Розрахунок установок аерозольного гасіння пожежі

 

Одним із перспективних напрямків розвитку засобів автоматичного пожежогасіння є газо-аерозольне пожежогасіння. Застосування таких засобів гасіння має ряд переваг над традиційними засобами. Принципово відрізняючись друг від друга механізмом впливу на осередок пожежі, устроєм технічних засобів, вони відрізняються і по змісту розрахункових методик. На сьогоднішній день відомо декілька методів рішення задачі розрахунку систем аерозольного пожежогасіння. Один із таких, основи якого використані в розробці відповідного ДСТУ, складається з наступного.

При розрахунку визначається необхідна маса аерозоле утворюючого складу (АУС) в установці, режим подачі аерозоля, кількість і тип ТЗАП, складається схема розміщення цих засобів, обгрунтовується вибір виду установки пожежної сигналізації, блока управління і сполучних мереж.

При проектуванні, монтажі й експлуатації ТЗАП необхідно використовувати пожежні сповіщувачі, приймально-контрольні, контрольно-пускові пристрої та ін. технічні засоби, на які є технічні умови і сертифікат відповідності вимогам нормативних документів.

Маса АУС, необхідна для ефективного захисту потрібного обсягу, визначається по формулі:

 

, (5.1)

 

де V - обсяг що захищається приміщення, м³;

q - концентрація АОС, обумовлена для кожного генератора експериментально, але не менше 50 г/м³;

К₁ - коефіцієнт запасу, що залежить від обсягу приміщення і потужності ТЗАП:

К₁=1.1 при обсязі до 50 м³;

К₁=1.2 при обсязі від 50 м³ до 250 м³;

К₁=1.3 при обсязі від 5000 м³;

К₂ - коефіцієнт, що враховує клас пожежі і дорівнює:

К₂ = 1.1 для пожежі класу У;

К₂ = 1.3 для пожежі класу А;

К₃ - коефіцієнт, що враховує не герметичність приміщення і являє собою:

К₃=1.1 при негерметичності від 0.1 до 0.2 %;

К₃=1.3 при негерметичності від 0.2 до 0.4 %;

К₃=1.6 при негерметичності від 0.4 до 0.5 %.

При комбінованому класі пожежі коефіцієнт запасу приймають максимальним.

При визначенні розрахункового обсягу приміщення, що захищається, обсяг устаткування, розташованого в ньому, із загального обсягу приміщення не відраховується.

Необхідна кількість генераторів вогнегасячого аерозолю в системі пожежогасіння визначається по формулі:

 

, (5.2)

 

де N - кількість генераторів;

m - маса одного заряду в однім генераторі, кг.

Методика розрахунку надлишкового тиску при подачі в приміщення вогнегасячого аерозолю така.

Розрахунок розміру надлишкового тиску при подачі вогнегасячого аерозолю в герметичне приміщення визначається по формулі:

 

, (5.3)

 

де S сума площ поверхні стін, підлоги і стелі приміщення, що захищається, м²;

- час роботи генераторів від моменту видачі сигналу на запуск до закінчення роботи останнього генератора, с:

М_АУС - сума мас АУС усіх генераторів, що входять до складу установки пожежогасіння, кг;

V - обсяг приміщення, що захищається, м³.

Надлишковий тиск у не герметичних приміщеннях визначається по формулі:

 

 

Безрозмірний параметр А знаходиться з виразу:

 

, (5.4)

 

де J - інтенсивність подачі аерозолю, кг/(м³Чс):

 

, (5.5)

 

d - параметр негерметичности приміщення, що захищається, обумовлений відношенням сумарної площі постійно відкритих прорізів в обсязі приміщення, м^-1.

Якщо параметр А<0.01, то розрахунок тиску не провадиться і вважається, що установка аерозольного пожежогасіння задовольняє вимогам рекомендацій по застосуванню ТЗАП.