Методи поліпшення подружньої комунікації (за Л. Берг-Крос).

Магічне співвідношення і три стилю комунікації
Готтман (1993) зробив висновок, що для того, щоб шлюб був стійким - коли подружжя не говорять про розлучення або не планують розлучення, - їм варто засвоїти, що мінімальне співвідношення позитив них і негативних впливів повинно бути 5:1. Тобто на кожен підступний погляд або зауваження повинно припадає п'ять усмішок, жартів, компліментів або погладжувань!
Готтман (1993) прийшов до висновку, що це співвідношення виявляється вірним для трьох різних стилів комунікації, які ми роз бачати вище. На одному полюсі існують «мінливі пари», шлюб яких відрізняється міцністю і стабільністю, навіть незважаючи на те, що стиль спілкування в таких парах характеризується дуже високими рівнями позитивного і негативного впливу. У таких па рах подружжя відпускають на адресу один одного багато критичних замеча ний, так само як і багато компліментів, причому як на вербальному рівні не, так і на невербальному. Це дуже експресивні і залучені пари, бесіди яких проходять дуже живо, голосно, з гумором і лю бовью, так само як і будь-які зауваження і спроби переконання. У пере менчівих парах подружжя цінують свою індивідуальність, і їм необ обхідно мати свій власний простір, причому як фізичне, так і психологічне. Іноді створюється враження, що вони начебто загрузли в конфліктах, але не втрачають при цьому ореолу романтики і як і раніше повні пристрасті. Таких подружжя відрізняє егалітарність і андрогінність.
На іншому полюсі ми маємо «неконтактні пари», шлюби яких також дуже стабільні, навіть незважаючи на те, що їх стиль спілкування характеризується дуже низькими рівнями позитивного і негативного впливу. У неконтактних парах представлені люди, які при об судженні конфліктних ситуацій завжди намагаються знайти щось про ний і мінімізувати важливість відкритого вираження відмінностей. Вони вважають, що час примирить їх, і що проблеми мають звичай вирішуватися самі собою, і немає необхідності їх обговорювати (Fitzpatrick, 1988).
Проміжне місце між цими двома моделями займає ста раю психологічна модель успішних пар, так званих «Валіда-торів». Валідатори виражають безпосередні рівні позитивного і негативного впливу. Багато їх обговорення характеризуються лег-
кім і спокійним взаємодією, але при обговоренні важливих воп росів може виникнути конфлікт. Зазвичай один чоловік підтверджують ет те, як інший описує проблему, - він киває, звертає на щось увагу і задає ввічливі і цікаві запитання. Іноді людина виявляє емпатію і дає партнер знати, що він може зрозуміти його вигляді ня дилеми або конфлікту. Це оцінювання має місце навіть тоді, коли чоловік не погоджується зі словами свого партнера Звичайна для них атмосфера - це спільна робота над вирішенням спільної про блеми. Є деякі свідчення того, що валідатори справи ють більший акцент на «ми», ніж на індивідуальні цілі. Вони разде ляють фізичне і психологічне простір, так само як і свої щоденні обов'язки (Fitzpatrick, 1988).
Робота Готтмана чудова тим, що вона руйнує міф про те, що стабільні шлюби можуть бути тільки у «валідаторів». Надає ся, що мінливі і неконтактні шлюби так само стабільні, якщо подружжю вдається утримувати співвідношення 5:1 (пропорція позитиву і негативу). Робота в цьому напрямку все ще ведеться, і поки не по нятно, чи є «стабільність» головним критерієм того, що пред ставлять інтерес для подружжя та сімейних терапевтів. Багато вва ють, що подружня задоволеність або зростання більш важливі, неже ли стабільність, і поки немає даних щодо того, як ці три стилі співвідносяться з іншими критеріями, а не тільки зі стабільнос ма в шлюбі.
Все ж терапевти повинні підтримувати людей у ​​тому, щоб ті про Бова і експериментували зі своїм власним мінімальним со ставленням, яке необхідно в їх випадку. Якщо чоловік не відпо ствует співвідношенню 5:1, можливо, він не усвідомлює, яке негативний вплив робить на партнера, або не визнає позитивних емоціо нальних змін. Якщо превалює один з вищеназваних факто рів, у разі збільшення співвідношення 7:1 необхідно уважно вивчений чить ситуацію і подивитися, чи не буде поліпшень через два тижні.
Подолання опору і звинувачень
Найбільш сильні фрустрації щодо дисфункціональних або невротичних моделей викликані відсутністю гарантій того, що відбудуться зміни в поведінці. Можна тільки сподіватися, що з часом це виллється в емоційну готовність людини перестати відчувати гнів і невдоволення, тобто ті почуття, які
довгий час живили дисфункціональну комунікацію. Це також може послужити мотивацією для навчання новим соціальним нави кам, коли в цьому є необхідність. Подружжя дізнаються характер і причини свого дисфункціональної взаємодії, а терапевт дол дружин всіляко допомагати їм, направляючи до змін.
Дуже часто, навіть після великої кількості подружніх сесій, люди вибирають конкретні випадки зі свого минулого взаємодії, щоб підтвердити те, як вони діють у цій ситуації. На приклад, дружина каже, що відхилила запрошення її чоловіка відправити ся на прогулянку за місто, тому що під час подібної поїздки в минулому році вони постійно сперечалися через те, де зупинитися, куди піти поїсти, включити кондиціонер або краще відкрити вікно. Незважаючи на те, що дружина може знайти виправдання тому, що вона жест ко реагує на позитивні пропозиції свого чоловіка, все ж часто це не той спосіб, яким вона хотіла б реагувати. Вона предпоч тане орієнтири «тут і зараз», а орієнтирами «там і тоді» сита по горло. У комунікації, яка розглядається в контексті негідника вання та відомості старих рахунків, увага дуже недалекоглядно со средотачівается на двох деструктивних тлумаченнях, які все пояснюють: перше - «Я прав, а ти ні», друге - «Не кажи мені, що робити». Обидва ці тлумачення заподіюють серйозну шкоду самій цілі комунікативного процесу - зробити вплив на іншу людину, щоб він бачив світ так само, як ви. Для того щоб поліпшити спілкування людям життєво важливо позбутися від цього прагнення все пояснити нить, від цих шор. Працюючи в цій області, терапевти стикаються з самим великим опором.
Чотири стратегії Готтмана
для поліпшення подружньої комунікації
Беручи до уваги всебічні теоретичні та емпірічес кі дослідження шлюбу, які були проведені Готтманом, незадовільно вітельно, що він виділив чотири важливих стратегії для поліпшення шлюбу (Gottman, 1994). Коротко ці стратегії можна представити сле таким чином:
/ Заспокоїтися - робота Готтмана про психологічний порушено нии вчить нас тому, що проблема не буде вирішена ефективно, коли ми засмучені.
2. Говорити, не вдаючись до захистах - ряд терапевтичних ін тервенцій, які розглядалися в цій главі, спрямовані на досягнення цієї мети.
3. Підтверджувати цінність свого чоловіка - це відноситься до глав ному визначенню комунікації: це процес, коли ви гово ріте, слухаєте і показуєте іншій людині, що ви поні мает його слова. Акцент робиться на тому, як людина реагує на емоційний стан свого партнера, і це може на ходити своє вираження у вибаченнях, компліментах, призна нии його почуттів і прийнятті на себе відповідальності за те, що іншої людини щось турбує або засмучує.
4. Надмірне навчання - ця стратегія включає в себе постоян ву роботу над поліпшенням шлюбу і спроби знайти нові спо подію комунікації і шеринга, коли після кожної конфлікт ної ситуації партнери намагаються не вдаватися до захистах і під підтверджуе цінність один одного.