Кафедра Кримiнального процесу
Курсова робота на тему:
“Міжнародне співробітництво слідчих органів внутрішніх справ України під час досудового розслідування.”
Виконав: Курсант ФСД-09-4 Рядовий мiлiцii
Дроботов Д.I.
Перевiрив:
Харкiв 2012
ПЛАН:
Вступ
1. Поняття міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій. Процесуальний порядок направлення запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво.
2. Правові основи міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.
3. Процесуальні особливості міжнародного співробітництва слідчих органів внутрішніх справ України під час вирішення питань щодо екстрадиції.
4. Кримінальне провадження у порядку перейняття.
Список використаноi лiтератури.
Висновки
ВСТУП
Я вибрав цю тему тому, що я вважаю, у сучасних умовах розвиваеться посилення транснаціонального характеру злочинності все більша кількість осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів на території окремої держави, намагаються уникнути відповідальності, переховуючись у іншій країні.
Відтак, зусиль однієї чи навіть декількох держав виявляється недостатньо для забезпечення належної протидії злочинним проявам. Одним із пріоритетних шляхів вирішення цієї проблеми є ефективне міжнародне співробітництво з питань боротьби зі злочинністю.
Прагнення кожної з держав до протидії злочинам є підґрунтям укладення відповідних міжнародних угод, у яких особлива увага приділяється екстрадиції,кримінальному провадженню в порядку перейняття, визнанню та виконаннювироків іноземних судів, передачі засуджених осіб тощо.
У сучасних умовах міжнародне співробітництво відіграє важливу роль у зміцненні і розвитку міжнародного співробітництва між державами. Значним такожє вплив можливостей такої допомоги на охорону законних інтересів, прав і свободособи, суспільства і держави, на зміцнення міжнародного правопорядку та боротьбузі злочинністю.
Аналіз змісту основних міжнародних документів, присвячених боротьбі зі злочинністю, свідчить, що проблема підвищення ефективності співробітництва уцьому напрямку є надзвичайно актуальною як для окремих країн, так і дляміжнародних організацій, членом яких є Україна, зокрема Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи.
Діяльність правоохоронних органів України з міжнародного розшуку в рамках Інтерполу характеризується високими кількісними показниками розшукуваних осіб.
В Україні міжнародно-правова договірна база надання допомоги в
кримінальних справах із можливим проведенням процесуальних дій складається з договорів про правову допомогу, які були укладені колишнім СРСР. Вони і сьогодні зберегли свою юридичну силу для України, та договорів, які укладала безпосередньо Україна. Крім того, Україна підписала і ратифікувала Конвенцію про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р. (Законом від 10 листопада 1994 р.), учасником якої є всі країни СНД, і протокол до неї від 29 березня 1997 р. (ратифікований Законом від 3 березня 1998 р.), а також Європейську конвенцію про взаємну допомогу укримінальних справах від 20 квітня 1959 р. і Додатковий протокол до неї від 17 березня 1978 р. (набули чинності для України 16 січня 1998 р.).
Сьогодні кримінально-процесуальне законодавство містить положення, що регламентують порядок надання та одержання міжнародної правової допомоги в кримінальних справах. Отже, з прийняттям нового КПК України держава увійде в міжнародний правовий простір та посідатиме належне місце.
Поняття міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій. Процесуальний порядок направлення запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво.
Якщо під час кримінального провадження виникла необхідність у проведенні на території іншої держави огляду, виїмки, допиту чи інших процесуальних дій,передбачених КПК України, то слідчий, прокурор чи суд України, в провадженніякого знаходяться матеріали, надсилає на ім’я уповноваженого (центрального)органу України запит про необхідність у здійсненні міжнародної допомоги.
В міжнародних договорах про правову допомогу запит про правову допомогу називається дорученням, вимогою чи проханням.
Алгоритм дій щодо оформлення запиту про міжнародно-правову допомогу.
Оформлення запиту про міжнародно-правову допомогу судом, прокурором або слідчим із погодженням із прокурором на направлення його до уповноваженого(центрального) органу України.
Розгляд запиту уповноваженим (центральним) органом України на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України.
Уповноважений (центральний) орган України протягом десяти днів надсилає
1) запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони
безпосередньо або дипломатичним шляхом або 2) всі матеріали повертаються відповідному органу України (автору запиту) з викладом недоліків (для їх усунення).
Отже, у разі якщо, уповноважений (центральний) орган України вважатиме
обґрунтованим запит слідчого, прокурора чи суду, він приймає рішення пронаправлення запиту іноземній державі. Так, протягом десяти днів уповноважений(центральний) орган України надсилає запит уповноваженому (центральному)органу запитуваної (яку запитують) сторони безпосередньо або дипломатичнимшляхом.
Запит про правову допомогу надсилається іноземній державі на підставі міжнародного договору України, а у випадку, якщо Україна не є суб’єктом договірних відносин з даною іноземною державою, то на підставі принципу взаємності (ч.3 ст.544 КПК України від 13 квітня 2012р.).
Даний принцип означає, що уповноважений (центральний) орган України, направляючи до такої держави запит, письмово гарантує запитуваній стороні розглянути в майбутньому її запит про надання такого самого виду міжнародноїправової допомоги.
В свою чергу, уповноважений (центральний) орган України розглядає запит іноземної держави лише за наявності письмової гарантії запитуючої сторонни прийняти і розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності.
За відсутності міжнародного договору з відповідною державою
уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторонни дипломатичним шляхом.
Міжнародними договорами та ст. 552 КПК України докладно передбачено зміст та правову форму запиту про правову допомогу, що складається в письмовому вигляді.
Запит містить:
1) назву органу, який звертається за допомогою, та компетентного органу запитуваної сторони;
2) посилання на відповідний міжнародний договір або на дотримання засади взаємності;
3) найменування кримінального провадження, щодо якого запитується
міжнародна правова допомога;
4) стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, та його правову кваліфікацію;
5) відомості про повідомлену підозру, обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей Кримінального кодексу України;
6) відомості про відповідну особу, зокрема її ім’я та прізвище, процесуальний статус, місце проживання або перебування, громадянство, інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту, а також зв'язок цієї особи із предметом кримінального провадження;
7) чіткий перелік запитуваних процесуальних дій та обґрунтування їхнього зв’язку із предметом кримінального провадження;
8) відомості про осіб, присутність яких вважається необхідною під час виконання процесуальних дій, і обґрунтування цієї необхідності;
9) інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.
Варто зауважити, що до запиту про допит особи як свідка, потерпілого,
експерта, підозрюваного або обвинуваченого додається належним чином засвідчений витяг відповідних статей КПК України з метою роз’яснення особі її процесуальних прав і обов’язків. До запиту також додається перелік питань, які слід поставити особі, або відомості, які необхідно отримати від особи.
До запиту про проведення обшуку, огляду місця події, вилучення, арешту чи конфіскації майна або інших процесуальних дій, дозвіл на проведення яких надається судом згідно з КПК України, то додається інформація про докази, які обґрунтовують потребу у відповідних заходах.
Згідно з зазначеними пунктами 4, 5, 8 частини другої статті 552 КПК України не вимагається надання інформації до запиту про вручення особі документів або викликів до суду.
Вимоги ст. 556 КПК України створюють передумови для використання
принципу конфіденційності під час міжнародної допомоги.
Конфіденційність (англ. confidentiality, privacy) – властивість не підлягати розголосові, довірливість, секретність, приватність.
Так, на прохання запитуючої (яка запитує) сторони уповноважений
(центральний) орган України має право вжити додаткових заходів для забезпечення конфіденційності факту отримання запиту про міжнародну правову допомогу, його змісту та відомостей, отриманих у результаті його виконання.
Відповідно до ст. 553 КПК України наслідками виконання запиту в іноземній державі відповідно докази та відомості, одержані від запитуваної сторони в результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, можуть бути використані лише у кримінальному провадженні, якого стосувався запит.
Якщо запит компетентного органу України був переданий запитуваній стороні з порушенням передбаченого порядку, то отримані в результаті запиту відомості не можуть визнаватися судом допустимими.
Алгоритм дій щодо розгляду запиту іноземного компетентного органу про міжнародну правову допомогу:
1. Розгляд уповноваженим (центральним) органом України отриманого запитупро міжнародну правову допомогу від запитуючої сторони (яка запитує) на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України.
2. Направлення запиту уповноваженим (центральним) органом України
компетентному органу на території України для виконання.
При цьому Генеральна прокуратура України має право надавати вказівки щодо забезпечення належного, повного та своєчасного виконання такого запиту.
Наведені вказівки є обов’язковими до виконання відповідним компетентним органом України.
Варто зауважити, що виключно уповноваженим (центральним) органом
України щодо міжнародної правової допомоги приймається рішення за запитом (дорученням) про міжнародну правову допомогу щодо:
1) присутності представника компетентного органу іноземної держави під час надання міжнародної правової допомоги. Якщо запит (доручення) про міжнародну правову допомогу, що передбачає присутність представника, надійшов відповідно до частини 3 статті 545 КПК України, його копію невідкладно надсилають до уповноваженого (центрального) органу для вирішення в цій частині;
2) надання компетентним органам іноземної держави гарантій щодо умов виконання запиту (доручення), передбачених частиною другою статті 544 КПК України, та отримання таких гарантій від інших держав;
3) тимчасової передачі особи, яка відбуває покарання, для участі у слідчих(розшукових) та інших процесуальних діях.
3. Відповідно до ст. 555 КПК України у разі отримання запиту уповноважений (центральний) орган України зобов'язаний повідомити про результати розгляду запиту.
Отже, запит компетентного органу іноземної держави про міжнародну
правову допомогу виконується упродовж одного місяця з дати його надходження до безпосереднього виконавця.
Складені органом досудового розслідування, слідчим, прокурором або суддею документи для забезпечення виконання запиту про міжнародну правову допомогу підписуються зазначеними посадовими особами та скріплюються печаткою відповідного органу.
Орган досудового розслідування або слідчий передає матеріали виконання запиту прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування, для перевірки повноти і законності проведених слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.
У разі неможливості виконати запит про міжнародну правову допомогу, а також у разі відмови у наданні міжнародної правової допомоги з підстав, передбачених статтею 557 КПК України, уповноважений (центральний) орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати зносини відповідно до частини третьої статті 545 КПК України, повертає такий запит компетентному органу іноземної держави із зазначенням причин.
КПК України передбачає проведення за запитом запитуючої сторони
процесуальних дій, передбачених КПК України. Якщо для виконання запиту компетентного органу іноземної держави необхідно провести процесуальну дію, виконання якої в Україні можливе лише з дозволу прокурора або суду, така дія здійснюється лише за умови отримання відповідного дозволу в порядку, передбаченому КПК України, навіть якщо законодавство запитуючої сторони цього не передбачає.
Висновок:
Зрiвнюючи новий КПК та старий КПК Украiни вiдносно порядку та пiдстав проведення новий КПК бiльш детально описуе пiдставита порядок отримання мiжнародноi правовоi допомоги.
Зрiвнюючи ст.473 старого КПК та ст 548 КПК можнасказатипро тещо в новому КПК бiльш детально описуе вимого до документiв якi складаються особою яка проводить досулове розслiдування.Також в новомуКПК передачена нова стаття 546КПК,яка регулюе порядок передачi iнформацii яка мiстить державну таемницю.Також окремо згiдно ст.550 визначено юридичну силу офiцiйних документiв,як речових доказiв. Що значно полегшело працю слiдчого,але необхiдно зважити на те,що певнi обставини навпаки ускладнюють процес отримання мiжнародноi правовоi допомого оскiльки бланк (див додаток №1) мiстить таке положення, як проведення прцесуальноi дii в межах законодавства Украiни на територii iншоi держави,що можевикликати деякi суперечностi,або взагалi ставити пiд сумнiв отриманi докази.
2. Правові основи міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.
Безперервний розвиток економічних, політичних та культурних зв’язківдержав супроводжуються перманентним розповсюдженням злочинності, боротьба з якою визнається всім світовим товариством, оскільки міжнародна і національна злочинність, включаючи її найбільш загрозливі прояви, створює постійний ризик ескалації насильства, порушення прав людини, безпеки народів, державним відносинам.
На сучасному етапі історичного розвитку світового співтовариства відповідну протидію усім видам злочинності здійснюється шляхом процесу формування правових держав та поетапним скороченням військово-політичного протистояння між державами. Водночас поглиблюється роль міжнародного та національного права під час здійснення зовнішнього контролю за злочинними проявами та застосуванням державного примусу до осіб, які вчинили злочин. Об’єктивні реаліївимагають розширення та поглиблення взаємодії між державами, їх судових таправоохоронних органів у боротьбі з міжнародними та національними кримінальними правопорушеннями.
КПК України за редакцією від 13 квітня 2012 р. містить окремий розділ ІХ «Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження», що включає з’ясування таких окремих положень, що стосуються загальних засад міжнародного співробітництва, міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція), кримінального провадження у порядку перейняття, визнання та виконання вироків іноземних судів та передання засуджених осіб.
Відповідно до ст. 542 КПК України (за редакцією від 13 квітня 2012 року) міжнародне співробітництво – це діяльність уповноважених органів під час кримінального провадження, що полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення,тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків.
Важливою формою міжнародної взаємодії між державами по боротьбі зі злочинністю є співробітництво в сфері судочинства по кримінальним
правопорушенням різних видів. Така форма співпраці має назву міжнародної правової допомоги.
Міжнародна правова допомога є офіційною діяльністю державних органів, яка здійснюється на підставі міжнародних договорів. Договори про правову допомогу забезпечують найбільш повне здійснення національної юрисдикції й уникнення конфлікту юрисдикцій – саме з цією метою держави їх укладають. З появою міжнародних судових органів міжнародні договори можуть передбачати можливість надання правової допомоги для здійснення міжнародної кримінальної юрисдикції.
Організацію по наданню міжнародної допомоги здійснюють компетентні органи суверенних держав. До уповноважених (центральних) органів в Україні відповідно до ст. 545 КПК України (в редакції від 13 квітня 2012 року) відносяться:
Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України.
В міжнародному та національному праві органами юстиції вважаються:
органи прокуратури в особі відповідних прокурорів; орган досудового
розслідування в особі слідчих та начальників слідчих підрозділів; суди загальної юрисдикції; Міністерство юстиції України і його відповідні органи та установи кримінально-виконавчої системи Міністерства юстиції України.
З метою підтримки органів юстиції може використовуватися допомога
національних центральних бюро (НЦБ) Інтерполу. Зазначені бюро Інтерполу є такими, що пов’язують Інтерпол з поліціями держав – членів Інтерполу. Вони є базовими пунктами для підтримки міжнародної поліцейської співпраці. Діяльність же Інтерполу заснована в 1923 році з метою реалізації потреб держав під час узгодження та координації сумісних зусиль для боротьби з міжнародною та національною злочинністю. Серед членів цієї потужної організації більше 200 держав. СРСР було прийнято до Інтерполу у 1990 році. Україна є членом даної організації як правонаступник СРСР.
Правову основу міжнародної співпраці в сфері судочинства по кримінальним правопорушенням складають Конституція України, загальновизнані засади та норми міжнародного права та міжнародні договори України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Закони України «Про прокуратуру», «Про міжнародні договори України», щодо ратифікації міжнародних договорів України про правову допомогу по кримінальним правопорушенням, що встановлюють загальні та спеціальні правила, з урахуванням яких повинна реалізовуватися міжнародна взаємодія по кримінальним правопорушенням різноманітних видів.
Базовими міжнародними правовими актами є: Устав ООН, Загальна
декларація прав людини, що була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН (1948 р.), Європейська конвенція про захист прав і основних свобод 1950 р., Віденська конвенція 1969 р. про право міжнародних договорів, що вступила в дію в1980 р., типові договори про взаємодопомогу в галузі кримінального правосуддя, про перейняття кримінального провадження та видачу, що були прийняті Генеральною Асамблеєю ООН (1990р.), Конвенція ООН 2000р. проти транснаціональної злочинності, а також інші міжнародні акти ООН та інших міжнародних організацій.
Міжнародні договори із правової допомоги в переважній більшості є
двосторонніми. В окремих випадках, за умови наявності певних інтеграційних відносин, питання правової допомоги вирішують на підставі багатосторонніх угод.Україна, наприклад, бере участь у двох таких системах міжнародної правової допомоги – СНД і Раді Європи. У рамках СНД це один багатосторонній договір –Конвенція про правову допомогу у правових відносинах із цивільних, сімейних та кримінальних справ 1993 р. У рамках Ради Європи укладено низку договорів:
Конвенцію про взаємну допомогу в кримінальних справах 1959 р., Конвенцію про видачу правопорушників 1957 р., Конвенцію про репатріацію неповнолітніх 1970 р.,Конвенцію про передачу заяв про правову допомогу 1977 р., Конвенцію про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р., Конвенцію про передачу засуджених 1983 р. тощо.
Висновок: Дослiдивши всi нормативнi акти МВС Украiни в мiжнароднiй дiяльностi,а сама с колишнiми краiнами СНД так званий договiр по дii УБЗОСНД №659 вiд 12.11.1993 року,Наказ про мiжнародну дiяльнiсть № 274 взаемодiя мiж пiдроздiлами МВС iнших держав,ця номативнабаза незмiнилася тому порядок дiй як в старому КПК так i в новому КПК Украiни.
