Методи визначення відносної вологості.

Основні заходи щодо запобігання нещасних випадків та професійних захворювань на виробництв.

Основні заходи щодо запобігання травматизму передбачені в системі нормативно-технічної і нормативно-правової документації з безпеки праці;

Заходи до запобігання виробничому травматизму включають

-якісне проведення інструктажу та навчання робітників, залучення їх до роботи за спеціальністю, здійснення постійного керівництва та нагляду за роботою;

-організація раціонального режиму праці і відпочинку;

-забезпечення спецодягом, спецвзуттям, особистими засобами захисту і навчання правилам їх користування;

-виконання правил експлуатації обладнання;

-раціональне архітектурно-планувальне рішення при проектуванні і будівництві виробничих будівель у відповідності із санітарними, будівельними і протипожежними нормами і правилами; створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання;

-правильний вибір і компонування обладнання у виробничих приміщеннях відповідно із нормами і правилами техніки безпеки і виробничої санітарії;

-проведення комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, створення надійних технічних засобів запобігання аваріям, вибухам і пожежам на виробництві;

- розробка нових технологій, які виключають утворення шкідливих і небезпечних факторів та ін.

Важливим у забезпеченні безпечної праці і запобіганні травматизму на виробництві є фактори особистого характеру: знання керівником робіт особистості кожного робітника: його психіки і особливості характеру; медичні показники і їх відповідність щодо виконуваної роботи; відношення до праці, дисциплінованості; задоволеність працею; засвоєння навиків безпечних заходів роботи; знання норм і правил з охорони праці і пожежної безпеки, ставлення робітника до інших робітників і всього колективу.

Природне освітлення. Принцип нормування на робочих місцях.

Природне освітлення виробничих приміщень світлом неба, особливо прямим сонячним світлом, може здійснюватися через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах або через ліхтарі (аераційні, зенітні, що встановлені на покритті виробничих будівель).

Природне освітлення (рис. 10.2) поділяється на:

1. Бічне одностороннє та двостороннє.

2. Верхнє, коли ліхтарі та світлові прорізи знаходяться в покритті або в стінах під ним.

3. Комбіновано, коли сполучається бічне і верхнє освітлення.

Основною нормованою величиною природного освітлення є коефіцієнт природної освітленості КПО або е_н. Величина ця не залежить від пори року, часу, доби і погоди. КПО -це відношення освітленості на робочому місці у виробничому приміщенні Е_вн (в середині приміщення), до зовнішньої освітленості Е_зовн в горизонтальній площині при відкритому небосхилі і дифузному світлі (сонце закрите хмарою). Ця величина відносна, визначається у відсотках, %:

КПО = (Е_вн/Е_зовн) 100,

Нормування КПО залежить від виду природного освітлення та ряду супутних факторів.

При бічному освітленні нормується мінімальне значення КПО (е_н) у випадку однобічного освітлення - в точці на відстані 1,0 м від стіни, найбільш віддаленої від світлових прорізів,

При верхньому та комбінованому освітленні нормується середнє значення КПО.

Нормоване значення КПО (е_н) (табл.10.1) залежить від характеру зорової роботи (розряду) та особливостей світлового клімату в районі розташування будівлі на території, тому враховують коефіцієнти т та с відповідно до світлового клімату і сонячності клімату (табл. 10.2 та 10.3), %:

е_н^{I, II, IV, V} = е_н^III с т,

де І, II, III, IV, V - відповідно світлові пояси, на які розбито всю територію СНД.

 

Методи визначення відносної вологості.

Метод точки роси. Визначення Т охолоджуваного тіла на момент появи на ньому роси tр. При цій Т поверхня тіла в той момент дорівнює Т tр, при якій досліджуване повітря буде насичене водяною парою. По визначеному значенню tр за табл. властивостей вологого повітря, визначають питому вагу насиченої пари, що дорівнює абсолютній вологості.

Конденсаційний метод. Застосовується до наявності значної к-ті водяної пари в повітрі. Конденсація водяної пари здійснюється в холодильній камері, де повітря охолоджується нижче точки роси. Сконденсована волога збирається і визначається її обсяг або маса.За цими показниками встановлюється абсолютна вологість.

Ваговий метод. Базується на поглинанні вологи із повітря хімічними поглиначами.. Для визанячення к-ті відібраної вологи патрон з поглиначем важать на терезах до та після досліду. За масою вологи встановлюють вміст вологи у повітрі.

Відносну вологість можна визначати приладами - гігрометрами. Принцип їх дії базується на здатності деяких матеріалів змінювати свою пружність в залежності від вологості повітря.

Відносна вологість φ на практиці найчастіше визначається з психрометричної таблиці за показаннями психрометра. Для цього треба знати різницю між температурами сухого t_с і вологого t_в термометрів, тобто Δ t = t_с-t_в, і на перетині показників t_в і Δ t знаходиться значення φ,%. Більш точну відносну вологість можна розрахувати за психрометричною формулою, %:

φ = ,

де Р_р.нас і Р_с.нас - парціальний тиск водяної пари у разі насичення повітря вологою при температурах відповідно точки роси і сухого термометра; А=0,000677 - психрометричний коефіцієнт; Р_б - барометричний тиск повітря, мм рт.ст.

Відносну вологість можна також легко визначити з діаграми стану вологого повітря (I-d або I– x діаграма).

Після визначення фактичних значень параметрів мікроклімату їх порівнюють з нормативними значеннями. При їх розбіжності вживають заходів до нормалізації фактичних параметрів.