Пінцети- пристосування для захоплення дрібних предметів, а також речовин.
9. Механічні та фізичні способи миття посуду. Миття водою, парою, органічними розчинниками, мийними засобами, очищення йоржем.
Миття водою - У тих випадках, коли хімічний посуд не забруднений смолою, жировими та іншими речовинами, що не розчинюються у воді, посуд можна мити теплою водою. Скляний посуд вважають чистим, коли на його стінках не утворюється окремих крапель, та вода залишає рівномірну тоненьку плівку. Якщо на стінках посуду є наліт будь-яких солей або осад, його очищують (попередньо змочують водою) за допомогою щітки або йоржем, а потім остаточно миють водою.
Гарно вимитий посуд обов’язково два-три рази промити дистильованою водою для видалення солей, які містяться у водопровідній воді.
Парою - Якщо хімічний посуд забруднений жировими речовинами, тоді його можна вимити парою.Цей спосіб найкращий, але він рідко застосовується, тому що він потребує багато часу Якщо зазвичай колбу можна вимити за 5-10 хвилин, то у разі миття парою на це уходить мінімум 1 година. Коли потрібен особливо чистий посуд, його попередньо миють яким- небудь звичайним способом, після чого пропарюють.
Після миття парою посуд, не перевертаючи, висушують або продуванням чистого повітря, або в сушильній шарі.
Органічними розчинниками - Органічні розчинники використовують для видалення з посуду смолистих та інших органічних речовин, які не розчиняються у воді.
До органічних розчинників належать: діетиловий етер, бензин, скипидар, чотирьоххлористий вуглець та ін. Більшість розчинників легкозаймисті речовини, тому працювати з ними потрібно удалині від полум’я. Забруднені органічні розчинники збирають кожен окремо, потім регенерують.
Мийними засобами - Для миття посуду можна використовувати мило, 10% розчин натрій фосфату. Ні у якому разі не можна використовувати для очищення посуду пісок, тому що він дряпає скло.
Очищення йоржем - Якщо на стінках посуду є наліт будь-яких солей або осад, його очищують (попередньо змочують водою) за допомогою щітки або йоржем, а потім остаточно миють водою.
10. Хімічні засоби для миття посуду: розчин калій перманганату, суміш Комаровського, розчини лугів, сульфатна кислота, хромова суміш.
Розчин калій перманганату -. є дуже сильним окисником, особливо якщо його підігріти й додати сульфатну кислоту. Іноді після миття цим способом на стінках посуду з’являється бурий наліт, його видаляють 5 % розчином натрій гідрогенсульфату. Після чого посуд миють водою.
Суміш Комаровського - складається з рівних об’ємів розчину хлоридної кислоти (6 моль/дм3) та розчину гідроген пероксиду (5-6 %). Цей окисник діє дуже енергійно, при цьому не впливає на скло. Цю суміш використовують багаторазово. Після обробки посуду сумішшю Комаровського його миють водою.
Розчини лугів - При забрудненні посуду смолистими речовинами, нерозчинними у воді, посуд миють концентрованим (до 40 %) розчином лугу. Після чого посуд миють водою.
Сульфатна кислота - При забрудненні посуду смолистими речовинами, нерозчинними у воді, посуд миють концентрованою сульфатною кислотою. Після чого посуд миють водою.
Хромова суміш -Дуже часто у лабораторіях для миття посуду використовують хромову суміш, тому що хромовокислі солі у кислому розчині є сильними окисниками. Для приготування хромової суміші в концентровану сульфатну кислоту додають 5 % (від маси кислоти) кристалічного калій дихромату і обережно нагрівають у фарфоровій чашці на водяній бані до його розчинення.
Миючи посуд таким способом, його спочатку змочують водою, а потім наливають хромову суміш, та обережно повертають, щоб змочити усі стінки посуду. Після чого зливають суміш туди, де вона знаходилася. Хромова суміш дуже сильно діє на шкіру та одяг, тому поводитися з нею треба обережно.
Хромову суміш не застосовують, якщо посуд забруднений керосином, воском, солями барію, етиловим або метиловим спиртами, мінеральними оліями та іншими продуктами перегонки нафти
11. Змішані способи миття посуду. Заходи безпеки під час миття хімічного посуду.
Змішані способи посуду використовують у разі, коли потрібен особливо чистий посуд.
Найкращим прикладом сполучення змішаних способів є - миття бюреток.
Спочатку бюретку, якщо це необхідно протирають йоржем, на ручку якого наділи гумову трубку, щоб не дряпати скло бюретки. Потім знімають кран, стирають з нього та муфти вазелін або інше мастило. Очищений кран вставляють до муфти та закріплюють гумовим кільцем для того, щоб він не розбився. Після цього бюретку, у залежності від забруднень, миють кислотою, розчинами лугів, насиченим розчином калій перманганату, підкисленим сульфатною кислотою або хромовою сумішшю. Цю операцію повторюють декілька разів. Потім бюретку промивають водою та ополіскують декілька разів дистильованою водою, кран та муфту прочищають фільтрувальним папером, змазують вазеліном або іншім мастилом та встановлюють кран до муфти.
У добре вимитій бюретці меніск завжди має правильну вогнуту поверхню та на стінках не утворюються краплі.
12. Стерилізація: фізичні та хімічні методи.
Стерилізація - повне знищення у тому чи іншому об’єкті життєдіяльної мікрофлори.
Готуючи ін’єкційні розчини, стерилізувати потрібно посуд, допоміжні матеріали, вихідні продукти та готовий розчин.
До фізичних методів відносять дію високої температури, а також дію ультрафіолетового випромінювання, струму високої частоти та інше.
Стерилізацію хімічними методами здійснюють дією на мікрофлору хімічними речовинами, які повністю знищують її. До них належать ніпагін, нілазол, трикрезол, та інші органічні речовини.
Стерилізацію здійснюють також сухою парою (у сушильній шафі при 180°С протягом 20-60хвилин), вологою парою, парою під тиском у автоклавах.
13. Способи сушіння посуду: холодне, повітряне, органічними розчинниками, гарячим повітрям, у сушильні шафі. Заходи безпеки під час миття та сушіння хімічного посуду.
Холодне- 1. Сушіння на кілочках. Це самий розповсюджений спосіб сушіння посуду. У лабораторії повинна бути спеціальна дошка з кілочками. Вимитий посуд вішають на кілочки та залишають, доки він висохне.
2. Сушіння на столі. Якщо посуд повинен бути дуже чистим, то краще скористатися столом для сушіння посуду. Це звичайний стіл, у кришці якого прорізані круглі отвори різного діаметру.
Повітряне -. Вимитий посуд можна висушити струменем повітря. Якщо немає зжатого повітря, можна використовувати гумові груші
Органічними розчинниками - Посуд спочатку споліскують спиртом етиловим, а потім діетиловим етером. Пари ефіру швидко випаровуються.
Гарячим повітрям - Для прискорення сушки можна використовувати гаряче повітря.
У сушильні шафі Швидко висушити посуд можна при температурі 80-100 °С в сушильній шафі. Посуд не слід перегортати. Після сушіння у сушильній шафі, посуду спочатку дати охолонути, а потім вже використовувати.
Заходи безпеки
Посуд завжди повинен бути чисто вимитий миючими засобами та промитий дистильованою водою.
Працюючи з йоржем, потрібно слідкувати за тим, щоб не пробити стінки посуду.
Коли висушують посуд слідкувати, щоб посуд не забруднився.
Осади і розчинники цінних речовин (йод, срібло, ртуть тощо) збирати в окремі склянки.
Концентровані розчини кислот та лугів, тхнучи та отруйні речовини, хромову суміш та інші не можна виливати у раковину.
Миючи посуд, слід додержуватися правил техніки безпеки
14. Газонагрівальні прилади, їх призначення, принцип роботи.
Пальник Бунзена - відрізняється від пальника Теклю тим, що в нижній частині трубки і в муфті розміщені два отвори (один навпроти одного) для надходження повітря. Подачу повітря в пальник і тим самим температуру полум'я регулюють поворотом муфти з отворами. Чим повніше ці отвори збігаються з отворами трубки, тим більший доступ повітря і вища температура полум'я.
Пальник Теклю - більш досконалий прилад, оскільки в ньому можна точніше регулювати не тільки доступ повітря, а й подачу газу
15. Правила роботи зі спиртівкою
. Перш ніж запалити спиртівку, треба перевірити, чи є в ній спирт та чи хороший гніт.
Щоб уникнути пожежі, спирт можна тільки наливати в погашену спиртівку. У спиртівку, що горить, наливати спирт категорично забороняється.
Перед запалюванням спиртівки треба зняти ковпачок, розправити гніт так, щоб одержати полум'я потрібного розміру, і піднести до ґнота запалений сірник або скіпку. Не можна запалювати одну спиртівку від іншої, бо при цьому може розлитися спирт і виникнути пожежа.
Щоб збільшити полум'я, треба погасити спиртівку і, тримаючи диск лівою рукою, висунути правою з трубки гніт угору на 1— 1,5 см і розправити його.
Якщо під час роботи на гніт потрапить вода, який-небудь розчин або порошок і полум'я зменшиться, треба погасити спиртівку, витягнути трохи гніт і обрізати його. Якщо гніт при цьому укоротиться настільки, що не діставатиме до дна спиртівки, треба взяти новий гніт.
Якщо полум'я спиртівки зменшується, а кінець ґнота починає тліти, то це означає, що спирт по ньому не піднімається. Треба погасити спиртівку, долити спирту через лійку або послабити стиснення ґнота в трубці.
Зі спиртівкою треба поводитись завжди обережно, щоб не перекинути її і не розбити. Якщо спирт, що горить, розіллється по столу, то треба відразу ж закрити його рушником, засипати піском чи залити водою.
Щоб погасити спиртівку, треба закрити її ковпачком, підносячи його збоку. Ніколи не слід дмухати на запалену спиртівку, щоб її загасити. Це також може спричинити пожежу.
Після закінчення роботи спиртівку треба закрити ковпачком, щоб спирт не випаровувався, а в ґноті не скупчувалася вода, що є в спирті. Якщо в ґноті збереться вода, то спиртівка горітиме погано, тоді треба вставити в трубку новий гніт.
16. Електронагрівальні прилади (електричні плитки, водяні, повітряні, пісочні та масляні бані, сушильні шафи, муфельні печі), їх призначення.
Електричні плитки -використовуються у тих випадках, коли потрібно нагрівання, а користуватися можна (при перегонці легкозаймистих легколетних рідин)
Водяні - застосовують для нагрівання до температури 100 °С. Вони забезпечують рівномірне нагрівання і не доводять до місцевого перегрівання
Повітряні - призначена для нагрівання за допомогою гарячого повітря. За будовою вона подібна до водяної бані, але в неї немає дна і водомірного скла
Пісочні та масляні бані - застосовують для повільного рівномірного нагрівання до температури 100—400 °С.
Сушильні шафи - призначені для висушування посуду, осадів. Температура в них змінюється в проміжках 20—300° С. Шафи оснащені спеціальним автоматичним регулятором
Муфельні печі - слугують для прожарювання осаду в тиглях. Нагрівальні елементи в них виготовлені, як правило, з ніхромової дротини. Температура в цих печах може досягати від 800—1200 °С. 15
У муфельних печах прожарюють речовини за підвищених температур. У печі не можна розливати реактиви. Розжарені тиглі виймають з муфельної печі довгими тигельними щипцями.
17. Нагрівання, випаровування, прожарювання, стерилізація.
Нагрівання - Для багатьох операцій, що проводяться в хімічних лабораторіях, необхідне нагрівання. Одні процеси відбуваються при повільному і рівномірному нагріванні, інші — при швидкому й сильному. Для нагрівання використовують спиртівки, газові горілки та закриті електронагрівальні прилади
Випаровування- процес переходу рідини в газоподібний стан, відбувається при будь-якій температури.
Прожарювання -найуніверсальніший спосіб утворення вагової форми.
Стерилізація - повне знищення у тому чи іншому об’єкті життєдіяльної мікрофлори.
Готуючи ін’єкційні розчини, стерилізувати потрібно посуд, допоміжні матеріали, вихідні продукти та готовий розчин
18. Правила роботи з реактивами, їх зберігання.
ХІМІЧНІ РЕАКТИВИ (лат. re — зворотна дія + activus — діючий) — речовини, які викликають перетворення досліджуваних речовин з утворенням нових сполук з характерними властивостями. Х.р. використовують для проведення різних видів хімічного аналізу. Х.р. можуть бути неорганічними та органічними.
ПРАВИЛА РОБОТИ З РЕАКТИВАМИ
1. На кожній склянці з реактивом повинна бути етикетка з назвою і концентрацією реактиву (для розчинів).
2. Реактиви слід витрачати економно. Сухі реактиви з баночок брати чистим шпателем чи спеціальною ложечкою. Наливаючи рідкі реактиви, склянку слід тримати етикеткою до себе.
3. Реактиви загального користування, що розміщуються на спеціальних поличках або у витяжних шафах, забороняється заносити на свої робочі місця.
4. Після використання реактиву склянку слід відразу ж щільно закрити тим самим корком і поставити на місце. Не можна тримати реактиви відкритими і, закриваючи, плутати корки.
5. Не зсипати і не зливати реактиви, що були взяті в надлишку, назад у склянку - це може зіпсувати весь реактив в склянці.
6. Якщо реактив відбирають піпеткою, то не можна тією ж піпеткою, не вимивши її, брати інший реактив.
7. Не виливати в раковини невикористані концентровані кислоти і луги, а також реактиви, що містять сполуки срібла, ртуті - їх треба зливати у спеціальні склянки.
19. Техніка безпеки при роботі з отруйними та сильнодійними речовинами.
