Точіння (рис. 2.2, а). Головним рухом із швидкістю 
в цьому випадку є обертання заготовки 2 навколо осі, а рухом подачі – поступальне переміщення інструменту 1 щодо заготовки (уздовж її осі, перпендикулярно бо під кутом до неї). Точінням оброблюють переважно поверхні обертання на токарних, карусельних, револьверних, розточувальних верстатах, токарних автоматах і напівавтоматах. Воно застосовується для обробки циліндричних, конічних і фасонних зовнішніх і внутрішніх поверхонь, торцевих поверхонь а також для нарізання різьб.
Свердління (рис. 2.2, б). При обробці отворів на свердлильних верстатах головним рухом є обертання інструменту 1, а рухом подачі – переміщення інструменту уздовж своєї осі. Так обробляють отвори в суцільному матеріалі 2 або збільшують розміри наявних отворів. Свердлити можна також на токарних, револьверних, розточувальних, фрезерних верстатах, токарних автоматах та ін. При свердлінні отворів на верстатах токарної групи головним рухом є обертання заготовки, а рухом подачі – переміщення свердла уздовж осі. Щоб одержати більш точні отвори, після свердління їх необхідно зенкувати, розточувати або розгортувати.
Фрезерування (рис. 2.2, в). При фрезеруванні головним рухом є обертання інструменту 1, а рухом подачі – поступальне переміщення заготовки 2 або фрези. Застосовуючи різні фрези і фрезерувальні верстати, можна оброблювати різні поверхні і їх комбінації: площини, криволінійні поверхні, виступи, пази та ін.
Стругання (рис. 2.2, г). Головним рухом при струганні є зворотно-поступальне переміщення різця 1 у поперечно-стругальних верстатах або заготовки 2 в поздовжньо-стругальних. Рухом подачі є періодичне переміщення заготовки або різця. Частіше всього стругання використовують для обробки площин.
Протягування (рис. 2.2, д) здійснюють за допомогою спеціального інструменту – протяжки 1, яка має на робочій частині зуби, висота яких рівномірно збільшується уздовж протяжки. Головним рухом є поздовжнє переміщення інструменту, рух подачі відсутній. Протягування – продуктивний метод обробки, що забезпечує високу точність і малу шорсткість обробленої поверхні заготівки 2.
Шліфування (рис. 2.2, е, ж). При шліфуванні головним рухом є обертання шліфувального круга 1. Рух подачі зазвичай комбінований і складається з декількох рухів. Наприклад, при круглому зовнішньому шліфуванні – це обертання заготовки 2, поздовжньому – переміщення її щодо шліфувального круга і періодичне переміщення шліфувального круга щодо заготівки.
 |
Шліфуванням користуються для остаточної обробки поверхонь деталей. Найчастіше застосовують такі його методи: 1) кругле зовнішнє шліфування (рис. 2.2, е) для обробки зовнішніх поверхонь обертання; б) кругле внутрішнє шліфування – для обробки отворів; в) плоске шліфування (рис. 2. 2, ж) – для обробки площин.
