Тема 6. Технологія формування професійної етики менеджерів

6.1. Зміст і структура професійної етики менеджерів (інформаційно-смисловий компонент технології).

6.2. Методи дослідження особливостей професійної етики менеджерів (діагностичний компонент технології).

6.3. Система тренінгових занять для формування професійної етики менеджерів (корекційно-розвивальний компонент технології).

 

Аналіз інформаційно-смислового компонента технології передбачає детальний розгляд таких основних питань щодо формування професійної етики менеджерів:

• важливість професійної етики менеджерів у діяльності сучасних організацій;

• зміст та особливості універсальної і професійної етики;

• сутність етичних дилем у професійній діяльності менеджерів;

• зміст та структура професійної етики як складової професійної культури менеджерів;

• ступінь орієнтації менеджерів на розв'язання етико-психологічних проблем в управлінській діяльності.

Проаналізуємо послідовно кожне із означених питань.

Стосовно важливості професійної етики менеджерів у діяльності сучасних організацій варто наголосити, що у процесі створення в Україні ринкових інституцій в умовах аморфної пострадянської економіки вітчизняним менеджерам протягом останнього десятиріччя доводилося долати величезний опір як соціального середовища, так і самих себе. Більшою чи меншою мірою реконструкції у їхній свідомості зазнали такі соціально - психологічні детермінанти їх поведінки, як ціннісні орієнтації, стереотипи мислення й поведінки, спрямованість соціальних установок, мотивація економічної поведінки, стильові характеристики споживчої поведінки 126. Відбувалося це через те, що фахівцям, які сформувалися професійно поза ринковою економікою, психологічне прийняття навіть елементарних правил культури управління було надзвичайно важким.

Зазначимо, що у вітчизняній організаційній психології питання культури управління тільки починають розроблятися [5; 6]. Водночас у зарубіжних джерелах ці питання досить активно обговорювалися вже в 30-х роках XX ст., відколи американський соціолог Е. Мейо (1880-1949) обґрунтував доктрину «людських стосунків» як відповідь на виникнення в сфері виробництва психологічних проблем [19].

Основними її положеннями були наступні:

1. Вирішальний вплив на трудову активність людей здійснюють не стільки матеріальні, скільки психологічні умови.

2. У формуванні ставлень, почуттів, настроїв працівників доволі істотною є роль як раціональних, свідомих, так і «нераціональних», підсвідомих чинників, глибинних інстинктів, прагнень.

3. Настрої, почуття працівників є не тільки результатом розвитку їхньої індивідуальної психіки, але й продуктом впливу групової, колективної психології, результатом морально-психологічного клімату колективу.

Теорія «людських стосунків» швидко отримала визнання серед підприємців, і практика використання психологічних чинників у менеджменті значно розширилася. Наслідком цього став швидкий розвиток соціальної психології й таких дотичних до неї прикладних дисциплін, як психологія праці, організаційна психологія, економічна психологія тощо. Успіхи розвитку психологічної теорії й практики зумовили посилення уваги до формування професійної етики менеджерів в процесі їх професійної підготовки. Поступово в усіх розвинених країнах серйозна етико - психологічна підготовка стала невід'ємною складовою підвищення кваліфікації у галузі менеджменту та бізнесу, а вимірювання рівня сформованості професійної етики — однією з визначальних умов їх професійного відбору. З переходом до ринкової економіки застосування західного досвіду етико - психологічної підготовки менеджерів стало актуальним і в Україні.

Переходячи до аналізу змісту та особливостей універсальної і професійної етики, слід насамперед розкрити сутність поняття «культура».

Культура як сфера духовного життя людини включає в себе предметні результати її діяльності, а також індивідуальні особливості, які в цій діяльності виявляються: знання, уміння, навички, рівень інтелекту, моральний та естетичний розвиток, світогляд, засоби і форми спілкування з іншими людьми.

Мораль та різні етичні системи її обґрунтування, підстави цих систем і логічну структуру понять, які описують моральні феномени, колізії і ситуації вивчає етика, про яку ще часто говорять як універсальну етику. Універсальна етика виступає, з одного боку, як орієнтир для морального розвитку особистості, як складова її духовної культури, а з іншого — як узагальнення моральних норм, що характеризують відповідність поведінки людини вимогам морального закону й узвичаєним в суспільстві зразкам моральної поведінки. Необхідно підкреслити, що універсальна етика узагальнює норми поведінки, які є обов'язковими для всіх людей, незалежно від їхньої професійної приналежності або соціальних функцій.

У межах реалізації професійної діяльності виділяється окремий вид етики — професійна етика, під якою розуміють узагальнення специфічних моральних норм, пов'язаних з особливостями функціонування різних професій, зокрема таких, які передбачають безпосередній вплив на психічну реальність людини.

Професійна етика часто забезпечує позитивний вплив на розв'язання етично спірних питань, що виникають у процесі здійснення різних професійних діяльностей, зокрема у процесі професійної діяльності менеджерів [16]. Наприклад, менеджеру слід вирішити, звільнити або не звільнити з роботи недбалого працівника, якщо в нього на утриманні знаходиться сім'я.

Необхідно зазначити, що багато етичних проблем, що асоціюються з професійного діяльністю менеджера, включають певний вид протиріччя між універсальною та професійною етикою. Коли трапляється такий конфлікт, він створює серйозну етичну проблему для менеджера — якими зобов'язаннями, універсальними чи професійними, він має керуватися, щоб прийняти етичне рішення.

Протягом двох десятиліть американський дослідник Л. Колберг проводив спеціальне дослідження — інтерв'ю з людьми з метою визначення логіки їх моралі [28]. Він зробив висновок, що існують три чітко означені рівні моральної свідомості, і кожен з них складається з двох стадій (табл. 4.1).

У результаті проведеного дослідження Л. Колберг дійшов тривожного висновку про те, що більшість людей ніколи не переступають за межі стадії 4, що відноситься до"другого рівня. Тому їх мораль, по суті, обмежується лояльністю до правил і законів суспільства. А отже, дослідження психологічних умов розвитку моральної свідомості суб'єктів управління має, на думку авторів, стати одним із завдань» організаційної психології.

 

Таблиця 4.1.

Рівні моральної свідомості (за Л. Колбергом)

 

Передконвенційний	Стадія 1. «Стадія винагороди і покарання». 3 неї починає кожна людина.
рівень	Люди роблять правильні вчинки для того, щоб уникнути покарання.
	Стадія 2. «Стадія індивідуалізму і взаємовигоди». По мірі
	дорослішання люди продовжують діяти, керуючись власними інтересами,
	однак усвідомлюючи, що інші люди теж мають свої інтереси.
	Тому для забезпечення своїх інтересів люди вступають в «угоди».
2. Конвенційний	Стадія 3. «Стадія суспільного конформізму». Тут люди вчиняють так, як цього
рівень	від них очікують близькі до них люди або суспільство взагалі.
	Стадія 4. «Стадія закону і правопорядку, або стадія соціальної системи».
	На цій стадії кожен вважає своїм обов'язком зберігати цілісність системи.
	Відповідно мораль у такій ситуації обмежується законами і правилами суспільства.
3. Постконвенційний	Стадія 5. «Стадія громадянського договору». На цій стадії кожен усвідомлює,
рівень	що права й обов'язки базуються на раціональному розрахунку загальної
	корисності, а саме, на принципі «найбільшого добра для найбільшої кількості людей».
	Стадія 6. «Стадія універсальних принципів». На цій стадії громадянин вірить
	в такі універсальні моральні принципи, як справедливість, рівність і гідність
	кожної людини, а також відчуває особистий обов’язок перед суспільством.
	(За даними Л. Колберга, цієї стадії досягають не дуже багато людей).

 

Щодо сутності етичних дилем у професійній діяльності менеджерів слід наголосити, що для вимірювання етичних ставлень менеджерів як важливих складових їх професійної етики часто використовують оцінювання складних з етичної точки зору ситуацій. Такі ситуації, в яких вибір однієї з протилежних можливостей є однаково ускладненим, називають етичними дилемами.