету держави за роки функціонування цього фонду не проводилася. У зв’язку з цим, постає питання визначення проблем побудови й напрямів удосконалення дохідної бази спеціального фонду бюджету України.
Спеціальний фонд бюджету включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень: гранти або дарунки, одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; різницю між доходами й видатками спеціального фонду. Платежі за рахунок цього фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до нього на відповідну мету. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про державний бюджет України, а джерела формування спеціального фонду – окремими законами України. Проте від початку функціонування спеціальних фондів, законодавчо джерела їх формування на різних рівнях не встановлено.

Отож, джерела доходів спецфонду визначаються Законом України про Державний бюджет на відповідний бюджетний рік та їх структура щорічно змінюється. У зв’язку з цим виникає необхідність в розробці нормативної бази функціонування спеціального фонду Державного бюджету України та закріплення за цим фондом стабільних джерела надходжень дохідної частини зазначеного фонду.

Даний фонд містить обсяг надходжень із спецфонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних із виконанням установою покладених на неї функцій, або розподіл надання кредитів із бюджету за класифікацією кредитування бюджету. Також розпорядникам бюджетних коштів надано право проводити видатки в межах і за рахунок відповідних надходжень до даного фонду кошторису за власними надходженнями без внесення відповідних змін до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями без внесення відповідних змін до Закону про Державний бюджет. Тобто формування показників спеціального фонду Державного бюджету та його виконання фактично не контролюється парламентом і урядом, що до певної міри пояснює недовиконання показників надходжень бюджетних коштів. Проте передача коштів між загальним і спеціальним фондами бюджету дозволяється в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до Закону про Державний бюджет чи рішенням відповідної ради про місцеві бюджети, що дозволяє збалансовувати між собою дохідну і видаткову частину фондів між собою. Проблема недовиконання плану за доходами спеціального фонду, що існує в наш час пояснюється недосконалістю системи їх планування, а також нестабільністю формування дохідної бази бюджету в цілому та спецфонду зокрема, внаслідок постійних змін планових показників протягом року.

Останнім часом зазначені доходи переглядаються у середньому двічі на рік. У зв’язку з цим постає проблема в посиленні наукового обґрунтування перспективного бюджетного прогнозування і планування дохідної бази бюджету та запровадженні стратегічного бюджетного планування. Варто зазначити, що значення спеціального фонду бюджету останніми роками зменшується через збільшення в його доходах частки надходжень загальнодержавних податків і зборів порівняно із власними доходами бюджетних організацій.

Постійне збільшення у спеціальному фонді частки загальнодержавних доходів та їх спрямування на цільові видатки зменшує ресурсну частину загального фонду державного бюджету, а також послаблює контроль виконання запланованих надходжень і бюджетних програм. Отже, спецфонд втрачає своє головне призначення в частині залучення власних надходжень бюджетних установ, адже він створювався з метою обрахування й посилення цільового використання позабюджетних коштів цих установ.

Для підвищення ефективності функціонування спеціального фонду державного бюджету найближчими роками потрібно законодавчо закріпити конкретні джерела формування доходів спеціального фонду, що сприятиме стабільності його функціонування в бюджетах різного рівня. Вдосконалити планування доходів і змінити практику кількаразової зміни плану надходжень до спеціального фонду протягом року, що є основною причиною нестабільності й недовиконання доходів цього фонду на місцевому та державному рівнях; слід звернути увагу на порядок формування Державного бюджету України, а саме спочатку розраховувати його доходи, а потім планувати видаткову частину.
Таким чином, тільки за таких умов спецфонд в бюджетах різного рівня й кошторисах бюджетних установ займатиме вагоме місце. А якщо зберігатиметься практика останніх років, коли спецфонд переважно формується за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, поділ бюджету на фонди не потрібен.

 

ВИСНОВОК

В ході дослідження даної теми ми з’ясували, що поняття "бюджет" можна тлумачити, з одного боку, як сукупність, масу фінансових ресурсів, коштів, які має у своєму розпорядженні будь-який економічний суб'єкт (держава, республіка, регіон, підприємство), з іншого — як співвідношення доходів і витрат економічного суб'єкта, баланс його коштів, що характеризує відповідність їх джерела надходження і витрат упродовж певного періоду.

Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Спеціальний фонд - це кошти, що надходять з конкретною метою і використовуються на відповідні видатки за рахунок цих надходжень. На нашу думку, спеціальний фонд Державного бюджету має більше недоліків чим переваг.

Наприклад, постійне збільшення у спеціальному фонді частки загальнодержавних доходів та їх спрямування на цільові видатки зменшує ресурсну частину загального фонду державного бюджету, а також послаблює контроль виконання запланованих надходжень і бюджетних програм. Також розпорядникам бюджетних коштів надано право проводити видатки в межах і за рахунок відповідних надходжень до даного фонду кошторису за власними надходженнями без внесення відповідних змін до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями без внесення відповідних змін до Закону про Державний бюджет. Тобто, формування показників спеціального фонду Державного бюджету та його виконання фактично не контролюється парламентом і урядом, що до певної міри пояснює недовиконання показників надходжень бюджетних коштів.

Таким чином, можна прослідкувати, що якщо зберігатиметься практика останніх років, коли спецфонд переважно формувався за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, поділ бюджету на фонди буде не потрібен.

 

Роботу виконав курсант 322-е навч. групи солдат __________Б.А. Грищук

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України від 28.06.1996р.

2. Бюджетний кодекс України.

3. Закон України від 25.04. 2013 року № 5515-17 «Про державний бюджет України на 2013 рік».

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 3.05.2000 року № 749 «Про затвердження Порядку реєстрації військових частин як суб’єктів господарювання».

5. Наказ Міністра оборони України від 12.11.2010 року №590 «Про затвердження положення про фінансове господарство військової частини» (Пункт 4.)

6. Наказ Міністра оборони України від 10.10.2013 року №689 «Про затвердження Положення про порядок обліку та використання коштів спеціального фонду Міністерства оборони України».

7. Доктор економічних наук, професор Купалова Г.І., доктор економічних наук, професор Ніколенко Ю.І., Навчальний посібник

8. «Фінансове забезпечення військової частини» ВІ КНУ 2007р.

9. «Біла книга – 2012. Збройні Сили України».

10. Р.В. Бойко, О.М. Семененко, Ю.Б. Добровольський, О.І. Кремешний «Погляди на оборонні аспекти економічної стратегії в Україні», стаття з журналу Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, 2011, № 1(5)