1. так;
2. ні.
110.Термічна дія електричного струму на організм людини призводить до:
1. нагрівання тканин і виникнення опіків;
2. розкладу рідин, включаючи і кров;
3. механічних пошкоджень тканин організму;
4. порушення деяких біологічних процесів.
111. Електролітична дія електричного струму на організм людини призводить до:
1. нагрівання тканин і виникнення опіків;
2. розкладу рідин, включаючи і кров;
3. механічних пошкоджень тканин організму;
4. порушення деяких біологічних процесів.
112. Механічна дія електричного струму на організм людини призводить до:
1. нагрівання тканин і виникнення опіків;
2. розкладу рідин, включаючи і кров;
3. механічних пошкоджень тканин організму;
4. порушення деяких біологічних процесів.
113. Біологічна дія електричного струму на організм людини призводить до:
1. нагрівання тканин і виникнення опіків;
2. розкладу рідин, включаючи і кров;
3. механічних пошкоджень тканин організму;
4. порушення деяких біологічних процесів.
114. Травма, викликана дією електричного струму або електричної дуги у вигляді місцевих пошкоджень тканин і органів – це:
1. електроофтальмія;
2. електричний удар;
3. фібриляція;
4. електротравма.
115.Збудження живих тканин організму електричним струмом, що проходить через нього, і виникнення довільних судомних скорочень м’язів – це:
1. електроофтальмія;
2. електричний удар;
3. фібриляція;
4. електротравма.
116. Електричний струм силою 0,6-1,5 мА, який при проходженні через організм людини, спричиняє відчутні подразнення, називається:
1. відчутним;
2. відпускаючим;
3. невідпускаючим;
4. фібрилярним.
117.Електричний струм силою 8-10 мА, який викликає подразнення чутливих нервів, наприклад, сильний біль у пальцях, називається:
1. відчутним;
2. відпускаючим;
3. невідпускаючим;
4. фібрилярним.
118. Електричний струм, що викликає при проходженні через людину неподоланні судомні скорочення м’язів рук, у яких затиснутий провідник, називається:
1. відчутним;
2. відпускаючим;
3. невідпускаючим;
4. фібрилярним.
119. Навмисне електричне з’єднання із землею або її еквівалентом металевих струмонепровідних частин, на яких може з’явитися напруга – це:
1. захисне заземлення;
2. захисне занулення;
3. захисне відмикання;
4. захисне розділення мереж.
120. Навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих струмонепровідних частин, на яких може з’явитися напруга – це:
1. захисне заземлення;
2. захисне занулення;
3. захисне відмикання;
4. захисне розділення мереж.
121. Швидкодіючий захист, що забезпечує автоматичне відмикання електричної установки при виникненні в ній небезпеки ураження людей електричним струмом – це:
1. захисне заземлення;
2. захисне занулення;
3. захисне відмикання;
4. захисне розділення мереж.
122. Розділення електричної мережі на окремі, електрично не з’єднані між собою, ділянки за допомогою розділяючого трансформатора – це:
1. захисне заземлення;
2. захисне занулення;
3. захисне відмикання;
4. захисне розділення мереж.
123.Загальне керівництво і організація навчання з охорони праці на підприємстві покладається на:
1. керівників структурних підрозділів;
2. інженера з охорони праці;
3. керівника підприємства;
4. спеціаліста служби охорони праці.
124. Своєчасність навчання з охорони праці контролює:
1. керівники структурних підрозділів;
2. інженер з охорони праці;
3. керівник підприємства;
4. спеціаліст служби охорони праці.
125. Спеціальне навчання з охорони праці проходять:
1. неповнолітні працівники;
2. інженерно-технічні працівники;
3. керівники структурних підрозділів;
4. працівники, що виконують роботи з підвищеною небезпекою.
126. Інструктажі з охорони праці не бувають:
1. вступний;
2. спеціальний;
3. первинний;
4. повторний;
5. цільовий;
6. позаплановий;
127. Який інструктаж з охорони праці проводиться з обов’язковою участю інженера з охорони праці:
1. вступний;
2. первинний;
3. повторний;
4. цільовий;
128. Безпосередній керівник робіт не проводить такі види інструктажів з охорони праці:
1 вступний;
2. первинний;
3. повторний;
4. цільовий;
5. позаплановий.
129. Повторний інструктаж з охорони праці проводиться з такою періодичністю:
1. раз на 6 місяців;
2. раз на рік;
3. раз на 3 місяці;
4. раз на 2 роки.
130. Інструкція з охорони праці містить таку кількість розділів:
1. 3;
2. 4;
3. 5;
4. 6.
131. Розробка інструкцій з охорони праці, що діють на підприємстві, здійснюється:
1. роботодавцем;
2. безпосередніми керівниками робіт;
3. інженером з охорони праці;
4. головними спеціалістами.
132. Загальне керівництво розробкою інструкцій з охорони праці на підприємстві покладається на:
1. роботодавця;
2. безпосередніх керівників робіт;
3. інженера з охорони праці;
4. головних спеціалістів
133. Перегляд інструкцій з охорони праці, що діють на підприємстві, проводиться не рідше одного разу на:
1. 3 роки;
2. 4 роки;
3. 5 років;
4. 6 років.
134. Хімічна піна застосовується для гасіння таких пожеж:
1. горючих і легкозаймистих речовин;
2. пожеж в електроустановках;
3. пожеж в архівах, бібліотеках, музеях;
4. радіо- та електроапаратури.
135.Класифікація вогнегасників за способом сумішоутворення:
1. хімічно-пінні, стаціонарні, порошкові;
2. червоні, зелені, сині;
3. сталеві, алюмінієві, жерстяні;
4. хімічно-пінні, вуглекислотні, порошкові;
136. Речовини, що застосовуються для гасіння пожеж:
1. негорючі гази, пісок, водні розчини солей, хімічна піна, повітряно-механічна піна;
2. водяна пара, повітряно-механічна піна, ацетилен, хлористий азот;
3. хлор, вода, пісок, водні розчини солей;
4. галоїдно-вуглеводневі сполуки, пісок, вапно, озон.
137. Вогнегасники поділяються за способом переміщення:
1. рідинні, порошкові, пересувні, хімічні;
2. порошкові, стаціонарні, вуглекислотні;
3. рідинні, вуглекислотні, хімічні, порошкові;
4. стаціонарні, переносні, пересувні.
138. Назвіть неспалимі матеріали:
1. свинець, вапняк, пісок, бітум;
2. гіпс, граніт, цегла, залізобетон, вапняк;
3. войлок, деревина, металеві конструкції;
4. вапняк, граніт, пісок, залізобетон, гіпсоволокнисті плити.
139. В якому випадку забороняється для гасіння пожежі застосовувати воду:
1. при спалаху соломи, сіна;
2.при спалаху дерев’яних конструкцій;
3. при горінні електроустановок, що знаходяться під напругою;
4. під час лісових пожеж.
140. Забезпечення пожежної безпеки підприємства покладається на:
1. інженера з охорони праці;
2. керівника підприємства;
3. інспектора Держпожежнагляду;
4. головних спеціалістів.
141.Забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях покладається на:
1. інспекторів Держпожежнагляду;
2. житлово-експлуатаційні підприємства;
3. квартиронаймачів і власників;
4. органи місцевого самоврядування.
142. Для повідомлення про виявлену пожежу для всіх мобільних операторів України встановлений такий номер телефону (безкоштовний):
1 101;
2. 102;
3. 103;
4. 104.
143. Спецодяг, що призначений для захисту від токсичних речовин, має таке позначення:
1. Р;
2. Т;
3. Я;
4. П.
144. Спецодяг, що призначений для захисту від лугів, має таке позначення:
1. Щ;
2. Л;
3. З;
4. К.
145. Складний фізико-хімічний процес, який супроводжується виділенням полум’я та світла називається:
1. горіння;
2. вибух;
3. детонація;
4. спалах.
146. Вибухопожежонебезпечні приміщення та будівлі відносяться до:
1. категорії А;
2. категорії Б;
3. категорії В;
4. категорії Г.
147. Пожежонебезпечні приміщення та будівлі відносяться до:
1. категорії А;
2. категорії Б;
3. категорії В;
4. категорії Г.
148. Причиною, що найчастіше викликає пожежі в Україні є:
1. пустощі дітей з вогнем;
2. підпали;
3. необережне поводження з вогнем;
4. порушення правил користування приладами опалення.
149. Здатність конструкції зберігати свої основні функції під час пожежі – це:
1. спалимість;
2. вогнестійкість;
3. горючість;
4. детонація.
150. Для захисту від атмосферної електрики застосовують:
1. захисне занулення;
2. захисне розділення електромереж;
3. блискавковідводи;
4. захисні вставки.
