Обіг радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції

Заняття № 4.

Тема: АНАЛІЗ ОКРЕМИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ЩОДО ОБ’ЄКТІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ (2 год.).

Мета: провести аналіз адміністративних правопорушень щодо об’єктів ветеринарної медицини; ознайомитися з складом зазначених правопорушень.

План

1. Порушення санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідеміологічних правил і норм (ст. 42 КУАП).

2. Обіг сільськогосподарської продукції, що містить хімічні препарати (ст. 42-1 КУАП), радіонукліди (ст. 42-2 КУАП), мікроорганізми та інші біологічні агентами понад гранично допустимі рівні (ст. 42-3 КУАП).

3. Порушення правил державної власності на тваринний світ (ст. 50 КУАП) та використання об’єктів полювання, і рибальства (ст. 85, 85-1 КУАП).

4. Порушення вимог щодо охорони диких тварин (ст. 87, 88-1 КУАП), охорони тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, зоологічних та ботанічних колекцій (ст. 42, 88-2, 90 КУАП).

5. Незаконний експорт та імпорт об’єктів тваринного і рослинного світу (ст. 88 КУАП). Порушення правил охорони та використання природно-заповідного фонду (ст. 91 КУАП). Жорстоке поводження з тваринами (ст. 89 КУАП).

6. Порушення порядку обігу мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій (ст. 90-1 КУАП).

7. Порушення ветеринарно-санітарних правил, правил щодо карантину тварин (ст. 107 КУАП), правил тримання собак і котів (ст. 154 КУАП).

8. Порушення законодавства про племінну справу у тваринництві (ст. 107-1 КУАП).

9. Порушення законодавства про захист прав споживачів (ст. 156-1 КУАП), правил торгівлі на ринках (ст. 159 КУАП). Обіг продукції, яка не відповідає вимогам стандартів (ст. 167, 170 КУАП). Неправомірне застосування національного знака відповідності (ст. 170-1 КУАП).

10. Порушення встановленого порядку видачі сертифіката відповідності, правил застосування засобів вимірювальної техніки (ст. 172-1 КУАП).

11. Злісне ухиляння експерта ветеринарної медицини від явки до органів досудового слідства або дізнання (ст. 185-4 КУАП).

12. Самоуправство (ст. 186 КУАП). Одержання неправомірної винагороди працівником ветеринарної медицини (ст. 172-2, 172-5 КУАП). Підкуп.

13. Порушення правил адміністративного нагляду. Невиконання законних вимог посадових осіб органів державного контролю якості лікарських засобів, державної санітарно-епідеміологічної служби та державної служби ветеринарної медицини (ст. 188-10, 188-11, 188-22 КУАП).

14. Порушення правил виготовлення та порядку обліку і зберігання печаток та штампів (ст. 189-2 КУАП).

 

Методичне забезпечення:

1.Конституція України // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141. Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 8.12.2004 року № 2222-IV, від 1.02.2011 року № 2952-VI, від 19.09.2013 року № 586-VII, від 21.02.2014 року № 742-VII.

2. Яценко І.В. Ветеринарне правознавство України: Навчальний посібник / за ред.. проф. Яценка І.В. – Харків, 2013. – 418 с.

3. Яценко І.В. Ветеринарне законодавство України. Збірник нормативно-правових актів / І.В. Яценко, О.В. Митрофанов, М.М. Бондаревський, С.А. Ткачук, Р.І. Білик. – Харків: Стиль-Издат, 2012-2013. – Книга перша, друга, третя, четверта.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР, 1984, додаток до № 51, ст. 1122. Із останніми змінами від 4 липня 2014 року № 1586-VII.

5. Адміністративне право: Навчальний посібник. / О.І. Остапенко, З.Р. Кисіль, М.В. Ковалів, Р.В. Кисіль. – К.: Правова єдність, 2008. – 533 с.

 

Зміст заняття:

 

1. Порушення санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідеміологічних правил і норм (ст. 42 КУАП)

Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідеміологічних правил і норм регулюється ст. 42 КУАП України

Зазначене правопорушення передбачає посягання на здоров'янаселення. Санітарні правила, норми і гігієнічні нор­мативи – це обов'язкові для виконання нормативні документи, що визначають критерії безпеки і (або) нешкідливості для людини факторів довкілля і вимоги щодо забезпечення оптимальних умов життєдіяльності людини.

Санітарні норми встановлюються в різних сферах людської діяльності Такі правила визначають порядок дій громадян і посадових осіб щодо забезпечення сприятливого для життя і здоров'я людей стану навколишнього середовища, запо­бігання інфекційним, масовим неінфекційним захворюванням та отруєнням. Санітарні правила обов'язкові для додержання всіма державними органами, громадськими й іншими господарюючими суб'єктами, організаціями й установами незалежно від їх підпо­рядкованості та форм власності, посадовими особами і громадянами.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає в порушенні санітарних правил і норм, незалежно від тієї галузі, де воно відбувається.

Порушення санітарних правил може бути вчинено як шляхом активних дій (наприклад, наявність продовольчих товарів, що містять збудників інфекційних захворювань), так і шляхом бездіяльності. Адміністративно караною бездіяльність буде тоді, коли на винному лежав обов'язок діяти відповідним чи­ном, наприклад, знищити заражені продукти.

Для притягнення винного до адміністративної відповідальності досить самого факту порушення санітарних правил незалежно від наслідків, що настали в результаті такого порушення.

Суб'єктивна сторона правопорушення. Із суб'єктивної сторонипорушення санітарних правил може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Суб'єкт правопорушення — громадя­нин, який досяг 16-річного віку, який порушив санітарні правила загального характеру, а також працівник або посадова особа, в обов'язки яких входить додержання відповідних санітарних правил (працівники громадського харчування, медичних установ, інших об'єктів соціальної інфраструктури, посадові особи тих же установ тощо).

Санкції: накладення штрафу.

Обіг сільськогосподарської продукції, що містить хімічні препарати (ст. 42-1 КУАП), радіонукліди (ст. 42-2 КУАП), мікроорганізми та інші біологічні агентами понад гранично допустимі рівні (ст. 42-3 КУАП).

Виробництво, заготівля, реалізація сільськогосподарської продукції, що містить хімічні препарати понад гранично допустимі рівні регулюється ст. 42-1 КУАП України

Сільськогосподарська продукція – це продукти рослинництва і тваринництва (зерно, овочі, фрукти, картопля, м'ясо, молоко, яйця, мед та ін.). Ненормоване і некваліфіковане застосування хімічних засо­бів під час виробництва сільськогосподарської продукції завдає шкоди здоров'ю людей, тягне негативні екологічні наслідки. Тому законо­давством установлюються регламенти раціонального і безпечного застосування таких препаратів, а також організований контроль за рівнями їх вмісту в зазначеній продукції під час її виробництва, заготівлі, реалізації, який здійснюють органи санітарного нагляду і ветеринарного нагляду (Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України), а також Держкомітет України із стандартизації, метрології та сертифікації, лабораторії санітарно-ветеринарної експертизи, лабораторії хіміко-токсикологічного і фізико-хімічного контролю, інспекції заготівлі та якості сільгосппродукції.

Гранично припустимі рівні концентрації хімічних препаратів у сільськогосподарській продукції, реалізованій населенню, затвер­джуються: Головним державним санітарним лікарем і Державною ветфітослужбою України. Ці норми доводять до санепідемстанцій і зазначених вище лабораторій.

Об'єкт правопорушення — здоров'я населення.

Об'єктивна сторона правопорушення проступку виражається у виробництві, заготівлі або реалізації сільськогосподарської продук­ції, що містить хімічні препарати понад гранично припустимі рівні концентрації. При цьому заготівля продукції може здійснюватися державними заготівельними організаціями, організаціями спожив­чої кооперації, приватними підприємствами чи підприємцями як в особистих підсобних господарствах населення, так і у фермерському й іншому господарствах.

Продукція може реалізовуватися в різних формах: продаж на ринку громадянам, іншим споживачам, обмін, постачання за до­говорами тощо. Слід мати на увазі, що до реалізації на ринках до­пускається лише доброякісна продукція тваринного і рослинного походження, що пройшла у встановленому порядку контроль у лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, а під час реалізації с.-г. продукції заготівельної або торговельної організації виробник (фермерське або інше господарство) повинен представити сертифікат, що видається хіміко-токсикологічною лабораторією. В цьому сертифікаті вказується вміст хімічних, біо­логічних, фізичних факторів у продукції.

Суб'єктивна сторона правопорушення. Із суб'єктивної сторони правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Суб'єкт правопорушення. Суб'єктом правопорушення можуть бути громадяни і по­садові особи сільськогосподарських, заготівельних і торговельних організацій.

Санкції: накладення штрафу з конфіска­цією зазначеної продукції або без такої.

Обіг радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції

Заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції регулюється ст. 42-2 КУАП України.

Неякісні продукти харчування, у першу чергу радіоактивно забруднені, становлять особливу небезпеку для здоров'я людей. Тому в країні встановлені гранично припустимі рівні вмісту радіо­нуклідів у продуктах харчування та іншій продукції, організований контроль за додержанням законодавства про радіацію особами, що здійснюють заготівлю, переробку і збут зазна­чених продуктів. Функції радіологічного контролю законодавством покладені на органи санітарного нагляду системи Міністерства охо­рони здоров'я і Міністерство аграрної політики України, Державний комітет України із стандартизації, метрології, сертифікації.

Функції радіологічного, хіміко-токсикологічного і фізико-хімічного контролю за продукта­ми харчування, реалізованими підприємствами торгівлі і громад­ського харчування незалежно від форм власності та громадянами, покладені також на Державний комітет зі справ щодо захисту прав споживачів та його органи на місцях.

Об'єкт правопорушення — здоров'я населення.

Об'єктивна сторона правопорушення. Обов'язковою ознакою об'єктивної стороницьогоправопорушення є активні дії з виробництва, переробки або збуту радіоактивної продукції, а саме: продуктів харчування чи іншої про­дукції, що має на своїй поверхні частки радіоактивного матеріалу у вигляді пилу або радіоактивні частки містяться в самих клітинах рослин чи тварин.

Заготівля – дії зі збирання врожаю зерна, картоп­лі чи інших сільськогосподарських культур, відгодівлі худоби на м'ясо, доїння корів, промислу риби або дичини, збирання плодів диких рослин, грибів тощо.

Переробка – вплив на продукти харчування та іншу продукцію, що надає їм придатність для вживання як готового продукту, так і напівфабрикату (це сушіння, варення, пастеризація, заморожування тощо).

Збут має місце під час оплатної (продаж, обмін тощо) або безоплатної (подарунок) передачі радіоактивно забруднених продуктів харчу­вання чи іншої продукції у володіння іншій фізичній або юридичній особі. Пригощання радіоактивно забрудненою їжею необхідно також розглядати як збут продуктів харчування.

Суб'єкт правопорушення – загальний(будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку), а також посадові особи сільськогосподарських і торговельних організацій.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується умисною виною і спеціальною метою — збути радіоактивно забруд­нені продукти харчування чи іншу продукцію. Тому, наприклад, заготівля радіоактивно забруднених продуктів харчування для особистого вживання або для подальшого їх знищення не утворює складу цього правопорушення. Продукти харчування та інша продукція, зазначена в статті 42-2 КУАП України, підлягають знищенню.

Санкції: накладення штрафу з конфіскацією зазначеної продукції або без такої.

Обіг продуктів харчування чи продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами та іншими біологічними агентами

Виробництво, зберігання, транспортування або реалізація продуктів харчування чи продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами та іншими біологічними агентами понад гранично допустимі рівні регулюється ст. 42-3 КУАП України.

Підвищений рівень вмісту в продуктах харчування або продовольчій сирови­ні мікроорганізмів, що не є патогенними і в нормальних дозах корисні та необхідні для повноцінного і здорового харчування людського організму, призводить до мутагенної, алергенної чи іншої дії продуктів під час їх споживання в загальноприйнятих кількостях, межі яких установлюються МОЗ України. Патогенні мікроорганізми також не становлять небезпеки, якщо їх вміст і стан активності в продук­тах харчування і продовольчій сировині не перевищує гранично допустимих рівнів.

Функції нагляду за додержанням законодавства про безпечність про­дуктів харчування і продовольчої сировини підприємствами, орга­нізаціями всіх форм власності та підпорядкування і громадянами також покладені на органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та санепіднагляду.

Продукти харчування — це продукти рослинного або тваринно­го походження, призначені в природному вигляді (яблука, морква, огірки тощо), і/або після певної обробки (картопля, м'ясо й ін.) для вживання людьми.

Продовольча сировина — продукція рослинного, тваринного, мінерального, синтетичного або біотехнологічного походження, яка використовується для виробництва харчових продуктів.

Об'єкт правопорушення — здоров'я населення.

Об'єктивна сторона правопорушення. Склад цього правопорушення полягає в порушенні законодавства про безпеку продуктів харчуван­ня і продовольчої сировини. Таке порушення може бути вчинене як шляхом активних дій (виробництво, транспортування, реалізація), так і шляхом бездіяльності (зберігання).

Виробництво — організований процес, за допомо­гою якого створюється виробнича сировина або харчовий продукт.

Транспортування — це активні дії щодо переміщення зазначених продуктів з одного місця в інше в межах України або з перетинанням її кордону (ввезення на територію). З метою запобігання занесенню в Україну особливо небезпечних хвороб тварин, а також хвороб, спіль­них для людей і тварин, створена регіональна служба державного ветеринарного контролю на державному кордоні і транспорті.

Зберігання — це перебування продуктів харчуван­ня або продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами або біологічно активними агентами понад гранично припустимі рівні, у володінні винного (у приміщенні, сховищі, інших місцях), що створює можливість забруднення навколишньої території й чистих продуктів.

У разі підтвердження їх невідповідності вимогам безпечності, підлягають утилізації або знищенню, відповідно до Закону України «Про безпечність і якість харчових продуктів»).

Суб'єктивна сторона правопорушення полягає увчиненні його як умисно, так і з необережності.

Суб'єкт правопорушення — загальний (особа, яка досягла 16-річного віку), а також працівники і посадові особи вироб­ничих, транспортних і торговельних організацій, до чиїх обов'язків входить додержання відповідних норм законодавства про безпеку продуктів харчування і продовольчої сировини.

Санкції: накладення штрафу з конфіскацією зазначеної продукції або без такої.