У всьому світі народна творчість цієї держави, серед якого дуже важливою ланкою виступають саме народні українські танці, є одним з найяскравіших.
Пояснимо чому. Вся справа в тому, що національний танець країни йде корінням в далеке, можна навіть сказати давнє, минуле. Він розвивався разом з історією українського народу і країни в цілому, складний з результатів багатовікових становлень саме національної самобутності, категорично відрізняється від такої у всіх інших народностей планети.
Україна - країна з відносно великою територією, тому кожен окремо взятий регіон має свої характерні особливості і традиції, які проявляються також і у виконанні народних танців.
У яку б частину держави не занесла вас доля, постарайтеся не пропустити періодично влаштовуються народні гуляння. Практично всі частини України виконують танці, що відрізняються власним темпом та ритмами, особливостями кроків, проходок і стрибків.
Наприклад, у східних регіонах, що межують з Росією, народні українські танці ввібрали в себе елементи культурної спадщини сусідньої країни. Центральна частина держави в рухах висловлює свою самобутність, а Західна Україна може похвастати барвистою «козацької» культурою.
Що ж вони означають?
Українські народні танці, назви яких можна зустріти практично в кожному путівнику, присвяченому етносу місцевого населення, поєднують в собі неймовірну гармонію, емоційну перенасиченість і фольклорну вічність. Але і це ще не все. Кожен привносить з них в культуру щось своє, якусь неповторну родзинку. Наприклад, український народний танець «Козачок» навіть своєю назвою увічнив славу героїв нації - запорізьких козаків.
Незважаючи на те що чітко визначених правил в «Козачку» немає, все ж, за традицією, його танцюють парами, з особливим веселощами і імпровізацією.
Талановиті музиканти за багато століть внесли чимало змін і різноманітності в оригінал мелодії «Козачка», але в танці все ж залишилася його чарівна ритміка, незвичайність такту, красиві і точні звуки.
Не можна не відзначити, що «Козачок» - це, без всяких сумнівів, дійство з сильним патріотичним характером.
До речі, те саме можна сказати і про другий народному танці - гопак, що складається з химерних рухів і незвичній для мешканців інших країн постановки, яку українці немов єством чують. Вони знають, як танцювати, щоб злитися з мелодією в одне ціле.
Народні українські танці зберігають у собі емоції і переживання багатьох поколінь цілої нації. У них відображені душа народу, його хвилювання, перемоги, поразки, досягнення, гумор і трагедія. Весь світ дізнається українські народна творчість по яскравому національному колориту, палкої пристрасті, кульмінаційним проривів, ніжним течіям, силі духу, неповторності рухів, ритму і мелодії.
Населення цієї країни пишається своїм героїчним минулим і сьогоденням, саме тому навіть в сучасному світі науково-технічного прогресу гурток під назвою «Українські народні танці для дітей» є чи не найбільш затребуваним серед молоді. Малюки та підлітки із задоволенням осягають ази та премудрості цього виду національної культури.
Танець як частина країни
Заглибившись в історію, можна дізнатися про те, що в цілому народні танці на Україні розвивалися під впливом давньослов'янських язичницьких традицій, культури сусідніх країн, перемог і поразок народу та вродженої музикальності нації. До нас дійшли і найдавніші види танців - обрядові.
Навіть зараз багато регіонів країни за стародавньою традицією весняні свята відзначають з піснями, веснянками та травневими хороводамі- «марінонькамі», які нагадують вінок з хитросплетенням яскраво-барвистих квітів.
Культурне багатство України складають народні танці з регіональними відмінностями: тропаки, гопаки, метелиці, козачки, коломийки, а на заході - польки, кадрилі, гуцулки і вальси.
Манера їх виконання сильно відрізняється в кожному регіоні: наприклад, на Поліссі кроки танцю часті з прискоком, а в степових районах переважають вільні і широкі рухи.
