І. Мовленнєва змістова лінія

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до навчальних досягнень учня/учениці

1. Говоріння (протягом року) Регулювання дихання, сили голосу, темпу мовлення. Читання напам’ять віршів та прозових текстів. Складання діалогу за малюнком, описаною ситуацією – з опорою на допоміжні матеріали і без них. Розширення уявлень про культуру мовлення і культуру спілкування: етичні норми мовлення, правила культури спілкування. Переказування тексту з опорою на поданий план або опорне сполучення слів. Переказування епізоду із переглянутого фільму, розповіді, почутої в позакласний час від близьких, знайомих. Висловлення своєї думки про певні предмети, явища, події. Повторення зразка зв’язного висловлювання, поданого вчителем, внесення деяких доповнень, змін у текст. Складання усних зв’язних висловлювань самостійно та за поданою вчителем дидактичною опорою: даним початком, основною частиною та кінцівкою, за даним або колективно складеним планом. Використання виражальних засобів мови (епітетів, порівнянь тощо). Орієнтування мовлення на слухача (співрозмовника), врахування ситуації, теми і мети повідомлення (повідомити про щось нове, поділитися радістю, звернутися з проханням, висловити співчуття, підтримати у скруті). Оцінювання складеного діалогу або зв’язного висловлювання, відзначення в ньому достоїнств, виявлення того, що потребує доопрацювання. Удосконалення тексту 2. Писемне мовлення Складання і записування запитань за змістом прочитаного, на задану тему та відповідей на запитання. Робота з деформованим текстом – упорядковування частин тексту, окремих речень, добір заголовка тощо. Написання переказів (розповідний текст) за колективно складеним планом, з опорою на допоміжні матеріали (ключові слова та сполучення слів тощо), дотримуючись тричастинної структури висловлювання. Письмове висловлювання про прочитаний твір, ситуації з життя класу або сім’ї та ін. Використання виражальних засобів мови в писемному мовленні. Висловлення власної думки у письмовій формі. Складання записки, яка містить пояснення певного факту; привітання, запрошення; написання листа (другові, письменникові/письменниці тощо). Обговорення письмових робіт у парах, невеликих групах. Удосконалення змісту і форми написаного тексту (відповідність темі; наявність у тексті складових частин; логічність і послідовність викладу думок; усунення одноманітних конструкцій речень, невиправданих лексичних повторів)

Учень/учениця: свідомо регулює дихання,силу голосу татемп мовлення у процесі навчального говоріння; виразно читає напам’ять вірші, прозові уривки, вивчені протягом навчального року; бере участь у складанні діалогуобсягом 4–5 реплік для двох учасників, без урахування етикетних формул початку і кінця розмови, (одним із учасників діалогу може бути вчитель); дотримується етичних норм мовлення,культури спілкування: вживає правильні форми звертань (за зразком), слів, що виражають прохання, пропозицію, побажання, вибачення у процесі спілкування; усно переказує текст (докладно і вибірково); висловлює власну думку про предмети, явища, події (почуті, прочитані, сприйняті у фільмі тощо); повторює зразок короткого висловлювання (3–4 речення), поданого вчителем; вносить свої доповнення, міркування; будує усне зв’язне висловлювання за малюнком, ситуацією та з опорою на допоміжні матеріали (частиною тексту, планом, опорними словами, словосполученнями); бере участь у створенні есе під керівництвом учителя. використовує виражальні засоби мови; висловлює своє ставлення до предмета, явища, ситуації; дає загальну оцінку діалогу, в якому взяв участь, та сприйнятому на слух; зазначає моменти, які потребують удосконалення; бере участь у колективному вдосконаленні тексту Учень/учениця: будує і записує 2-3 запитання за змістом прочитаного тексту, на задану тему; формулює письмові відповіді на запитання, поставлені однокласниками, вчителем; самостійно впорядковує деформований текст: переставляє частини за логікою загального змісту, вилучає зайві речення, що не відповідають темі, добирає заголовок, додає власну кінцівку тощо; письмово переказує текст розповідногозмісту, відтворюючи використані автором виражальні засоби мови; складає письмове висловлювання на основі вражень від прочитаного твору, ситуації з життя класу, сім’ї та ін.; використовує виражальні засоби мови; висловлює своє ставлення до того, про що пише; складає записки, привітання, запрошення, листи; помічає в роботі товариша позитивні сторони та дає поради щодо вдосконалення роботи, орієнтуючись на пам’ятку, підготовлену вчителем; знаходить і виправляє у власному тексті помилки (орфографічні, граматичні і стилістичні), орієнтуючись на пам’ятку, підготовлену вчителем

ІІ. Мовна змістова лінія

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до навчальних досягнень учня/учениці

1. Мова і мовлення Розширення відомостей про мову як засіб людського спілкування. Державна і рідна мова. Культура усного і писемного мовлення. Слова ввічливості, їх уживання в різних ситуаціях 2. Текст Розширення уявлень про текст та його будову. Уявлення про змістовий зв’язок між частинами тексту. Спостереження за найголовнішими ознаками художніх, науково-популярних та ділових текстів. Типи текстів: розповідь, опис, есе (розмірковування у довільній формі на будь-яку знайому тему. Не претендує на завершеність.); їх характерні ознаки. Тема і мета висловлювання у текстах різних типів – розповідях, описах, міркуваннях, есе. Заголовок тексту. План тексту. Поділ тексту на логічно завершені частини за планом і без нього. Складання плану прочитаного тексту. Абзац. Роль абзаців у тексті. Необхідність дотримання абзаців при оформленні творчих завдань, переказів. Засоби змістового зв’язку між реченнями в тексті (слова він, вона, воно, цей, ця, це, той, та, те; лексичні повтори, близькі за значенням слова), вироблення уміння використовувати їх у власних висловлюваннях. Складання художніх та науково-популярних текстів(без уживання терміну), за поданими зразками, з урахуванням ситуації мовлення. 3. Речення Закріплення й узагальнення вивченого про речення в 1-2 класах. Речення, різні за метою висловлювання та інтонацією (розповідні, питальні, спонукальні; окличні та неокличні). Інтонування речень під час голосного читання, зв’язних висловлювань та усного діалогу. Використання різних видів речень у висловлюваннях, створених на основі навчальних ситуацій. Розділові знаки в кінці речень. Звертання, розділові знаки при них. Виділення звертань в усному мовленні паузами, а на письмі – розділовими знаками (практично). Використання у ролі звертань форм кличного відмінка: друже, Ольго, Василю, Наталко, Наталю, Маріє Петрівно. Головні члени речення (підмет і присудок). Зв’язок слів у реченні. Поняття про словосполучення. Головне і залежне слово у словосполученні. Встановлення смислових і граматичних зв’язків між словами в реченнях. Побудова речень. Поширення речень за питаннями. 4. Слово. Значення слова Значення слів, пряме і переносне значення, випадки багатозначності, найуживаніші омоніми (без терміна). Синоніми та антоніми, добір синонімів з метою увиразнення висловленої думки та уникнення невиправданих повторів того самого слова. Роль синонімів у тексті. Ознайомлення з деякими найпоширенішими фразеологізмами. Розвиток умінь помічати в тексті незнайомі слова, з’ясовувати їх значення. Добір слів для якнайточнішого вираження думки під час усного та писемного мовлення. Культура мовленого слова: розрізнення літературної лексичної норми та ненормативної лексики (діалектизмів, суржику, русизмів тощо) на прикладах спостережень за мовленням учнів 5. Будова слова Поняття про закінчення й основу слова. Роль закінчення як частини слова, за допомогою якої змінюється форма слова (без вживання терміну) на прикладах із різних частин мови. Закінчення як засіб зв’язку слів у реченні. Визначення закінчення способом змінювання слів за питаннями. Частини основи: корінь, префікс, суфікс. Корінь. Спільнокореневі слова. Аналіз будови слова. Чергування голосних [о], [е] з [і ] та приголосних [г], [к], [х] → [ж], [ч], [ш] → [з´], [ц´], [с´] у коренях слів. Вимова і правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слова, які перевіряються наголосом. Поняття «орфограма». Вимова і правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слова, що не перевіряються наголосом. Робота з орфографічним словником. Поглиблення знань про дзвінкі та глухі приголосні (парні й непарні). Вимова і правопис слів із дзвінкими приголосними в кінці та середині слів перед глухими. Правило перевірки правопису слів типу просьба, боротьба, кігті, нігті. Префікс. Словотворча роль префіксів. Творення слів з найуживанішими префіксами, складання з ними словосполучень і речень. З’ясування значення слів з різними префіксами. Префікси, співзвучні з прийменниками (спостереження за звучанням і написанням). Правопис префіксів роз-, без-. Спостереження за збігом однакових приголосних звуків на межі префікса і кореня (беззубий, беззвучний, беззмістовний, роззолочений, роззуватись, роззиратись). Практичне ознайомлення з написанням префіксів з- (с-). Спостереження за значенням слів з різними префіксами (у словосполученнях, реченнях, тексті). Апостроф після префіксів перед я, ю, є, ї. Перенос слів із префіксами. Суфікс. Спостереження за роллю суфіксів на прикладі спільнокореневих слів, які належать до тієї самої частини мови. Творення слів з найуживанішими суфіксами, введення їх у речення, текст. Спостереження за збігом однакових приголосних на межі кореня і суфікса (сонний, денний, осінній). Поділ таких слів для переносу. Спостереження за значенням слів із суфіксами (у реченнях, тексті). 6. Частини мови. Загальне поняття Спостереження за словами, що відповідають на питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? скільки? котрúй? котрá? котрé? котрí? де? коли? як?, а також за службовими словами, до яких не можна поставити питання (і, та, на, від, до, але тощо). Розпізнавання таких слів. Логічні вправи на розрізнення слів за родовими і видовими ознаками та за смисловими групами у межах кожної частини мови. Спостереження і добір спільнокореневих слів, які належать до різних частин мови, розрізнення їх за питаннями, значенням, роллю в реченні та за граматичним і смисловим зв’язком з іншими словами (в межах словосполучень і речень) Іменник Загальне поняття (питання, значення, роль та зв’язок з іншими словами в реченні за допомогою закінчень та прийменників). Іменники, що означають назви істот (хто?), та іменники, які означають назви неістот (що?). Власні і загальні іменники. Велика буква у власних іменниках. Формування поняття предметності на прикладах іменників, які означають опредмечені якості, дії. Вживання іменників у прямому і переносному значеннях. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Віднесення слова до одного з родів. Змінювання іменників за числами (однина і множина). Практичне ознайомлення з відмінками іменника (назви відмінків, відмінкові питання). Спостереження за змінюванням (у таблиці) іменників за відмінками. Форма слова. Спостереження за влучним уживанням іменників-синонімів, іменників-антонімів у тексті, розмірковування про їх роль. Вибір з даних слів тих, що найбільше відповідають меті й типу висловлювання. Вправи на заміну в тексті недоречних лексичних повторів Прикметник Загальне поняття (питання, значення, роль у реченні). Встановлення зв’язку прикметників з іменниками за допомогою питань від іменника до прикметника. Вживання прикметників у прямому і переносному значеннях. Прикметники-синоніми, прикметники-антоніми. Використання їх у зв’язних висловлюваннях. Спостереження за влучним уживанням прикметників у тексті, зокрема в описах, розмірковування над тим, з якою метою вони дібрані автором. Спостереження за вживанням прикметників у загадках. Вибір з-поміж поданих прикметників тих, що найточніше характеризують персонажів, події, явища. Змінювання прикметників за родами Родові закінчення прикметників: -ий, -ій, -а, -я, -е, -є. Розпізнавання форм прикметників за родовими закінченнями та іменниками, від яких залежать прикметники. Змінювання прикметників за числами. Дієслово Загальне поняття (питання, роль у реченні). Зв’язок дієслова з іменником у реченні. Дієслова-синоніми, дієслова-антоніми. Вживання дієслів у переносному значенні. Спостереження за влучним добором дієслів автором тексту для змалювання подій, явищ. Вибір із даних дієслів тих, що найвиразніше передають думку, відповідають меті й типу висловлювання. Удосконалення висловлювань шляхом добору дієслівних синонімів. Час дієслова. Змінювання дієслів за часами. Розпізнавання часових форм дієслів у тексті. Використання їх у власних висловлюваннях. Правило написання не з дієсловами. Використання дієслів з не в монологічному та діалогічному мовленні 7. Повторення вивченого за рік Виконання навчальних і контрольних завдань 8. Фонетика і графіка. Правопис(протягом навчального року) Українська абетка (алфавіт). Букви на позначення голосних і приголосних звуків. Способи позначення м’якості приголосних на письмі. Робота з орфографічним та іншими навчальними словниками. Правопис слів з ненаголошеними голосними [е], [и] в корені слова, що перевіряються наголосом. Правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слова, що не перевіряються наголосом. Правопис слів із дзвінкими приголосними в кінці слова та в кінці складу перед глухими. Правопис слів із дзвінкими і глухими приголосними, що піддаються уподібненню за дзвінкістю-глухістю. Правопис префіксів роз-, без-, з- (с-). Вживання апострофа після префіксів на приголосний перед буквами я, ю, є, ї. Правила переносу слів з префіксами та з апострофом після префіксів. Подвоєння приголосних на межі префікса і кореня, кореня і суфікса. Правило переносу слів із подвоєними буквами. Велика буква у власних іменниках. Правило написання не з дієсловами. Розділові знаки в кінці речень. Звертання. Розділові знаки при них. Списування навчальних друкованих і рукописних текстів з дотриманням правил оформлення письмових робіт. Письмо під диктування: навчальні диктанти, матеріалом для яких є слова, речення, тексти. Контрольний диктант. Слова, значення, вимову і написання яких учні мають запам’ятати: абрикóс, адрéса, áйстра, акваріум, апельси́н, апети́т, асфáльт, вдячний, велосипéд, вóгнище, вокзáл,внесок, гармонія,горизóнт, гримі́ти, депутáт, децимéтр, дирéктор, елéктрика, кипі́ти, кишéня, колекти́в, комбáйн, коридóр, космонáвт, крини́ця, минýлий, милосердний, очерет, пирі́г, приязний, президéнт, пшени́ця, сантимéтр, секýнда, тривóга, фéрмер, хвили́на, черéмха, черéшня (40 слів). 9. Графічні навички письма. Техніка письма. Культура оформлення письмових робіт(протягом року) Технічні навички. Графічні навички. Поступовий перехід до письма в графічній сітці зошита в одну лінію. Підготовчі графічні вправи. Написання окремих елементів висотою в 1/3 рядка, у піврядка та в 2/3 рядка. Закріплення письма великих і малих букв та пунктуаційних знаків. Письмо букв за групами: у порядку ускладнення їх форми (і, и, ш, щ...І, Ї, И, Ш...), за початком написання букв (с, о, а, д...С, О, Є, Е...) висотою в 1/3 рядка, у піврядка та в 2/3 рядка. Удосконалення письма букв. Розвиток швидкості письма. Оформлення письмових робіт.

Учень/учениця: пояснює значення мови в житті людей; розрізнює поняття державна (українська) і рідна мова; знає основні ознаки культури усного і писемного мовлення; володіє словами ввічливості, різними формами звертання до тих, з ким спілкується Учень/учениця: визначає в тексті його основні складові – зачин, основну частину, кінцівку; відновлює деформований текст із переміщеними частинами; впізнає за характерними ознаками художні, наукові (правила, визначення), науково-популярні та ділові тексти; розрізняє типи текстів за їх характерними ознаками; визначає тему (про що цей текст) та мету (чого він вчить, для чого створений) у текстах різних типів; добирає заголовок відповідно до теми тексту; бере участь у колективному (підкерівництвом учителя) складанні плану прочитаного тексту; впізнає і визначає кількість абзаців у тексті; дотримується абзаців при списуванні тексту, в оформленні творчих робіт, переказів; пояснює зв’язок між абзацами та планом тексту; зв’язує два сусідні речення в тексті за допомогою слів він, вона, воно, вони, цей, ця, ці, потім, тоді та ін .використовуєсиноніми для зв’язку речень у тексті; складає і записує художні і науково-популярні тексти за поданим зразком; есе складає усно (під керівництвом учителя); Учень/учениця: розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення; впізнає окличні речення на слух та на письмі за розділовим знаком у кінці; правильно інтонує речення, різні за метою висловлювання та вираженням експресії (почуттів); складає усно і записує речення, різні за метою висловлювання та вираженням почуттів; правильно вживає розділові знаки в кінці різних за метою висловлювання речень; виділяє звертанняв усній формі інтонацією, ана письмі розділовими знаками – комами, знаком оклику; використовує форми кличного відмінка (до вчителя, товаришів по класу, працівників школи, членів родини); визначає в реченні головні члени (підмет і присудок – його основу); виділяє словосполучення у групі підмета і групі присудка; визначає другорядні члени речення (без поділу їх на види); встановлює з допомогою і під керівництвом учителя смислові і граматичні зв’язки між словами у простому неускладненому реченні з підметом-іменником і присудком-дієсловом за допомогою питань від головного слова до залежного (практично, без термінів): росте (на чому? де?) на грядці; поспішає (до чого? куди?) до класу; складає і поширює прості речення за запитаннями. Учень/учениця: виявляє в тексті слова з прямим і переносним значенням, багатозначні слова, найуживаніші омоніми (омофони – коса (дівчини і знаряддя праці); омоформи – моя мати – мати книжку; омóграфи (книжкú і кнúжки) –практично, у процесі навчальної роботи, без уживання термінів; добирає синоніми й антоніми до загальновживаних слів; використовує їх в усному і писемному мовленні (навчальних творчих роботах); пояснює і вживає у власному мовленні опрацьовані за підручниками фразеологізми, зокрема, прислів’я; пояснює значення слів, опрацьованих у попередній навчальній діяльності; користується прийомами тлумачення слів (добір синонімів, опора на морфемну будову тощо) та тлумачним словником; добирає слова для точного вираження думки в усному і писемному мовленні; виявляє у навчальних текстах, у мовленні товаришів по класу, у власному мовленні хибні, примітивні слова; замінює їх літературними, нормативними Учень/учениця: змінює слова за питаннями під керівництвом учителя; виділяє змінну частину, визначає основу; знаходить, визначає закінчення у слові, поданому в кількох формах; пояснює роль закінчення у зв’язках слів у реченні; знаходить, визначає корінь у ряді спільнокореневих слів; визначає префікс, суфікс у ряді слів з тим самим префіксом, суфіксом; розрізнює,добирає під керівництвом учителя і самостійно спільнокореневі слова, що належать до різних части мови; аналізує в навчальній роботі під керівництвом учителя і самостійнослова за будовою; правильно вимовляє слова з ненаголошеними голосними звуками [е], [и]; знає, що таке «орфограма»; знаходить слова з орфограмами, перевіряє їх; користується орфографічним словником для перевірки написання слів з ненаголошеними [е], [и], що не перевіряються наголосом; знає правило вимовляння дзвінких приголосних звуків у кінці слова і складу перед глухим і дотримується його в мовленні; користується правилом перевірки написання слів із сумнівними приголосними, що піддаються асиміляції (про [зь] ба, моло [дь] ба, кі [х] ті, ні [х] ті). утворює нові слова від заданої основи за допомогою префіксів; пояснює значення префіксів у словах з опорою на введення їх у словосполучення, речення; розрізнює в процесі навчальноїроботиспівзвучні префікси і прийменники ( типу без сорому – безсоромний, на письмі – написаний) на слух і на письмі. знає і дотримується в навчальній роботіправила вимовляння і правопису префіксів роз-, без-, з-, с-; дотримується правил правопису слів з апострофом після префіксів, переносу слів із префіксами у процесі виконання навчальних вправ; утворює нові слова, що належать до тієї самої частини мови за допомогою поданих суфіксів (ручка, рученька, ручище; чорний, чорнявий, чорненький, чорнющий); пояснює в навчальній роботі значення, якого надають словам найуживаніші суфікси, зокрема суфікси зменшення, здрібнілості, пестливості. Учень/учениця: ділить на групи слова, які відповідають на питання різних частин мови (серед них числівників, прислівників без уживання терміна), які розрізнюються за родом, числом (іменники, прикметники), стоять у формі того чи іншого часу (дієслова); будує сполучення зі слів, що є різними частинами мови, використовуючи службові слова: пішли до лісу; хлопчики і дівчатка; розрізнює слова за родовими і видовими ознаками: птахи: лелеки, зозулі, синиці, горобці; дерева: дуб, клен, яблуня, вишня; кольори: червоний, фіолетовий, зелений тощо; добирає групи спільнокореневих слів, що належать до різних частин мови, вводить їх у словосполучення і речення (дуб, дубовий, задубіти; сміх, смішний, усміхатися) Учень/учениця: має уявлення про іменник як частину мови; впізнає в тексті і самостійно добирає іменники; ставить питання до іменників, що належать до різних родів; будує сполучення іменників з іншими словами, використовуючи для зв’язку закінчення і прийменники; розрізнює іменники-назви істот і неістот, правильно ставить до них питання; розрізнює власні і загальні іменники, добирає відповідні приклади; вживає в письмових текстах власні іменники з великою буквою; відносить до іменників за поставленим питанням що? опредмечені якості, дії (зелень, добро, плавання, напис). розрізнює і пояснює в процесі навчальної роботи іменники в прямому і переносному значеннях; визначає рід іменників, ставить питання і відносить іменник до одного з родів; змінює іменники за числами; визначає число іменників; знає назви відмінків і відмінкові питання; має уявлення про відмінювання іменників; пояснює на конкретних прикладах значення терміну форма слова; добирає найуживаніші (1-3) синоніми та антонім до кожного із заданих іменників; вживає синоніми й антоніми в усних і письмових висловлюваннях; бере участь в удосконаленні навчальних і власних текстів за допомогою синонімів. Учень/учениця: має уявлення про прикметник як частину мови; впізнає прикметники в реченні і тексті; пояснює роль прикметників у мові і мовленні; будує сполучення прикметників з іменниками; встановлює між ними граматичний зв’язок за допомогою питань (нове пальто – пальто (яке?) нове; у новому пальті – у пальті (якому?) новому); пояснює пряме і переносне значення прикметників у процесі виконання навчальних вправ; добирає до поданих прикметників 1-3 синоніми та антонім; використовує їх в усному і писемному мовленні, зокрема в описах; бере участь у колективних навчальних вправах з удосконалення речень, текстів шляхом додавання (добору) прикметників до іменників; складає прості загадки про предмети за допомогою прикметників, що характеризують предмети-відгадки; змінює прикметники за родами; визначає рід прикметників за закінченням, поставленим питанням; за родом іменників, з якими вони зв’язані; змінює прикметники за числами, вводить їх у речення. Учень/учениця: має уявлення про дієслово як частину мови; впізнає дієслова в реченні, тексті, ставить до них питання; пояснює їх значення у мові і мовленні; зв’язує з іменниками; добирає до поданого дієслова 1-3 синоніми, антонім; пояснює в навчальній роботі дієслова, вжиті у переносному значенні; бере участь у колективних навчальних вправах з удосконалення текстів шляхом добору дієслів-синонімів; розрізнює часові форми дієслова; ставить питання до дієслів різних часових форм; змінює дієслова за часами у формах доконаного і недоконаного виду (без уживання термінів) за допомогою питань: що робить? що зробить? що робив? що зробив?; розпізнає часові форми дієслів у тексті; вживає дієслова з не в усному і писемному мовленні, в різних ситуаціях спілкування (в суперечках, дискусіях, застереженнях, виправдовуваннях, порадах, повчаннях) Учень/учениця: використовує здобуті протягом навчального року мовні знання і мовленнєві вміння у процесі виконання навчальних і контрольних завдань. Учень/учениця: відтворює усно український алфавіт; називає букви на позначення голосних і приголосних звуків, парних дзвінких і глухих приголосних; правильно називає всі літери; розташовує слова за алфавітом, орієнтуючись на другу літеру; користується орфографічним та іншими навчальними словниками (тлумачним, синонімів та ін.); застосовує правила перевірки написання слів з ненаголошеними голосними [е], [и] в корені, що перевіряються наголосом; користується орфографічним словником для перевірки написання слів з ненаголошеними [е], [и], що не перевіряються наголосом; пише слова із дзвінкими приголосними в кінці слова і в кінці складу перед глухими відповідно до літературної вимови; застосовує правило перевірки букв на позначення дзвінких і глухих звуків, що піддаються уподібненню (молотьба, просьба, легко, нігті); дотримується правил правопису префіксів роз-, без-, з- (с-), вживання апострофа після префіксів на приголосний звук, переносу слів з префіксами, з апострофом після префіксів; правильно записує слова зі збігом однакових приголосних звуків на межі морфем (беззахисний, осінній) та переносить їх з рядка в рядок; записує власні іменники з великої букви; пише окремо не з дієсловами; дотримується правил вживання розділових знаків в кінці речень, різних за метою висловлювання та інтонацією; виділяє на письмі звертання розділовими знаками: комою, знаком оклику; списує текст із підручника, робочого зошита із дотриманням правил правопису і каліграфії; звіряє записане із зразком; виправляє допущені помилки; записує під диктуваннятекст, складений зі слів, що пишуться за фонетичним принципом, за правилами, вивченими в 1-3 класах і визначеними програмою для самостійного застосування, а також слів, визначених програмою для запам’ятовування Учень/учениця: самостійно контролює виконання гігієнічних та технічних правил письма; виконує підготовчі вправи, зберігаючи однакову висоту, ширину, однаковий нахил елементів букв; дотримується належної висоти, ширини, нахилу великих і малих букв та пунктуаційних знаків (.?!) у зошиті в одну лінійку; безвідривно поєднує складові елементи букв н, р, ф; безвідривно поєднує до 4 графем (рин, лин, дре; мили, ориз, трив тощо)у словах вправ підручника; самостійно контролює рухові дії у процесі такого письма; прискорює письмо в міру своїх можливостей, не змінюючи при цьому форми букв та їх поєднань; розбірливо, охайно оформлює письмову роботу в зошиті в одну лінію: записує слова у стовпчик; підкреслює умовними лініями слова – різні частини мови; умовно позначає морфеми;