Військово-політична діяльність Петра-Конашевича Сагайдачного
Народився близько 1550 р. на Галичині у Кульчицях Самбірського повіту. Батька, заможного шляхтича, звали Конон, тому він Конашевич. 8 років навчався в Острозькій академії. Там отримав прізвище Сагайдачний, бо любив стріляти з лука, якого носять в сагайдаку.
Брав участь у морських походах на Молдавію, Лівонію, Очаків і Перекоп. 1616 р.- здобув Кафу. Цього ж року вибраний гетьманом. Реформи війська: партизанські ватаги претворив у регулярне військо, запровадив сувору дисципліну (забороняв пити горілку під час морських походів=), дозволяв тілесні покарання. Дипломатична діяльність: дбав про взаємини з Польщею –20тис. козацького війська брали участь у поході на Москву 1618р. для визволення польського королевича Володислава. Наслідок – Деулінська угода про повернення Смоленщини та Чернігово-Сіверщини до Польщі. У 1620 р. Сагайдачний пропонував звязки московському царю Михаїлу. Головні зусилля козаків спрямовував на боротьбу з турками і татарами. Був членом ордену «Християнської міліції», що боролась з мусульманами. 1621р. – битва під Хотином (польсько-українські війська проти турків). Зусиллями козаків наступ турків на Польщу було зупинено. Підтримка православної церкви: Разом з козацьким військом записався до Київського братства, був фундатором його школи.1620 р.- за ініціативи Сагайдачного єрусалимський патріарх Феофан висвятив митрополита Йова Борецького та трьох єпископів - відновлення православної ієрархії в Речі Посполитій.
У битві під Хотином П. Сагайдачний був поранений, 1622 р. помер. Як військовий діяч прославився вдалими походами проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Як політик підтримував стосунки з Польщею, надавав їй військову підтримку. У відповідь на це Сагайдачний вимагав затвердження його реформ, зокрема збільшення чисельності козацького війська та визнання Київської митрополії. Тобто стосунки з Польщею були єдиним компромісом, щоб втримати владу. Головні здобутки Сагайдачного: організоване військо, успішна політична діяльність власна церква, підтримка освіти.
Берестейська унія 1596 р. і національно-релігійна полеміка першої половини 17 ст.
Прoблeмa рeлiгiйнoгo пoрoзумiння мiж прaвoслaвнoю i кaтoлицькoю кoнфeсiями нa тeрeнax Укрaїни-Русi нaрoдилaся вжe нaприкiнцi XIV ст., кoли впeршe були oб’єднaнi у одній державі пoляки, литoвцi тa русини.
Причини унії: Поширення католицизму: намагання поляків поширити і уніфікувати свою віру, відновлення ідеї про єдину Христову церкву (1577- П.Скарга «Про єдність Божої церкви»), заклики до підпорядкування папі римському;. Криза православя: латинізація та утиски православних, втрата освіченої еліти, полонізація знаті, залежність духовенства від світських осіб, втручання грецьких єпископів, корумпованість церкви, занепад загальної освіти, відсутність підтримки Царгородської церкви (1453- падіння Константинополя). Ці чинники вивели русів з застою.
1590 року у Бересті відбувся перший проунійний собор. 1594 р.- були уклaдeнi тaк звaнi Тoрчинськi aртикули з виклaдoм умoв унії. 1595р. було затверджено документ про приєднання, який відправлявся папі римському. У жовтні 1596р. у Бересті на соборі було визнано унію з Римом. В цей же час було проведено собор православних, на якому засуджувалась унія. Посередниками з Римом були Іпатій Потій та Кирило Терлецький. Князь Острозький та патріарх Никифор були ініціаторами унії, але стали опозиціонерами.
Сoбoр 1596 р. Поділив Україну на 2 табори: православні та уніати. Уніати були підтримані шляхтою, ополяченим населенням, спочатку князем Острозьким. За православя виступали міщани, братства. Для них оборона віри частково ототожнювалась із обороною державності.
Розвиток полемічної літератури відбувався ще до Берестейського собору. Розпочав його твір Гeрaсимa Смoтрицькoгo “Ключ цaрствa нeбeснoгo” (1587 р.) присвячений обороні Русі від нападів (єзуїта В.Гербеста) та обороні старого календаря.
Після Берестейської унії між конфесіями розпочалася словесна війна.
Православна полеміка мала 3 центри: Вільно, Острог, Львів. У Вільно Степан Зизаній, автор трактату «Казання св. Кирила», ввів протестантську теорію про папу- антихриста.
Головні діячі Острогу - Христофор Філалет («Апокриcис»), Клірик Острозький, Мелетій Смотрицький («Тренос»- плач над православною церквою). У Львові було написано «Палінодію» Захарія Копистенського та «Пересторогу» 1605р.(спроба історіософії релігійної боротьби з апокаліптичними мотивами).
Уніати: найвизначніший полеміст Адам Іпатій-Потій: «Унія»(1595), «Антиризис»(1599), «Оборона собору флорентійського»(1604). Лев Кревза - «Оборона церковної єдності».
Берестейська унія, як спроба невдалого компромісу, була результатом не лише релігійних, а й національних та політичних чинників. Вона виявила проблеми обох конфесій та спричинила словесну боротьбу.
11. Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького (1648-1657)
Причини початку війни: 1.Посилення національно-релігійного гніту (ополячення, насадження католицизму, позбавлення майна православних церков) 2.Обмеження прав козацтва (1638р.- ординації війська запорозького) 3.Погіршення становища міщан та селян.
Розпочав національно-визвольну війну Богдан Хмельницький. Народився 1595р., навчався в єзуїтській колегії у Львові, брав участь у битві під Цецорою, де попав у полон. У Хмельницького виникли суперечки за хутір Суботів з шляхтичем Чаплинським. Неможливість вирішити конфлікт мирним шляхом змусила Хмельницького податись на Січ.
На Січі, що була на Микитинському розі, Хмельницького обрали гетьманом. Як гетьман він підписує угоду з ханом Чингісхан-Гіреєм про спільні дії проти Речі Посполитої. В травні 1648 під Жовтими Водами козацькі війська розбивають військо Стефана Потоцького. До середини липня вся територія Лівобережжя була звільнена від поляків. На Правобережжя Хмельницький відправив козацький загін Максима Кривоноса. Вересень 1648 – битва під Пилявцями. Битва закінчилась перемогою козаків. Було взято в облогу Львів. З польським королем Яном II Хмельницький уклав перемиря, і з різних причин військо припинило наступ.
Грудень 1648 (січень 1649)- урочистий вїзд Хмельницького до Києва. Його зустрічали єрусалимський патріарх Паїсій та київський митрополит Сільвестр Косів. У лютому до Хмельницького прибуває посольство Речі Посполитої. Під час переговорів Хмельницький проголошує програму розбудови окремої української держави.
Влітку 1649 битва козаків з поляками під Збаржем та Зборовом. Хоча козаки перемагали, зрада Іслам-Герая змусили військо відступати. Серпень 1648 - Зборівський договір: під владою гетьмана опинялись Київське, Братславське та Чернігівське воєводства; кількість реєстровців 40 тис.
Територія, що належала козакам отримала назву Гетьманщина (Військо Запорозьке). Столиця – м.Чигирин. Площа – 200тис.км.2 До держави позитивно ставились протестантські держави (Англія, Швеція). Відома переписка Олівера Кромвеля та Хмельницького. Нейтральною була позиція світської влади Московії, Валахії та Молдови. Православне духівництво підтримувало Хмельницького у війні.
Червень 1651 – битва під Берестечком. Зрада татар, «полон» Хмельницького, поразка козацького війська. Відступом командував Іван Богун. Підписання Білоцерківського договору: гетьману належить Київщина, кількість реєстровців – 20 тис.
1652 – битва під Батогом. Козаки перемогли, це було помстою за Берестечко.
1653р. битва під Жванцем, зрада татар змусила козаків укласти Камянецьку угоду.
1654р. – Переяславська рада, гетьман з козаками присягнули на вірність московському цареві Олексію. Московію представляв Василь Бутурлін. Укладено березовські статті: 1.гетьмана і старшину обирали на козацькій раді. 2.самостійними залишались укр. адміністрація та суд. 3.кількість реєстровців – 60тис. Угоди договору свідчать про конфедерацію.
Січень 1655- Охматівська(Дрижапольська) битва, невдала спроба звільнити Братславщину. Весна-літо 1655 – українсько-московська армія вела успішні бої в Білорусі та Литві.
Весна 1655- Хмельницький з Батурліним вирушили до Білої Церкви в напрямку Речі Посполитої. 16 вер. 1655– перемога над Городком (біля Львова). 12 листопада 1655р.- під м.Озерна козаки завдали поразки турецькій армії. Між гетьманом і Кримським Ханством підписано перемиря.
24 жовтня 1656 – Віленське перемиря між Московією та Річчю Посполитою. Хмельницький розцінив це як зраду.
Жовтень 1656 – Б.Хмельницький підписав угоду зз князем Трансельванії, початок походу проти Польщі. Взято Варшаву, проте війська відступили.
Липень- 1657 Богдан Хмельницький помер. Починається доба Руїни.
12. Історична основа роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада»
Після зречення Юрія Хмельницького козацька рада у січні 1663 р. в Чигирині обрала гетьманом Павла Тетерю. За Хмельницького Павло служив канцеляристом та полковим писарем, помираючи, гетьман назвав його пертендентом на булаву. За гетьманування Виговського Тетеря готував текст Гадяцького трактату.Ставши гетьманом, він пов’язував майбутнє Козацької держави з Варшавою.
На Задніпровї навесні 1662 р. Гетьманом був обраний полтавський полковник Яким Сомко, дядько і опонент Юрія Хмельницького. Однак цей вибір задовольнив не всіх. Ніжинський полковник Василь Залотаренко сам прагнучи влади, пише донос на суперника у Москву; Сомко відповідає тим же. Тому на обох як на родичів Хмельниченка поглядали з недовірою і вибір ради визнати не квапилися.
Доки обидва полковники змагалися на поверхню політичного життя виринув Іван Брюховецький колишній слуга Богдана Хмельницького. Він супроводжував його сина на науку до Києва, а коли Юрія проголосили гетьманом, подався на Запоріжжя. За три роки свого перебування на Січі завоював авторитет серед голоти, граючи на нелюбові запорожців до старшини. Увересні 1662 р. він приїздить до князя Григорія Ромодановського. Брюховецький настільки увійшов у довіру до князя, що той рекомендував його цареві як найбільш відданого претендента на гетьманство. Козаки сприймали його як захисника черні, тому також підтимували.
За таких умов наприкінці червня 1663 р. в полі під Ніжином була скликана чорна рада, на яку з’явилося понад 40 тис. козаків.
Обидві партії – Брюховецького і Сомка-Золотаренка – прибули туди в повному озброєнні, а царський уповноважений про всяк випадок оточив Ніжин військом. Через 3 дні суперечок чернь проголосила Брюховецького гетьманом, а Сомка було увязнено. Наприкінці вересня обидва були страчені як зрадники царя, а ще близько 50 осіб вислано на Сибір. Тоді ж за погодженням з Москвою був замінений апарат влади. Брюховецький здійснив своєрідний переворот, ще дужче зміцнивши промосковську орієнтацію Лівобережжя.
Пантелеймон Куліш взяв за основу роману літопис Самовидця. Автор літопису з недовірою ставився до черні, що відображено і в творі. Головну увагу звернено на Сомка, якого описано як ідеального козака. Брюховецький у цьому творі антигерой. Крім історичних осіб додано ще образи Шрама, його сина, Лесі, Пугача, що допомагають передати емоційний стан тієї доби.
