Визначення поняття «молодь» важливе не тільки для вироблення єдиного підходу до встановлення вікових меж молоді, а й для з'ясування питання про сутність молоді, її місце у соціальній структурі суспільства, соціальних показників, в яких відображається специфіка соціального статусу молоді.
Існує декілька підходів до визначення поняття «молодь». Найпростішим з них є використання вікових ознак як найголовнішого параметра, що характеризує молодь як певну соціально-демографічну групу. Поширеним є підхід, який розглядає молодь як перехідну фазу від соціальної ролі дитини до соціальної ролі дорослого. Інколи молодь розглядають як соціально-демографічну групу, головною характеристикою якої є процес соціалізації. Ця позиція передбачає, що найважливішими показниками, які дають змогу розкрити сутність молоді, є не стільки вікові параметри, скільки соціальні показники процесу соціалізації. За цим підходом до молоді відносять тих молодих людей, які ще не почали самостійне трудове життя (тобто учнів), а також працюючих, які ще не мають сім'ї.
Молодь як соціальна спільнота — це сукупність людей молодого віку в усіх сферах їх діяльності і виявах їх духовного життя.
Більш коректним є поділ молоді на внутрішні групи за соціально-професійними та віковими ознаками у взаємодії з їх духовним світом і поведінкою. Такий підхід дає змогу адекватніше аналізувати окремі контингенти молоді під час емпіричних соціологічних досліджень.
Українські дослідники О. Вишняк, М. Чурилов, С. Ма-кеєв визначають молодь як соціальну спільноту, що посідає певне місце в соціальній структурі суспільства й набуває соціального статусу в різноманітних соціальних структурах (соціально-класові, професійно-трудові, соціально-політичні тощо), має спільні проблеми, соціальні потреби та інтереси, особливості життєдіяльності тощо.
Дискусійним і дотепер є питання вікової періодизації молоді. Згідно з найпоширенішою точкою зору, віковими межами молоді вважається період від 16 до ЗО років. Але в соціологічній літературі є й інші підходи. Деякі соціологи до молоді відносять осіб віком 11—25 років, інші — 15—28, 16—24 роки тощо. Останнім часом нижньою межею молодіжного віку вважається 14, а верхньою — 35 років. В основу цієї точки зору (14—35 років) — покладено тезу про «продовження юності», збільшення часу входження у трудове життя. Розширення загальноприйнятих у 60—70-ті роки вікових меж молоді (16—30 років) до 14—35 років відображає об'єктивні процеси в житті й розвитку людства. З одного боку, життя все наполегливіше висуває завдання більш ранньої соціалізації молоді, залучення її до трудової практики на ранніх етапах життя, з іншого — розширюються межі середнього і старшого віку, тривалість життя загалом, подовжуються терміни навчання та соціально-політичної адаптації, стабілізації сімейно-побутового статусу молоді.
Учені дискутують щодо понять, які розкривають сутність спеціальної соціологічної теорії молоді. Йдеться насамперед про такі поняття, як «становлення молоді» (І. Кон, Є. Голо-ваха), «вибір професії», «професійне самовизначення», «професійна мобільність» (В. Оссовський, Л. Шпак, Л, Аза, О, Вишняк, В. Шубкін), «становлення молодого спеціаліста» (О, Якуба, Д, Зюзін) тощо,
Процеси, які відбуваються у сучасному суспільстві, різко змінили соціальне, матеріальне і політичне становище молоді, тому поняття, що характеризували молодь колишнього суспільства, потребують сучасного аналізу, переосмислення та уточнення,
Існують методи дослідження молодіжних проблем: систе, матичні спостереження, інтерв'ювання та анкетування, тестування. Ефективним є аналіз особистих щоденників, біографічних описів, творів, у яких відображається процес формування і розвитку молодої людини. Але найпоширеніші люн-гітюдні, панельні, когортні соціологічні дослідження, що базуються на опитуванні (інтерв'ю та анкеті).
Загалом, внаслідок несприятливих умов (історичних, політичних, соціально-економічних), в силу розпорошеності й відомчої відокремленості науково-дослідницьких установ, які досліджують молодь та її проблеми, ще й досі не розроблені єдині методики вивчення молоді, відсутні серйозні міждисциплінарні дослідження, а надбання у розробці понять і категорій соціології молоді існують самі по собі й не створили поки що сучасної молодіжної концепції. Це спричиняє певний розрив між теоретичним та емпіричним напрямами досліджень проблем молоді, збільшення кількості досліджень, які здійснюються на аматорському рівні.
Тому одним із першочергових завдань, які постають перед соціологами-дослідниками молоді, є вироблення системи категорій і понять, що розкривають сутність спеціальної соціологічної теорії молоді, пошук емпіричних значень основних теоретичних положень і створення на цій підставі наукових засад для вироблення сучасної молодіжної концепції.
