Словник термінів, які використовуються в банківській практиці

Аваль — вексельне поручительство, за яким особа, яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання зобов’язань перед будь-ким із зобов’язаних за векселем осіб: акцептантом, векселедавцем, індосантом.

Авальний кредит — застосовується комерційними банками як гарантійна послуга. Його метою є покриття зобов’язань клієнта, якщо останній не може виконати їх самостійно. Авальний кредит існує у вигляді різноманітних форм гарантій або доручень: гарантії платежу, постачання, надання позики, доручення щодо кредиту, податкові, митні, судові.

Аванс — грошова сума, яка видається в рахунок наступних платежів за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги.

Авансування — економічний процес, при якому грошові кошти, використані на виробництво, повертаються до свого вихідного пункту із приростом у вигляді додаткового продукту.

Аверс — лицьовий бік монети або медалі.

Авізо — офіційне повідомлення про виконання розрахункової операції, яке направляється одним контрагентом іншому. За допомогою авізо банки повідомляють своїх клієнтів про дебетові й кредитові записи, про залишки коштів на рахунках, про виплату переказів, виставлення чека, відкриття акредитива.

Авуари — 1) активи (грошові засоби, чеки, векселі, перекази, акредитиви), за рахунок яких проводяться платежі та гасяться зобов’язання їхніх власників; 2) ліквідна частина активів банку, в тому числі в іноземній валюті, цінних паперах і золоті, яка зберігається в іноземних банках. Сукупність цих засобів, які належать будь-якій державі, називають іноземними авуарами. Вони поділяються на вільні (які використовуються без обмежень), блоковані (які перебувають у розпорядженні держави чи банків) і з певним режимом користування.

Агент — представник організації чи установи, який виконує ділові доручення.

Агентська винагорода — оплата посередницьких послуг з продажу товару і його реклами з метою розширення збуту.

Агентська угода — угода з фізичною чи юридичною особою про виконання нею певного роду обов’язків від імені та в інтересах принципала.

Агентські операції — здійснення фактичних і юридичних дій, пов’язаних з продажем чи купівлею товару на обумовленій території за дорученням однієї сторони (принципала) незалежною від неї іншою стороною (агентом) за рахунок і від імені принципала.

Адендум — доповнення до угоди з боку сторін, які її підписали.

Ажіо — різниця в сумах валютної виручки чи платежів при зміні курсу валюти платежу і національної валюти з часу укладення угоди до моменту платежу за торгово-економічними операціями.

Ажіотаж — спекулятивні операції на товарному ринку, товарній і фондовій біржах, які спричинюють штучне коливання цін.

Ажур — виконання бухгалтерських записів у день проведення відповідних операцій.

Акредитив — доручення банку одному чи кільком банкам здійснювати за розпорядженням і за рахунок клієнта платежі юридичній чи фізичній особі в межах визначеної суми і на умовах, зазначених у дорученні; цінний папір (іменний), який засвідчує право особи, на ім’я якої він виписаний, отримати в банку вказану в акредитиві суму. За відкриття акредитива банк бере комісію.

Активи — усе, чим володіє підприємство. Є три види активів:

—поточні, які складаються з грошового капіталу та коштів, що можуть бути швидко трансформовані в готівку (як правило, протягом року);

—основний капітал з тривалим строком служби (будівлі, споруди, обладнання та земля), який використовується підприємством у виробництві товарів і послуг, а не для швидкого перепродажу;

— патенти і торгові знаки, що не мають натурально-речової форми, але цінні для підприємства; капіталовкладення в інші компанії або довгострокові цінні папери; «витрати майбутніх періодів», наприклад, первинні збитки на реалізацію нового проекту, які будуть відноситися на затрати протягом кількох звітних періодів, різні інші активи (залежно від профілю підприємства).

Активи тривалого користування, довгострокові активи — активи, які використовуватимуться компанією понад один рік.

Активи, що легко реалізуються — поточні активи з вирахуванням товарно-матеріальних запасів. Називаються також ліквідними активами, оскільки можуть бути швидко трансформовані в наявний грошовий капітал.

Активна/пасивна участь — ступінь участі інвестора в управлінні процесом викупу компанії. Активний учасник завжди призначає директора-спостерігача в раду директорів компанії, що викуповується. Пасивний інвестор практично не бере участі в процесі підготовки угоди щодо викупу.

Активні операції банків — фінансові операції по розміщенню вільних грошових коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій банку належать; видача кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції та операції з векселями.

Акуїтет — терміновий державний займ із щорічним погашенням боргу і сплатою відсотків.

Акцепт — згода на оплату або гарантування оплати грошових, розрахункових, товарних документів чи товару; згода на укладення договору на запропонованих умовах.

Акцептант — особа, яка бере на себе зобов’язання заплатити за поданим рахунком, векселем.

Акції в обігу — акції в руках у інвесторів, тобто всі випущені акції з відрахуванням власних акцій у портфелі компанії.

Акції з правом участі — певні класи привілейованих акцій та звичайних акцій з привілеями, власники яких можуть одержувати додаткові дивіденди в межах завчасно встановленої частки від прибутку, який залишився після виплати дивідендів по привілейованих акціях.

Акції на пред’явника — акції, в яких не зазначено імені їх власника. В книзі реєстрації акцій акціонерного товариства фіксується лише загальна кількість випущених на пред’явника акцій.

Акціонерна компанія — юридична особа, створена для ведення комерційної або виробничої діяльності з метою одержання прибутку. Капітал акціонерної компанії поділено на окремі частки (акції або паї), що належать приватним особам і за їх рішенням можуть бути передані іншим особам. Різні інвестори можуть вкладати у загальну суму капіталу різні частки, при цьому прибуток розподіляється між акціонерами пропорційно до кількості акцій, що їм належать. Акціонери контролюють діяльність компанії, маючи право голосу на щорічних зборах акціонерів, коли обирається рада директорів, яка і здійснює безпосереднє керівництво діяльністю компанії.

Акціонерний капітал — оплачена частка капіталу, вкладеного в підприємство в обмін на вимогу щодо частки у будь-яких майбутніх прибутках, які розподіляються у формі дивідендів. Основними формами акціонерного капіталу в порядку черговості пред’явлення вимог на прибуток, що розподіляється, є привілейовані акції та звичайні акції. Термін використовується також для позначення в пасиві балансу, що вказує суму, яку внесли акціонери і яка разом із нерозподіленим прибутком становить власний капітал.

Акція — вид цінних паперів, що засвідчує внесення коштів до статутного фонду компанії, дає право її власнику на частку прибутку, що розподіляється, і на частку залишкової вартості компанії, якщо остання ліквідується.

Алонж — додаток до векселя, на якому ставиться поручительський гарантійний запис-аваль.

Альпарі — відповідність біржового курсу цінних паперів, валюти, векселів їх номіналу (паритету).

Амортизація — поступова втрата в процесі експлуатації первинної вартості обладнання з одночасним перенесенням вартості основних фондів на продукцію, яка виготовляється з метою накопичення коштів для їх оновлення.

Аналіз витрат — надає можливість зекономити витрати на виробництво і реалізацію.

Аналіз затрат і вигод — метод оцінки інвестиційного проекту, за яким ураховуються всі соціальні і фінансові затрати та вигоди, пов’язані з проектом.

Аналіз портфеля напрямів діяльності — проміжний етап дослідження діяльності фірми. В рамках цього аналізу вивчається і порівнюється ефективність усього комплексу напрямів виробництва і реалізації, робляться висновки про необхідність зміни портфеля напрямів згідно з питомою вагою існуючих, введенням нових і відмовою від неефективних напрямів діяльності.

Антиципація — виплата грошей за борговим зобов’язанням до обумовленого строку.

Анулювання боргу з використанням застави — ліквідація заборгованості шляхом надання фінансових активів (наприклад, облігацій із нульовим купоном), які кладуться на довірчий рахунок як забезпечення основної суми боргу. Номінальна вартість і настання строку платежу за заставними інструментами повинні збігатися з відповідними характеристиками боргу, який анулюється, щоб, коли настане строк платежу, надходження за заставними інструментами могли бути використані для повного погашення основної суми боргу єдиним платежем за методом «аеростата».

Арешт банківського рахунку — тимчасове припинення будь-яких операцій по рахунку, вчинене без згоди на це клієнта і без розторгнення договору банківського рахунку.

Аудит — ревізія, перевірка достовірності бухгалтерського обліку і звітності з метою попередження банкрутства підприємства чи організації та підтвердження результатів їхньої діяльності.

Аудитор — незалежна особа, яка перевіряє фінансово-господарський стан акціонерного товариства і має спеціальний дозвіл державних органів, які спостерігають за діяльністю відповідної компанії. До функцій аудитора належить не лише контроль, а й консультації.

Аукціон — продаж з публічних торгів, при якому товари чи майно, що реалізуються, купуються особою, яка запропонувала найвищу ціну.

Аутрайт — проста термінова валютна угода, яка передбачає платежі за курсом «форвард» у строки, чітко визначені сторонами угоди.

Баланс — документ бухгалтерського обліку, який в узагальнюючому вигляді інформує про стан справ фірми на певну дату шляхом зіставлення засобів, які використовуються в процесі підприємницької діяльності, з одного боку, і джерел фінансування — з іншого. Баланс банку відображає у систематизованому вигляді банківські операції з кредитно-розрахункового і касового обслуговування клієнтів і складається щоденно всіма банками.

Баланс оборотних засобів — документ, що враховує надходження і витрати фірми, в якому показано характер руху засобів фірми протягом певного проміжку часу. Надходження коштів створюється за рахунок прибутку, амортизаційних відрахувань, змін у кредиторській та банківській заборгованості, приросту матеріально-виробничих запасів й інших надходжень. У використаних засобах враховуються виплати дивідендів, нові капіталовкладення, зміни в дебіторській заборгованості та інші витрати.

Балансова вартість акції — вартість власного капіталу (оплачена частина акціонерного капіталу плюс нерозподілений прибуток), яка припадає на одну звичайну акцію. Ця вартість є загальною сумою власного капіталу в балансі підприємства на певний момент часу, яка ділиться на кількість акцій, випущених в обіг. Балансову вартість акції треба відрізняти від номіналу акції, її ринкової ціни і від її вартості у випадку ліквідації підприємства.

Балансова вартість основного капіталу — вартість основного капіталу в грошовому вираженні на певний момент часу, вказаний у балансі. Як правило, дорівнює вартості придбання мінус накопичена амортизація.

Балансовий прибуток — загальна сума прибутку по всіх видах діяльності підприємства, установи, яка відображається в балансі.

Баланс руху капіталів і кредитів — співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, а також наданих і отриманих міжнародних кредитів.

Банк — установа, створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені за умов повернення, платності і строковості; є юридичною особою.

Банк довгострокових вкладень — кредитна установа, яка здійснює фінансування і кредитування капітальних вкладень.

Банк-емітент — банк, який випускає в обіг грошові знаки, цінні папери, платіжно-розрахункові документи.

Банки-кореспонденти — банки, що виконують на основі кореспондентського договору доручення один одного по платежах і розрахунках через спеціально відкриті рахунки.

Банківська асоціація — об’єднання комерційних банків, яке створюється з метою захисту їхніх професійних інтересів.

Банківська ліквідність — здатність банку погасити в строк зобов’язання; визначається співвідношенням і структурою активів і пасивів банку.

Банківський кредит — надається банками, спеціальними кредитно-фінансовими установами функціонуючим підприємцям та іншим позичальникам у вигляді грошових позичок.

Банківський переказ — доручення однієї особи (того, хто переказує) банку перевести певну суму на користь іншої особи (отримувача). Банк, який прийняв доручення на переказ, виконує його через свого кореспондента.

Банківські білети (банкноти) — грошові знаки, що випускаються центральним емісійним банком.

Банківські ресурси — сукупність коштів, які знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення кредитних та інших активних операцій.

Банкір — менеджер і власник грошового капіталу, який спеціалізується на веденні банківських операцій.

Банк моделей — набір математичних моделей, що допомагають учасникам ринку прийняти оптимальні маркетингові рішення.

Банкнотний обіг — функціонування випущених центральними банками банківських білетів як засобів обігу і платежу.

Банко — ціна або курс, за яким банк продає і купує цінні папери.

Банкрутство — неспроможність боржника (підприємства, фірми, банку чи організації) заплатити за своїми борговими зобов’язаннями.

Безнадійні борги — приблизна сума щодо рахунків дебіторів, яка, на думку компанії, ніколи не буде одержана.

Бізнес — будь-який вид діяльності, що приносить прибуток.

Бізнес-план — документ, що готується керівництвом компанії (можливо, спільно із професійними консультантами), яка викуповується. У ньому докладно характеризується минуле, сучасне і прогнозоване майбутнє пропонованої до викупу компанії з метою зміцнення її фінансового стану в майбутньому. В бізнес-плані містяться детальний аналіз діяльності керівництва компанії, її матеріальних, трудових, виробничих та фінансових ресурсів, а також дані про минулу діяльність компанії та її становище на ринку на поточний момент. У бізнес-плані також подаються форми звіту про прибутки та збитки, балансу і звіту про рух готівки за прогнозами на найближчі один—три роки і менш детальні прогнози на віддаленіші терміни. В документі викладаються ідеї ініціативної групи, яка готує викуп, її стратегія і поставлені завдання, відповідно до яких надалі аналізуватимуться результати роботи компанії.

Біржа — державна чи акціонерна організація, яка надає приміщення, певні гарантії, розрахункові та інформаційні послуги для операцій з цінними паперами або товарами, отримуючи за це комісійні, і накладає певні обмеження на торгівлю. Організовує оптову торгівлю товарами, які мають стійкі та чіткі якісні параметри (товарна біржа), або систематичні операції з купівлі-продажу цінних паперів, золота, валюти (фондова біржа).

Бланковий вексель — незаповнений вексель, на якому стоїть лише підпис векселедержателя.

Бланковий кредит — кредит, наданий без забезпечення товарно-матеріальними цінностями чи цінними паперами.

Бланковий напис — передатний напис векселедержателя на зворотному боці векселя без зазначення імені нового власника, що передає будь-якій особі право утримання з векселедержателя вказаної на векселі суми.

Блокована валюта — іноземна валюта на рахунках у банках, використання якої заборонено чи обмежено органами державної влади.

Бони — 1) короткострокові боргові зобов’язання держави, муніципальних органів і приватних фірм; 2) паперові гроші, що втратили силу платіжного засобу.

Боргове зобов’язання, нота, вексель — форма фінансування угоди продавцем; вид відстроченого платежу. Покупець погоджується здійснювати платежі утримувачу ноти у вказані строки в майбутньому. Утримувач ноти може одержати наявні кошти до настання строку платежу, продавши її зі скидкою фінансовій організації, яка одержить оплату в повному обсязі, коли настане строк платежу.

Брокер — офіційний посередник при укладанні угод між покупцями і продавцями товарів, цінних паперів, валют та інших цінностей на фондових і товарних біржах, валютних ринках. Укладає угоди від свого імені за дорученням і за рахунок клієнтів.

Бюджет — грошовий вираз, збалансованого кошторису доходів і витрат на певний період. Якщо витрати перевищують доходи, бюджет зводиться з дефіцитом. Перевищення доходів над витратами створює позитивний залишок бюджету.

Вальвація — визначення цінності, вартості іноземної валюти в національній грошовій одиниці.

Валюта — грошова одиниця країни, яка бере участь у міжнародному економічному обміні та інших міжнародних операціях, пов’язаних із грошовими розрахунками. В якості валюти національна грошова одиниця має міжнародну «ціну», яка виражається в її валютному курсі. На практиці валюта використовується у формі національних банкнот, а також платіжних засобів і кредитних інструментів розрахунку (чеки, тратти, перекази тощо). До валюти відносять також створені на основі міжнародних домовленостей розрахункові грошові одиниці, які існують як записи на рахунках. Усі національні валюти «паперові».

Валюта конвертована (оборотна) — вільно й без обмежень обмінюється на будь-яку іноземну валюту.

Валюта конвертована частково — оборотність валюти обмежена тими чи іншими власниками або тими чи іншими валютними операціями.

Валюта неконвертована (замкнута) — функціонує в межах однієї країни.

Валюта операції — валюта, в якій установлюється ціна товару у зовнішньоторговельному контракті або виражається сума наданого міжнародного кредиту.

Валюта платежу — валюта, в якій відбувається фактична оплата товару в зовнішньоторговельній операції або погашенні міжнародного кредиту. Може збігатися з валютною операцією, проте можливе і незбігання: 1) при кліринговій формі розрахунків; 2) при вираженні контрактних цін у традиційних валютах; 3) при введенні в контракт як валюти операції будь-якої лічильної одиниці.

Валюта ціни — грошова одиниця, в якій виражена ціна товару в зовнішньоторговельному контракті. Називається також валютою операції (контракту).

Валютна виручка — надходження в іноземній валюті від реалізації товарів і послуг на зовнішньому ринку.

Валютна девізна політика — система регулювання валютного курсу при купівлі та продажу іноземної валюти за допомогою валютної інтервенції і валютних обмежень.

Валютна інтервенція — цільові операції з купівлі-продажу іноземної валюти для певного обмеження динаміки курсу національної валюти — його підвищення чи зниження; операції центрального емісійного банку по скупці чи продажу валюти своєї країни для підтримки її курсу.

Валютна позиція — співвідношення між сумою вимог і зобов’язань банку в іноземній валюті. Якщо вимоги рівні зобов’язанням, позиція вважається закритою, якщо ні — відкритою.

Валютна політика — сукупність економічних, правових і організаційних заходів, які здійснюються державними органами, центральними банківськими і фінансовими установами, міжнародними валютно-фінансовими організаціями в галузі валютних відносин.

Валютний аукціон — спосіб продажу і купівлі іноземної валюти за договірними цінами на основі попиту і пропозиції. Продавцями на валютному аукціоні виступають підприємства і організації, які мають на своїх рахунках кошти в іноземній валюті, а також банківські установи. Покупцями є підприємства, які потребують валютних коштів.

Валютний демпінг — вивіз товарів за цінами, нижчими за світові з країни зі знеціненою валютою у країни з більш твердою чи менш знеціненою валютою.

Валютний контроль — регулювання обсягу готівки в іноземній валюті та її обмінного курсу на інші валюти.

Валютний кошик — набір національних валют, який використовується при котуванні іноземної валюти для визначення валютного курсу національної чи міжнародної колективної валюти, що дозволяє більш обгрунтовано враховувати купівельну спроможність валют, вплив загальноекономічних умов обміну.

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

Валютний резерв — запас іноземної валюти, а також золота, який має держава чи центральний банк тієї чи іншої країни для платежів по міжнародних розрахунках.

Валютний ризик — небезпека валютних втрат, пов’язаних зі зміною курсу іноземної валюти щодо національної валюти при проведенні зовнішньоторговельних, кредитних і валютних операцій.

Валютні обмеження — сукупність заходів і нормативних правил, установлених у законодавчому чи адміністративному порядку і спрямованих на обмеження операцій з валютою, золотом та іншими валютними цінностями.

Валютні операції «СВОП» — операції, при яких одна валюта продається за умови її зворотного викупу в тій же сумі через певний проміжок часу і за курсом, зафіксованим у момент угоди.

Валютні спекуляції — операції банківських установ, фірм, юридичних і фізичних осіб з метою отримання прибутку від зміни валютних курсів у часі або на різних ринках, а також навмисне прийняття валютного ризику.

Вартість (собівартість) — 1) сума поточних витрат підприємства, необхідних для виробництва і реалізації продукції або послуг; 2) грошове вираження кількості коштів, використаних із певною метою.

Вексель — письмове зобов’язання сплатити борг.

Вексель до одержання — сума дебіторської заборгованості, підтверджена письмовим борговим зобов’язанням (векселем).

Вексель до сплати — підтверджене письмово зобов’язання сплатити вказану суму; вид кредиторської заборгованості.

Вексельний портфель — сукупність векселів, які в даний момент знаходяться у розпорядженні банку чи підприємства.

Венчурні операції — проводяться в основному інноваційними банками, пов’язані з кредитуванням і фінансуванням науково-технічних розробок та винаходів. Для таких операцій характерний підвищений ступінь ризику.

Видатки — на відміну від затрат є грошовими витратами або заборгованістю, яка виникла у зв’язку з придбанням активів або послуг, вигода від яких може стати відчутною і після закінчення поточного звітного періоду. Тобто видатки — це зменшення активів або збільшення зобов’язань у зв’язку з придбанням товарів або отриманням послуг. За принципом відповідності видатки одного періоду можуть стати витратами того ж або пізнішого звітного періоду або можуть бути віднесені на витрати декількох періодів, наприклад, у випадку з амортизаційними відрахуваннями. Деякі видатки не стають витратами (наприклад, видатки на купівлю цінних паперів).

Вимога — сума, на яку можуть пред’являти вимоги кредитори або інші особи, які надали компанії готівкові кошти або кредит.

Випущений акціонерний капітал компанії — акціонерний капітал, на який проведена фактична підписка акціонерів; може бути у формі звичайних та привілейованих акцій.

Випущені акції — усі випущені акції компанії. Якщо із суми всіх випущених акцій компанії вирахувати власні акції в портфелі, одержимо кількість акцій в обігу.

Відстрочений платіж — частина погодженої ціни, яка виплачується у завчасно встановлений час у майбутньому.

Вільний ринок ~ ринок, на якому державне регулювання і втручання не мають ніякого впливу на співвідношення попиту і пропозиції.

Вклад — грошова сума, внесена в банк на зберігання на певних умовах; переведення грошей у менш ліквідну форму з метою отримання прибутку чи гарантії.

Власний капітал компанії (підприємства), акціонерний капітал, власний капітал акціонерів — капітал, створений за рахунок інвестицій у власний капітал і нерозподіленого прибутку компанії, а також залишкова вартість (чиста вартість) активів компанії, яка залишається після погашення всіх її зобов’язань. Тобто це різниця між активами і зобов’язаннями компанії. Власний капітал можна охарактеризувати як претензії (вимоги) з боку інвесторів у власний капітал на частку в чистому прибутку підприємства в його активах. Також можна сказати, що це сума звичайних і привілейованих акцій компанії.

Власні акції в портфелі — раніше випущені, а потім викуплені корпорацією власні акції. Ці акції не беруть участі в голосуванні, на них не виплачуються дивіденди.

Внутріфірмові угоди — угоди між компаніями, які входять у консолідовану групу. При підготовці консолідованих фінансових звітів такі угоди із звітів вилучаються.

Внутрішня приватизація — такий вид приватизації, коли власність переходить до рук працівників (робітників і керівників) даного підприємства, наприклад шляхом викупу.

Вторинний ринок — ринок, на якому укладаються угоди з раніше випущеними цінними паперами.

Гарант — особа, організація, держава, яка надає певні гарантії і стежить за їхнім виконанням.

Гарантійний вексель — вексель, виданий під забезпечення господарської угоди без отримання векселедавцем від векселедержателя зазначеної в ньому суми.

Гарантійний контракт — передбачає відповідальність підрядчика за експлуатаційні якості продукції, що поставляється, забезпечення її ремонту або заміни в межах обумовленого терміну чи робочого ресурсу.

Гарантія — сукупність правових принципів і засобів, що забезпечують виконання зобов’язань.

Гіперінфляція — надзвичайно швидке зростання рівня цін.

Гранична вартість капіталу — приріст вартості капіталу, який перевищує попередній рівень.

Гранична ефективність інвестицій (внутрішня норма прибутку) — такий коефіцієнт дисконтування, за якого поточна вартість очікуваних чистих надходжень від основних активів збігається з ціною їх пропозиції. При цьому передбачається, що в найближчій перспективі ця ціна зростатиме.

Гранична ставка — стандартна ставка дисконту, з якою порівнюється прибутковість проектів.

Графік обслуговування боргу — графік виплати як основної суми неврегульованого, тобто несплачуваного боргу, так і процентів щодо нього.

Гроші — металеві чи паперові знаки, які є мірою вартості при купівлі-продажу і виконують роль загального еквівалента, тобто виражають вартість усіх інших товарів і обмінюються на будь-який із них.

Грошова маса — загальний обсяг купівельних і платіжних засобів, що обслуговують господарський оборот і належать приватним особам, підприємствам, державі.

Грошова одиниця — встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, один із елементів грошової системи, який служить для виміру і вираження цін усіх товарів.

Грошова реформа — система заходів держави, спрямованих на упорядкування і зміцнення грошової системи.

Грошовий акредитив — іменний грошовий документ, що містить розпорядження банку про виплату утримувачу акредитива повністю або частинами вказаної в ньому суми.

Грошовий обіг — безперервний рух грошей у процесі оплати праці, реалізації товарів, розрахунків за послуги і здійснення інших платежів.

Грошові активи — наявні грошові кошти та векселі.

Грошово-кредитна криза — протиріччя в грошово-кредитній сфері, породжені циклічними кризами перевиробництва або надзвичайними економічними і політичними подіями.

Грошово-кредитне регулювання — сукупність державних заходів, які регламентують діяльність грошово-кредитної системи, показники грошового обігу і кредиту, ринок позичкових капіталів, порядок безготівкових розрахунків із метою впливу на економіку.

Гудвіл — актив фірми, що вираховується як надлишок купівельної ціни над балансовою вартістю фірми.

Дамно — 1) окрема плата (крім комісійних, процентів і поштових витрат), яку стягують з клієнтів за інкасування і облік векселів, коносаментів та інших документів; 2) збиток, якого зазнав власник цінних паперів, продавши їх за курсом, нижчим від номіналу.

Дебет — лівий облік бухгалтерського рахунку, або сума, проставлена з лівого боку рахунку.

Дебітор — боржник, юридична чи фізична особа, яка має грошову заборгованість підприємству, організації, установі.

Дебіторська заборгованість — рахунки, що належать до оплати, створюються, як правило, у зв’язку із поставками в кредит. У балансі фірми входять до поточних активів.

Девальвація — зниження офіційно встановленого курсу валюти на основі рішення уряду в умовах дії системи твердих валютних курсів.

Девізи — платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків.

Декувер — різниця між оцінкою майна і страховою сумою, яка залишається на ризику страхувальника.

Делькредере — поручительство комісіонера перед комітентом за виконання договору, укладеного комісіонером із третьою особою.

Демпінг — вивезення товарів за кордон за нижчими, ніж у цій країні чи на світовому ринку, цінами з метою усунення конкурентів і захоплення зовнішніх ринків.

Депозит — грошові засоби або цінні папери, передані на збереження у фінансово-кредитні, митні, судові або адміністративні установи.

Депозитарій — фізична чи юридична особа, якій передано депозити.

Депозитні валютні операції — валютні операції щодо залучення і розміщення коштів у іноземній валюті на вклади.

Депонент — фізична або юридична особа, якій належить грошова сума, що тимчасово знаходиться у підприємства чи організації. Депоновані суми виплачуються особам за їхньою вимогою або перераховуються підприємствам чи організаціям.

Депорт — купівля цінних паперів з одночасним продажем їх на певний строк за нижчим курсом. Застосовують спекулянти на фондовій біржі для одержання курсової різниці.

Депресія — стан економіки, коли виробництво товарів перевищує грошову масу, що відповідає їх кількості. Характеризується скороченням виробництва.

Дефляція — вилучення з обігу надлишкової кількості паперових грошей і нерозмінних банкнот, випущених у період інфляції, а також загальне зниження рівня цін у країні.

Диверсифікація — 1) володіння найрізноманітнішими фінансовими активами (для кожного з них характерний певний ризик) з метою зниження загального ступеня ризику портфеля в цілому; 2) загальна ділова практика, спрямована на розширення номенклатури товарів, послуг і (або) географічної території, щоби розподілити ризик і знизити залежність від циклічності бізнесу.

Дивіденд — доход від інвестицій; частина прибутку акціонерного товариства, що розподіляється щорічно між акціонерами залежно від кількості (суми) і виду акцій, якими вони володіють.

Дивідендний доход — доход за рахунок дивідендів на акції інших компаній, які тримає фірма.

Дисконт – 1) обліковий процент у банківській практиці, який стягується банками при обліку векселів; 2) у практиці валютних і товарних ринків — знижка з курсу валюти при термінових готівкових операціях; 3) у практиці фондової біржі — різниця між номіналом цінного паперу і його біржовим курсом у випадку, коли останній нижчий.

Дисконтна політика — політика підвищення чи зниження облікових ставок, яка проводиться центральними емісійними банками країн із вільно конвертованою валютою, з метою впливу на попит і пропозицію, позичкових капіталів, стан платіжного балансу і валютні курси.

Дисконтування векселів — купівля банками векселів у векселедержателів до закінчення їхнього строку.

Дисконтування майбутнього прибутку — процес приведення майбутнього прибутку до його еквівалента в поточній вартості. В процесі дисконтування сума майбутнього прибутку зменшується за допомогою фактора дисконтування, який відображає відповідну процентну ставку.

Диспонент — 1)уповноважений у справах фірми, компанії, керуючий; 2) фізична чи юридична особа, яка має вільні суми на рахунках у комісіонерів чи у кореспондентів банку.

Дистриб’ютор — фірма, яка займається збутом готової продукції, закуповуючи її оптом у великих промислових підприємств чи фірм-виробників.

Ділер — особа, яка здійснює біржове чи торгове посередництво за власний рахунок і від свого імені. Ділер отримує доход за рахунок різниці між купівельною та продажною ціною валют і цінних паперів, а також за рахунок зміни їхніх курсів.

Довгострокова заборгованість — позика на довгий строк, як правило, у банку або через продаж облігацій.

Договірні зобов’язання — обмеження виплати дивідендів, на які погоджується фірма відповідно до контракту з кредитором.

Доручення, варант — документ, у якому фіксуються повноваження представника на здійснення угод від імені іншої особи.

Досягнення найвищого достатку — можливість одержати якомога вищі прибутки за певного рівня ризику.

Доход, виручка — збільшення вартості підприємства за рахунок продажу товарів і послуг.

Доход від переоцінки — виникає у процесі переоцінки вартості основного капіталу і, отже, стає частиною власного капіталу в ролі самостійної статті.

Доход (на облігації) до настання строку погашення — концепція, яка використовується для визначення загального доходу інвестора на довгострокові інвестиції, які приносять проценти, наприклад, на облігації, якщо інвестор утримує їх до настання строку погашення. При розрахунку береться до уваги ціна покупки, вартість викупу, час, який залишився до погашення, купонний доход та інтервали між виплатами процентів.

Дуополія — ринок, на якому є лише два продавці певного товару чи виду послуг.

Дуопсонія — ринок, на якому діють лише два покупці даного товару або виду послуг.

Економічна політика — курс дій, мета якого — скоригувати проблему або запобігти її виникненню.

Економічний аналіз — виведення економічних закономірностей із відповідних фактів економічної дійсності.

Економічний прибуток — загальний доход фірми за мінусом усіх її витрат; те саме, що чистий прибуток і надприбуток.

Екс-дивіденд — без дивідендів. Термін стосується акцій, що продаються після того, як були оголошені дивіденди на них.

Експорт — продаж та вивезення технологій і послуг за кордон для реалізації на зовнішньому ринку.

Експортний кредит — надається іноземним покупцям чи їхнім банкам з метою фінансування продажу товарів і послуг.

Експортний лізинг — угода, за якою лізингова компанія купує обладнання у національної фірми, а потім надає його за кордон орендареві.

Експортний маркетинг — частина маркетингової роботи, орієнтованої на зовнішній ринок. Покликаний допомогти підприємствам у конкурентній боротьбі, запропонувати дійову стратегію «прориву» на зовнішні ринки перспективними товарами, визначити напрями експортної діяльності.

Ембарго — заборона державою ввезення в свою країну або вивезення в будь-яку іншу країну товарів, послуг, валютних та інших цінностей.

Емісія — випуск в обіг грошових знаків у всіх формах. Емісія цінних паперів може бути приватною (випуск акціонерними компаніями акцій і облігацій) і державною (випуск облігацій державних позик).

Емітент — установа чи підприємство, які проводять емісію.

Ефект витіснення — підвищення процентних ставок і наступне скорочення наміченого чистого обсягу інвестицій в економіці, викликані збільшенням позик федерального уряду на грошовому ринку.

Забезпеченість процентів — стан, за якого періодичні зобов’язання щодо виплати процентів за позикою покриваються періодичними надходженнями прибутку. Коефіцієнт забезпеченості процентів підраховується як відношення суми прибутку щодо виплати процентів до суми процентів, які треба погасити.

Забезпечення, застава — особисте майно або нерухомість, які стають частковим або повним забезпеченням, що гарантує погашення позики.

Заборгованість за відсотками — сума відсотків, нарахованих на суму заборгованості за основним боргом і ще не сплачених на певну дату.

Заборгованість за основним боргом — сума використаного і ще не погашеного кредиту (основного боргу) на певну дату.

Заборгованість зовнішня — сума фінансових зобов’язань країни по відношенню до іноземних кредиторів на певну дату, які підлягають погашенню в установлені строки.

Завдаток — сума, що сплачується заздалегідь у забезпечення виконання всіх зобов’язань.

Загальний рахунок — рахунок платіжного балансу, що враховує сальдо поточного рахунку та переміщення капіталу.

Заключна проводка — записи в журналі, за допомогою яких сальдо за рахунками прибутків і витрат за певний період переноситься до статей власного капіталу компанії.

Залишкова вартість — вартість активів (у бухгалтерських книгах компанії або для сплати податків) із вирахуванням амортизації чи інших видів списання з первинної вартості придбання цих активів.

Заставна, іпотечний кредит — юридична угода, за якою власність на активи умовно передається кредитору як забезпечення за наданою позикою; втрачає силу після погашення боргу.

Затрати — сукупність виражених у грошовій формі витрат підприємства, організації, установи на виробництво продукції, надання послуг, виконання робіт та їх реалізацію.

Збитки — суми втрачених активів (наприклад, через крадіжку) або зобов’язань, які виникли внаслідок судового процесу.

Збитки на капітал — сума, на яку виручка від продажу елементів основного капіталу менша за вартість їх придбання.

Звичайна акція — акція, володіння якою не дає права на найбільше сприяння при виплаті дивідендів або при розподілі активів у випадку ліквідації компанії.

Звичайний доход — доход від основної діяльності фірми та від перепродажу активів, що були придбані менше як шість місяців тому.

Звіт про доходи — бухгалтерський звіт про виручку від продажу продукції фірми, операційні витрати на фінансові видатки.

Звіт про прибутки і збитки — звіт про надходження і затрати за звітний період, звіт про рух коштів.

Зобов’язання — вимоги, які пред’являються кредиторами щодо активів підприємства. Існує два види зобов’язань: 1) поточні, короткострокові з термінами погашення менше одного року; 2) довгострокові з термінами погашення понад один рік.

Зобов’язання державної скарбниці (казначейське) — вид державних цінних паперів, які поширюються серед населення і засвідчують внесення їх держателями грошових коштів до бюджету, дають право на одержання фінансового доходу протягом строку володіння цими цінними паперами.

Зовнішні джерела фінансування — поточні борги, довгострокові борги, привілейовані акції та звичайні акції.

Золотий вміст грошової одиниці — ваговий вміст чистого золота, закріплений за національною грошовою одиницею.

Іменний чек — чек, який виписується на певну особу і обмежений у розповсюдженні.

Іменні акції — акції, рух яких фіксується в книзі реєстрації акцій акціонерного товариства.

Імпорт — закупівля і ввезення товарів, технологій та послуг з-за кордону для реалізації на внутрішньому ринку країни-імпортера.

Імпортна квота — 1) нетарифні кількісні (вартісні чи натуральні) способи обмеження ввозу певних товарів у країну; 2) економічний показник, який характеризує значимість імпорту різноманітних видів продукції для національної економіки в цілому, а також для окремих галузей виробництва.

Імпортне мито — мито, яке використовується державою для захисту внутрішнього ринку.

Імпортний лізинг — угода, за якою лізингова компанія закуповує обладнання в іноземної фірми і надає його вітчизняному орендареві.

Інвестиції — довгострокові вкладення вільних грошових коштів із метою отримання прибутку. Інвестиції бувають реальні, тобто у капіталовкладення, і фінансові, тобто вкладення в цінні папери, об’єкти приватизації, банківські депозити тощо.

Інвестиційна компанія — різновид кредитно-фінансових установ; акумулює грошові кошти шляхом емісії власних паперів (зобов’язань) та використовує їх для інвестування в інші компанії.

Інвестиційний банк — установа, яка мобілізує довгостроковий позичковий капітал і віддає його в розпорядження позичальникам через випуск та розміщення облігацій або інших боргових зобов’язань.

Інвестор — приватний підприємець, організація чи держава, які здійснюють інвестиції.

Індекс — статистичний показник, який характеризує зміну різноманітних явищ, зокрема економічних (наприклад, індекс товарообігу, виробництва тощо).

Індексне застереження — валютне застереження, яке передбачає зміну ціни і суми платежу залежно від руху загального (чи окремих) індексу цін.

Індекс прибутковості — відношення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків проекту до початкових інвестицій у проект.

Індекс цін — індекс, який показує динаміку зміни ціни «ринкового кошика», тобто ціни ринкового набору товарів споживання; використовується для перерахунку номінального обсягу продукції (доходу) в реальний.

Індемнітет — відшкодування збитків, компенсація.

Індосамент — передатний напис власника на звороті чеків, векселів, коносаментів та інших цінних паперів про надання прав за цими документами іншій особі.

Індосант, жирант — особа, на користь якої переводиться вексель, чек тощо за передатним написом.

Ін’єкція — додаткові кошти, які вливаються в потік «до-ходів-витрат»: інвестиції, урядові закупки товарів і послуг, експорт.

Інкасо — вид банківської операції, який полягає в отриманні банком грошей за різноманітними документами (векселями, чеками тощо) від імені й за рахунок своїх клієнтів.

Інкасо чеків — переказ грошей із рахунків клієнтів, які виписують чеки, на рахунки отримувачів чеків; інша назва — кліринг чеків.

Іноземна валюта — грошові знаки іноземних держав, а також кредитні й платіжні документи (векселі, чеки) в іноземних грошових одиницях, які використовуються в розрахунках.

Інфляційний курс — кредитний ризик, який виникає при виході на нові ринки, викликаний непередбаченим збільшенням витрат виробництва.

Інфляція — підвищення загального рівня цін в економіці.

Іпотека — позичка, яка видається під заставу нерухомості, якщо застава, яка служить забезпеченням цієї позички, не передається кредитору, а залишається в руках боржника; на заставлене за такою позичкою майно накладається заборона.

Іпотечний банк — земельний банк, що видає довгострокові позички під заставу нерухомого майна (землі, споруд), а також випускає заставні листи, які забезпечуються заставленою нерухомістю.

Іпотечний кредит — довгострокові позички під заставу нерухомості — землі, виробничих і житлових приміщень.

Казначейська облігація — довгостроковий цінний папір, випущений Міністерством фінансів.

Казначейський вексель — короткостроковий цінний папір, випущений Міністерством фінансів.

Камбіо — вексель, позиковий лист.

Камбіст — 1) торговець векселями; 2) спеціаліст у валютних операціях.

Капітал — 1) створені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг; товари, які безпосередньо не задовольняють потреби людини; інвестиційні товари, засоби виробництва; 2) активи компанії за мінусом її боргових зобов’язань.

Капіталізація боргу — конверсія заборгованості в акціях.

Капіталомісткий товар — продукт, при виробництві якого застосовується відносно більша кількість капіталу.

Капітальна оренда — довгострокова оренда, як правило, на шість і більше років.

Капітальний доход — прибуток від перепродажу активів, що були придбані не раніше як шість місяців тому.

Капітальний зовнішній державний борг — зовнішній державний борг, за яким термін платежу ще не настав.

Капітал, який вкладається з ризиком, венчурний капітал — важливе джерело фінансування новостворюваної компанії, а також проектів щодо випуску нової продукції і переорієнтації виробництва; такого роду інвестиції мають більш високий ступінь ризику, але у майбутньому передбачають одержання досить високих прибутків.

Карт-бланш — необмежені повноваження, надані довірителем своєму повіреному для здійснення тих чи інших операцій від імені особи, яка надала карт-бланш.

Картель — формальна письмова або усна угода між фірмами про встановлення цін на продукт або про обсяг виробництва індивідуальних фірм, або про географічний переділ ринку збуту продукції.

Касова готівка — гроші, які банк тримає у своїх сейфах і в касах.

Квазідержавний банк — банк, який є приватною власністю, але контролюється урядом.

Квота — 1) податкова ставка на певну одиницю оподаткування; 2) частка участі перестрахувальника в ризику; 3) частка кожного із учасників картелю в загальному виробництві і збуті.

Кінцевий термін дії — дата, на яку закінчується строк дії опціонів купівлі та продажу. Після цієї дати опціони втрачають свою вартість.

Клієнтура — ряд установ і приватних осіб, які користуються кредитами даного банку і проводять через нього свої операції.

Кліринг — система безготівкових розрахунків, що грунтується на заліку взаємних грошових вимог, її мета — забезпечення рівності товарних поставок і платежів між двома країнами та їх щорічне збалансування.

Ковенант — вимога, обумовлена при викупі підприємства, що передбачає досягнення і збереження певних умов з метою підтримки фінансових можливостей підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності, миттєвий показник — співвідношення грошових засобів і короткострокових фінансових вкладень та короткострокових зобов’язань підприємства.

Коефіцієнт варіації — статистичний показник, що відображає відносну мінливість рівня ризику і доходу. Обчислюється діленням стандартного відхилення на сподівану величину доходу.

Коефіцієнт виплати — дивіденд на акцію, сплачений грошима, поділений на доход із акції.

Коефіцієнт забезпечення процентів за кредитами —

відношення балансового прибутку до сумарних процентних платежів, є показником фінансової стабільності.

Коефіцієнт конверсії — кількість акцій, на які можна обміняти конвертовані цінні папери. Обчислюється діленням номінальної вартості на ціну конверсії.

Коефіцієнт ліквідності — співвідношення ліквідних активів і поточних зобов’язань підприємства.

Коефіцієнт окупності власного капіталу — чистий прибуток після утримання податків, поділений на власний акціонерний капітал.

Коефіцієнт операційного прибутку — коефіцієнт, який показує співвідношення операційного прибутку (прибутку від реалізації) і виручки від продажу товарів.

Коефіцієнт покриття (платоспроможності) — характеризує співвідношення між поточними активами і поточними зобов’язаннями підприємства.

Коефіцієнт чистого прибутку — частка від ділення чистого прибутку після сплати платежів до бюджету на виручку від реалізації товарів.

«Колл», вимога оплати — неоплачена частка ціни акції.

Комерційний банк — фінансово-кредитна установа, що здійснює універсальні й спеціалізовані банківські операції на основі ліцензії центрального банку за рахунок власних і залучених коштів.

Комерційний кредит — кредит, що надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари.

Комісійний вексель — вексель, прийнятий від векселедержателя для інкасо.

Комісійні операції — комерційні операції, при яких одна сторона (комітент) доручає іншій стороні (комісіонеру) здійснити угоду від свого імені, але за рахунок комітента.

Комісіонер — посередник при укладанні угод; фізична чи юридична особа, яка здійснює за певну винагороду угоди на користь і за рахунок комітента, але від свого імені.

Комітент — особа, яка доручає іншій особі (комісіонеру) укласти угоду чи ряд угод від імені останнього, але за рахунок комітента.

Компенсаційна угода — угода щодо купівлі-продажу, яка передбачає взаємну поставку товарів за однакову вартість.

Компенсаційний акредитив — кредит, відкритий банком чи іншою фінансовою установою за рахунок іншого кредиту.

Конверсійна вартість — поточна ринкова ціна акції, помножена на коефіцієнт конверсії.

Конверсійні валютні операції — валютні операції, пов’язані з купівлею однієї валюти замість іншої на міжнародних валютних ринках.

Конверсія ~ зміна умов державної позики, яка полягає у зменшенні відсотка чи зміні термінів погашення позики.

Конверсія валюти — обмін однієї валюти на іншу за діючим валютним курсом.

Кондиція — норма, стандарт, якість, яким згідно з умовами угоди повинен відповідати той чи інший товар.

Конкурентоспроможність — здатність продукції відповідати вимогам ринку в певний період.

Конкуренція — наявність на ринку значної кількості незалежних покупців і продавців та можливість для них вільно виходити на ринок і залишати його.

Коносамент — документ, в якому відображені умови угоди на морські перевезення.

Консалтинг — консультування продавців, покупців з економічних питань суб’єктів підприємницької діяльності, в тому числі в зовнішньоекономічній сфері.

Консигнація — форма комісійного продажу товарів, за якою їх власник передає комісіонеру товар для продажу зі складу комісіонера.

Консолідація — операція по перетворенню короткострокових державних позик у довгострокові або безстрокові.

Консолідовані звіти — фінансові звіти, підготовлені для всієї корпоративної групи як єдиного економічного суб’єкта.

Консорціум — тимчасове об’єднання промислового і банківського капіталу для здійснення фінансових і комерційних операцій великого масштабу.

Контракт — угода, що визначає взаємні права і обов’язки сторін, які домовляються.

Контрактація — укладення угод між підприємствами — виробниками продукції і організаціями, які заготовляють і реалізовують дану продукцію.

Контрактна ціна — зафіксована в контракті ціна, виражена у валюті, за експортовану чи імпортовану продукцію.

Контроль над іноземною валютою — контроль, який може встановити уряд над попитом громадян і фірм даної країни на іноземну валюту, а також над валютними курсами з метою обмеження своїх зовнішніх платежів, (усунення дефіциту платіжного балансу).

Контрольний пакет акцій .— частка акцій, зосереджена в руках одного власника, що дає можливість здійснювати фактичний контроль за акціонерним товариством.

Концепція подвійного запису — загальна сума активів підприємства завжди дорівнює сумі зобов’язань і власного капіталу.

Концесія — угода на передачу державою в експуатацію приватним підприємцям, іноземним фірмам промислових підприємств або ділянок землі з правом добування корисних копалин і будівництва різноманітних споруд.

Кон’юнктура — сукупність ознак, що характеризують поточний стан економіки у певний період.

Кон’юнктура товарного ринку — результат взаємодії факторів і умов, що визначають структуру, динаміку та співвідношення попиту і пропозиції на товар.

Кореспондентські відносини — договірні відносини між кредитними установами, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученнями один одного.

Кореспондентські відносини без рахунку — договірні відносини між кредитними установами за рахунками однієї кредитної установи та її кореспондента в третій кредитній установі.

Кореспондентські відносини з рахунком — договірні відносини між кредитними установами за рахунком, відкритим даною кредитною установою у кореспондента («ностро» — наш), або за рахунком, відкритим кореспондентом у даній кредитній установі («лоро»— їх).

Кореспондентські рахунки — рахунки типу «ностро» (наш) і «лоро» (їх). Рахунок «ностро» в одному банку є рахунком «лоро» в іншому. Основним призначенням кореспондентських рахунків є проведення банками розрахункових операцій за дорученнями клієнтів.

Котирування, валютне котирування — встановлення курсу іноземних валют, цінних паперів або цін товарів на біржах згідно з чинним законодавством і практикою, що склалася.

Котирування акцій — ринкова ціна акцій на фондовій біржі, яка визначається співвідношенням попиту і пропозиції акцій різних компаній і залежить від багатьох факторів, у першу чергу від розміру дивідендів, стійкості репутації фірми, кон’юнктури на відповідному товарному ринку.

Кошти, залучені за рахунок власних джерел — кошти за рахунок нерозподілених прибутків та амортизаційних відрахувань.

Кредит — позичка в грошовій або товарній формі на умовах повернення і з виплатою відсотків.

Кредитна картка — грошовий документ, що пред’являється вкладником і за яким банки беруть на себе ризик негайної оплати товарів і послуг, придбаних їх вкладниками.

Кредитна спілка — асоціація осіб, об’єднаних загальними інтересами, яка продає своїм членам акції і надає позички.

Кредитна угода — угода, що визначає обсяг, форми та умови надання і погашення кредиту.

Кредитний ризик — це ймовірність того, що партнери — учасники угоди не зможуть виконати договірні умови як у цілому, так і щодо окремих позицій.

Кредитні гроші — платіжні засоби і засоби обігу (банкноти, чеки, векселі), що виникли на основі розвитку кредиту і функції грошей як засобу платежу.

Кредитно-грошова політика — зміна маси грошей в обігу з метою досягнення неінфляційного виробництва сукупного продукту при умові повної зайнятості.

Кредитор — один із учасників кредитної угоди, який надає позичку.

Кредиторська заборгованість — грошові кошти підприємства, які належить сплатити юридичній чи фізичній особі.

Кредитоспроможність — наявність передумов для отримання кредиту та здатність повернути його. Визначається показниками, які характеризують позичальника: акуратність при розрахунках за раніше отримані кредити, поточний фінансовий стан і перспектива змін, здатність за необхідності мобілізувати кошти із різних джерел.

Купон — відрізна частина цінного папера (облігації, акції), яка передається замість розписки при отриманні процентів чи дивідендів.

Купонна ставка — процентна ставка, яка сплачується щоквартально, щопівріччя або щорічно власникові облігації.

Купюра — номінальна вартість, яка позначається на паперових грошах, банкнотах, облігаціях та інших цінних паперах, а також самі ці гроші, банкноти, цінні папери, облігації.

Курс — ціна, за якою купуються та продаються акції, облігації й інші цінні папери.

Курс обміну валюти — ціна, за якою валюта однієї країни купується в обмін на валюту іншої країни.

Курсовий перекіс — розходження між офіційним і ринковим курсами валют.

Куртаж, брокерська комісія — винагорода маклеру за посередництво при здійсненні угоди.

Лідз енд легз — вид валютних операцій підприємців, пов’язаний із маніпулюванням термінами розрахунків для отримання економічних вигод. Застосовується при передбачуваних різких змінах валютного курсу, особливо при девальвації і ревальвації.

Лізинг — придбання банком за дорученням підприємств і організацій обладнання, транспортних засобів, іншого майна і передавання їх в оренду.

Ліквідаційна вартість — ціна продажу активів, що повністю амортизовані.

Ліквідні активи — 1) наявні грошові та інші активи, які утворюють наявний грошовий капітал або можуть бути переведені у форму наявного капіталу з мінімальними затратами чи взагалі без затрат; 2) кошти, що легко реалізуються (короткострокові фінансові вкладення, готівка, поточні рахунки, які не дають доходу у вигляді процентів).

Ліквідні кошти — цінності, що легко реалізуються (векселі, цінні папери, які обертаються на біржі).

Ліквідність — гроші чи речі, які можна швидко і легко перетворити в гроші без втрат або при невеликих втратах їх купівельної спроможності.

Ліквідність банку — спроможність банку забезпечити своєчасне виконання своїх зобов’язань. Визначається збалансованістю пасивів і активів балансу банку, ступенем відповідності термінів розміщених активів і залучених банком пасивів.

Ліквідність фірми — здатність фірми своєчасно погашати свої боргові зобов’язання; залежить від обсягу ліквідних коштів і величини заборгованості фірми.

Ліміт — встановлена сума коштів, матеріальних засобів, що їх господарські органи не повинні перевищувати.

Ліцензіар — продавець ліцензії.

Ліцензіат — покупець ліцензії.

Ліцензійна винагорода — відшкодування за надання прав на використання ліцензій, ноу-хау тощо, які є предметом ліцензійної угоди.

Ліцензійна торгівля — основна форма міжнародної торгівлі технологією, що включає угоди із ноу-хау, патентами і ліцензіями на винаходи.

Ліцензія — дозвіл окремим особ