Класифікація інноваційних ризиків

Інноваційні проекти належать до категорії найвищого ризику для інвестицій, тому під час пошуку інвестицій з комерційних джерел ініціатору інноваційного проекту потрібно реально оцінити свої шанси.

Ризики підприємства залежно від сфери виникнення поділяють на зовнішні та внутрішні. Обсяг та ймовірність виникнення внутрішніх ризиків безпосередньо залежать від функціонування системи управління і господарської діяльності підприємства. До зовнішніх для організації належать ризики, зумовлені причинами, на які підприємство не має прямого впливу.

Доцільно виділити такі групи ризиків зовнішнього середовища:

• загальноекономічні;

• соціальні;

• політичні;

• адміністративно-законодавчі;

• природно-екологічні;

• мінливості ринкової кон'юнктури.

Загальноекономічні ризики пов'язані як з можливими змінами макроекономічних показників, так і з загальними змінами в економіці, які знаходяться фактично поза прямим контролем окремих суб'єктів економічної діяльності.

Соціальні ризики виявляються безпосередньо у втратах унаслідок конфліктів, які виникають у суспільстві, а також у проблемах з потенційними трудовими ресурсами для підприємства. Як правило, вони виникають під час конфлікту інтересів підприємства з його стратегією, планами та інтересами соціальних груп зі своїми мотивами, цілями. Сюди необхідно зарахувати: демографічні ризики; ризики виникнення конфліктів з громадськістю, організаціями соціального захисту тощо; ризики соціальних заворушень.

Політичні ризики - ймовірність виникнення збитків або одержання додаткового прибутку як наслідок політичного курсу, який проводить держава. Слід зазначити, що твердження про неможливість впливу на цей тип ризиків не зовсім правильне, оскільки вплив на політичну ситуацію в країні здійснюється як за кордоном, так і на території нашої країни лобіюванням корпоративних інтересів. Відмінність полягає лише у тому, що в економічно розвинених країнах ця діяльність законодавчо унормована. Детальніше можливості та методи впливу на ці види ризиків розглядаються у наступному розділі.

Причинами виникнення таких ризиків є зміни в політичному курсі внаслідок проведення референдумів, виборів, виникнення конфліктів, соціальних заворушень тощо. Цей вид ризику особливо істотний на перехідних етапах економіки. До політичних ризиків слід зарахувати: ризики військових дій та заворушень, локальних конфліктів тощо; ризики політичних криз (розпуск Верховної Ради, імпічмент Президенту, недовіра Кабінету Міністрів, погана співпраця трьох гілок влади тощо); ризики зміни форми державного правління, державного устрою, а також форм державного режиму.

Адміністративно-законодавчі ризики виникають внаслідок прийняття нормативно-правових актів органами державної влади усіх рівнів, які прямо або опосередковано погіршують умови діяльності організації. Проте адміністративно-законодавчі ризики, як і будь-які інші, не тільки можуть призвести до збитків, а й можуть створювати додаткові можливості для організацій. В умовах становлення Української держави та її економіки ця група ризиків є дуже істотною за своїм впливом. Пояснюється це відсутністю практичних інструкцій щодо виконання та реалізації нормативно-правових актів, прогалинами у законодавчих кодексах, частими їх змінами, а також небажанням юридичних та фізичних осіб дотримуватись нормативно-правових актів у своїй діяльності. Адміністративно-законодавчі ризики можна поділити на дві великі групи: ризики зміни у законодавстві та ризики недотримання вимог стосовно капіталу.

Природно-екологічні ризики пов'язані з ймовірністю втрат унаслідок природних катаклізмів та екологічних катастроф. Спрогнозувати та передбачити цю групу ризиків дуже важко. Проте завдяки розвитку науки і освіти, техніки та технології землетрусам протиставлені раціональні принципи розселення, містобудівні принципи та технології; повеням протиставлені регулювання стоків рік гідротехнічними спорудами; посухам - меліорація та лісозахисні насадження тощо. Також добре вивчені і розроблені конкретні методи з ліквідації наслідків природно-екологічних ризиків.

Ризики мінливості ринкової кон'юнктури проявляються як імовірність втрат чи додаткових можливостей в результаті зміни економічної ситуації на ринку чи в сегменті, де функціонує підприємство, порівняно з іншими ринками та сегментами. Відомо, що ринки, поля бізнесу та сегменти розвиваються, як правило, циклічно. Загалом різні сегменти ринків щільно пов'язані між собою, і зміна на одному з них тягне зміни на інших. Тому організаціям необхідно стежити за подіями на суміжних ринках та в їх сегментах. Ці ризики складаються з трьох основних груп, які часто взаємопов'язані, а саме: ризики зміни ринкових цін, ризики зміни ринкового попиту та пропозиції, ризики зміни життєвого циклу самих ринків.

Ризики внутрішнього середовища безпосередньо пов'язані з діяльністю конкретного підприємства. Вони поділяються на три великі групи:

• ресурсні;

• виробничо-господарські;

• комерційні.

Ресурсні ризики пов'язані з ймовірністю втрат чи отримання додаткового прибутку внаслідок залучення та використання ресурсів у виробничо-господарській діяльності організацій. Ресурсні ризики можна поділити на такі основні групи: фінансові, персоналу, матеріальні, інформаційні, енергетичні.

Фінансовий ризик виникає під час ведення фінансової діяльності чи виконання фінансових угод. До фінансових ризиків необхідно зарахувати: валютні, інфляційні, дифляційні, ліквідності, інвестиційні [208].

Валютний ризик пов'язаний зі зміною курсу однієї іноземної валюти стосовно іншої в період між датою підписання угоди та датою її виконання, що може призвести до валютних втрат чи додаткових отримань.

Унаслідок дії інфляційного ризику можливі збитки, зумовлені зміною курсу національної валюти, а саме її знеціненням протягом періоду реалізації інвестиційного проекту, виконання угоди чи виробничого періоду. Незначний рівень інфляції є позитивним та стимулюючим чинником виробництва, експорту продукції та припливу капіталу. Деякі країни для розвитку виробництва, стимулювання експорту готової продукції та поліпшення інвестиційного клімату підтримують незначний рівень інфляції національної грошової одиниці. Проте значний рівень інфляції негативно впливає на розвиток підприємств.

Дифляційний ризик за природою обернений до інфляційного, він виникає внаслідок зростання купівельної спроможності національної грошової одиниці. Однак цей ризик негативно впливає на експорт, не стимулює виробництво та зменшує приплив іноземного капіталу, при цьому стимулюючи імпорт іноземної продукції, тому досить небезпечний як на мікро-, так і на макрорівні.

Ризик ліквідності пов'язаний зі зниженням здатності фінансувати взяті на себе зобов'язання, коли настає момент їхньої ліквідації, тобто час покривати грошовими ресурсами вимоги контрагентів, а також вимоги забезпечення.

У структурі фінансового ризику велике значення відіграє інвестиційний ризик, який виникає за умов інвестиційної діяльності організації і залежить від специфіки діяльності [160]. Це ризик збитків у результаті вкладання матеріальних та нематеріальних цінностей у різні проекти. До інвестиційних ризиків належать: ризики невикористаних можливостей, ризики прямих фінансових втрат, відсоткові ризики, кредитні ризики, портфельні ризики. Тому структуру цих ризиків варто розглянути детальніше.

Ризик невикористаних можливостей пов'язаний із ймовірністю недоотримання прибутків, доходів, дивідендів тощо внаслідок невиконання певного проекту з часткою ризику, реалізація якого дала б змогу отримати максимальний результат у вигляді доходів, прибутків тощо. Такі ризики є несистематичними, і щоб їх позбутися, необхідно за незначного рівня ризику та доходу шукати варіанти з більшим ризиком і відповідно доходом.

Ризики персоналу - це ймовірність втрат, пов'язаних із використанням трудових ресурсів на підприємстві, тобто ризик втрат, зумовлений можливими похибками працівників, летальними випадками серед працівників, шахрайством, недостатньою кваліфікацією, відсутністю постійності штату організації, можливістю негативних змін у трудовому законодавстві тощо. Основними видами ризиків персоналу (трудових) є:

• ризик неефективних організаційних структур, який пов'язаний з втратами внаслідок дублювання або невиконання функцій, роботи, завдань тощо працівниками різних підрозділів підприємства;

• кваліфікаційний ризик, який полягає в ймовірності втрат унаслідок недостатньої кваліфікації, досвіду чи навиків у працівника на певній посаді;

• ризик плинності кадрів, який зумовлений непередбаченими витратами на навчання та перекваліфікацію нових працівників унаслідок постійної їх зміни на підприємстві;

• ризик конфлікту інтересів, який проявляється у конфлікті між працівниками та адміністрацією, а також між адміністрацією та власниками підприємства через конфлікт інтересів, мотивів, планів та особистих цілей.

Матеріальні ризики - це ймовірність втрат унаслідок неефективної роботи із залучення та використання підприємством матеріальних ресурсів. Для зниження та уникнення цієї групи ризиків необхідно підвищити ефективність роботи відділу постачання та підрозділів, які використовують матеріальні ресурси у своїй роботі.

Інформаційні ризики - це ризики несвоєчасної інформації, ризики дезінформації, ризики надлишкової інформації, ризики нечіткої інформації, ризики неповноти інформації, ризики втрати комерційної інформації, ризики дублювання інформації. Вони зумовлені насамперед такими причинами: недостатньою місткістю систем, їхньою неадекватністю щодо операцій, які проводяться, недосконалістю методів обробки даних або низькою якістю чи невідповідністю даних, що використовуються. Такі ризики часто дуже важко виявити, проте масштаб збитків, заподіяних ними, є значним та прихованим, а тому може виявлятися протягом тривалого періоду. Щоб уникнути виникнення ризиків цієї групи, необхідно спроектувати ефективну інформаційну систему як основний елемент менеджменту підприємства та системи управління економічним ризиком.

Ризик несвоєчасної інформації пов'язаний із застосуванням застарілих для прийняття та виконання певного управлінського рішення даних. Унаслідок дезінформації можливі збитки, зумовлені навмисним або операційним перекрученням інформації (помилки, пов'язані зі збоями у функціонуванні комп'ютерних інформаційних систем), яка використовується у виробничо-господарській діяльності організації. Ризик надлишкової інформації спричиняє збитки, пов'язані з витрачанням додаткових ресурсів на її обробку як непотрібної у подальшій діяльності. Нечітка інформація спричиняє збитки, зумовлені додатковим залученням ресурсів для уточнення інформації або прийнятих на її основі управлінських рішень. Ризик неповноти інформації пов'язаний із втратами через прийняття та виконання управлінських рішень на основі неповної інформації. Ризик втрати комерційної інформації проявляється у вигляді збитків, яких організація зазнає у результаті операційної втрати чи розголошення працівниками підприємства комерційної інформації. Ризик дублювання інформації - це ймовірність виникнення збитків як результат додаткових витрат на отримання, обробку та зберігання інформації, яка вже є у розпорядженні організації.

До енергетичних ризиків належать ризики відключення або зриву поставок, тарифний ризик, ризики постачання енергоресурсів низької якості. Важливість вивчення цієї групи ризиків полягає у тому, що сьогодні Україна є країною з найенергомісткішою економікою в Європі й витрачає у 20 разів більше енергетичних ресурсів для виробництва 1 дол. США ВВП порівняно із західноєвропейськими країнами.

Виробничо-господарські ризики пов'язані з виробництвом будь-якої продукції, товарів та послуг, в процесі якого виникають проблеми застосування технології виробництва, незавантаження виробничих потужностей, зниження інтенсивності виробництва, зростання браку тощо. Виробничо-господарські ризики поділяють на такі групи ризиків: технічні ризики, технологічні ризики, інноваційні ризики, майнові ризики (табл. 2.3).

Слід зазначити, що усі виробничо-господарські ризики стосуються групи внутрішніх ризиків, оскільки на них можна безпосередньо вплинути, а виникають вони, як правило, з вини самого суб'єкта господарювання.

Комерційні ризики - це можливі збитки або додаткові надходження, які можуть виникнути у процесі реалізації товарів та послуг. До комерційних ризиків належать: ризики неплатежів, маркетингові ризики, в складі яких чільне місце посідають торгові ризики, транспортні ризики.

У великих інноваційних проектах особливе значення мають ризики термінів. Вони можуть призвести до такої ситуації, коли терміни здачі проекту не будуть дотримані, що призведе до додаткових витрат (затримка платежів, втрата відсотків тощо; підвищення проектних витрат).

Види ризиків різнитимуться залежно від видів інноваційної структури.

Виділяють такі види інноваційних структур:

• бізнес-інкубатор - організація, яка надає на певних умовах і на певний час спеціально обладнані приміщення та інше майно суб'єктам малого та середнього підприємництва, що розпочинають свою діяльність, з метою сприяння у набутті ними фінансової самостійності. Окремим видом бізнес-інкубаторів є інноваційні бізнес-інкубатори - спеціалізовані бізнес-інкубатори, в яких створені умови для розроблення і застосування суб'єктами малого та середнього підприємництва інноваційних технологій;

• інноваційно-технологічний центр - бізнес-інкубатор, що має зв'язки з університетом і/чи дослідницьким інститутом, і/чи технологічними компаніями;

• технопарк - наймасштабніші інноваційно-технологічні центри, в яких забезпечуються умови, максимально сприятливі для науково-технічних інно­ваційних проектів, що виконуються спільними зусиллями наукових центрів і промисловості. Технопарки створюються великими науковими центрами на спеціально відведених для них упоряджених територіях, які насичені першо­класною інженерною, науково-виробничою, інформаційною і соціальною інфраструктурою;

• технологічний кластер - договірна форма кооперації наукових центрів, освітніх комплексів (університетів), малих інноваційних компаній і промис­лових підприємств, розташованих на прилеглих територіях, яка організується з метою забезпечення технологічних коридорів просування результатів наукових досліджень і розробок та розповсюдження інновацій;

• технополіс - центр впровадження досягнень науки й техніки. Це, як правило, нове місто, в якому запроваджуються у виробництво нові розробки, а також проживає населення. Це своєрідний посередник між фундаментальними результатами досліджень і виробничими структурами та інтересами регіонів. У технополісі поряд з науково-дослідними закладами має бути мережа навчаль­них центрів для підготовки кадрів та підвищення їхньої кваліфікації.

Зрозуміло, що чим менша інноваційна структура, тим з меншою кількістю ризиків вона стикатиметься. І навпаки, чим інноваційна структура буде більшою за розміром та виконуваними функціями, тим кількість ризиків у її діяльності буде більшою. Тому пропонуємо виділити матрицю з ризиків, де, з

У більших інноваційних структурах з'являються не тільки додаткові ризики, але й цілі групи ризиків, які непритаманні діяльності малих інноваційних структур. Ризики відрізнятимуться насамперед від того, яку роботу здійснюватимуть інноваційні структури або які функції виконуватимуть. За дослідженнями науковців найпоширенішими ризиками у машинобудуванні є ризики якості, фінансові ризики - рентабельності та кредитний, ризик персона­лу тощо. Проаналізувавши діяльність вітчизняних інноваційних структур ма­шинобудування, виявлено, що найістотнішим є ризик рентабельності та якості.

Також види ризиків та інтенсивність їхньої дії на підприємство визна­чаються значною мірою сферою діяльності інноваційної структури та харак­тером продукції, що виготовляється. У структурах, що виготовляють товари широкого вжитку, основну роль відіграють ринкові та маркетингові ризики, в інших - конструкторські, технологічні, виробничо-господарські тощо.

Доцільно зазначити, що як і внутрішні ризики, кількість та інтенсивність впливу зовнішніх ризиків зростає із збільшенням кількості виконуваних функцій та величини самої інноваційної структури. Однак малі інноваційні структури (бізнес-інкубатор, інноваційно-технологічний центр тощо) фактично не можуть управляти зовнішніми ризиками, а великі, застосовуючи власні значні ресурси, можуть впливати на зовнішні ризики.