Суть стратегічної сімейної терапії.

Внесок школи Пало Алто у розвиток сімейної психотерапії. Провідні ідеї Дж. Хейлі та М.Боуена.

Школа Пало Алто. Джей Хейлі, представник школи Пало Алто, став автором методу "проблеморешающей терапії". Багато методики їм були запозичені у Мілтона Еріксона. Хейлі вважав, що відносини в родині визначаються результатом боротьби подружжя за контроль над іншими членами сім'ї. Симптом - один із способів контролювати поведінку оточуючих. На думку Джея Хейлі, завдання психотерапії полягає в наданні людям інших способів впливу. Лікувальний ефект сімейної терапії значно зростає, якщо на терапевтичної сесії збираються всі члени родини. Внеском Хейлі в сімейну психотерапію стали різні директиви (завдання) членам сім'ї. Виконання завдань забезпечувало рівність, кожен член сім'ї мав право висловити свою думку або щось зробити. Психотерапевт дає завдання як під час сеансу, так і додому. Мета цих завдань: змінити поведінку членів сім'ї; знайти додатковий стимул для побудови відносин психотерапевта з членами родини; вивчити реакції членів сім'ї при виконанні ними завдань; здійснити підтримку членів родини, тому що під час виконання завдань психотерапевт як би незримо присутній. Хейлі також застосовував метафоричні і парадоксальні завдання. Перші будувалися на пошуках аналогій між подіями і вчинками, які на перший погляд зовсім різні; другі являють собою такі інструкції, яким члени сім'ї чинять опір і тим самим змінюють свою поведінку в потрібному напрямку. Іншою великою фігурою в школі Пало Алто був Мюррей Боуен, якого вважають одним з основоположників сімейної терапії в США. До середини 60-х років 20-го століття їм був розроблений метод сімейної психотерапії, що складається з 4-х принципів: Визначення і прояснення відносин. "Незалученість в трикутник" (Боуен рекомендував психотерапевтам не втягуватися емоційно в конфлікти, а зосереджувати свою увагу на процесі відносин); Навчання подружжя ефективного емоційного спілкування; заняття Я-позиції

7. Сімейна психоаналітична терапія, її основні ідеї.

Сімейна психоаналітична терапія. Метою психоаналітичної сімейної терапії є зміна особистості учасників психотерапії таким чином, щоб вони були в стані взаємодіяти як цілісні здорові особистості на базі нинішньої реальності, а не на базі неусвідомлюваних відносин минулого. Наступні техніки використовуються в цьому терапевтичному напрямку: конфронтація, кларификация, інтерпретація і переробка досвіду, техніки поліпшення комунікативних здібностей, техніка "вільних асоціацій". Психоаналітики вважають за краще спостерігати і слухати, різко зупиняючи порожнє обговорення питаннями.

Суть стратегічної сімейної терапії.

Стратегічна сімейна психотерапія. Цей метод сімейної терапії також називається "проблемовирішуючим", "коротка", тому що він орієнтований на рішення проблем. Найбільш відомі фігури цього напрямку - Джей Хейлі, Карл Уітекер, Клу Маданес. У своїй роботі психотерапевти цього напрямку не концентруються на особливостях особистості членів сім'ї. Даний підхід характеризується надзвичайною увагою до деталей симптому і меншим інтересом до сім'ї. Широку популярність цей напрямок придбало до 1970 р Багато ідей представники цього методу почерпнули з досвіду роботи Мілтона Еріксона. Для його практики характерні два підходи: використання непрямих методів впливу і прийняття всього, що пропонує клієнт. Суттю стратегічного підходу є розробка стратегії для вирішення проблем, так як зміни в сім'ї важливіше, ніж розуміння причин порушень. Стратегічні терапевти досліджують чинники, що забезпечують стійкість проблеми, яка підтримується існуючим взаємодією в сім'ї, і тому прагнуть виявити ту поведінку, яка підкріплює проблему. Багато стратегічні психотерапевти вважають, що нормально функціонуюча сім'я - це та, яка уникає симптомів і здатна функціонувати відповідно до вимог мінливих обставин.
9. Засади сімейної поведінкової терапії.

Сімейна поведінкова психотерапія. Сімейна поведінкова терапія як свій основний принцип бачить підкріплення поведінки наслідком, з чого випливає, що патерн поведінки чинить опір змінам у всіх випадках, крім тих, коли виникнуть більш сприятливі наслідки. Представників цього напрямку цікавить аналіз послідовності вчинків. За основу береться положення, що задоволеність у шлюбі в значно більшій мірі обумовлена відсутністю взаємних фрустрацій, ніж об'ємом доставляються один одному задоволень. Однією з найбільш часто вживаних технік є поведінковий тренінг батьків. Процес психотерапії починається з того, що терапевт переформулює уявлення клієнта про сутність проблеми і можливі шляхи її вирішення. Поведінкові психотерапевти одними з небагатьох не запрошують всю сім'ю на лікування, а лише дитини і кого-небудь з батьків. Поведінковий тренінг батьків має на меті підвищення їх компетентності в питаннях виховання дітей, розпізнавання і модифікації паттернів емоційно-поведінкового реагування. Найбільш популярні наступні техніки роботи: формування (shaping) - досягнення бажаної поведінки невеликими порціями через послідовне підкріплення; жетонная система - використовує гроші чи окуляри в якості винагороди дітей за успішне поведінку; контрактна система - включає в себе угоду з батьками про зміну їх поведінки синхронно зі зміною поведінки дитини; обмін змінами за винагороду; переривання - покарання у вигляді ізоляції. Сімейна поведінкова психотерапія - це один з найпопулярніших методів через свою простоту і економності, хоча часто терапевтичні зміни виявляються однобокими або короткочасними.

10. Системна сімейна терапія, її засади та етапи проведення.

Сімейна системна психотерапія. Найбільші представники цього напрямку - Мара Сельвіні-Палаццолі, Клу Маданес, Сальвадор Минухин і ін. В даний час системне напрям вважається одним з найбільш широко представлених, перспективних, економічно доцільних і терапевтично ефективних напрямків сімейної терапії.. У системної сімейної психотерапії сім'я розглядається як цілісна система, яка прагне до збереження і еволюції сформованих зв'язків. На всьому протязі свого існування сім'ї проходять через закономірні кризи розвитку ( вступ в шлюб, відділення від батьківських сімей, вагітність, народження дитини, вступ дитини в дошкільні / шкільні установи, закінчення ним школи і вибір свого життєвого шляху, розрив з батьками, догляд батьків на пенсію і т.д.) Саме на цих відрізках свого існування родини виявляються нездатними вирішувати нові проблеми колишніми способами і тому встають перед необхідністю ускладнювати свої пристосувальні реакції. Основні кроки сімейної системної психотерапії виглядають наступним чином: 1.Об'єднання психотерапевта з сім'єю, приєднання його до пропонованої сім'єю структурі ролей. 2. Формулювання психотерапевтичного запиту. 3. Реконструкція сімейних відносин. 4. Завершення психотерапії і від'єднання