Основні положення закону України про охорону праці

ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

 

Конспект лекцій для спеціальності

6.010101 Дошкільна освіта, 6.030103 Практична психологія, 6.010106 Соціальна педагогіка, 6. 010201 Педагогічна освіта: фізична культура, 6.010103 Технологічна освіта, 6.010102 Початкова освіта: музика, інформатика, хореографія.

 

Розглянуто та обговорено на засіданні кафедри «Промислові технології»

 

«______» _____________ 2009

протокол № _____ та

рекомендовано до затвердження.

 

Зав. кафедрою ПТ

________________ Є.К. Перепічаєнко

 

Викладач: доц.

__________________ В.І. Бондаренко

«______» _____________ 2009

 

 

Слов’янськ 2013

ЗМІСТ

 

 

Розділ І. Правові та організаційні питання охорони праці

Тема 1. Законодавча та нормативна база з питань охорони праці................................................ 3

Тема 2. Державне управління охороною праці.

Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці.................................................. 14

Тема 3. Навчання з питань охорони праці.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій........................... 26

Тема 4. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та

професійної захворюваності на виробництві.................................................................................. 54

 

Розділ ІІ. Основи гігієни праці та виробничої санітарії

Тема 5. Мікроклімат виробничих приміщень................................................................................. 61

Тема 6. Забруднення повітря виробничих приміщень.

Вентиляція виробничих приміщень................................................................................................. 65

Тема 7. Освітлення виробничих приміщень.

Виробничий шум та вібрація........................................................................................................... 71

Тема 8. Випромінювання та їх дія на організм людини................................................................. 78

 

Розділ ІІІ. Основи техніки безпеки

Тема 9. Техніка безпеки користувачів комп’ютерів....................................................................... 88

Тема 10. Електробезпека................................................................................................................. 100

 

Розділ IV. Пожежна та вибухова безпека

Тема 11. Основні причини пожеж.

Показники пожежовибухонебезпечності речовин і матеріалів...................................................... 115

Тема 12. Оцінка об’єктів щодо їх вибухопожежонебезпеки.

Забезпечення пожежної безпеки об’єкта......................................................................................... 121

Тема 13. Засоби гасіння та виявлення пожеж.

Організація пожежної охорони........................................................................................................ 128

 

 

Розділ І. Правові та організаційні питання охорони праці

Тема 1. Законодавча та нормативна база з питань охорони праці

План вивчення:

1. Основні положення закону України «Про охорону праці»

2. Соціальний захист потерпілих на виробництві

3. Охорона праці жінок

4. Охорона праці неповнолітніх

5. Державні нормативні акти про охорону праці

6. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

 

Мета вивчення: студенти повинні знати дату прийняття закону України «Про охорону праці» та основні його положення, засоби соціального захисту потерпілих на виробництві, як охороняється праця жінок та неповнолітніх, які існують державні нормативні акти про охорону праці, хто несе відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. Студенти повинні вміти аналізувати статті закону України «Про охорону праці».

 

Основні терміни та поняття: закон України «Про охорону праці», охорона праці, соціальний захист, соціальне страхування, державні нормативні акти про охорону праці, інструкції з охорони праці, дисциплінарна відповідальність, адміністративна відповідальність, матеріальна відповідальність, кримінальна відповідальність.

 

Основні положення закону України про охорону праці

З набуттям незалежності Україна перша серед республік колишнього Союзу прийняла 14 жовтня 1992 року Закон України «Про охорону праці». Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Специфічною особливістю українського Закону, що регламентує правову основу охорони праці, є високий рівень прав і гарантій працівникам. Вперше в історії держави працівникам було надано право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Розширено права працівників у соціальних гарантіях відшкодування збитків у випадку ушкодження їх здоров'я на виробництві. Передбачається нова система фінансування охорони праці, формування системи страхування від нещасних випадків і профзахворювань, посилюється централізація планування. Договірне регулювання з питань охорони праці поставлено на високий рівень, передбачається значна участь громадських інституцій у цьому процесі.

До позитивних моментів Закону України «Про охорону праці» безперечно належить закріплення за державою функції нагляду за охороною праці. Колишній СРСР був єдиною у світі країною, де ця суто державна функція була покладена на громадську організацію в особі профспілок.

В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці

В Законі України «Про охорону праці» задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

ü пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

ü повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

ü обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

ü використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

ü комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

ü встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

ü здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

ü співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та профспілками (представниками трудових колективів) при прийнятті рішень з охорони праці;

ü міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці.

Гарантії прав громадян на охорону праці

Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору. Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні.

При укладанні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права та пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища.

Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).

Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці. Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги та компенсації, що надаються в передбаченому законом порядку.

Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

Обов'язки працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці. Працівник зобов'язаний:

— знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

— додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

— проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій. Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному відборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Стимулювання охорони праці

Економічне стимулювання охорони праці. До працівників підприємства можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу в здійс­ненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).

Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи щодо охорони праці, визначається чинним законодавством про оподаткування.

Застосування штрафних санкцій до підприємств, організацій та установ. За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоря­джень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища підприємства, організації, установи можуть притягатись органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу.

Конкретні розміри і порядок накладання штрафів визначаються законодавст­вом. Власник має право оскаржити в місячний строк рішення про стягнення штрафу в судовому порядку.

Відшкодування шкоди у разі ліквідації підприємства. У разі ліквідації підприємства відшкодування шкоди, заподіяної працівникам, іншим підприємствам або державі порушенням вимог щодо охорони праці, аваріями, нещасними випадками на виробництві та професійними захворюваннями, проводиться в порядку, передбаче­ному чинним законодавством.