Об'єктивна необхідність самоорганізації суб'єктів підприємництва

У багатьох розвинених країнах за основу соціально-економічних та політичних перетворень був узятий напрям на формування потужної верстви підприємців. На жаль, в Україні питанню розвитку підприємництва ще недостатньо приділяється державної уваги. Справа обмежувалася в основному політичними заявами та виданням неефективних законодавчих актів.

В Україні сьогодні, з одного боку, виникає багато різних громадських об'єднань, які претендують бути виразниками інтересів "третього класу". (Налічується вже понад 100 таких громадських об'єднань підприємців). З іншого боку, в умовах перехідного періоду добрі наміри далеко не завжди втілюються без проблем. Наприклад, діяльність деяких об'єднань. Тобто вся діяльність об'єднань, які формально нараховують десятки тисяч членів, вичерпуються діяльністю його центрального апарату правління (президія, рада, комітет тощо). Таким чином, ці об'єднання виконують в основному функції самопідтримки та самозабезпечення їх керівництва. Крім того, в багатьох випадках аморфність програм та цільових настанов призводить до роз'єднання дій та втрати потенційних можливостей. За умови політичної та економічної нестабільності багато діючих та утворюваних громадських підприємницьких структур на різних рівнях активно намагаються впливати на хід подій, що їх цікавлять. Однак відсутність чітких програм, організаційного досвіду, ресурсних можливостей та достатньо значної громадської підтримки призводить до практичної деградації багатьох об'єднань або до їх переродження в пошуках можливих шляхів досягнення цілей. Небагато підприємницьких громадських організацій продовжують активно відстоювати інтереси підприємців.

У той же час, варто зазначити, що самоорганізація суб'єктів підприємництва може значно покращити підприємницький клімат в Україні. У даному випадку немає потреби витрачати державні кошти і збільшувати штат державних службовців. Достатньо зосередити зусилля на створенні оптимальної законодавчої бази та розвинутої інфраструктури суб'єктів підприємницької діяльності. Особливу увагу слід приділяти проблемам формування ефективних механізмів взаємодії держави з громадськими об'єднаннями підприємців і виникненню відносин соціального партнерства між владою та підприємцями.

Обмеженість економічних та політичних можливостей в Україні не дозволяє зараз всім суб'єктам підприємництва, зокрема малому підприємництву, конкурувати на даному проміжку часу з великими корпоративними структурами. Тому повинні використовуватися інші можливості. Можна виділити три основні напрями компенсації браку ресурсів в підприємницькому секторі:

1) дійова система державної підтримки альтернативного сектора економіки;

2) сприяння з боку великих підприємств або спеціалізованої організації (банк, університет, бізнес-центр тощо) розвитку частини підприємств з наданням їм за умови повернення різних ресурсів; 3) самоорганізація та кооперування суб'єктів підприємництва на соціально-політичній (громадські об'єднання підприємців, громадсько-політичні рухи та їх парламентське представництво) і економічній (підприємницькі мережі, кредитні та збутові кооперативи тощо) засадах. На жаль, третій напрям з об'єктивних причин поки що не дістав в Україні відповідного розвитку. Серед причин слід зазначити такі: недовіра та традиційно негативне ставлення населення й підприємців до таких об'єднань; протистояння місцевих органів влади; слабкий взаємозв'язок малого підприємництва з інститутами політичної системи суспільства, що зумовлене перш за все нерозвиненістю самої політичної сфери; відсутність у підприємців свідомої потреби у структурній інтеграції, ілюзії стосовно можливості без опанування нових економічних засад вижити у ринкових умовах; недостатність коштів на утримання таких структур; важкий тягар податкової політики держави тощо.

Відповідно до того, як змінювалася і змінюється економічна та політична ситуація перехідного періоду в Україні, відбувалися істотні зміни і форми прояву інтересів підприємців, а також певні зміни у структурі їх потреб та арсенал методів і засобів активного впливу на владні структури.