Відповідальність сторін за порушення авторського договору.

Відповідальність автора. Згідно із чинним законодавством відповідальність автора за порушення договірних обов'язків може полягати в поверненні отриманого ним гонорару, однобічному розриві укладеного з ним договору, також відшкодування збитків користувачу, а також у сплаті йому неустойки.

Якщо питання відповідальності в авторському договорі не вирішені або вирішені недостатньо чітко, необхідно керуватися загальними положеннями цивільного права. До них відносять такі загальні умови:

- наявність провини автора в порушенні договірних зобов'язань;

- факт заподіяння збитків і обґрунтованість їхнього розміру;

- наявність причинного зв'язку між допущеним автором порушенням умов договору й наслідками цього порушення;

- наявність у діях автора ознаки протиправності.

Відповідальність замовника. Відповідальність за порушення договірних зобов'язань несе й замовник твору. Підставу, обсяг і форму його відповідальності визначає конкретний авторський договір, а також деякі загальні положення цивільного законодавства.

Замовник може відповідати за:

- порушення зобов'язань з використання твору (якщо таке зобов'язання покладене на нього авторським договором);

- нанесення автору збитків (наприклад, у зв'язку із втратою матеріального носія твору);

- порушення цілісності твору;

- невиплати автору обумовленої договором винагороди й т.п.

 

Припинення дії авторського договору

Підставами для припинення дії авторського договору є:

- закінчення строку його дії;

- взаємна згода сторін про припинення авторського договору;

- угода про заміну одного зобов'язання на інше (новацію);

- неможливість виконання, викликана діями непередбаченої сили або інших обставин, за які боржник не відповідає;

- смерть автора або ліквідація юридичної особи, що є стороною договору;

- однобічна заява тієї або іншої сторони у зв'язку з порушенням контрагентом суттєвих умов договору й т.п.

СУМІЖНІ ПРАВА

 

Поняття суміжних прав

Суміжні права безпосередньо пов’язані з авторськими правами, саме тому вони називаються суміжними і охороняються одним Законом. Особливістю суміжних прав є те, що вони ґрунтуються на використанні чужих авторських прав. Суміжні права випливають із творчої діяльності з реалізації, використання вже обнародуваних творів літератури і мистецтва.

Творчі працівники прагнуть до того, щоб їхні твори розповсюджувалися серед широкого кола людей. Автори не в змозі самостійно досягти такого результату. Для цього необхідні посередники-професіонали, які подають твір у формі, найбільш пристосованій для сприйняття максимально широким колом людей. П'єсу пишуть для того, щоб поставити її на сцені, пісню, - щоб її виконав співак-професіонал або щоб її записали на компакт-диск, передали по радіо. Особи, які використовують літературні або художні твори для того, щоб зробити їх доступними широкій аудиторії, також вимагають захисту від незаконного використання їхнього внеску в процес додання гласності твору.

Суміжні права останнім часом набули прискореного розвитку. Сучасні технічні засоби надають можливість певним чином фіксувати виконання будь-якого виконавця і в такий спосіб вилучати дохід із чужої майстерності, таланту. Щоб цьому запобігти і запроваджено охорону суміжних прав.

Існують три різновиди суміжних прав: права виконавців на їхнє виконання, права виробників фонограм або відеограм на їхні фонограми або відеограми й права організацій ефірного мовлення на їхні радіо- і телевізійні програми.

Об’єктами суміжних прав є:

а) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

б) фонограми, відеограми;

в) передачі (програми) організацій мовлення.

 

Суб’єкти суміжних прав

До суб’єктів суміжних прав належать виконавці, виробники фонограм і відеограм та організації ефірного мовлення.

Виконавець є власником суміжних прав у тому випадку, якщо:

а) виконавець є громадянином України;

б) виконання вперше мало місце на території України;

в) виконання записане на фонограму, що охороняється законом;

г) виконання, не записане на фонограму, включено в передачі мовлення.

Виконавцями визнаються актори (театру, кіно тощо), співаки, музиканти, диригенти, танцюристи, а також інші особи, які виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичних інструментах чи у будь-який інший спосіб виконують твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору. Тобто виконавцями визнаються також особи, які хоча і не є офіційно артистами, співаками тощо, але виконують їх функції. Виконавцями визнаються також особи, які здійснюють таку само творчу діяльність, у тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери.

Охорона прав виробника фонограми або відеограми здійснюється, якщо:

а) виробник фонограми або відеограми є громадянином України або юридичною особою, що має офіційне місцезнаходження на території України;

б) фонограма або відеограма вперше опублікована на території України.

Виробниками фонограм можуть бути ті самі фізичні особи, а також юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі. Проте вони одержують захист своїх суміжних прав лише за умови, що їх постійне місцезнаходження - на території України. При цьому не має значення, так би мовити, “громадянство” цієї юридичної особи. Воно може бути України або іноземної держави.

Фонограми - виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків. Грамофонні платівки, диски, магнітофонні касети та інші носії записів визнаються примірниками фонограми.

До суб’єктів суміжних прав відносять також організації ефірного мовлення, тобто тільки юридичні особи. Це організації радіо- і телебачення, які використовують твори літератури і мистецтва у своїх програмах передач як в ефірі, так і по проводах.

За організаціями мовлення визнаються суміжні права, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють трансляцію за допомогою передавачів, розташованих на території України.

 

Суб’єктивні суміжні права

Усі суб’єкти суміжних прав мають використовувати свої суб’єктивні права в такий спосіб, щоб не порушити прав авторів, чиї твори використовуються. Виконавці мають здійснювати свої суб’єктивні права за умови дотримання прав авторів, чиї твори виконують. Виробники фонограм і організації мовлення зобов’язані дотримуватися прав авторів і виконавців. Організації мовлення - прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

Існуюче законодавство не передбачає процедури закріплення виникнення і здійснення суміжних прав. Проте виробники фонограм і виконавці з метою інформування про належність їм суміжних прав, що виникли у процесі створення фонограми, можуть на всіх її примірниках або їх упаковках використовувати спецзнак охорони суміжних прав. Цей знак складається з трьох елементів:

- латинської літери Р, вписаної у коло â;

- ім’я (найменування) особи, що має суміжні права;

- зазначення року першої публікації фонограми.

 

Термін дії суміжних прав

Майнові права виконавця діють протягом 50 років після першого виконання.

Особисті немайнові права виконавця охороняються безстроково.

Майнові права виконавця можуть переходити у спадщину.

Не переходять у спадщину особисті немайнові права виконавця. Спадкоємці виконавця мають право захищати зазначені права.

Права виробника фонограми або відеограми діють протягом 50 років після першого опублікування фонограми або відеограми або протягом 50 років після її першого запису, якщо фонограма або відеограма не була опублікована протягом цього терміну.

Права організації ефірного мовлення діють протягом 50 років після здійснення такою організацією першої передачі в ефір або по кабелю.

Відлік терміну починається з 1 січня року, що настає за роком, у якому мав місце юридичний факт виникнення терміну.