В юридичній літературі право розглядають як загальносоціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право).
Юридичне право – це свобода та обґрунтованість поведінки людей, що задекларована державою відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права.
Юридичним об’єктивним правом називають систему всіх правових приписів, що встановлені (санкціоновані), охороняються, захищаються державою, мають загальнообов’язковий характер, є критерієм правомірної чи неправомірної поведінки та існують незалежно від індивідуальної свідомості суб’єкта права.
Юридичне суб’єктивне право – це певні можливості, міра свободи, що належить суб’єкту, який сам вирішує, користуватися ними чи ні, тобто відповідний суб’єкт може:
- поводити себе певним чином;
- вимагати певної поведінки від інших (право на свої дії);
- звертатися до держави за захистом.
До основних ознак права можна віднести такі:
1) право – це система правових норм;
2) загальновизнаність і сприятливість суспільством;
3) загальнообов’язковість - правила мають загальнообов’язковий характер, всі члени суспільства їх повинні дотримуватися;
4) вони тісно зв’язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права;
5) формальна визначеність - формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права;
6) державне забезпечення - установлюються, санкціонуються, гарантуються (забезпечуються) державою та її органами;
7) універсальність - у своїй сукупності регулюють та охороняють різні за природою відносини між людьми;
8) правила поведінки повинні встановлюватися державою з урахуванням принципів правди, справедливості, гуманізму й милосердя.
9) рівність – правила поведінки людей визначаються на єдиних, спільних для всіх засадах;
Отже, право як волевиявлення держави – це система загальнообов’язкових, формально визначених, установлених або санкціонованих державою, гарантованих і забезпечених нею правил поведінки, що тісно між собою зв’язані й регулюють суспільні відносини між людьми в інтересах певної частини (більшої чи меншої) населення в соціально неоднорідному суспільстві.
Теорії походження права. Основні правові системи
Сучасності
К сучасним теоріям походження права відносять: 1) патріархальну теорію, 2) теологічну теорію, 3) теорію природного права, 4) історичну теорію, 5) реалістичну теорію, 6) матеріалістичну теорію.
Патріархальна теорія (Аристотель) - виникнення держави і права природно-історичними причинами, тому що природа людини заповіла їй жити у суспільстві (державі).
Теологічна теорія (Фома Аквінський) - світ заснований на ієрархії форм (від бога - чистого розуму - до духовного світу і – до матеріального). На чолі ієрархії стоїть Бог, який встановив принцип підпорядкування низьких форм вищим.
Теорія природного права (Гроцій Г., Лільберн Дж., Руссо Ж-Ж.). Суть даної теорії складається в том, що зокрема позитивного права, яке створюється державою, існує загальне для всіх людей природне право, яке стоїть над позитивним. Люди народжуються вільними і рівними в правах. Природні права належать людині по праву її існування.
Історична теорія (Гуго Г., Савіньї К.). С точки зору даної теорії, право розглядається як дух народу, який складається подібно мові, поступово у ході історичного процесу.
Реалістична теорія (Ієрінг Р.) - право виникає під впливом зовнішніх факторів. Цими факторами є інтереси. Право – це захищений державою інтерес.
Матеріалістична теорія (Маркс К., Ленін В.І.) - право є вираз і закріплення волі економічно домінуючого класу. Таким чином, матеріалістична теорія проголошує примат держави над правом.
В сучасний час виділяють слідуючи основні правові системи (сім’ї):
романо-германська, англо-американська (англосаксонська), релігійно-общинна, заідеологізована.
Романо-германська, або континентальна, правова сім'я склалася в країнах континентальної Європи. З XIX в. основним джерелом права в цій правовій сім'ї є закон. У всіх країнах романо-германської правової сім'ї є конституції як основні закони, за нормами яких визнається вища юридична сила.
Англо-американська правова сім'я (Англія, США, Канада). Основним джерелом права в даній правовій сім'ї є судовий прецедент, т. е. норми, які сформульовані в судових рішеннях. Це не означає, що в цих державах немає конституцій. Але в державах даної правової сім'ї судам дозволено доволі широко трактувати конституцію, пристосовувати її до потреб суспільної практики.
В англо-американський правовій сім'ї немає чіткого розділу на галузі права. Це обумовлено тим, що судова діяльність орієнтована, перш за все, на рішення конкретних справ, а не на формулювання загальних правил поведінки.
Релігійно-общинні правові системи існують в ряді держав Азії та Африки вони властиві в основному застійним суспільним структурам феодального або ще більш архаїчного типу.
Заідеологізована правова система властива сучасному рівню цивілізації і багато у чому пов’язана з тим, що покликана юридично виправдати домінування в суспільстві методів насилля, прикрити авторитарні, диктаторські режими.
Функції і принципи права
Функції права – це основні напрями його впливу на суспільні відносини. Призначення функцій полягає в тому, щоб визначити активну й багатогранну роль права в громадянському суспільстві з позиції його впливу на суспільні відносини між людьми.
Функції права поділяють на загальносоціальні й спеціальні юридичні. Розглянемо функції права, що належать до загальносоціальних:
1) гуманістична функція - захищає права і свободи людства, народу, людини;
2) організаторсько-управлінська – право суб’єктів на вирішення певних економічних і соціальних проблем;
3) інформаційна (комунікативна) – інформує людей про волю законодавця;
4) оцінно-орієнтувальна – поведінка людей оцінюється з огляду на закони держави;
5) ідеологічно-виховна – формує у людини певний світогляд;
6) гносеологічна (пізнавальна) – право само виступає як джерело знань.
До спеціальних юридичних функцій права відносять:
1) регулятивну - спрямована на врегулювання суспільних відносин;
2) охоронну (захисна) - спрямована на охорону відповідної системи суспільних відносин.
Принципи права – це закріплені у праві вихідні нормативно-керівні положення, що характеризують його зміст, основи, зазначені в ньому закономірності суспільного життя, що були вироблені у процесі його тривалого розвитку. В принципах права відображається «дух права». Принципи права універсальні спільні для більшості країн світу: 1. Принцип презумпції (предположение) невинності; 2. Не можна застосовувати не передбачені законом покарання; 3. Не можна засуджувати людину двічі за один злочин; 4. Всі учасники судового процесу є рівними перед судом; 5. Всі громадяни є рівними перед законом; 6. Принцип презумпції правомірності незабороненого.
