Сутність організаційного розвитку

Тема 46

Сутність та природа організаційного розвитку.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Сутність організаційного розвитку

Ринкові перетворення поставили сільськогосподарських товарови­робників перед необхідністю самостійно забезпечувати конкурен­тоспроможність та здатність своєчасно адаптуватись до динамічного ринкового середовища. Однією з основних проблем розбудови рин­кових відносин в аграрному секторі економіки України є формування ефективного механізму управління розвитком сільськогосподарських підприємств. Тому передусім з’ясуємо сутність поняття «розвиток» (табл. 1.1).

Аналіз наведених в табл. 1.1 визначень свідчить, про різні підходи до трактування поняття «розвиток».

Вирізняють [27, с. 28; 180, с. 135] дві форми розвитку:

– еволюційну, пов’язану з поступовими кількісними й якісними змінами;

– революційну, яка характеризується стрибкоподібним неусвідом­леним переходом від одного стану матерії до іншого.

Як правило, коли говорять про розвиток, мають на увазі прогре­сивний розвиток, за якого якісні зміни системи, організації позитивні. Цей стан об’єктивно може бути більш досконалим чи здаватися таким за критерієм новизни. Розвиток асоціюється з прогресом, тому що такою є універсальна тенденція еволюції природи і суспільства. І саме в цьому розумінні можна говорити про розвиток як перехід від простого до складного, від нижчого до вищого. Проте не все так добре, коли мова йде не про еволюцію в біологічному розумінні, а про індивідуальний розвиток, про онтогенез організації як системи, особливо соціальної організації.

Таблиця 1.1

Тлумачення поняття «розвиток»

Тлумачення поняття	Автор, джерело
Розвиток – 1) процес закономірної зміни, переходу від одного стану до іншого, більш досконалого; перехід від старого якісного стану до нового, від простого до складного, від нижчого до вищого; 2) рівень свідомості, освіченості, культури.	А.Н. Азрилиян, [21, с. 542]
Розвиток – незворотна, направлена, закономірна зміна матерії і свідомості, їх універсальна властивість; в результаті розвитку виникає нова якість, стан об’єкту – його складу і структури	С.С. Бакай, С.О. Білун, А.В. Світлична, [14, с. 108]

Продовж. табл. 1.1

Тлумачення поняття	Автор, джерело
Розвиток – це в першу чергу зміна, рух. В процесі руху як розвитку створюється нове, необхідне, здатне до самопросування, самовідтворення	В.О. Василенко, [27, с. 363]
Розвиток – процес самопросування від нижчого (прос­того) до вищого (складного), який розкриває внутрішні тенденції будь-якого роду змін різноманітних форм матерій	О.С. Віханський, О.І. Наумов, [30, с. 9]
Під розвитком розуміють сукупність змін, що ведуть до появи нової якості, змінюють життєдіяльність системи, її вміння протистояти руйнівним впливам зовнішнього середовища	І.І. Тимошенко, А.С. Соснін [166, с. 121]

Розвиток буває не лише прогресивним, а й регресивним, коли від­бувається деградація, перехід від вищого до нижчого, менш доско­налого. Життєвий цикл організації включає в себе як прогресивний (створення, ріст, зрілість), так і регресивний (спад, ліквідація) роз­виток. І прогрес, і регрес мають свої протилежності: при швидкому прогресі можна втрати стійкість й обережність; при регресі можна позбутися відмерлих частин організації.

В цьому випадку розвиток виступає найяскравіше як прояв діалек­тичного закону єдності й боротьби протилежностей. Будь-яка органі­зація знаходиться між прагненням до прогресу і регресивними зупин­ками та відступами, викликаними внутрішніми і зовнішніми деструк­тивними перешкодами, між постійною роботою по організації і дезорганізуючими обставинами та рутиною. Розвиток відбувається через нестійкість, мінливість, біфуркації. Нестабільність сприяє відбо­ру кращого. Прогрес і регрес тісно взаємопов’язані й становлять діалектичну єдність. Без регресу немає прогресу, і навпаки.

Щоб виробити в організації повноцінну готовність до сприйняття змін, керівництво має передбачити здатність до такого сприйняття в самій побудові організації і в своїх управлінських діях. Усвідомлення цього призвело до створення 60-х роках ХХ ст. концепції організа­ційного розвитку [96, с. 538]. В результаті її швидкої еволюції менед­жери змогли отримати методи і процедури для систематичного діагностування, планування, реалізації і підтримки змін з метою підвищення ефективності організації.

Щоб глибше дослідити сутність організаційного розвитку ми передусім з’ясували тлумачення поняття «організація» (табл. 1.2).

У соціальних науках терміну «організація» (франц. organization від старолат. organizе – надаю впорядкований вигляд, улаштовую) на­дається кілька основних значень: 1) організація як певне соціальне утворення («суспільний організм»), тобто об’єднання людей, що спільно реалізують деяку програму або ціль; 2) організація як сукуп­ність процесів чи дій, що ведуть до утворення й удосконалення зв’яз­ків між частинами цілого, як діяльність, спрямована на упорядкуван­ня, приведення в систему чого-небудь; 3) організація як внутрішня упорядкованість, узгодженість взаємодії більш-менш диференційова­них частин цілого, обумовлена його будовою [92, с. 46; 138, с. 23–24].

В менеджменті використовуються всі три поняття терміну «орга­нізація», оскільки мова йде і про організації як об’єкти управління, і про організаційну діяльність, пов’язану з управлінням колективом, і про побудову організаційних структур.

Поняттю «соціальна організація» відповідає перший варіант вико­ристання терміну «організація» у приведеній вище класифікації. Отже, соціальна організація – це об’єднання людей, направлене на досягнення певних цілей.

Організація за своїми фундаментальними ознаками є системою, призначенням якої є перетворення ресурсів, що до неї входять, у певний продукт (результат).

Таблиця 1.2

Тлумачення поняття «організація»

Тлумачення поняття	Автор, джерело
1. Організації як явище – це субстанція системи, її структура і зміст, сутність і форма організації як юридичної особи. 2. Економічна організація є систе­мою соціальною, яка реалізує себе у виробництві товарів, послуг, інформації і знань	С.С. Бакай, С.О. Білун, А.В. Світлична, [14, с. 81]
Організація – це узгоджена система свідомо координованої діяльності, або взаємодія двох чи більше людей для досягнення спільної мети	Ч. Бернард, [76, с. 191]
Організація – систематизоване, свідоме об’єднання дій людей, що має на меті досягнення певних цілей	О.С. Віханський, О.І. Наумов, [30, с. 12]
Організація – організм, сама справа чи річ	В.І. Даль, [44, с. 690]
Організація – соціальне утворення (група людей), що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність для досягнення спільної мети	Г.О. Колесніков, [70, с. 175]
Організація – група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або цілей	М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф Хедоурі, [96, с. 31]

Продовж. табл. 1.2

Тлумачення поняття	Автор, джерело
Організація представляє собою свідомо координоване соціальне утворення з певними межами, яке функціо­нує на відносно постійній основі для досягнення загальної цілі чи цілей	Б.З. Мільнер, [98, с. 46]
Організація – специфічне соціальне утворення, систе­матично організоване на виробництво товарів (або) послуг	Ф.І. Хміль, [187, с. 31]

Василенко В.О. [27, с. 149–150] виділяє два принципово різних типи системних моделей організації: модель організації як штучної системи і модель організації як природної системи. Згідно з першою моделлю організація розглядається як гнучка система із мінливою і штучною природою, яка в ідеалі забезпечує найкращі умови для досягнення цілей, за ними ж і оцінюють її ефективність. Розвиток організації в таких моделях пов’язаний з глобальними інноваціями (плановими технологічними, організаційними чи соціальними зміна­ми), які реалізуються на основі створених підприємцями і менедже­рами проектів розвитку, сформованих ними цілей і стратегій. Саме менеджери виступають в ролі основних агентів як організаційного розвитку, так і інших форм організаційних змін. Сам же організа­ційний розвиток тут визначено як ініційований менеджером (чи підприємцем) процес.

В нинішніх умовах виділена модель організації як соціотехнічної системи. В ній розвиток організації і планові зміни організаційних та соціальних відносин розглядаються як похідна від запланованого впровадження нової технології. При цьому соціальні відносини розглядаються як детермінуючі соціальну систему регулятори поведінки.

В моделі організації як природної системи В.О. Василенко [27, с. 150] розглядає організацію як соціальний інститут, що само­вільно виникає, саморозвивається і нормативно підтримується.

Досягнення цілей за цією моделлю перестає бути єдиним критерієм оцінки ефективності організаційної системи, ним стає підвищення її здатності до виживання. Виживання системи, згідно з Т. Парсонсом [27, с. 151], забезпечується лише за умови постійного виконання орга­нізаційною системою, окрім основної цільової функції, ряду інших (соціальних): адаптивної – відносно широкого соціуму; інтегрованої – відносно самої організації; латентної (прихованої) – відносно особис­тості працівника.

Численні спроби синтезувати обидві моделі не привели до успіху, вони існують паралельно і взаємодоповнюють одна одну, забезпе­чуючи розвиток організації.

Аналіз підходів до тлумачення поняття «організаційний розвиток» проведемо з допомогою табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Тлумачення поняття «організаційний розвиток»

Тлумачення поняття	Автор, джерело
Розвиток організаційний – удосконалення можливос­тей організації вирішувати різні проблеми і здатність до оновлення в довгостроковому періоді. Організація програмує свій розвиток за рахунок технологічних та організаційних нововведень, підвищення ефективності управління культурою фірми, навчання	С.С. Бакай, С.О. Білун, А.В. Світлична, [14, с. 108]
Організаційний розвиток – довготривала робота по удосконаленню процесів вирішення проблем і онов­ленню в організації шляхом ефективного спільного регулювання культурних постулатів організації – при особливій увазі до культури всередині формальних робочих груп – з допомогою агента змін, чи ката­лізатора, – використовуючи теорію і технологію прикладної науки про поведінку, враховуючи дослідження дією	У. Френч, С. Белл, [96, с. 538]
Розвиток організації – довгострокова програма удос­коналення можливостей організації вирішувати різні проблеми і здатність до оновлення, особливо за рахунок підвищення ефективності управління культу­рою організації	М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі, [96, с. 692]
Організаційний розвиток – ціленаправлена робота, здійснювана вищим керівництвом для підвищення ефективності й життєздатності організації за рахунок планових змін процесів, які в ній протікають, використовуючи при цьому знання і методи науки про поведінку і науку управління	Р. Бекхард, [118]
Організаційний розвиток – це плановий, управ­лінський і систематичний процес перетворень в облас­ті культури, систем і поведінки організації з метою підвищення її ефективності у вирішенні проблем і досягненні цілей	Г.Л. Ліппіт, [34, с. 611]
Під терміном «організаційний розвиток» розуміють нормативну стратегію перенавчання, направлену на виявлення впливу на переконання, оцінку і відно­шення до роботи в рамках організації для того, щоб вона могла краще адаптуватися до швидких темпів зміни технології, у індустріальному оточенні і в суспільстві в цілому	О. Уін, [206, c. 367]

Продовж. табл. 1.3

Тлумачення поняття	Автор, джерело
Організаційний розвиток можна трактувати як довго­термінову роботу в організації щодо удосконалення процесів вирішення проблем і оновлення. Такий розвиток є стратегічним шляхом, з одного боку, зростання загальної ефективності організації, а з іншого – підвищення почуття задоволеності та поліпшення умов праці співробітників	Ф.І. Хміль, [187, с. 173 –174]
Організаційний розвиток – це система використання знань наук про поведінку (біхевіоризму) для планування розвитку і перегляду організаційних стратегій, структур і процесів з метою підвищення організаційної ефективності	Т. Каммингс, С. Ворлей, [129]
Організаційний розвиток представляє собою кон­сультаційну течію, яка поєднує в собі практику кон­салтингу, дослідницький і науково-прикладний напрямки на перетині організаційної психології, теорії організації і менеджменту, направлену на вирішення широкого кола завдань щодо ефективного встанов­лення і досягнення цілей розвитку організації як в бізнесових, так і в некомерційних структурах	Є.Н. Ємельянов, [51, с. 73]
Організаційний розвиток – це процес позитивних і якісних змін в організації, які заторкують головним чином структуру, способи діяльності та взаємодії. Критерієм позитивних змін є такі параметри як ви­живання організації, ефективність її діяльності, забез­печення доступу до влади або її збереження, відпо­відність проекту або цінностям. Про якісний характер змін у процесі аналізу свідчить те, що організаційний розвиток, як правило відображається у змінах структури, тому іноді замість поняття «організаційний розвиток» вживають поняття «структурні та стратегічні зміни в організації» (А. Чандлер)	К. Штайльманн, М. Дряхлов, В. Хартманн, С. Мочерний, [50, с. 643]
Організаційний розвиток – процес удосконалення формальних (організаційної структури управління, процесів управління, розподілу та координації прав, обов’язків, відповідальності, організації праці управ­лінських працівників й ін.) і неформальних сторін організаційної діяльності (підвищення знань, навичок і досвіду у міжособистісному та груповому спілкуванні; організації підвищення кваліфікації, перекваліфікації та раціонального переміщення, тобто кар’єри, з метою досягнення найефективнішого балансу між ними на основі застосування ефективних методів мотивації та формування організаційної культури), тобто безпе­рервне вдосконалення процесів вирішення проблем й оновлення організації	Г.О. Колесніков, [70, с. 173]

Узагальнюючи наведені в табл. 1.3 визначення можна конста­тувати, що єдиного і загальноприйнятого підходу до тлумачення поняття «організаційний розвиток» на сьогодні не склалося.

Проведені нами дослідження дозволяють стверджувати, що органі­заційний розвиток – це:

– плановий довгостроковий процес направлений на визначення цілей, організацію діяльності, мотивацію і контроль (за потреби проведення коригувань);

– процес, що ґрунтується на системному підході та пов’язує потенціал організації з її технологією, структурою та менеджментом;

– процес, який зорієнтований на вирішення проблем організації за допомогою використання різних теорій та наукових досліджень (включаючи біхевіоризм);

– процес, в ході якого здійснюють організаційне проектування, за потреби з залученням консультантів;

– процес навчання, який передбачає перепідготовку персоналу і є одним із засобів формування організаційної культури.

За О. Уіном [206, c. 367] до підцілей організаційного розвитку, на­лежать зміна відношення до роботи, модифікація поведінки і сти­мулювання до змін в структурі й політиці. Дафт Р. [45, с. 390] зазна­чає, що організаційний розвиток здійснюється за рахунок адаптації до змін зовнішнього середовища, навичок вирішення виникаючих проб­лем, удосконалення внутрішніх взаємовідносин.

За М. Біром [129] до основних цілей організаційного розвитку належать: досягнення відповідності між організаційними структу­рами, процесами, стратегією, персоналом і культурою; розвиток і створення нових організаційних рішень; розвиток здатності органі­зації до самооновлення і самовідродження.

До найбільш поширених заходів з організаційного розвитку Р.Л. Дафт [45, с. 390–392] відносить:

– створення команд і спеціальних груп, що сприяє згуртуванню працівників і успіху організації;

– встановлення і зміцнення зворотного зв’язку за допомогою інформування працівників-респондентів про результати проведених опитувань (щодо психологічного клімату в організації, участі в управ­лінні, проблем керівництва і згуртованості груп);

– міжгрупова діяльність – неформальні зустрічі й семінари по ефективній взаємодії груп і відділів, які виконують спільні завдання;

– консультаційна діяльність;

– використання символів лідерства, що дозволяє менеджерам вив­чити необхідні прийоми для здійснення змін організаційної культури.

На наш погляд розвиток організації обумовлений наступними факторами:

– змінами зовнішнього середовища;

– змінами у внутрішній структурі організації, які зумовлені зміна­ми вимог ринку, зовнішнього середовища, параметрів «входу» органі­зації, переходом до нової організаційної структури, нової технології, зміною мотивації працівників і т. д.

Розвиток організації ґрунтується на законах онтогенезу, композиції і пропорційності, самозбереження, конкуренції, ефекті масштабу та переході на нові наукові підходи і принципи організації виробництва та управління (табл. 1.4).

Таблиця 1.4