Заходи спрямовані на стабілізацію кредитної діяльності

На думку автора, найбільш проблемними в системі кредитування в Україні є такі питання:

1)Перевага надання кредитів юридичним особам перед фізичними, що спричинює нерівномірний розвиток сфери виробництва та споживання.

2)Значна частка проблемних кредитів у кредитному портфелі банків;

3) Занадто висока процентна ставка, що перевищує суму кредиту на 20-30%;

4) Мала частка довгострокових кредитів.

Вирішення першої проблеми пов’язане з підвищенням довіри як фізичних осіб до банківських установ, так і навпаки.

Сьогоднішня криза – це криза не стільки грошей чи управління, а криза довіри. Цей елемент втрачений у більшості бізнес-відносин: банки не довіряють клієнтам, а вкладники – банкам, суб’єкти господарювання втратили довіру до своїх контрагентів.

Завдання відновлення довіри є першочерговим для кожного економічного суб’єкта для забезпечення стабілізації економіки та створення передумов для економічного зростання. У цьому напрямку можна проводити подальші наукові дослідження.

Отже, для подолання існуючої ситуації та відновлення довіри громадян до банківської системи необхідно вдатися до таких дій [29]:

− стабілізувати політичну ситуацію в країні; всі гілки влади та державні органи повинні діяти узгоджено в інтересах суспільства і проводити виважену однозначну політику;

− ефективно використовувати можливості держави щодо рекапіталазації проблемних банків, викупу акцій для стабілізації їхньої фінансової ситуації; особливо це стосується системоутворюючих установ банківського ринку;

− слід створити достовірний об’єктивний централізований інформаційний ресурс, в якому буде постійно оновлена інформація про стан справ в економіці України та її галузях, про наслідки дій державних органів, де буде подана інформація про можливі шляхи виходу з кризи та залучення кожного громадянина до цього; всі дані мають бути подані без вживання складної термінології та бути зрозумілими пересічному громадянину; даний інформаційний ресурс має розповсюджуватися на різних носіях інформації: у формі газет чи журналів, в мережі Інтернет тощо і фінансуватися державою;

− наростити ресурси Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вони мають покривати суму вкладів хоча б у двох-трьох системоутворюючих банках країни;

– Національному банку України в найближчій перспективі доцільно ініціювати прийняття Верховною Радою Закону України «Про кредит і кредитні відносини», який би законодавчо врегулював усі кредитні взаємовідносини між кредиторами та боржниками.

− для вгамування надмірного попиту на іноземну валюту НБУ варто використовувати такі фінансові інструменти як валютні свопи та операції репо, які активно застосовуються в умовах кризи іншими центральними банками сусідніх держав, наприклад, Національним банком Польщі.

− необхідно відновити довіру населення до національної грошової одиниці України – гривні, стабілізувати її курс;

− слід дотримуватися вимог Міжнародного валютного фонду для своєчасного отримання траншів за кредитом та публікувати інформацію про використання цих коштів державою;

− для банків слід зосередитися на своєму іміджі в суспільстві, адже репутаційний ризик у даний час є найбільш загрозливим, а репутацію банку створюють його працівники.

- необхідно запровадити публікацію в доступних широкому колу суб’єктів ринку засобах масової інформації даних про рейтингові оцінки банків, які встановлені за результатами інспектувань Національного банку України, що забезпечить більш зважений підхід банків до допустимого рівня ризиків та дозволить більш зважено обирати позичальникам банка-партнери.

Щодо підвищення довіри банків до клієнтів, то це питання можливо вирішити за умови надання повної інформації, що дозволить справедливо оцінити кредитоспроможність позичальника.

Мінімізувати кредитний ризик банку можливо лише на основі комплексного багатофакторного аналізу кредитоспроможності клієнтів банку, що дозволить створити надійну базу даних для подальшої рейтингової оцінки конкретного позичальника.

Також необхідна розробка механізмів, які б не давали змоги банкам кредитувати підприємства без детальної перевірки їх фінансової звітності, що б позитивно вплинуло на якість кредитних портфелів комерційних банків. Таким заходом, наприклад, міг бути нормативний акт, який би впровадив суттєве підвищення норми відрахувань у резерви за такими кредитами.

Для зниження частки проблемних активів за Програмою економічних реформ України на 2010-2014 роки необхідно:

1) обрати й реалізувати модель реструктуризації проблемних активів у банківській сфері. Це можливо за умови створення «госпітального банку», що акумулюватиме погані активи банків на основі принципів, запроваджених в країнах Європейського співтовариства щодо протидії банківським кризам. Це потребує розробки методичних засад моделі викупу проблемних активів банку, уточнення критеріїв віднесення активу до категорії проблемного, визначення джерел фінансування викупу проблемних активів банків, забезпечення ефективного управління проблемними активами на основі обов’язкової участі всіх сторін (банки, держави) у розподілі ризиків (збитків), запровадження податкових пільг щодо операцій продажу та обслуговування проблемних активів.

2) спростити механізми продажу, передачі, списання поганих активів, у тому числі у межах проведення досудових процедур;

3) посилити пруденційний нагляд за діяльністю банків і ввести систему пруденційного нагляду за небанківськими фінансовими установами.

За цією Програмою економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки плануються такі результати:

1) зниження частки проблемних активів у загальному портфелі активів банків та інших фінансових установ до 7-8 % до 2011 року, 5 % – до 2014 року.

2) збільшення середнього рівня власного капіталу банків не менше ніж удвічі до 2014 року [30].

Зниження відсоткової ставки можливе лише за умови зниження високих ризиків несплати боргу. Це можливо за умови надання достовірної, справедливої інформації про клієнта. Ця проблема залежить від багатьох факторів, що змушують позичальника не надавати правдиві дані про свій фінансовий стан. Вирішення її криється у структурній перебудові системи показників фінансової діяльності суб’єктів господарювання. Насамперед необхідно подолати проблему подвійної бухгалтерії. Таким чином необхідно урегулювати нормативну базу, підвищити штрафи за ведення подвійної бухгалтерії, вдосконалити систему контролю за діяльністю підприємств. Ці заходи підвищать довіру банків до своїх клієнтів, що неодмінно спричинить зменшення кредитної ставки до належного рівня.

Також проблему занадто високих ставок можна вирішити шляхом субсидування процентної ставки для певних категорій позичальників, які потребують особливо уважного ставлення або рівень рентабельності бізнесу яких не дозволяє їм відповідати чинним на даний момент ринковим процентним ставкам. Часто до таких категорій відносять починаючих підприємців, соціально значущі та низькодохідні види бізнесу, а також особливо уразливі категорії населення. Можливо також субсидування процентних ставок за кредитами, що надаються на купівлю товарів вітчизняного виробництва, що відповідно стимулюватиме економічний розвиток.

Для удосконалення системи довгострокового кредитування треба:

1.Покращити регулятивну базу, втому числі закони, які захищають права кредиторів. Новий закон ”Про банківське кредитування” дасть змогу збільшити обсяги кредитування. У виграші будуть всі: банки, позичальники, держава.

2.Сформувати нову інфраструктуру кредитних операцій.

3.Розробка єдиної методичної бази організації кредитування, адже в Україні існує понад 200 банків, які відрізняються своїми внутрішньобанківськими положеннями.

4.Знизити ціну кредиту та розширити його доступ до широкого кола клієнтів.

5.Вирішення питання пільг щодо створення обов’язкових резервів, оподаткування доходів і використання прибутку банку.

6.Здійснити адаптацію міжнародного досвіду у систему кредитування в Україні [31].

Отже, завдяки вирішенню наведених вище питань планується покращення та стабілізація кредитної діяльності, що призведе до зростання економічного потенціалу економіки України загалом.