Зміст і поняття підприємницької діяльності

Всі види підприємницької діяльності, а також зміст підприємництва як соціально-економічного процесу, регламентуються Господарським Кодексом України.

Згідно із ГКУ підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Поняття «підприємництво» надзвичайно широке і містке. У ньому переплітається сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних, моральних і психологічних відносин. Воно склалося протягом значного часу, змінюючись під впливом базисних і надбудовних інститутів, психології людей тощо.

Разом із тим підприємництво – це не будь-яка господарська діяльність, а особливий вид діяльності, і ця особливість характеризується такими суттєвими (конкретними) ознаками:

по-перше, це самостійна діяльність, діяльність «за свій рахунок». Основою підприємницької діяльності є власність підприємця;

по-друге, це ініціативна творча діяльність. В основі здійснення підприємницької діяльності лежить власна ініціатива, творчо-пошуковий, інноваційний підхід;

по-третє, це систематична діяльність. Підприємницька діяльність повинна бути постійною, пов’язаною з відтворювальним процесом і обов’язково офіційно зареєстрованою;

по-четверте, це діяльність, яка здійснюється на власний ризик. Підприємницька діяльність здійснюється під власну економічну (майнову) відповідальність;

по-п’яте, метою цієї діяльності є одержання прибутку або власного доходу.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законом. На відміну від цього здійснення підприємницької діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування забороняється.

До основних принципів підприємництва належать:

- вільний вибір діяльності на добровільних засадах;

- залучення до підприємницької діяльності майна і засобів юридичних осіб і громадян;

- самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників, споживачів виготовленої продукції, установлення цін відповідно до витрат виробництва із дотриманням діючого законодавства;

- вільне наймання працівників;

- залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, використання яких не заборонено чи не обмежено законодавством;

- вільний розподіл прибутку, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

- самостійне здійснення підприємцем (юридичною особою) зовнішньоекономічної діяльності;

- використання будь-яким підприємцем належної йому частини валютного виторгу за власним розсудом. Підприємницька діяльність – робота індивіда, що ґрунтується на розвитку особистісних факторів, розширенні знань про свої можливості, спрямована на досягнення найкращого результату в господарській діяльності, одержання економічної вигоди і, насамперед, присвоєння додаткового продукту.

Підприємництво є особливим видом економічної активності через обов’язкову наявність етапу, пов’язаного з підприємницькою ідеєю – результатом розумової діяльності, яка згодом набуває матеріалізованої форми.

Підприємництво – один з важливих факторів соціально-економічного прогресу, тому суспільство зацікавлене в цивілізованому підприємництві, яке повинне мати розвинуту систему підтримки. Сутність підприємництва більш глибше розкривається через його основні функції – інноваційну (творчу), ресурсну, організаційну, стимулюючу (мотиваційну).

Розвиток підприємництва здійснюється під впливом рушійних сил, основними з яких є: суперечності, ділова творчість людини, ризик, потреби, економічний інтерес та конкуренція.